ЗАГІН НЕ ПОМІТИВ, ЩО ВТРАТИВ БІЙЦЯ СУДДІВСЬКА ГРОМАДСЬКІСТЬ ВІДРЕАГУВАЛА НА СПРАВУ ЗАМКОВЕНКА ЗВАЖЕНО. НАВІТЬ ЗАНАДТО

На цьому етапі можна з упевненістю стверджувати, що справа судді Миколи Замковенка - це перемога влади. Чи стане ця перемога остаточною, а капітуляція суддівської громадськості - беззастережною, покаже час. Але поки що в рахунку веде влада виконавча.

До Миколи Замковенка, голови Печерського районного суду столиці і, мабуть, одного з найвідоміших широкій громадськості українських суддів, можна, звісно, ставитися по-різному. Неоднозначне ставлення до нього і в самому суддівському середовищі, і у вищих його ешелонах. Не виключено, що саме цим пояснюється той факт, що суддівське співтовариство відреагувало на події з М.Замковенком украй стримано. Щоб не сказати - байдуже. Якщо виходити з наявної в нас інформації, суддівську громадськість, що днями вислухала всі сторони, задіяні в цьому конфлікті, хвилює одне - чи й справді такі кепські справи в Печерському райсуді, як здається прокуратурі? З огляду на це, провести відповідну перевірку і доповісти обстановку було доручено міськуправлінню юстиції і міськсуду столиці. І жодного слова - про методи прокуратури, що обійшлася із суддею дуже жорстко, навіть якщо забути про презумпцію невинності і вважати, що інкриміновані М.Замковенку порушення закону вже доведені.

Досить дивна, слід сказати, реакція суддів на прецедент, що, поза всяким сумнівом, покликаний стати пробним каменем. Проковтнуть? Тоді влада виконавча, в якої нагромадилося до судів чимало претензій, навіть якщо виходити з лише офіційних висловлювань вищих посадових осіб, вважатиме цей досвід боротьби за чистоту суддівських рядів удалим. З усіма, які з цього випливають, наслідками для решти суддів. Адже сьогодні влада обійшлася з М.Замковенком так, як чинить мафія з корумпованим чиновником, якого жорстко і нещадно карають за несподівану непокору. Ніколи не вибачаючи йому того, що цілком може зійти з рук іншому, тому, хто не заплямував себе такою співпрацею.

Сам М.Замковенко на питання, чиїх рук ця кримінальна справа, відповідає ухильно й багатозначно. Натякає, зокрема, на рішення, прийняті у справах Г.Гонгадзе і Ю.Тимошенко. Він останнім часом справді прийняв чимало рішень, які суперечили інтересам влади. Принаймні за всіма зовнішніми ознаками.

До речі, абсолютно чудесне за рівнем відвертості висловлювання самого М.Замковенка. Він стверджує, що буквально у вічі сказав тим, хто стоїть за організацією цієї справи, мовляв, подумайте, що ви коїте, адже вам завтра доведеться до мене звертатися. Навіть якщо припустити, що під «зверненнями» голова Печерського райсуду мав на увазі виключно спроби вирішувати конфліктні ситуації цивілізованим шляхом, тобто шляхом звернення до суду, а не прагнення окремих малосвідомих громадян «повирішувати» питання з допомогою третьої влади, - то таке твердження свідчить (або ж має свідчити) про впевненість М.Замковенка в благополучному завершенні справи. Досить ймовірним видається й висловлене адвокатом М.Замковенка припущення, що ця справа належить до тих, які не дійдуть до суду.

Водночас після всього, що сталося, сам М.Замковенко вже не буде таким, як колись. Чи стане він слухнянішим - це питання. А кому потрібен малопередбачуваний голова суду центрального району столиці, де через територіальну підсудність вершаться великі справи? Адже в Печерському районі міститься не лише Генеральна прокуратура. А незабаром скінчиться дія Перехідних положень Конституції, у зв’язку з чим функції судів мають значно розширитися. На відміну від повноважень прокуратури. Отож, з огляду на прийдешні політичні події, бунтар або навіть просто суддя, рішення якого не завжди передбачувані на сто відсотків, на чолі Печерського райсуду владі непотрібен. І, мабуть, саме це - головна і справжня причина того, що прокуратуру так стурбували права «простих громадян».

Як відомо, прокуратура встановила чотири факти неналежного виконання службових обов’язків, що зашкодило правам та інтересам громадян України. Зокрема, одним із вироків Печерського райсуду, винесеним в останній день 1999 року, був засуджений до 10 років позбавлення волі за квартирний розбій «простий громадянин». Його скаргу нібито не було подано до касаційної інстанції у встановлений законом термін. Біль, якого, мабуть, прокуратура зазнала за «простого громадянина», був би зрозумілим і природним. Як і всепоглинаюче прагнення покарати винного. Ось тільки якби не одне «але». Таке тремтливе ставлення прокуратури до незаконного утримання громадян під вартою має дуже вибірковий характер. Про що «ДТ» писало неодноразово і в чому можна ще раз переконатися, ознайомившись з іншою статтею, розміщеною на цій самій шпальті. В ній ідеться саме про тенденції, властиві нашій доблесній прокуратурі. І про долі інших простих громадян, вину яких ще навіть не визнано судом. Але це так, до слова.

Отже, спочатку порушується справа з чудовим формулюванням - «за фактом халатності». До речі, начальник відділу підтримки державного обвинувачення в судах київської міськпрокуратури Олександр Кузовкін, який повідомив про це, відразу зазначив, що відносно судді справу може порушити лише генеральний прокурор України. Сьогодні зловживання службовим становищем інкримінують уже безпосередньо М.Замковенку. Тоді як, за словами самого судді та його адвоката, відповідний документ підписаний в.о. генпрокурора, прізвище якого навіть не вказується. Водночас санкцію на обшук жилого й службового помешкання судді та виїмку речей і документів може давати тільки генеральний прокурор.

Який же буде результат, точніше наслідки цієї безпрецедентної кримінальної справи? Зовсім не беручи на себе відповідальність вінчати чоло М.Замковенка терновим вінцем мученика за справедливість, можу з упевненістю стверджувати: багато суддів тепер добре подумають, перш ніж прийняти рішення, що суперечить інтересам решти гілок влади. І навряд чи захочуть випробувати на власній шкірі бодай лише нічний обшук. Причому цього результату влада досягне навіть незалежно від того, чи М.Замковенко й надалі проголошуватиме рішення «ім’ям України», чи боротиметься за власне місце під сонцем у непростій ієрархії ув’язнених спецзони для «колишніх».