Зона м’якої інтеграції

Екстрена ратифікація пропрезидентською більшістю Угоди про зону вільної торгівлі в рамках СНД на позачерговому засіданні Верховної Ради викликала, щонайменше, подив. Безперечно, угода про ЗВТ несе позитивний ефект для економіки, оскільки її основна ідея полягає в тому, щоб полегшити переміщення товарів через кордон, зняти бар’єри на шляху їх пересування. Ось тільки чому так поспішно треба було голосувати за цей документ? Адже угода довго ходила кабінетами АП і МЗС. І не тільки тому, що в Києва були сумніви стосовно її «юридичної чистоти підписання»: опозиція обвинувачувала прем’єр-міністра Миколу Азарова, який завізував документ, у відсутності відповідних повноважень.

Лобіст російських інтересів в Україні Віктор Медведчук ув’язує ратифікацію з останньою зустріччю українського і російського президентів. Але чому Віктор Янукович дав відмашку на ратифікацію, адже в нього ледь не ідіосинкразія на Володимира Путіна? Зустріч у Ялті не тільки не сприяла вирішенню проблем у двосторонніх відносинах, а ще більше посилила взаємне роздратування. Мало того, що президент РФ запізнився на чотири години до Януковича (вставивши у свій графік зустріч із ним між спілкуванням із російськими байкерами та дегустацією шампанського в палаці у свого кума Віктора Медведчука), та ще й заявив байкерам у присутності преси, що «з вами здорово, але потрібно до ЦИХ їхати». Усі ці «деталі» сьогодні формують атмосферу «стратегічного партнерства» у двосторонніх відносинах.

Втім, за нашою інформацією, в Росії досить спокійно ставилися до зволікання з ратифікацією документа. Там пов’язували процес проходження українськими коридорами влади Угоди про зону вільної торгівлі в рамках СНД із домінуванням тих або інших груп впливу в оточенні Віктора Януковича. Підписав документ прем’єр Микола Азаров, який в умовах скорочення світових ринків збуту бачить у Росії потенціал для української продукції. Гальмував ратифікацію глава АП Сергій Льовочкін, що його в Москві сприймають як прозахідного політика. А «пробив» голосування у Верховній Раді секретар РНБОУ Андрій Клюєв, який напередодні виборів демонструє електоратові Партії регіонів, що українсько-російські відносини наповнюються конкретними проектами, а закон про мову - це не єдиний крок, зроблений назустріч російським друзям.

Важко судити, наскільки Угода про ЗВТ у рамках СНД підніме рейтинг Партії регіонів серед виборців, котрі більше цікавляться зростанням цін у магазинах. Як і те, наскільки цей документ задовольнить Росію, що прагне так або інакше втягнути Україну у всілякі інтеграційні об’єднання на пострадянському просторі. Втім, зона вільної торгівлі в рамках Співдружності - це і є спроба втягнути Україну в інтеграційні процеси в умовах, коли Москві не вдалося примусити Київ вступити в Митний союз.

«Якби Україна вступила в Митний союз, то я не впевнений, що Росія пішла б на підписання Угоди про ЗВТ у рамках СНД», - сказав у розмові з DT.UA голова правління Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський. А зона вільної торгівлі - це ж також інтеграційне об’єднання, хай і м’якше за формою. Втім, як особливо відзначає експерт, «Угода про ЗВТ у рамках СНД не суперечать курсу євроінтеграції та Угоді про ЗВТ із Європейським Союзом, що є глибшою формою інтеграції».

Можливо, українська сторона зумисне зволікала з внутрішньодержавними процедурами, намагаючись використовувати зону вільної торгівлі як інструмент певного впливу на Росію. Але, схоже, цього разу в Києва просто не було іншого виходу, крім ратифікувати Угоду про ЗВТ у рамках СНД. «Якби ми й далі зволікали з реалізацією раніше досягнутих домовленостей, то обсяг захисних заходів із обмеження доступу товарів на російський ринок був би істотно збільшений. Я не виключаю і впровадження додаткових мит щодо України з боку Росії у разі нератифікації угоди», - визнав у розмові з DT.UA міністр економічного розвитку і торгівлі Петро Порошенко.

І хоча угода, безумовно, в інтересах Москви, оскільки фіксує експортні мита на енергоносії та низку інших товарів, члени українського уряду переконані, що Угода про ЗВТ у рамках СНД - в інтересах України й справить позитивний ефект на економіку країни. «У даному разі йдеться про те, що ми отримуємо новий правовий механізм, ратифікований парламентами двох країн, який передбачає рішучі кроки зі зменшення торговельних вилучень та застосування захисних заходів щодо доступу товарів України на ринок РФ і, відповідно, Росії на ринок України», - вважає Петро Порошенко.

Представляючи документ у Верховній Раді, Микола Азаров перелічив низку переваг Угоди про ЗВТ у рамках СНД. По-перше, положення статей базуються на нормах і правилах СОТ. По-друге, чітко зафіксовано імпортні й експортні мита, які існують на сьогодні між державами - учасниками договору, і досягнуто домовленості не розширювати їх список і не збільшувати ставки мита. По-третє, зафіксовано статті, які сприятимуть захистові інтересів національних товаровиробників і поліпшуватимуть умови доступу української продукції на ринки країн - учасниць угоди. Зокрема, ст. 19 передбачає вирішення торговельних спорів із допомогою процедур та механізмів, прийнятих у СОТ. По-четверте, ст. 7 передбачає проведення переговорів щодо розробки угоди про транзит трубопровідним транспортом.

У фінансово-економічному обґрунтуванні, переданому в парламент разом із текстом договору, зазначається, що ЗВТ у рамках СНД сприятиме зростанню ВВП на рівні 2,5% і дозволить збільшити доходи в бюджет на 9,4 млрд. грн. на рік. При цьому позитивний ефект відчують насамперед у машинобудівній галузі (темпи зростання прискоряться на 7,19%), хімічній та нафтохімічній промисловості (на 4,75), металургійній промисловості (на 4,2), сільському господарстві (на 3,86), легкій (на 3,11) і харчовій (на 3,36%) промисловості.

«Для мене зовсім неочевидні ці колосальні цифри приросту нашої взаємної торгівлі в результаті підписання Угоди про ЗВТ у рамках СНД. Це або перебільшення, або автори розрахунків виходили з якихось міркувань високої динаміки розвитку економіки. Угода про вільну торгівлю - це режим, умови. А далі вже все залежить від того, як цими умовами скористаються українські підприємства. До того ж цей багатосторонній договір нічого принципово не змінив у режимі нашого співробітництва, порівняно з тим, що було до нього в рамках двосторонніх угод: винятки з режиму ЗВТ залишаються колишніми», - вважає Ігор Бураковський.

Однак про негативні наслідки ЗВТ у рамках СНД українські чиновники воліють не говорити. У підготовленому фінансово-економічному обґрунтуванні договору ані слова не сказано про можливий негативний ефект для національної економіки (зокрема, її виробничого сектору) і відносин із третіми країнами. На що у своїх висновках, до речі, звернуло увагу головне науково-експертне управління Верховної Ради. В документі, підписаному першим заступником голови цього управління Володимиром Шамотою, зазначено: «беручи до уваги членство України в СОТ, важко уявити собі, що приєднання до Угоди про ЗВТ не несе жодних негативних наслідків». А такі, безумовно, є.

Ще українські дипломати у своєму внутрішньовідомчому аналізі угоди звертали увагу на наявність у ній додатка №6, який дозволяє державам - учасникам Митного союзу - Росії, Білорусі, Казахстану - для захисту внутрішнього ринку впровадити імпортні мита на товари з країн, котрі не є членами цього інтеграційного об’єднання. «Це створює певний елемент ризику. Але, з іншого боку, угода не забороняє й Україні користуватися тими або іншими заходами, пов’язаними із захистом власного ринку відповідно до принципів СОТ. І наша країна скористалася ними, наприклад стосовно цукру», - зазначає Ігор Бураковський.

Крім того, угода, по-перше, передбачає збереження експортних мит на низку товарів. По-друге, з-під її дії виведено енергоносії, що для України має істотне значення. Отож у рамках Угоди про ЗВТ залишається багато невирішених питань. Тому важко не погодитися із зауваженням Ігоря Бураковського, що «Угода про ЗВТ у рамках СНД - це політичний і інтелектуальний виклик для влади, оскільки дає можливість використати її механізми для захисту своїх інтересів. І якщо виникатимуть якісь спори, то потрібно вміти користуватися відповідним режимом, потрібно вміти вести переговори».

Але українські чиновники сповнені оптимізму. Коментуючи свої останні переговори в Москві, Петро Порошенко сказав DT.UA, що на них ішлося про «розробку плану дій з реалізації так званого нульового варіанта, тобто кроків, які з часом привели б до повної ліквідації торговельних обмежень і захисних заходів на взаємних ринках». За словами міністра, складено конкретний графік дій обох сторін, і російський уряд уже розглянув питання про надання Україні квоти на поставки труб на ринок РФ у другому півріччі 2012 року. Йдеться про поставки в обсягах, що перевищують 400 млн. дол.

А ось оптимізм прем’єра Миколи Азарова стосовно того, що документ передбачає проведення переговорів із розробки угоди про транзит трубопровідним транспортом, передчасний. Де гарантії, що росіяни погодяться на них? «У питанні транзиту Росія займала й займає жорстку, принципову позицію. І до цієї статті Москва може застосувати тактику затягування переговорів, внаслідок чого обговорення угоди може затягнутися на багато років. Так, наприклад, додаткових угод щодо Чорноморського флоту Російської Федерації ніяк не можуть підготувати ось уже п’ятнадцять років», - каже експерт Центру НОМОС Михайло Гончар. Тому тільки з часом стане зрозуміло, яким буде економічний і політичний ефект для України від Угоди про зону вільної торгівлі в рамках СНД.