Голови можуть, але верхи не дають, або Чому в Україні занепадає кібернетика і не розвивається так зване цифрове суспільство

Проблема розвитку бізнес-інкубаторів і технопарків в Україні давно висвітлюється на шпальтах тижневика «Дзеркало тижня». Однак труднощі, які переживають навіть відомі у світі технопарк Інституту електрозварювання ім. Є.Патона в Києві й Інституту монокристалів у Харкові, напевно пов’язані з тим, що економісти, котрі визначають політику країни на цьому напрямі, не вловлюють новітніх тенденцій у науці, які дозволяють ефективно і швидко розвивати економіку країни.

Багаторічне «полювання на відьом» виявляється в тому, що в кожній спробі представників високотехнологічних видів бізнесу залучити для свого розвитку поширені на заході форми державної підтримки бюрократи вбачають спробу нажитися на бюджеті. А може, слід навчитися довіряти фахівцям?

Нелюбов до науки і передових технологій триває. Під неї підводиться «теорія», що, мовляв, гроші у бюджеті на інновації виділено, але їх ніхто не бере під умову повернути назад із відсотками. З цього навіть робиться висновок, що в Україні немає достойної науки.

Давно доведено: ринковий підхід до науки і прикладних розробок сам по собі ладу в цій галузі не наведе. Тут потрібна розумна, добре продумана державна політика. А для цього не треба вигадувати велосипед — його винайдено, треба просто сісти на нього й поїхати.

Все вищесказане стосується й інформатики, кібернетики чи IT-технологій, як сьогодні називають цей напрям. На жаль, фатальних помилок у його розвитку припустилися ще у брежнєвські часи. Саме тоді було прийнято самовбивчу концепцію у виготовленні комп’ютерного «заліза» — копіювати зразки фірми IBM. Звісно, за такого підходу наша кібернетика була приречена на відставання і, мабуть, назавжди.

Зовсім інакша ситуація з програмним забезпеченням. На щастя, у нас хороші програмісти й математики, чудові традиції. Тому такий успішний напрям, який сьогодні отримав назву аутсорсингу (розробка програм і супутній сервіс). У продуктах таких світових лідерів, як Microsoft, IBM, Oracle, Motorola та багатьох інших виробників, є код, написаний українськими програмістами.

Якби Україна створила необхідні умови, вдалося б досягти значно більшого і в нашій країні. І все ж сьогодні, за експертними оцінками, обсяг українського аутсорсингу обчислюється 800 млн. дол. на рік. Причому 90% його становить експорт, який, на відміну від металу, не так глибоко перебуває у кризі. Галузь дає надходження до бюджету, а професія програміста, за всіма опитуваннями, є найбільш високооплачуваною. Фахівці у високоінтелектуальному бізнесі почуваються в Україні досить комфортно і навіть не планують звідси від’їжджати, як це роблять кваліфіковані вчені з інших галузей.

Однак зараз уже очевидно, що в цього бізнесу порівняно низька додана вартість, оскільки виробництво і, природно, продаж кінцевого продукту тримають західні компанії.

Якщо оцінювати дії на рівні компанії, то вона повинна придумати продукт, цікавий ринку. У маленьких компаній, як правило, немає вдосталь коштів. Для цього їм доведеться залучати гроші венчурних компаній, які у нас ще не розвинені, тому сьогодні українські ідеї живлять Захід.

У розвинених країнах у таких проектах бере участь держава, оскільки вона отримує додаткові податкові надходження до бюджету. Українських фахівців цього напряму високо цінують, наприклад, у США і обіцяють усю необхідну підтримку. Якщо все піде цим шляхом, то податки надходитимуть у їхню скарбницю.

Є підстави вважати, що Україна готова до розвитку такої діяльності. Продукти, що народжуються від інноваційних, проривних проектів (так званих start-up), мають високу додану вартість, на відміну від вже освоєної аутсорсингової моделі. Але їх потрібно вивести на орбіту.

США, Британія, Німеччина та інші країни ще в 50—60-х роках захопили й поділили цей багатий ринок. Україна тільки повинна увійти в нього. Головна трудність у тому, що підрозділів, які могли б професійно займатися інноваційними проектами, немає ні у Мінфіні, ні в Мінекономіки.

Щоб якось змінити ситуацію, найкращі підприємства й організації галузі створили асоціацію «Інформаційні технології України», що об’єднує понад 50 членів. До неї входять КПІ, факультет кібернетики Національного університету ім. Шевченка, інші вузи. Нещодавно Рада підприємців допомогла у переговорах з академіком Б.Патоном. Начебто отримано попередню згоду на співпрацю з інститутами НАНУ. Завдяки наявності в асоціації практикуючих компаній, які підтримують сервіси й пишуть програмне забезпечення для найбільших світових компаній («Майкрософт» і для низки інших), на цьому ринку ми конкурентоспроможні.

Симбіоз практикуючих компаній зі студентським, науковим потенціалом створює можливість для генерацій start-up, для комерціалізації наукових розробок. Їх рівень такий, що ми беремо участь і отримуємо фішки на виставках у Силіконовій долині. У нас уже визрів прошарок бізнесменів (не програмістів, а менеджерів і засновників проектів), які мають власне бачення на ті чи інші сегменти ринку інтелектуальної власності. Це можуть бути продукти, розраховані на широкі соціальні верстви, медичне обслуговування, банківську діяльність. Вони з самого початку проектуються під відкритий ринок, передусім для США. Потім їх можна буде розвити і в нас.

Про те, наскільки ці плани реальні, зрозуміло з розробленої нами концепції. Ми за місяць можемо розрахувати зі спеціалістами Мінфіну й Мінекономіки вартість проекту, аж до конкретних податкових надходжень. Якщо говорити про бізнес-інкубатор, то потрібні площі (близько 1000 кв. м), на яких ми організуємо 20—30 розробок, здатних самостійно залучати фінансування з бізнесу.

На жаль, ось уже котрий рік галузі не помічає уряд. Правда, недавно було організовано комітет Держкомінформатизації. Ми почали активно співпрацювати з ним. Але, як свідчить досвід, проблеми, що стоять перед нами, при теперішньому ставленні чиновників різних міністерств — передусім Мінфіну — сьогодні не можуть бути вирішені. Наша концепція, що перебуває в руслі світового розвитку IT-індустрії, погано поєднується з чиновницьким уявленням про стратегічний розвиток України. Як розбити цю стіну? У нас немає чіткої відповіді...