МУЗЕЙ АБСОЛЮТНОЇ ІСТИНИ

Поділитися
Відповідаючи на запитання, що важливого сталося у ХХ столітті, хтось згадає жовтневий заколот, хтось — Другу світову війну.....

Відповідаючи на запитання, що важливого сталося у ХХ столітті, хтось згадає жовтневий заколот, хтось — Другу світову війну... Але через кілька століть ці події важитимуть не більше, ніж Грюнвальдська битва чи Великий льодовий похід. Змінюється карта світу, формуються й розпадаються держави, але для Вічності великими залишаться відкриття законів нашого світу та пов’язані із ними істини.

У ХХ столітті розшифровано мову, якою записано все суще на нашій планеті, — генетичний код, — і доведено теорему Ферма...

П’єр Ферма (1601—1665) разом із Рене Декартом створив аналітичну геометрію. Що змусило математиків майже чотири століття «битися» над доведенням теореми, залишеної Ферма? Не лише властиве людині прагнення пізнавати й навіть не премія, у XIX столітті заснована німецьким підприємцем Вальфскалем...

Математика — аж ніяк не формальна наука, як це може здатися далеким від неї людям. Високий рівень абстрагування дозволяє їй робити широкі узагальнення і виходити на закономірності, спільні для найрізноманітніших процесів у природі й людському суспільстві. Приміром, математика примирила різні сторони у вічній філософській суперечці про те, що первинне — дух чи матерія, показавши, як легко в рівняннях міняються місцями протилежні функції. Тепер зрозуміло, що квант — найменший із досліджених на сьогодні елементів світобудови — може бути і хвилею (дух), і часточкою (матерія).

Розвиваючись за своїми внутрішніми законами, математика дає плоди, начебто далекі від реальності. Але настає час — і виявляється, що в житті без них не обійтися. Приміром, ще Рене Декарт приготував «цифровий матеріал» для епохи бурхливого науково-технічного прогресу, коли суспільство почало вивчати закони людського мислення, щоб доручити машинам рутинні інтелектуальні операції. Адже комп’ютерові байдуже, яку інформацію в нього вводять, — аби вона мала певні формально-логічні властивості. Рівняння Буля, створені для систематизації форм логічного мислення, нині застосовують як в електротехніці, так і для дослідження співіснування видів живих істот у популяціях. Розгалужені ланцюгові дроби, що відображають залежні від одного аргументу процеси, знали вавілоняни та стародавні греки. Напрацьований відтоді математичний апарат, у розвиток якого зробили великий внесок львівські математики, нині допомагає зрозуміти складні демографічні процеси, екологічні та політичні ситуації. Наш відомий математик В.Скоробогатько, застосовуючи теорему П.Чебишева, відому як закон великих чисел, обгрунтовує вияв Божої волі в людському житті.

«Я завжди вважав, що саме ці два питання — Бог і душа — були головними серед тих, які мають бути доведені категоріями швидше філософськими, ніж теологічними: хоча для нас, віруючих, достатньо самої віри в те, що Бог існує та що людська душа не вмирає разом із тілом, але невіруючих, здається, неможливо, та й марно схиляти до певної релігії чи певної моральної чистоти, якщо не довести їм спочатку ці два положення з допомогою розуму», — писав Рене Декарт. Велика теорема П’єра Ферма і є одним із шляхів, які можуть привести розум до Бога.

Отже, ми стали свідками розгадки однієї з найбільших інтелектуальних таємниць. Основну частину розрахунків зробив раніше маловідомий 42-річний англійський математик, професор Прістонського університету (США) Ендрю Уайлс. Цей учений створював свої формули, на десять років відмежувавшись від світу, і ніхто, крім дружини, не знав, над чим він працює. Попередниками Уайлса, які досягли успіхів у цій сфері, були французький математик Ів Еллегран, японець Ютака Кандаяма, німець Герхард Фрей, американець Кеннет Рібет. Крім них, цю наукову вершину штурмували й інші вчені.

На жаль, в Україні, зокрема в київському Інституті математики, до «фермістів» поставилися вкрай негативно. Навіть термін «філософська математика» — поза законом, хоча людей, готових на «голому ентузіазмі» працювати в цій сфері, достатньо. Одному з них — харківському ученому Борису Біличу — довелося поїхати до Німеччини, де він очолив Музей доведень Великої теореми Ферма (ВТФ) у місті Дортмунді. «Математика — єдина наука, яка акумулює істини майже всіх наук. Математичні структури (числа, фігури тощо) можуть служити моделями фізичних тіл, математичні дії — моделями фізичних дій, народження та зникнення чисел — моделями народження речовини Всесвіту», — пише він.

Музей теореми Ферма експонує не лише різні підходи до розв’язання математичних задач, а й висвітлює історію розвитку людської думки, історію наукової співпраці, що поріднила представників багатьох національностей, історію жертовної відданості красивій ідеї. Там відбитий зворушливий епізод, коли Ендрю Уайлс, сидячи на східцях, працював над розрахунками, не помічаючи, як повз нього проходять численні учасники Міжнародного математичного конгресу, котрі приїхали послухати його виступ. Завершити роботу не встиг, про що з глибоким жалем повідомив, піднявшись на кафедру. А у відповідь — дружні оплески: за наукову чесність. Але вже через три місяці, 13 вересня 1994 року, Уайлса осінила ідея, що дала йому можливість разом із запрошеним до співпраці американцем Тейлором заповнити всі «білі плями» математичних викладок.

Серед експонатів музею є також праці наших співвітчизників: доцента математики Л.Вишневського, фізика, доцента Київського політехнічного інституту А.Ванюрихіна, інженера Ф.Ліпченко, радіоінженера В.Перевертня та інших.

П’єр Ферма залишив нащадкам запис про те, що він знає, як розв’язати свою теорему. Могли його розрахунки бути тотожними уайлсівським? Сам Уайлс вважає, що ні: учений, 360 років тому кинувши виклик людській думці, не міг знати того, що стало набутком ХХ століття.

Але Ферма, як вважає видатний німецький математик Ф.Клейн, міг знайти доведення завдяки простій, але дуже вдалій ідеї. Якій? У книжці «Остання таємниця останньої теореми П’єра Ферма та її розгадка» Борис Білич пише: «Щоб відповісти на це запитання, математикам і численним аматорам ВТФ потрібно побудувати, як прославлений норвезький етнограф, археолог і мандрівник Тур Хейєрдал, «математичні плоти, папірусні й очеретяні човни», які могли б бути у XVII столітті, й поплисти ними бурхливим і таємничим «математичним океаном до математичної Америки (доведення ВТФ). І такі плоти збудували фермісти, і вони попливли бурхливими математичними хвилями, але, не досягнувши мети, майже всі потонули».

Сам Білич «виплив» завдяки тому самому простому здогаду: він застосував до звичайних математичних операцій ділення та добування кореня з цілих чисел метод «дзеркального відображення». Тобто виконав усі операції не зліва направо, як заведено, а справа наліво. Чи не так робив і П’єр Ферма?

Тоді чому він «дзеркально зашифрував» власні розрахунки? Відповідь на це запитання дасть аналіз історичної ситуації. Пригадаємо, на початку XVII століття паризький парламент видав постанову, відповідно до якої, мав бути страчений той, хто наважиться заперечувати давні й загальновизнані авторитети. Це були часи, коли на вогнищі інквізиції згорів Джордано Бруно й лише диво врятувало Галілео Галілея. На жаль, боротьба за чистоту світогляду, переслідування інакодумців — явища, властиві не лише радянській епосі...

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі