ЯКЩО «ЛЕЛЕКА» ЗАНЕДУЖАВ...

Давайте відразу домовимося. Ми не робитимемо вигляду, ніби віримо, що немовлят приносить лелека. Не називаючи речі своїми іменами, писати на цю тему не можна. Вона потребує спеціальної лексики. Кому не подобається — не читайте. На відміну від тієї майже легендарної номенклатурної дами, яка під час одного з перших «телемостів» з Америкою заявила, що в нас сексу немає, ми тепер не приховуємо, що статева сфера людини не менше важлива, ніж інші сторони його життя. Святенництво — річ живуча, однак і вона здає одну позицію за іншою. Нині ми стали мудрішими й розуміємо, що чогось ганебного чи негідного у людському організмі немає.

Нещодавно, відвідавши Інститут урології та нефрології Академії медичних наук України, я звернув увагу, що в назві однієї з його клінік з’явилося слово «андрологія». Тут мається на увазі відносно молода клінічна дисципліна, пояснив керівник підрозділу, головний сексопатолог Мінздоров’я, доктор медичних наук, професор Ігор Горпинченко. Андрос означає «чоловік», логос — «вчення». Тобто вчення про чоловіка. Втім, корені «нової» науки йдуть углиб віків. Ще знамениті цілителі минулого Гіппократ і Авіценна вважали, що є специфічні захворювання чоловічої статевої сфери. На їхню думку, чимало представників сильної статі страждали на сексуальні розлади та порушення дітородної функції.

Скіфи в нашому уявленні — люди з залізним здоров’ям, воїни, які не відають, що означає страх і втома. А за свідченнями прадідуся всіх лікарів Гіппократа, у них досить часто зустрічався євнухоїдизм. Особливо на цю недугу страждали заможні представники кочового народу. Недорозвиток чоловічої статевої залози призводив до імпотенції та безплідності. Знаменитий лікар давнини стверджував, що така хвороба найчастіше уражає людей, яким доводиться багато їздити верхи. Той, хто ходить пішки, страждає на євнухоїдизм значно рідше. На жаль, сьогодні дана проблема більш актуальна, ніж раніше. І взагалі, навряд чи для нас є розрадою та обставина, що й дві з половиною тисячі років тому чоловіки теж страждали на імпотенцію. Наука про людину пішла далеко вперед, сучасну медицину не порівняти з давньою. Проте...

Андрологія веде відлік від 1896 року. Пріоритет належить нашому співвітчизнику професору Федору Синицину. Перші клініки подібного профілю були відкриті в Одесі. І лише потім вони з’явилися в Москві, Санкт-Петербурзі, Харкові та Києві. На жаль, за цим пішла тривала пауза. У результаті, приміром, проблему безплідності однозначно пов’язували з жінками. Якщо йшлося про клімакс, знову ж мали на увазі лише їх. Відродилася андрологія в 50-х роках. Сьогодні в Україні є дві школи. Основоположник першої — Іван Юнда, а продовжує його справу професор Ігор Горпинченко. Друга — харківська — пов’язана з ім’ям засновника української андрології професора Бертольда Вартапетова. Для розвитку старої-нової науки дуже важливо було створити єдиний центр, відповідальний за підготовку лікарів цієї, скажемо так, не дуже поширеної поки що спеціальності (сьогодні їх готують з урологів). Така клініка, яка об’єднує два важливих медичні напрями — сексопатологію та андрологію, працює в Інституті урології та нефрології. А коли фахівців в Україні буде досить і країна стане багатшою, з’явиться можливість організувати незалежну андрологічну мережу.

Багато проблем чоловічого здоров’я закладаються ще в дитячому віці. Тому при народженні дитини необхідно звертати увагу не тільки на те, як у нього працює серце або ростуть зуби, а й як у новонародженого розвинена статева система. Нещодавно дві дами — бабуся та мама — привели на прийом до професора Горпинченка чарівного трирічного малюка. У його амбулаторній картці значилося ім’я Карина. Та коли Ігор Іванович поцікавився, на що страждає дівчинка, він почув: «Це не дівчинка». Історія, яку йому розповіли жінки, досить сумна. Коли дитина народилася, лікар, який оглянув його зовнішні статеві органи, у графі «стать» записав «жіноча». Проте через якийсь час батьки помітили, що ігри та вподобання маленької людини не відповідають поведінці дівчинки. Ляльками, мініатюрними каструльками та різнобарвним шматтям трирічне маля не бавилося, а гралося з машинками, револьверами та кубиками. Коли інший лікар, до якого привели Карину, уважно оглянув статеві органи дитини, він виявив у «дівчинки» яєчко і недорозвинений статевий орган.

Збентежені родичі маляти звернулися до фахівців. І генетичний скринінг підтвердив: дитина — чоловічої статі. Помилка в пологовому будинку могла привести до трагедії. Адже дитину продовжували б виховувати як дівчинку. Непорозуміння б не виникло, якби новонародженого оглянув лікар-андролог, який знає особливості ембріогенезу статевої системи. Тепер дитина має перенести операцію — корекцію зовнішніх статевих органів, яку можна було зробити відразу після народження. Та набагато важливіше інше. У три роки в маляти вже є певна психосексуальна орієнтація. Коли професор запитав, хто він — хлопчик чи дівчинка, маленька людина сумно відповіла: «Не знаю. Спочатку мене називали Кариною, а тепер Сергієм...»

Останнім часом дитячі урологи б’ють на сполох: помітно збільшилася кількість випадків крипторхізму. Здавалося б, подібна уроджена патологія не настільки вже й небезпечна. Це лише неповне опущення чоловічої статевої залози, тобто неповне опущення яєчок у мошонку. Подібні хворі становлять 7—8 відсотків усіх хлопчиків, які народжуються. Крипторхізм може стати причиною безплідності, яка не піддається жодному лікуванню. Людина ніколи не відчує радість батьківства. Отже, якщо андрологи оглянуть усіх хлопчиків дошкільного віку, багатьох із них удасться позбавити психічного дискомфорту, а то й серйозних душевних страждань. Та чи здійсненне сьогодні подібне завдання? Фахівці вважають, що так. Лікарів у країні вистачить. Крім андрологів, до акції можна залучити й урологів. Якщо корекцію здійснити до 7—8 років, можна обійтися без хірургічного втручання.

Дитина дорослішає. І знову андрологи здатні принести неоціненну користь. При становленні сексуальності надзвичайно важливе значення мають соціальне оточення, культура людини, рівень її знань. Проте не варто забувати про біологічну платформу розвитку чоловічої гормональної системи. Період переходу від хлопчика до чоловіка (від 14 до 17—18 років) лікарі з повною підставою вважають критичним. Юнака підстерігають такі інфекційні захворювання, як паротит (свинка), грип, різні інтоксикації. На нього можуть впливати високі енергії. Однак хлопчик, нарешті, перетворився на чоловіка, або, як кажуть, вступив у фазу зрілої сексуальності. Тепер уже небезпеки позаду? Та ні. Одна з головних — інфекції, які передаються статевим шляхом. Зараз, витісняючи сифіліс і гонорею, на перший план упевнено виходять хламідії, мікоплазми, уреоплазми, генітальний герпес та інші подібні пакості. Їх масове поширення можна пояснити серйозними змінами в навколишньому середовищі, і в соціумі. Важливо й те, що імунна система людини стала іншою. Вона вже не може так успішно, як колись, протистояти різноманітним хворобам, які звалюються на наш організм.

Інфекції, які передаються статевим шляхом, захоплюють цілі країни та континенти, набуваючи характеру епідемій. Оскільки вони не мають яскравих виявів, пацієнт часто приходить до лікаря з цілим букетом ускладнень. Хоч як сумно, усі такі захворювання, за висловлюванням фахівців, мають тропність до статевої системи — б’ють по чоловічій статевій залозі, дітородній функції та інших важливих функціях. Без кваліфікованого андролога хворим можуть призначити великі дози антибіотиків чи хімічних препаратів. На жаль, майже всі подібні ліки, які застосовуються при лікуванні інфекцій, про які ми говорили вище, негативно впливають на статеву функцію. Тому за найменшою підозрою, що ви підхопили якусь гидоту, потрібно відкинути сором, страх, забути про свої комплекси й негайно бігти до лікаря. Ваше перше завдання — пройти найдетальніше обстеження. А коли лікар призначить курс лікування, виконати всі його рекомендації — від і до. Важливо не втратити час. Інакше не уникнути сексуальних розладів, безплідності та інших великих неприємностей.

Кажучи про найважливішу роль чоловічих «гінекологів», професор Горпинченко навів трохи несподіваний (у будь-якому разі, для непосвяченого) факт. Виявляється, сьогодні у світі налічується близько 20 відсотків безплідних подружніх пар. Тільки вдумайтеся, кожна п’ята сім’я не має дітей. Хто в цьому винний? Ігор Іванович думає, що і жінки, і чоловіки. Так би мовити, 50 на 50. Та раніше здебільшого незмінно звинувачували представниць слабкої статі. Невже фахівці переглянули свої позиції?

— Мені здається, безплідність може бути як жіночою, так і чисто чоловічою, — вважає відомий український сексопатолог. — Крім того, існують проблеми подружжя. Я маю на увазі генетичну, сексуальну, а також психологічну несумісність. Не забувайте ще й про те, що при хворобах, які передаються статевим шляхом, в усіх, без винятку, випадках страждають обидві сторони. На моє глибоке переконання, безплідність слід розглядати як проблему подружньої пари. Отже, вирішити питання без допомоги андролога взагалі неможливо. Ось лише один варіант. За деякої зміни гормонального фону жінки і слабкості статевих клітин її партнера гінекологи ретельно проводитимуть курс лікування однієї зі сторін. І нічим не зможуть допомогти. Лише об’єднавши зусилля, лікарі досягнуть успіху.

Важко переоцінити роль андрологів і в період природного фізіологічного (чи патологічного) зів’янення чоловіків. Приблизно в 60 відсотків після 45 років настає фізіологічний клімакс — збалансоване і скоординоване згасання всіх функцій організму. Тут уже нічого не зробиш. Такий закон природи. Проте в 40 відсотків «левів», які старіють, зів’ядання носить патологічний характер. Скажімо, одна система здатна працювати нормально, інша відмовляє зовсім, а третя перебуває в стані дисбалансу. Патологічний клімакс може проявлятися психічними розладами, серцевими, шлунково-кишковими чи ендокринними порушеннями, зменшенням фізичної чи розумової працездатності, а також, хочемо ми того чи ні, падінням сексуальної активності. Тому часто один вузький фахівець, скажімо кардіолог, отоларинголог або гастроентеролог, без специфічних знань андролога літньому пацієнту в багатьох випадках не допоможе.

Втім, і андролог не повинний обмежуватися лише своєю вузькою сферою медицини. Уявіть, що до нього на прийом прийшла людина, яка страждає на органічну імпотенцією, пов’язану з цукровим діабетом. Якщо лікар не отримав свого часу обгрунтованої підготовки з ендокринології, при зустрічі з таким пацієнтом йому залишиться лише розвести руками. Так само важко доведеться лікарю і без грунтовних знань в сфері терапії, хірургії, ангіології та інших розділів медицини. На хірургічній підготовці андрологів, мабуть, варто зупинитися особливо. Одне з завдань таких фахівців — допомагати хворим на органічні форми імпотенції, за яких уже не виручать ні гормони, ні психотерапія, ні багато сучасних препаратів. Йдеться про пацієнтів, яким потрібна хірургічна корекція.

Кілька років тому до професора Горпинченка з’явився 75-річний чоловік з уродженим недорозвиненням статевої залози і пов’язаною з цим дуже слабкою потенцією. Фахівці, до яких він звертався, як правило, призначали гормональну терапію. Та, по-перше, вона далеко не завжди виявляється досить дійовою, по-друге, сильно б’є по кишені, по-третє, має побічні ефекти. До того ж гормони, як кажуть самі хворі, часто не стільки лікують, скільки калічать. До клініки сексопатології та андрології ця літня людина (а якщо висловлюватися точніше, старий) прийшла із твердим наміром домогтися ендофалопротезування. Саме домогтися. Проблема, звичайно, полягала у його поважному віці. В Ігоря Івановича виникли серйозні сумніви в необхідності операції. І його можна зрозуміти. Чи шкурка варта вичинки? Сумніви додала й дружина незвичайного пацієнта (назвемо його Сергієм Миколайовичем К.). «Якщо ви прооперуєте чоловіка, — сказала літня дама, — він відчує себе потенційно сильним і неодмінно мене кине. У нього й так є коханка...» Зваживши всі «за» і «проти», професор оперувати К. відмовився. «У вас же й діабет, і хворе серце, і цілий букет інших хвороб», — умовляв він пацієнта. Проте той і не думав здаватися: «Якщо мені не зроблять операцію, викинуся з вікна, а в передсмертній записці напишу, що в усьому винні саме ви...» Що залишалося професору? Він подумав і... погодився.

Через два місяці Сергій Миколайович знову прийшов до Інституту урології та нефрології. Це була вже зовсім інша людина. Якщо при першому візиті перед керівником клініки стояв неголений, недбало одягнений старий із тьмяним, згаслим поглядом, то тепер Ігор Горпинченко побачив упевненого в собі літнього чоловіка з живими очима, одягненого в модний костюм, людина випромінювала буквально підвищений інтерес до життя. Користуючись аналогією зі світу кіно, можна сказати, що якщо раніше це був «Боягуз» у виконанні Георгія Віцина, то цього разу перед професором стояв сам Жан Габен. За словами К., у його житті все змінилося на краще, а головне — тепер однаково задоволені й дружина, і коханка...

В іншому випадку, про який мені розповіли в клініці сексопатології та андрології, сюди прийшов 25-річний хлопець — студент Національного медичного університету, який від самого початку своєї сексуальної активності відчував проблеми з ерекцією. Обстеження показало, що в нього уроджена патологія судин. Вени не втримували кров у дітородному органі. Відбувався так званий венозний відплив. Єдиний вихід у подібному випадку — хірургічне втручання. Операція минула успішно. Молода людина тепер може створити сім’ю, стати батьком. Андрологи знову були на висоті.

— Нерідко до нашого інституту звертаються чоловіки, які втратили внаслідок операції чи травми одне яєчко, — розповів професор Горпинченко. — І хоча з погляду гормонального балансу організм таку втрату компенсує, люди, особливо молоді, соромляться прийти на прийом до лікаря, у лазню чи на пляж, почуваються неповноцінними при сексуальних контактах. Андрологи в подібних випадках проводять косметичну корекцію. Нова методика дозволяє обходитися без операції. Ми формуємо яєчко за допомогою особливого гелю, який вводимо шприцом. Зрозуміло, воно виконує лише косметико-психологічну функцію. А ось на прохання збільшити статевий член я, як правило, відмовляю, — продовжує Ігор Іванович. — Річ у тім, що задоволення жінки лише незначною мірою залежить від розміру дітородного органа. Набагато важливіша його функціональна активність. У негативних випадках в нашій клініці пропонують провести психологічну корекцію, на яку пацієнт приходить разом із дружиною. Справжні причини дисгармонії визначає психотерапевт.

…У кабінеті керівника клініки я побачив дивну фігурку: людина в давньоєгипетському головному уборі з непомірно великим фалосом, без правої ноги та лівої руки. «Якось у Давньому Єгипті всі чоловіки пішли на війну, — став пояснювати професор, помітивши мій подив. — Вони були в поході 20 років, а коли повернулися, побачили на вулицях своїх селищ дітей. Продовжувачем роду виявився юнак, який втік із поля битви, — як ми тепер кажемо, дезертир. І тоді, свідчить легенда, через почуття гніву, одноплемінники відрізали йому ногу та руку. Проте наступного ранку зрозуміли, що без цього юнака народ би просто вмер. І зробили його святим. Талісман привіз із Єгипту мій учень, — додав на закінчення Ігор Іванович. — Фігурка немов застерігає: не робіть нічого зопалу, не зваживши всі плюси та мінуси. Показуючи талісман занадто нетерплячим хворим, і, ніде правди діти, деяким колегам, я кажу: поспішайте повільно, інакше наламаєте дров.