БОРОТЬБА З ЗАЙВОЮ ВАГОЮ ПОТРЕБУЄ ОЛіМПіЙСЬКОГО СПОКОЮ. І ЗВАЖЕНОСТі

7 липня 2000, 00:00

Читайте також

Як ви гадаєте, який із видів спорту найпопулярніший серед жінок? Легка атлетика? Художня гімнастика? А от і ні...

Найпопулярнішим видом спорту для кращої половини людства стала боротьба з власною зайвою вагою, яку ведуть під не зовсім олімпійським гаслом: «худнути, худнути й ще раз худнути». У такому спортивному змаганні найважливіше — не засіб, а результат. Проте нерозбірливість у виборі засобів досягнення заповітної мети, так само, як і неправильні уявлення про те, що від чого залежить, призводять, швидше, до розчарування, ніж до успіху.

Чому люди повнішають? Зрозуміло, чому — їдять багато і смачно. Проте, по суті, ожиріння — наслідок не так кількості споживаної смакоти, як порушення обмінних процесів в організмі, обумовленого, за деякими винятками, недостатньою м’язовою активністю. Уявлення про дієту як єдиний засіб контролювати вагу в основі своїй помилкове.

Уявімо собі тіло людини у вигляді автомобіля. У когось тіла — як у гоночних машин або джипів-позашляховиків, у когось — іржаві руїни. Як не дозуй якість і кількість палива (читай: їжу), що заливається в таку руїну, навряд чи другі можуть зрівнятися швидкістю з першими. Безперечно, схуднути з допомогою дієти можна, але погарнішати...

До речі, а чи така вже незаперечна думка, буцімто жіноча врода можлива тільки в худих тілах?

Для більшого унаочнення спробуйте провести подумки такий експеримент. Уявіть жінку (можна і саму себе), хоч і трохи розповнілу, але! — спинка пряма, постава граціозна, плечики розгорнуті, хода пружна, рухи впевнені і плавні. Уявили? А тепер те саме в змарнілому варіанті, але: сутулу, із в’ялими м’язами, невпевнену і з ходою «зайчик, що перетворюється на качку»! Що відрізняє одну від другої? Правильно, м’язовий тонус, загальний рівень розвитку м’язів, їхня тренованість. Повертаючись до нашого порівняння — різниця в двигунах, у їхній готовності виконувати потрібну роботу. Цим, власне, і визначається успіх у виробленні здорового й гарного тіла. Уявімо собі дві великі групи людей: одну з них назвемо — «ті, що харчуються правильно», другу —«ті, що постійно тренуються». Отож, доктор Коверт, відомий на Заході фахівець в галузі спортивної медицини, дає в цьому разі цілком певний прогноз. За 20 років у другій групі, навіть якщо її члени досить довільно вибиратимуть продукти харчування, таких, котрі страждають від надлишку ваги і серцево-судинних захворювань, виявиться набагато менше, ніж у першій групі. Саме постійне, різноманітне і збалансоване м’язове навантаження допомагає підтримувати фігуру в ідеальному стані.

Особливо важливо це розуміти (і прищеплювати розуміння) у тому віці й тоді, коли жінка не вельми впевнена у своїй привабливості. Розрив близьких стосунків найчастіше перетворює зрілу жінку на підлітка, котрий постійно порівнює себе з оточенням, з ідеалами краси, котрий вдається до самобичування за вигадані провини, виснажує себе гонитвою за примарною довершеністю. Природно, цей час є й початком нового витка особистісного зростання, і нерідко — ілюзій, шкідливих для здоров’я та власного майбутнього. Найчастіше всі невдачі списуються на повноту, і цілком гідне і природне бажання — бути вродливою, мати привабливу фігуру — перетворюється на нав’язливу ідею схуднення як єдиного і самодостатнього засобу боротьби за власне щастя. Боротьби, що висмоктує рештки сил і грошей, благо аматорів пообіцяти «радикальний засіб» не бракує.

А закінчується вона нервовою анорексією.

Спочатку в людини з’являються надцінні переживання (найчастіше — надумані) з приводу «зайвої повноти», які поступово переходять у комплекс неповноцінності. Переживання супроводжуються погіршенням настрою. З’являються думки про необхідність виправлення фізичної «вади», що супроводжуються періодичним обмеженням прийому їжі, хоча апетит у цей період не зникає. Маса тіла знижується на 10—12%. Це приносить радість... Але радість на шляху до досягнення мети може незабаром затьмаритися. А похмура, аж ніяк не радісна картина полягає в тому, що втрата маси тіла супроводжується припиненням менструації. Причому навіть після відновлення 75% початкової маси тіла менструація не з’являється в 41% хворих на нервову анорексію. Захворювання негативно позначається на генеративних функціях жіночого організму. Крім цього, спостерігається своєрідне розкладання особистості, яке чимось схоже на алкоголізм. Більшість колись важливих духовних цінностей відходять на задній план, головним залишається тільки одне — худнути, худнути, худнути, доводячи всім, що можна бути завзятою і наполегливою в досягненні однієї заповітної мети. Цей період нервової анорексії триває від трьох—шести місяців до двох—трьох років.

Наступний період характеризується активним і завзятим обмеженням у їжі, що часом доходить майже до повної відмови від неї. Поштовхом до активних дій для корекції «зайвої повноти» можуть бути не тільки глузування, необережні зауваги, поради схуднути, а й цілком приємна для дівчини оцінка її зусиль, спрямованих на поліпшення статури. Людина починає вдаватися до посилених фізичних вправ, до надмірної рухової активності, до проносних, штучної блювоти. Все це супроводжується, як правило, зниженням настрою. Потім помітна стрункість фігури нерідко стає джерелом дещо піднесеного настрою, можлива поява підвищеної дратівливості. Прогресуюче зниження маси тіла супроводжується появою і наростанням соматоендокринних розладів.

Вже за півроку від початку активного обмеження прийому їжі людина різко виснажується, обличчя марніє, набуває землистого кольору, повністю зникає підшкірний жировий прошарок, з’являється пігментація, шкіра злущується. Істотно змінюються будова і функціонування органів, страждає обмін речовин. У психічному плані відбувається зміна особистості: деперсоналізація, невдоволення собою. Половина хворих нібито соромляться своєї худорлявості, не хочуть бачити себе в дзеркалі тощо. Видається дивним, але надцінне прагнення схуднути не зникає, до цього додаються неприємні хворобливі фізичні відчуття важкості, відрижка, печія.

Четвертий етап настає в результаті лікування. Спостерігається наростання маси тіла і нормалізація соматичного стану, які супроводжуються поновленням переживань, спробами знову обмежити прийом їжі, настрій нестійкий, є психічні розлади суміжного характеру.

Загалом, від схуднення до лиха — іноді лише один крок. Щоправда, рівно стільки ж до жаданих краси і здоров’я. Але саме краса і є мистецтвом робити правильні кроки.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.13
EUR 27.96