Ми в шоці чи «в шоколаді»?

Скільки не формується в сучасній Україні нове суспільство - а все застрягає на початковому етапі. Нас мало тішать наші досягнення, оскільки вони не особливо великі, ми віддаємо перевагу сякій-такій подобизні «ситого» життя перед його демократичним облаштуванням, покладаємося на наявність грошових знаків більше, ніж на потрібні зв’язки, «висимо» в Інтернеті частіше, ніж читаємо книжки, і сумніваємося, чи повною мірою впливаємо на своє життя. Інколи здається, що наш час, даний на те, аби проявити себе, відлічується «проти годинникової стрілки», - і, як в «Алісі в Країні чудес», ми мусимо бігти щосили, аби всі навколо бачили, що ми взагалі зрушили з місця.

«Стікаємо по склу»

- Суспільство, хоча й повільне, але розвивається у більш-менш позитивному напрямі, однак якщо розвиток триватиме такими темпами, то на побудову нового суспільства піде не одне покоління громадян, - розповідає директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко.

- Воно перестає бути аморфним?

- Можна сказати, що перестає, але це дуже повільний процес. Можливо, смішна асоціація, але він нагадує процес «стікання» скла. У старовинних будинках, де по сімдесят-сто років не мінялося скло, помітно, що донизу воно товстішає - саме за рахунок «стікання». І важко сказати, винен у повільному становленні сам соціум чи його еліта, яка так і не запропонувала єдиної мети, єдиних принципів побудови суспільства, котрі були б справді сприйняті якщо не всіма, то бодай переважною більшістю громадян.

- Як випливає з ваших досліджень, почуваються щасливими 12,6% українських громадян (у 2000 році таких було 9,8%), задоволеними життям визнали себе 34,5% (у 2000 році - 22,7%), незадоволених життям виявилося 38,7% (у 2000 році - 53,4%), а відверто нещасливих - 4,2% (у 2000 році -7,4% ). Не дали відповіді 10% опитаних (у 2000 році - 6,7%). Судячи з того, що досить мало людей визнають себе нещасними, життя триває й піддається подоланню?

- Порівняно з 2000 роком, а до нього наша економіка просто падала, ситуація поліпшилася. Тоді ж поширеною проблемою було не те, що зарплати й пенсії становили малу суму, а те, що їх взагалі не платили. Але якщо розглядати 2012 рік як такий, ми бачимо, що кількість щасливих і задоволених життям людей, з одного боку, і незадоволених життям та нещасних, з іншого, приблизно однакова. Тобто суспільство поділяється на незадоволених життям повністю і незадоволених із певними сподіваннями на майбутнє.

А якщо говорити про те, наскільки люди впливають на своє життя, бачимо, що середній бал за десятибальною шкалою становить 5,42, - тобто впливають на своє життя люди «наполовину», але з тенденцією до зростання свого впливу на обставини. У 2000 році середній бал становив 4,68.

За цією шкалою, 1 бал означає, що людина зовсім не впливає на своє життя, а 10 балів - що впливає істотно. Вагалися з відповіддю 4,7% опитаних. (Дані в таблиці подано у відсотках.)

- Цікаві відповіді ви отримали на запитання: «Які почуття найчастіше виникають у вас, коли ви думаєте про своє життя?» Відчуття, що життя йде нормально, властиве лише п’ятій частини громадян, кожен десятий особливо не замислюється над життям, упевнені в собі 14,7% громадян (що мало), 19,1% відчувають страх перед майбутнім (але це менше, ніж у 2000 році), третина опитаних сподівається, що життя зміниться на краще, відчуттям безвиході та неможливості самостійно поліпшити своє життя перейняті 13,6% (у 2000 року - 20,6%). І відчуття тривоги є в 14,6% респондентів, як і в 2000 році. Наразі наші люди відчули, що вони у змозі щось змінити?

- Наші дані демонструють певну дуже повільну зміну свідомості суспільства, надію людей на власні сили. За дванадцять останніх років ситуація змінилася дуже мало, але все-таки - і в кращий бік. Ми на початку формування нового суспільства.

- Часто замислюються про сенс життя 33,4% респондентів, інколи - 34%, рідко - 22,8% і ніколи - 5,6%. Ці думки про суще перестали бути абстрактними й стали визначати діяльність людей?

- Якщо людина діяльна й зайнята повсякденними справами, їй часто просто ніколи замислюватися про сенс життя. З іншого боку, якщо вона про нього замислюється, то це свідчить про пошуки шляхів розвитку. Чим більше людина залучена в діяльність, тим менше вона замислюється про сенс життя, - у неї цей сенс є, і вона, швидше, замислюватиметься над тим, які нові цілі перед собою ставити. І якою мірою це ознака становлення суспільства.

- Дивно, але майже третина (29,2%) наших громадян ніколи не читають художньої літератури, а 25,8% беруть книжку до рук кілька разів на рік.

- Справді, люди стали читати художню літературу рідше, і це великою мірою пов’язано зі зміною інфраструктури інформаційної та інфраструктури розваг. Люди стали частіше ходити в кіно, більше часу проводити в Інтернеті. Навіть трохи частіше вони стали проводити час за таким заняттям, як шопінг, - і це теж елемент розваги в умовах відсутності дефіциту та нормальної купівельної спроможності (бодай раз на тиждень скуповуються 34,6% респондентів). Але соціальні мережі не замінюють живого спілкування, тому люди ходять у гості і приймають гостей у себе (ніколи такого не
роблять лише 3,4% опитаних).

Безправ’я визначає свідомість?

- Характерно, що 78% наших громадян переконані, що в Україні не існує рівності громадян перед законом. При цьому вважають, що «перевагами» тут користуються ті, у кого є гроші, 82,4% опитаних, а також ті, хто має владу (за них висловилися 82,3% респондентів) і ті, в кого є певні знайомства (їх відзначили 32,7% громадян). Вважають, що в Україні всі рівні перед законом, усього 0,7% опитаних. Однак «глас народу» віддається за демократичність майбутніх парламентських виборів: узяти проведення виборів під контроль громадських організацій пропонують 28,4% респондентів, вимагати від учасників виборів чітких програм і пропозицій -16,6%, залучити до виборів міжнародних спостерігачів - 30,1% респондентів, а гарантії, що всі, хто буде причетний до фальсифікації виборів, зазнають кримінальної відповідальності, необхідні для 46,1% респондентів. Вважають, що ніщо не зможе зробити майбутніх виборів чесними та демократичними, 11,6% опитаних. Переконані в тому, що прийдешні вибори не будуть чесними та демократичними, 54,9% опитаних, готові вважати їх і демократичними, і чесними всього 14,7%, а завагалися з відповіддю 30,4%.

Ці дані малюють досить похмуру картину самовизначення народу на тлі визнаного всіма беззаконня.

- До речі, за останніх два-три роки підтримка діяльності судів в Україні дуже серйозно впала, - тут і коментувати нічого, часті й типові такі ситуації, коли чорне називається білим і навпаки за рішенням суду. Наприклад, усі визнали правдивою заяву народного депутата Забзалюка про те, що за перехід із фракції у фракцію йому пропонували гроші, - прокуратура ж на це відреагувала так, що не бажає брати справу до розгляду, оскільки це не злочин, а політична корупція. Після цього будь-яка дія правоохоронних органів, коли вони ловлять дрібних злодюжок, видається абсолютно нелогічною, - тоді як «нагорі» проводяться дії, котрі підривають підвалини держави і суспільства. Складно казати, що існує якась рівність.

«Добувати» рівність «по знайомству» - це пережиток безкласової безгрошової системи під назвою «комунізм». А нині, за всіма капіталістичними канонами, гроші стали єдиним еквівалентом «усього». І я думаю, що в Україні влада й гроші настільки взаємопов’язані, що практично однакова кількість людей назвала їх можливістю бути «більш рівними» перед законом.

- Ви запитували про найбільш актуальні для людей теми, про питання, на які вони хотіли б отримати відповіді від кандидатів у депутати. На перші місця серед «гарячих тем» вийшли подолання безробіття (за це висловилися 59,3% опитаних), подолання кризи в економіці, економічне зростання (51,8%), підвищення загального рівня зарплат, пенсій, стипендій (51,5%), зниження цін (43,3%), соціальний захист незаможних (40,5%), поліпшення медичного обслуговування (40%) та боротьба з корупцією (39%). А ось за припинення політичних репресій, свободу для лідерів опозиції висловилися лише 18,6% респондентів, за реформу правоохоронної системи, за справедливе правосуддя -18,6% респондентів, за розвиток демократії в суспільстві, можливість для людей впливати на владу - всього 13,2%. Забезпечення прав та свобод людини - свободи слова, мітингів - вважають актуальним лише 10,2% опитаних.

- Як і останніми роками, найважливішими для людей продовжують бути економічні проблеми, також серед найголовніших - боротьба з корупцією та медичне забезпечення. Це три блоки проблем, які вже тривалий час тією або іншою мірою є найважливішими для українців.

Я думаю, те, що називається проблемою корупції, - це великою мірою і проблема впливу на владу, оскільки в умовах нинішньої системи демократичні механізми, та ж таки свобода слова, абсолютно нівелюються корупцією. Результати виборів у нас добуваються за принципом «не так важливо, як голосують, важливо, як рахують». Є ніби і свобода слова, - всі знають про порушення закону з боку певних народних депутатів, але йдеться про їхню взірцеву законослухняність. У таких умовах, напевно, подолання такої корумпованої системи, яка дозволяє безкарно робити чорне білим, видається для громадян справою важливішою, ніж розвиток традиційних демократичних механізмів.

За вдосконалення державного управління, адміністративну реформу висловилися 11,9% респондентів. Мало, і це не дивно. Якщо залишити корумпованих людей при владі, то важко уявити, що вони самі змінять систему управління таким чином, аби вона унеможливила корупцію. Виходить замкнене коло, і люди це розуміють.