МРІЇ ДРАГАНА ДЖАЇЧА

Віталій Галинський 11 серпня 2000, 00:00

Читайте також

Четвертий сезон поспіль київські динамівці пробиваються крізь горно випробувань у вищий футбольний світ Європи. Три попередні спроби завершилися успішно. Українські футболісти послідовно проходили в третьому кваліфікаційному раунді датські клуби «Брондбю», «Ольборг» і чеську «Спарту». Характерно, що кожного разу динамівці розв’язували головну проблему — досягнення основної сітки Ліги чемпіонів — на полях суперників, показуючи там стовідсотковий результат. Удома киянам доводилося значно складніше: на їхньому рахунку не зареєстровано жодної перемоги.

Серпень далеко не найкращий для динамівців місяць. Після завершення чергового чемпіонату їм потрібен певний час для повного відновлення ігрових кондицій. Традиційно «дружина Лобановського» набирає оптимальну форму десь у середині вересня. І коли провести аналогію щодо міжнародних планів українського клубу, то на часі пригадати стару пісню: «Стану я точно генералом, если капрала переживу...»

У ролі «капрала» в третьому кваліфікаційному раунді виступила югославська «Црвена звєзда». Ця команда колись була вельми популярна в Європі. А якось — 1991 року — виборола найпрестижніший футбольний трофей клубних команд континенту — Кубок європейських чемпіонів, перемігши в післяматчовій серії пенальті французький «Олімпик». До речі, у тому «зоряному» складі белградського клубу виступали футболісти, чиї імена сьогодні відомі далеко за межами балканської країни, — Роберт Просінєчкі й Сініша Михайлович. А ще раніше, у 60—70-ті роки, в клубі та збірній блискуче грали Драгослав Шекуларац і Драган Джаїч. Останній зберіг вірність «Црвені звєзді» досі, будучи його головною персоною — президентом.

Після того, як заволодів Кубком європейських чемпіонів, белградський клуб гучних перемог на європейській арені вже не мав. Розпад СФРЮ на незалежні держави позбавив її футбольну палітру яскравих кольорів. Головні клуби Белграда й Загреба, втративши державне фінансування, змушені були продавати свої таланти, як-то кажуть, з молотка. Сьогодні в Європі, практично, не знайти футбольної держави, де не було б югославських і хорватських майстрів шкіряного м’яча. Футбол залишається на Балканах найпріоритетнішим видом спорту. А карколомні контракти, підписані Михайловичем, Мілошевичем та іншими югославськими футболістами, переконують тамтешню молодь в опануванні «грошовитої» професії.

Нинішнє керівництво белградського клубу не приховує свого бажання нарешті пробитися в основний турнір Ліги чемпіонів. Пов’язано це, певна річ, передусім із комерційними планами Драгана Джаїча. Але не тільки. Відомий у минулому форвард «Црвени звєзди» та збірних Югославії мріє про відродження команди, якій він присвятив усе своє свідоме життя. У другому кваліфікаційному раунді нинішнього розіграшу югослави без особливих проблем розправилися з кутаїським «Торпедо». Перемога в белградському поєдинку — 4:0 перетворила повторний матч у Грузії на поїздку, яка ні до чого не зобов’язує. Поразка на Кавказі — 0:2, як на мене, була, швидше за все, стратегічною хитрістю головного тренера югославів Славолюба Мусліна. Він, найвірогідніше, намагався запевнити свого майбутнього опонента — Валерія Лобановського у відсутності серйозних планів у «Црвени звєзди».

Тим часом тренерський штаб балканців був чудово поінформований про кадрові проблеми киян. Динамівці, у свою чергу, відрядили до Кутаїсі власних представників, аби познайомитися з грою супротивника. Висновок фахівців із Києва про гру «Црвени звєзди» зводився до такого: сучасна збалансована команда, атлетична, технічна, вміє однаково рівно вести як оборонні, так і наступальні дії.

Мета киян у першому матчі була очевидною: добитися максимальної переваги, яка забезпечить можливість тактичного варіювання в повторному поєдинку в Белграді. Але це, так би мовити, при ідеальному виконанні завдання. Якщо ж домогтися суттєвої переваги в рахунку не вдасться, не менш важливо було б не пропустити на своєму клубному динамівському стадіоні жодного м’яча. З другою частиною завдання чемпіон України впорався.

Кияни вийшли на поєдинок у такому складі: Кернозенко, Хацкевич, Головко, Ващук, Дмитрулін, Шацьких, Деметрадзе, Гусин, Яшкін, Мороз, Несмачний.

Супротивник із перших хвилин матчу передусім поклопотався про власну оборону. До воріт Кочича було стягнуто значні сили, якими керував досвідчений Буньєвчевич. Але навіть потужно організований «укріпрайон» на шляху до воріт «Црвени звєзди» динамівці подолали вже на п’ятій хвилині, коли Хацкевич опинився на лінії воротарського майданчика югославів. На превеликий жаль, удар у київського півзахисника не вийшов. І дуже шкода, бо «швидкий гол» міг перевести гру в цілком інше русло.

Протягом усього першого тайму кияни намагалися зламати оборону балканців. Проте до реальної загрози воротам Кочича справа доходила рідко. Лише в другому таймі з появою на полі Белькевича господарям пощастило «розтягнути» оборону супротивника. Кілька хороших шансів уразити ціль мали Шацьких, Яшкін, Серебренніков. Проте розкрити оборону «Црвени звєзди» киянам так і не вдалося — 0:0.

Минулої середи ще один український клуб — донецький «Шахтар» також у рідних стінах приймав у кваліфікаційному поєдинку празьку «Славію». Перевага гірників протягом двох таймів була помітна, але до позитивного результату вихованців Віктора Прокопенка це не наблизило. А на останніх хвилинах зустрічі невмотивована помилка досвідченого Сергія Попова призвела до взяття воріт господарів поля. «Славія» перемогла — 1:0.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.13
EUR 27.96