Рифи сімейного бізнесу

Підшукати хорошу роботу сьогодні нелегко. Тих не влаштовує зарплата, тих — незручний графік, третім хочеться більшої самостійності та творчості. З цих причин чимало людей вирішуються заснувати власний бізнес. У команду зазвичай запрошують тих, кому найбільше довіряють, — родичів і друзів. На думку фахівців, у сімейного бізнесу чимало плюсів. Лихо тільки в тому, що в гонитві за прибутком інколи важко зберегти почуття...

Подружжя Оксана і Євген почали займатися книжковим бізнесом ще студентами. На стипендію прожити було важко, і молоді люди влаштувалися продавцями на книжковий ринок. На початку дев’яностих на якісну літературу був величезний попит. Щоб дістати дефіцитних тоді Ахматову, Цвєтаєву, Пастернака, доводилося їздити по всьому колишньому Радянському Союзу, домовлятися з видавництвами, перекупниками... Робота була нелегка, але цікава. Потроху зібрали грошей, орендували невеличке приміщення в центрі міста, зробили ремонт і відкрили власну книгарню. Нині тут працює вся родина: брати, сестри, небожі, навіть донька-школярка під час канікул прибирає приміщення. З’явився стабільний доход, постійні покупці. Начебто найгірші часи позаду, можна насолоджуватися плодами своєї праці. Але несподівано почали турбувати інші проблеми...

— Останнім часом мені дедалі важче спілкуватися з чоловіком. Сприймаю його не як близьку людини, а, швидше, як суворого начальника, якому не хочеться зайвий раз потрапляти на очі, — зізнавалася Оксана на консультації у психолога. — І на роботі, і вдома — постійні чіпляння, повчання... Євген командує не лише мною, а й іншими членами сім’ї. Складається враження, що ми для нього — просто гвинтики виробничого механізму. Він суворо стежить за дисципліною, сварить за запізнення, не втомлюється повторювати, що час — гроші, тому зайва чашка кави чи розмова з подругою в робочий час — підстава для догани. Недавно оштрафував нашу доньку за запізнення. Пробувала урезонити його, але Євген заперечив: «Позаяк ми члени однієї команди, я повинен висувати до вас ті ж самі вимоги, що й до інших службовців. А як же інакше? Адже тільки на державних підприємствах отримують зарплату в будь-якому разі, навіть якщо сидять склавши руки. А тут кожну копійку доводиться заробляти, тому недисциплінованість коштує занадто дорого». Навіть удома продовжуємо обговорювати виробничі проблеми: Євген аналізує наші прорахунки, розмірковує про клієнтів, постачальників...

На думку фахівців, у цій сім’ї назріває своєрідний конфлікт інтересів. Чоловік узяв на себе обов’язки керівника з усіма наслідками, які звідси випливають. Адже для успішного ведення бізнесу необхідні тверезий розрахунок, вимогливість, уміння випередити конкурента, позбутися несумлінного працівника. Але родина живе за принципово іншими законами. Тут мають панувати всепрощення, великодушність, уміння підтримати слабкого. І близькі люди, як і раніше, очікують від глави сім’ї саме цього. Але йому важко, вийшовши за двері офісу, відразу переключитися на інший тип стосунків і стати добрим другом, турботливим батьком та ніжним чоловіком. Звідси і командний тон, і причіпки, що дратують дружину та доньку.

Світовий досвід засвідчує: учасники комерційних відносин «розлучаються» не лише з чоловіками (дружинами), а й з батьками. Пригадуєте чарівну американську комедію «Сам удома»? Виконавши головну роль у цьому фільмі, восьмирічний актор Макколей Калкін прокинувся знаменитим. Режисери завалювали його привабливими пропозиціями, кіностудії обіцяли багатомільйонні гонорари. Природно, неповнолітній актор не міг сам підписувати ділові документи, і за нього це робили батьки. Вони вирішували, в яких фільмах він зніматиметься, укладали договори, розпоряджалися грішми. Так тривало кілька років. Потім, підрісши, Макколей Калкін подав у суд на батьків, вимагаючи позбавити їх права розпоряджатися його коштами. На суді він заявив, що близькі позбавили його дитинства, перетворивши на машину з заробляння грошей. Аналогічні обвинувачення висунули своїм батькам знамениті тенісистки Штеффі Граф і Ганна Курнікова. Вони також позивалися з близькими, намагаючись звільнитися від їхнього впливу. В усіх випадках батьки юних зірок не змовляючись стверджували одне: вони не експлуатували дітей, а лише допомагали їхньому таланту розвинутися. Ясна річ, доводилося бути суворими й вимагати дисципліни та слухняності. Бо ж інакше неможливо домогтися успіху ані в спорті, ані в шоу-бізнесі! Фахові тренери та продюсери напевно поводилися б іще жорсткіше. Проте тут є велика різниця: те, що діти вибачили б стороннім, вони не могли вибачити близьким людям. Погодьтеся, маму й тата хочеться бачити завжди ніжними, турботливими, а не жорсткими й вимогливими. До речі, після того, як зірки обзавелися іншими менеджерами, їхні стосунки з батьками помітно поліпшилися.

— Перш ніж розпочинати сімейний бізнес, варто зважити всі «за» та «проти», — вважає психолог Ірина Коваленко. — На перший погляд, власна справа дає безліч переваг, особливо родинам із маленькими дітьми. Відпаде необхідність щодня приходити в офіс і відсиджувати певні години, з’явиться вільний час, можливість самим планувати день. Але неминуче відбувається руйнування звичної моделі поведінки, до чого не всі готові. Відсутність чіткого графіка, контролю з боку розслаблює, стає важко працювати стабільно. Колись у кожного з вас було обмежене коло обов’язків, а тепер на вас лежить відповідальність за все, що відбувається на підприємстві. Отож і ціна будь-якої помилки зростає. Практика свідчить: виживають лише ті сімейні підприємства, всі учасники яких дотримуються високої дисципліни й організованості. А для початку необхідно спільно виробити оптимальну модель поведінки, що враховує як виробничі інтереси, так і інтереси сім’ї. Передусім порадила б відводити бізнесові суворо визначений час, але в жодному разі не займатися ним цілодобово! Цим особливо грішать підприємці-початківці, готові вирішувати виробничі проблеми і за обіднім столом, і в подружній опочивальні. У результаті вони можуть домогтися фінансового успіху, але невдовзі з’являються фізична й емоційна втома, взаємне невдоволення, можуть постраждати стосунки з дітьми, друзями та близькими. Тому, хоч би як складалися обставини, бажано обмежити свою службову ретельність чітко визначеними годинами. Дуже корисно придумати якийсь ритуал, що допоміг би скинути з плечей тягар виробничих проблем і переключитися на сім’ю. Приміром, дружина й діти одного поважного бізнесмена записали на магнітофон веселу пісеньку у власному виконанні з приспівом: «Тату, усміхнися!» В автомобілі дорогою з офісу додому вони щоразу вмикали цей запис, і мимоволі починали всміхатися. Цей простий прийом допомагав їм знову відчути себе не товаришами по службі, а членами однієї родини.

Серйозні проблеми часто починаються й там, де рішення зайнятися тим або іншим бізнесом виникає не за взаємним бажанням, а з ініціативи одного з членів подружжя, інший лише підкоряється, не бачачи іншого виходу зі становища. Саме це сталося в сім’ї Сергія й Надії, власників меблевої майстерні.

— Я зі шкільної лави мріяла займатися наукою, отримала диплом біолога, влаштувалася в Науково-дослідний інститут, готувалася захищати кандидатську дисертацію, — розповідає Надія. — Але все змінилося після народження наших синів-близнюків. Вони росли слабенькими, часто хворіли, тому довелося залишити роботу, аби бути поруч із ними. Жили вчотирьох на одну чоловікову зарплату, було важко. І тоді Сергій пригадав, як у дитинстві гостював у бабусі в селі й місцеві умільці навчили його плести з лози віники, мітелки, кошики. Сергій за професією художник-декоратор, тому швидко виготовив кілька симпатичних штучок. Та ось іти з ними на ринок посоромився. Тоді я сіла на телефон, обдзвонила подруг і знайомих, і ми вигідно продали його вироби. Так і розподілили обов’язки: чоловік придумує дизайн, плете, а моє завдання — знайти сировину, клієнтів, домовитися про ціну. Дуже швидко ми перестали плести віники, почали робити модні нині віденські стільці, крісла, торшери. Замовників виявилося так багато, що ми взяли на роботу ще двох плетільників і обладнали майстерню в одній із кімнат нашої квартири. А через два роки вже зібрали пристойну суму й відкрили меблевий салон. Чоловікові його ремесло приносить величезне задоволення, а я дедалі частіше із сумом згадую свій інститут. Адже я з дитинства мріяла про професію біолога, планувала попрацювати в західних лабораторіях, а натомість займаюся примітивною бухгалтерією. Діти підросли, зміцніли, і я хотіла б повернутися в науку. Але коли запропонувала чоловікові взяти на моє місце професійного бухгалтера, він різко заперечив, заявив, що ніколи не зможе довіряти сторонній людині. Адже я даю йому повну свободу творчості, позбавляючи всіх фінансових проблем! А те, що не одержую задоволення від роботи, його не хвилює. Головне — гроші залишаються в родині...

На думку фахівців, проблема самореалізації — одна з основних для більшості людей. Звісно, доводиться змиритися з нелюбим заняттям, якщо немає іншого виходу. Але коли фінансова ситуація поліпшується, неминуче спливають нереалізовані амбіції, якими довелося пожертвувати заради добробуту сім’ї. У цей момент треба з розумінням поставитися до близької людини.

— Спільна комерційна діяльність може стати як засобом зближення сім’ї, так і яблуком розбрату. Все залежить від поведінки самих людей. Тому запам’ятайте: бізнес — аж ніяк не хомут на шиї ваших близьких, а засіб полегшити їм життя, зробити його цікавішим і більш наповненим. Кожен має право на самореалізацію, не можна приносити чиїсь інтереси в жертву спільній справі, — вважає психолог Ірина Коваленко. — Часто виникають ситуації, коли один із партнерів шантажує іншого, забороняючи йому вийти з бізнесу, опанувати іншу професію, й апелює при цьому до родинних почуттів. Часто й дітям ставлять ультиматум: мовляв, дамо грошей на навчання в інституті, але тільки за умови, що вступатимеш на певний факультет! А ті бунтують, бо не бачать себе в цій професії. Набагато розумніше в такій ситуації відпустити партнера з бізнесу. Нехай спробує здійснити свою мрію. Якщо в нього все вийде — буде вдячний близьким за розуміння й підтримку. А якщо нічого не вийде — повернеться назад, але вже не з примусу, а усвідомлено. Але в будь-якому разі ви збережете нормальні стосунки, а це найголовніше. Адже, погодьтеся, знайти ділового партнера набагато легше, ніж «другу половинку».