Сила запахів тіла

Поділитися
«Ця влада була сильніша за владу грошей або владу терору, або владу смерті: нездоланна влада вселяти людям любов...

«Ця влада була сильніша за владу грошей або владу терору, або владу смерті: нездоланна влада вселяти людям любов. Тільки одного не могла дати ця влада: вона не могла дати йому його власного запаху. І нехай перед усім світом завдяки своїм парфумам він постане хоча б Богом — коли сам він не може пахнути й тому ніколи так і не довідається, хто він такий, то плювати йому на це: на весь світ, на самого себе, на свої парфуми...», — так описував силу запаху у своїй знаменитій книжці «Парфумер» Патрік Зюскінд. І багато в чому письменник мав рацію. Оскільки пахощі, які оточують нас, володіють воістину чудодійною силою, спроможною не лише пробудити різноманітні спогади, а й почуття.

Про це розповів кореспондентові «ДТ» провідний фахівець у галузі сексопатології та андрології, старший науковий співробітник Інституту урології АМН України, професор Юрій Гурженко. За його словами, запах відіграє важливу роль в інтимних стосунках між чоловіком і жінкою, тому що має сильний вплив на психічний і, як наслідок, фізіологічний стан людини. Приміром, у жінки пахощі одеколону чи духів коханого чоловіка, почутий випадково, обов’язково викликає приємні спогади, тобто позитивні емоції. І, навпаки, запах парфумів кривдника, який, скажімо, пішов до іншої жінки, здатний розбудити в залишеної дами злість, образу та, як результат, депресію. До речі, не випадково статевого партнера ми теж вибираємо за запахом.

— У моїй практиці був випадок, коли чоловік з часом збайдужів до своєї дружини та дедалі частіше почав задивлятися на інших дівчат, обираючи переважно блондинок, — згадує Юрій Миколайович. — Довелося його дружині — палкій брюнетці порадити користуватися парфумами з більш ніжними та м’якими пахощами, яким віддають перевагу світловолосі дами. У результаті вдалося зберегти сім’ю.

Погодьтеся, таке просте вирішення складної сімейної проблеми якщо не шокує, то принаймні вражає. Адже йдеться про чаклунську силу пахощів. «Поки вчені століттями дискутували з приводу впливу спокусливих запахів, парфумери давно вже прийняли на віру ту обставину, що наші сексуальні симпатії та антипатії напряму залежать від пахощів (атрактантів), які має людина, та які викликають в особи протилежної статі збудження, і стали поступово застосовувати це знання в своїй роботі», — стверджує ароматерапевт, доктор психологічних наук Тетяна Кодлубовська. Сталий вираз «любов сліпа» може стати прямим того підтвердженням. Адже людина не тільки зорово вибирає собі партнера, виділяючи в ньому гарні форми, а й відчуває при цьому відтінки його запаху. Отже, шляхом хімічних експериментів були виведені пахучі синтезуючі речовини — феромони, використання яких у парфумерній продукції посилює принадність на несвідомому рівні. Сьогодні парфуми з додаванням феромонів, попри досить високу, навіть за європейськими мірками, ціну, мають величезний успіх серед жінок і чоловіків багатьох країн світу.

Кажучи про природний запах тіла, ми звикли думати, що таємниця ароматної індивідуальності людини криється в «пахощах» її поту. Однак це не зовсім так, адже піт позбавлений запаху. Він з’являється в результаті життєдіяльності особливих мікроорганізмів, які переробляють потові виділення в жири. Істинний же запах людини виробляють особливі залози, які розташовані під пахвами, навколо сосків, на голові, біля очей, навколо ануса й на лобку.

До речі, вважають, що чоловіки мають чутливіший нюх, ніж жінки. Зате дами розточують більше розмаїття стійких запахів, які можуть посилюватися в стані сексуального збудження або під час менструацій. До того ж вагінальні запахи жінок напряму залежать від кольору їхнього волосся. Так, відомий французький учений Галюці встановив, що блондинки пахнуть амброю, брюнетки — фіалкою, а шатенки — слоновою кісткою або ж мускусом. Щоправда, для фахівців у галузі парфумерії таке відкриття не стало новиною. Винахідники летких пахощів уже давно рекомендують жінкам підбирати парфуми за типом шкіри, волосся і навіть темпераменту.

А нещодавно вчені зробили ще одне відкриття. У результаті тривалих і виснажливих досліджень вони визначили, що відчуття запаху залежить від молекулярної маси речовини, яка має перебувати в діапазоні від 12 до 300 дальтон. При цьому, чим більша та складніша молекула пахучих сполук, тим сильніше ми відчуваємо її пахощі. Взагалі, у природі існують сотні тисяч різноманітних пахощів, які здатний відчувати нюховий орган людини. Тому твердження про чільне місце зору в житті людей можна вважати дещо перебільшеним, оскільки через нюховий орган людина може розпізнавати безліч органічних і неорганічних речовин і визначати їхню назву. Іншими словами, величезна частина сприйманої нами інформації проходить через ніс. Відповідно до досліджень каліфорнійських учених, через запахові аналізатори людина дістає інформації в десять разів більше, ніж через слух і зір.

Розмірковуючи про сприйняття запахів, потрібно розглянути організацію нюхової системи людини. Роль первинного механізму, який уловлює запахи, відіграють так звані рецепторні клітини нюхового епітелію. Від кожної з них відходить тонкий відросток діаметром близько 0,2 мікрометра — аксіон, який закінчується на поверхні одного з периферичних відділів головного мозку нюховою цибулиною. Тут відбувається первинне опрацювання набутої пахучої інформації. Далі вона передається нервовими волокнами нюхового тракту у відповідні ділянки головного мозку. Тому не дивно, що запахи можуть виступати в ролі сигналізатора про можливу небезпеку. Так, від відчуття гару, сірководню з’являються тривожні думки про пожежу або витік газу. А попередженням про токсичне отруєння, викликане тривалим вдиханням різких запахів фарби, лаку, ацетону, вважають виникнення загальної слабості, нудоти, запаморочення, галюцинацій або утрати свідомості. Крім того, наявність подібності між роботою нюхальних і смакових аналізаторів призводить до того, що люди при словесній характеристиці нерідко наділяють пахощі смаковими якостями: солодкий, гіркий, кислий, пряний, терпкий. Тривалий час дослідники намагалися створити певну класифікацію запахів, які нас оточують. У результаті пошуки залежності між особливостями сприйняття різноманітних речовин і формою їхньої молекули привели американського дослідника Дж. Еймура до висновку, що пахощі кількох сотень органічних сполук можна згрупувати навколо семи основних запахів: камфорного, мускусного, м’ятного, ефірного, квіткового, гострого та гнильного. Оскільки кожна група має внутрішню подібність у молекулярній будові. Так з’явилася на світ стереохімічна теорія.

Що ж до еротичних переживань, викликаних тим чи іншим запахом, то відповідальним за них вважають вомеронозальний орган, який розташований ближче до кінчика носа, на перегородці, і має власні залози, нерви та анатомічний відділ у головному мозку. Цікаво, що вомер зустрічається далеко не в кожного, тому вважають цей орган рудиментом. Існувала навіть гіпотеза, що він досягає в людини максимального розвитку до п’яти місяців від народження, а потім зникає. Сучасні дослідники думають, що вомер не тільки не зник, а й благополучно собі нюхає важливі та потрібні мускусні запахи. Тому не варто соромитися своїх природних пахощів, оскільки вже доведено, що ніякі, навіть найрозкішніші, парфуми не зрівняються з чарівним запахом тіла коханої людини.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі