Уніфікація мислення. Чи завжди виправданий тест, і наскільки він ефективний як спосіб перевірки знань?

Кілька років тому це намагалися з’ясувати в Польщі, де перше зовнішнє незалежне тестування провели 1999 року під час реформи системи освіти, а з 2005 року у форматі тестів складають іспити всі учні - молодших класів, гімназисти, ліцеїсти.

Отож у 2008 році на прохання польського видання Dziennik спробували скласти шкільні тести університетські професори Мартін Кінг та Антоні Лібера. Вони «провалилися», не зумівши дати «правильні відповіді» - стандартизовані формулювання, передбачені в тестових відповідях.

Тоді багато представників польської інтелігенції підписалися під відозвою з вимогою або скасувати тести, або змінити підходи до тестування: оцінювати спосіб мислення, а не завчений порядок слів. Ключ до відповідей зробили вільнішим, але він усе ще, вважають тут, недосконалий, а тому в Польщі працюють над створенням нової, більш відкритої й досконалої системи тестування, яка, очікується, набере сили в 2015 році.

У різних країнах використовують різні системи тестування, але практично ніде не вдається уникнути їх критики. Приміром, в Америці запровадження Бушем обов’язкових державних тестів у школах по закінченні кожного класу (тепер такі питання відійшли до компетенції штатів) обговорювали так само пристрасно, як скасування страти або заборону абортів. Буш пропонував використовувати результати тестів як критерій для розподілу федеральних коштів на освіту. Тобто якщо в якійсь школі такі тести рік у рік складають погано, то фінансування цієї школи треба урізати.

Плюси і мінуси тестування

Україна провела перше незалежне оцінювання у 2004 році - з історії України та всесвітньої історії, 2005-го - з української мови, 2008-го - з української мови та літератури. Наша країна також постала перед проблемою: виявилося, що від результатів підсумкових іспитів починають залежати рейтинг школи і доля учня.

Учителі скаржаться на брак часу для обговорення та закріплення прой­деного матеріалу, бо доводиться практикуватися з учнями в заповненні екзаменаційних листів і розв’язу­вати тестові завдання. Навчання проводиться настільки, наскільки оціниться на іспиті, у форматі, передбаченому іспитом, а тому, кажуть, не слід дивуватися, якими темпами вивітрюються здобуті в такий спосіб знання.

Є претензії до того, як тести сформульовані і які здібності вони визначають. Знання з точних предметів відносно легко перевірити тестуванням. Проте така форма іспитів не дозволяє оцінити оригінальність помилок, цікаві міркування, які свідчать про незалежне мислення, хоча й призводять до неправильних відповідей. А з історією можна втратити очко тільки тому, що використовуєш не ті формулювання. Щоб отримати добрий результат із літератури, слід просто «назубок» завчити біографії вигаданих персонажів і не забивати голову своїми власними роздумами.

- Виступати потрібно не проти самого тестування, а проти стереотипних підходів до навчання для складання тестів (проти мислення без розуміння і розуміння без мислення), - вважає доктор філологічних наук, професор, викладач кафедри мови і стилістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка Олександр Пономарів. - Підготовлені в середній школі до отримання кількості тестових очок, студенти звикають мислити схематично і не здатні до самостійного аналізу. Тому університети використовують результати тестів обережно і в сукупності з іншими джерелами інформації про абітурієнта (твір, співбесіда, шкільні оцінки).

Олександр Данилович також упевнений, що успішний студент - це не конче той, хто отримав вищі бали на стандартних тестах, а той, хто багато читає, адже читання дає ідеї, які збагачують наше життя.

- Централізоване тестування помітно полегшило процес вступу до вузів, - каже доцент кафедри інженерної механіки Київського національного університету технологій і дизайну Віталій Чабан. - Але сам рух до тестування, на мою думку, має проводитися в тісному контакті шкільних учителів з університетськими професорами, - так краще орієнтуватися на критерії знань, які вимагаються в університетах від випускників. До цього року ми зараховували тільки за тестами, лише на окремі спеціальності додавали спеціальні предмети, наприк­лад на дизайн - малюнок. Ниніш­нього року почали додавати 20 балів тим, хто пройшов підготовчі курси в університеті. І це дуже правильно, бо такі абітурієнти зі, скажімо, математики чи фізики на голову вищі за тих, хто таких курсів не закінчив. Але, взагалі-то, я двома руками за централізоване тестування. Маючи більш ніж 25-річний досвід викладання в університеті, та й на прикладі інших вузів бачу, що тільки воно дало можливість вступати в університети справді талановитим, підготовленим дітям, незалежно від того, де вони народилися й навчалися. Якби проведення тестування було ще й від початку до кінця справедливим, щоб не допускалися різні виверти з пільгами, медичними довідками тощо. А поки що... хто має доступ до таких пільг, той ними й користується.

- З тестами, як із демократією, - всі їх критикують, але нічого кращого на сьогодні немає, - каже директор спеціалізованої школи № 173
м. Києва Валентина Єрмоленко. - Я три роки була директором пункту тестування і, чесно кажучи, не думала, що в країні з такими економічними труднощами можна так добре організувати ЗНТ.

Вже кілька років друкуються зошити, за якими навчаємося у форматі зовнішнього незалежного тестування, всі контрольні з будь-якої теми орієнтовані на ЗНТ. Це не муштрування, просто школи різні, кожна має свій почерк. Тепер підходи уніфіковані.

На жаль, аксіоми для визначення якості знань не придумано ні в нашій країні, ні в Європі, ні в Сполучених Штатах Америки, де тестування застосували вперше (1947 року, коли в повоєнний період необхідно було визначити рівень знань дітей, котрі не сиділи за партами). Жодні тести, на мій погляд, не можуть стовідсотково визначити, хто є хто, кожна людина індивідуальна. Той факт, що людський розум містить у собі набагато більше типів інтелекту, ніж ті, котрі можна виміряти тестами, які використовуються повсюди, відомо давно. Немає сенсу розвивати в людині те, чого їй не дано. А потрібно виявляти те, що в неї виходить найкраще, і потім це найкраще ляже в основу її подальшого розвитку і витягне все інше. Уявіть, що було б, якби батьки Пушкіна вирішили його «муштрувати» з математики, - ми не мали б ні математика, ні письменника. Людина досягне життєвого успіху, якщо займатиметься тим, до чого в неї є здібності.

Теорія МІ

Американський психолог Говард Гарднер ще тридцять років тому запитував себе: чи можна судити про рівень інтелекту тільки за результатами тестування і чи виправдано визначати інтелект (як це роблять ще досі) тільки за схильністю до математики і мов. Так народилася в 1983 році теорія множинності інтелектів (МІ) Гарднера. Він виділив сім типів базових здібностей, які називає інтелектами. Мовний - майстерне володіння мовою, любов до слів і прагнення їх досліджувати. Логіко-математичний - бачення й оцінювання предметів та понять у їхніх взаємовідносинах і взаємозв’язках. Музичний талант - здатність складати, створювати й виконувати твори в різній тональності, різному ритмі і тембрі. Просторовий - здатність точно сприймати зорові об’єкти. Тілесно-кінестетичні здібності - досконале володіння тілом і майстерне маніпулювання предметами. Інтелект натураліста передбачає розпізнавання та класифікацію природних об’єктів. А ще є здібності інтраперсональні - вміле розпізнавання своїх власних почуттів і настроїв, та інтерперсональні - вміле розпізнавання почуттів, настроїв, душевних станів інших людей, а також використання цієї інформації для керування їхньою поведінкою. Людина різною мірою наділена всіма здібностями, але може бути особливо обдарованою в якійсь одній сфері або і в кількох. Наприклад, Зигмунд Фрейд мав лінгвістичні та інтерперсональні здібності, Альберт Ейнштейн - логіко-математичні і просторові.

То чи можна судити про рівень інтелекту тільки за результатами стандартизованого тестування?

- В Україні триває робота над створенням тестів з визначення емоційної адаптивності та вміння вчитися, - каже Валентина Єрмоленко. - Чому в Америці «так мало вчать, але так багато знають і так добре живуть»? Найбільша трудність нашої освіти - невміння студентів застосовувати свої знання і навички на практиці, у нестандартних ситуаціях. А тому вчитися і вміти вчитися - різні речі.

Такі тести будуть надзвичайно корисні ще й із тієї причини, що можливості шкіл, приміром, у Києві і в якійсь глибинці зовсім різні. Відтак київський школяр приходить на екзамен із зовнішнього тестування більш «муштрований», більш підготовлений: він знає, як поводитися і як правильно відповісти. Сільський школяр під час вступної кампанії, як правило, програє. Але надалі, і це засвідчує практика, міська дитина може не виявляти особливих успіхів, навчатися на «3» й «4», а сільська, непідготовлена, але з хорошим інтелектуальним потенціалом, може проявити себе набагато краще. Свого часу В’ячеслав Брюховецький (український педагог і державний діяч, почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія». - Авт.) став таких дітей-самородків залишати на так званий нульовий курс. Потім в Україні було створено цілу систему довузівської підготовки. Правда, коли запровадили тестування й почали враховувати лише результати тестів, батьки перестали посилати туди дітей.

Сьогодні головне, на мій погляд, питання - як оцінювати і що оцінювати, за якими критеріями визначати якість знань. Інформація змінюється швидше, ніж ми встигаємо її дізнатися. Спочатку, із запровадженням в Україні зовнішнього незалежного оцінювання, зараховували у вузи тільки за його результатами. І це був ідеальний варіант, - розумні діти з небагатих сімей мали більше шансів вступити. З минулого року запровадили середній бал атестата. А нинішнього року положенням про вступ визначено обов’язкову співбесіду у вузі. Враховується атестат, а це показник необ’єктивний, бо (попри всю повагу до моєї праці та праці моїх колег) «рідним» вчителям свого школяра жаль, ми його підтримуємо в надії, що це йому допоможе також у житті. Друга сходинка - власне результати зовнішнього тестування. Третя - співбесіда у вищому навчальному закладі. Із запровадженням такої триступінчатої системи, на мій погляд, нівелюється сенс тестів та їх результати.