Квітень: "Воістину воскрес!"

Валентин Ткач 14 квітня, 17:04
пасхальная корзина

Читайте також

Віра — це не питання вибору людини. 

Віра — це питання виживання людства.

Так казав вуйко Дезьо

 

Ми ще здалеку почали голосно відказувати батюшці: "Воістину воскрес!", та так, що він на нас звернув увагу. Цим ми побудили дітей, що стоячи дрімали біля батьків.

Коли батюшка зупинився коло нашого кошика і промовив "Христос воскрес", схиляючись до відра зі свяченою водою, то я на повні груди вигукнув: "Воістину воскрес!" Батюшка усміхнувся: "Христос воскрес!", — і, примірявшись, повним квачиком води бризнув мені в очі, потім у кошик і нарешті широким махом — зліва направо. Крапелька води на кінчику носа підступно залоскотала. В очах заблищали іскри. У кошику затріщала свічка: "Воістину воскрес!"

Ми йшли додому й дивилися на сонце, що саме починало визирати над деревами між будинками. Так ми перевіряли дитячу оповідку про те, що на Великдень, якщо дивитися на сонце, воно не сліпить.

Я витер сльози з засліплених очей і подумав: "Це правда, але так буває лише в дитинстві". Це були сакральні сльози.

Поняття "сакральне" формувалося як щось присвячене богам, Богові.

Ми його вирізняємо з-поміж усього зворушливого тим, що в сакральному насправді поєднано минуле і майбутнє. Це можуть бути різні речі, обставини, явища й тексти.

Найбільш промовистим прикладом сакрального може бути писанка, що є посланням з неосяжного минулого незбагненному майбутньому через наше сьогодення.

Молитва "Отче наш" є прикладом сакрального твору. "І прости нам провини наші" в ній — це апеляція до минулого, "І не введи нас у спокусу" — очікування майбутнього, "Хліб наш насущний дай нам сьогодні" — суть нині. І все це — минуле, майбутнє і сьогодення — поєднане в повноті "Бо Твоє є Царство, і сила, і слава".

Сакральне — це досвід до досвіду.

Смисли є сумою істин. Часто примітивність смислів є наслідком примітивності правил додавання істин, що нами застосовуються. Відтак потворність смислів не завжди є доказом потворності істин. 

 

Театральність і декоративність, що для декого стали смислом, аж ніяк не спростовують істин Виходу, Звільнення і Відродження.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
1 коментар
  • Republic 15 апреля, 21:41 «Театральність і декоративність, що для декого стали смислом» - це ознака УЩЕРБНОЇ «духовності» громадян-виборців сучасної України: ритуальність не виховує (виводить, звільнює, відроджує) українців, бо істинної ВІРИ в них – НЕМАЄ! Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.76
EUR 28.75