Не бути жертвою

Олег Покальчук 23 грудня 2016, 23:02
агнец

Читайте також

У не такій уже далекій давнині люди сходилися біля колодязя і не квапилися розходитися, поки не обміняються думками і новинами. Колодязь був один, і не близько, слова мали вагу й значення, як і вода, яку несли з собою.

Потім колодязів побільшало, і для підвищення статусу власного з'явилася тенденція плювати в колодязі конкурентів.

Потім з'явився водопровід, але слова втратили цінність, звичка ж конкурувати залишилася, а демократія й мікроби зрівняли шанси заразитися.

Повне зневажання інформаційної гігієни й одночасне нарікання на отруйний ефект того, що просто-таки захлинаючись свідомо споживає громадянин, — найяскравіша ілюстрація не тільки фрейдистського Танатоса, інстинкту "волі до смерті", а й ілюстрація пересічної когнітивної неохайності.

Що таке соціалізація?

Людина як "політична тварина", за визначенням Арістотеля, потребує пошуку собі подібних і того, хто навчає спілкуванню з ними. При цьому таке навчання мінімально дотичне до "освіти". Освіта, образно кажучи, продовжує співати оди романтиці ручної праці та природничо-науковій парадигмі в часи IТ і постправди.

Навчання людини від її першого вдиху іншими людьми має за реальну мету соціалізацію. Це процес одержання людським індивідом навичок, конче потрібних для повноцінного життя в суспільстві. Його спонукає інстинкт збереження виду з тієї простої причини, що разом виживати легше. Альтруїзм генетично зумовлений. Але в українському суспільстві, де зникають не тільки моральні, а й будь-які авторитети, крім кримінальних, вчитися вже немає в кого.

З одного боку, в суспільстві не меншає людей — носіїв сучасного знання. Їх усе ще багато, навіть із поправкою на еміграцію. Але фішка в тому, що це знання може бути занадто сучасним, як біткойни, і в Україні нікому не потрібним. Люди ніби є, але їх ніби й немає.

З іншого — в суспільстві, завдяки політикам, зникли будь-які маркери авторитетності, все відносно, все можна осміяти й вивернути навиворіт. Дивовижний несмак став синонімом масової духовності. 

Інстинктивна поведінка, зокрема й соціальна, починається з внутрішніх мотивів, що змушують шукати певний набір зумовлених середовищем стимулів.

Інтенсивність соціальних комунікацій у цьому ціннісному хаосі, в стані гуманітарної катастрофи зростає в кілька разів, бо "теорія шести рукопотискань", за якої шукане можна знайти в цих арифметичних межах, уже не працює. У найліпшому разі замість руки на якомусь етапі ви натрапите на іншу частину тіла. І це в ліпшому.

Однак люди невтомні, бо стривожені. Вони в комунікації замість відповідей отримують лише нову порцію ще тривожніших запитань. І кидаються між телевізором, Інтернетом, телефоном і офісом. 

Що таке українська соціалізація?

У цьому божевільному просторі всі перебувають в однаковому невротичному стані соціально схваленої істерії, яку через непорозуміння сприймають за маркер розвитку громадянського суспільства. 

"Коли бачиш це, мимохіть починаєш нервуватися, сумніватися в демократії і знаходити чесноти в політиці правих. Що такі сумніви мало виправдані, доводить простий, але дуже важливий для соціології досвід, який провів одного разу на річкових гольянах Еріх фон Гольст. Він видалив одній-єдиній рибі цього виду передній мозок, що відповідає — принаймні в цих риб — за всі реакції зграйного об'єднання. Гольян без переднього мозку має вигляд, їсть і плаває як нормальний. Єдина поведінкова ознака, що його вирізняє, полягає в тому, що йому байдуже, чи прямує за ним хтось з його товаришів, коли він випливає зі зграї. Отже, у нього відсутня нерішуча "оглядка" нормальної риби, яка, навіть коли дуже інтенсивно пливе в якомусь напрямку, вже з найперших рухів звертає увагу на товаришів по косяку: чи пливуть за нею, і скільки їх пливе слідом.

Гольяну без переднього мозку це було абсолютно байдуже. Якщо він бачив корм або з якоїсь іншої причини хотів кудись, він рішуче плив туди — і, уявіть собі, весь косяк плив слідом. Покалічена тварина саме через свій дефект стала безсумнівним лідером".

Це — промовиста цитата з книжки австрійського зоолога й етолога лауреата Нобелівської премії Конрада Лоренца "Агресія". Еріх фон Гольст, про якого мова, — німець, уродженець Риги, що створив теорію нейронних осциляторів, вчення про глибинні принципи координації та взаємозалежності живих організмів. 

Лоренц був вражений: лідерство, усупереч усім інтелектуальним побудовам, набагато більшою мірою ґрунтувалося на зухвалій безмозкості, ніж на розумі й освіті. Щоправда, це вимагало й стадної поведінки мас, що, втім, невдовзі, ще за життя Лоренца, експериментально довели нахабні недоуки Сталін і Гітлер у ХХ ст. та їхні послідовники — у столітті нинішньому. 

Культурні цінності лежать в основі соціальних норм. Нормами називаються очікування і стандарти, що управляють діями людей. Люди з дитинства засвоюють цінності суспільства завдяки соціалізації. Спочатку в сім'ї, потім у суспільстві. 

У суспільствах хворих, як наше, мораль сім'ї і соціальна етика — взаємовиключні поняття. В українській культурі сімейні цінності століттями домінували, захищаючи особистість від диктату ззовні. Потім сімейні цінності демократично визнали архаїчними, такими, що стримують вільний розвиток особистості. І через непотрібність архаїчні, сімейні методи соціалізації — через казку, пряник і батіг — у нас відразу перейшли в методи державні. А державні методи, на вимогу кредиторів, почали стимулювати споживання ерзац-продукту європейських норм, їхні бета-версії, кажучи сучасною технічною мовою. Про те, що норми ці для різних людей дуже різні, нам зовсім нещодавно вже прямим текстом нагадали голландці. А то ми ніяк не хотіли вірити, бо казка ще трохи — і стала б реальністю. Та не склалося.

От люди й продовжують метатися в замкненому інформаційному просторі власних фантазій і страхів. Вимагаючи допомоги від кого завгодно, аби тільки при цьому не треба було нести особистої, з іменем і прізвищем, відповідальності. "Нам — жодної відповідальності за будь-що" — ось девіз нашої євроінтеграції, від верху до низу.

Соціалізація — двосторонній, різнонаправлений процес. Відбувається взаємовплив між біологічними чинниками і культурою, якщо культура існує. Не у вигляді продуктів мистецтва, ні. Культура — це насамперед стабільний поведінковий код суспільства, а не клубне виспівування старовинних дум на брюссельських вечірках чиновниками, що косять під сліпих бандуристів.

За браком соціалізації нас цілком закономірно сприймають як кілька десятків мільйонів асоціальних типів, ладних у будь-який момент повернути куди завгодно за безмозким усенародним лідером, а їх з'являється нині — один за одного безмозкіший.

Соціалізація — це відповідь розуму на кризу, вона передбачає розуміння того, що між чорним і білим є безліч відтінків сірого кольору. Соціалізація виключає дитячу революційну безкомпромісність.

Та для роботи розуму необхідне усвідомлення "Я", продукту соціального, що формується на основі стосунків з іншими. А сформувати його зараз не маємо з чого. Всі в тому ж таки рибному косяку.

Ви напевно зустрічали людей, які йдуть у натовпі, верещать і репетують, штурхаються, кидають сміття під ноги, лізуть без черги, плюють тощо. Їх чимдалі більшає. Це не обов'язково тому, що вони по життю зумисно нахабні. У них дезадаптація уваги, вони просто не бачать інших людей, не в змозі втримувати увагу на периферії. Неконтрольована залежність від власних персональних інтересів, потреб, бажань, психологічна необхідність ставити їх пріоритетом.

Їм протистоїть інша група, в якої неконтрольована залежність від інтересів, потреб і бажань співрозмовника, партнера; схильність до зовнішнього впливу. Вони ніби представляють нормативні інтереси суспільства, але це до чергового зносу МАФів або забудови скверу, вони завжди стануть на бік більшості, поза контекстом. Бо розширити контекст для них — означає применшити себе.

Як поводитися соціально прийнятно поза цими двома групами, якщо розум усе-таки залишається для вас пріоритетом? 

Навчитися розуміти, які почуття й переживання і як позначаються на вашій поведінці й мові. Те, як ви виглядаєте, і є тим, як вас бачать і чують. Немає жодного телепатичного розуміння, є подібна поведінка при схожому гормональному тлі, але, як відомо, його вистачає приблизно на місяць.

Практикувати постійний аналіз того, що має сенс зробити для себе і що — для інших. Нерозділення цього спричиняє емоційне вигоряння й дитячі скарги на черствість світу. Світ узагалі не в курсі щодо вас, будьте певні.

Тренувати концентрацію уваги на навколишніх, спокійно читати вирази облич, нюанси інтонацій і порухів тіла, при цьому прикидати, що корисного, але необтяжливого можна зробити для задоволення навколишніх. Серед них теж можуть виявитися розумні люди.

Перестати бути сором'язливим, мовчання — воно в ягнят. Звичайно, можете й далі приносити себе в жертву, думаючи, що ви — офірний агнець. Але насправді ви заохочуєте людожерів.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
20 коментарів
  • anatolii 27 декабря, 23:24 Путін, до речі, є реальним прикладом гольяна, про якого пише автор. У Путіна також є (вроджений) дефект, про який він сам сказав- у нього абсолютно відсутнє відчуття страху. І саме цей дефект, за його твердженням, завадив йому зробити успішну кар'єру у КДБ-ФСБ. А ось у якості лідера країни Путіну цей дефект не лише не заважає, але перетворився у його перевагу... А стосовно української соціалізації потрібно розуміти, що важко говорити про соціалізацію суб'єктів, чиїми внутрішніми наративами є "щоб у сусіда корова здохла", "моя хата скраю" і т. п. Чи ж саме не через це Україною зараз керує хто завгодно, але не українці, чи саме не через це Україна взагалі знаходиться зараз під тотальним зовнішнім управлінням рівно так само, як вона перебувала під зовнішнім управлінням попередні триста з гаком років? Чи все-таки у всьому винна географія? Я схиляюсь до останнього. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 27 декабря, 17:37
    Roman Romanow Вчера, 15:59 «Ви пишете "ситуация 25 лет деформировалась", а що до того не "дєформіровалась"? та вона 300 років мін деформується, так що деформовані вже й не відчувають де їх "деформували"... так що відчуйте ральність, яку маєте "со стороньі государства", і томе зявиться шанс зрозуміти що до чого і як... а ні - то й ні так і залишиться все Вашим "обществом сознательного и агрессивного подавления", принаймні у Вашій голові)»
    Спочатку думала тією коротенькою відповіддю обмежитись - але передумала. Треба сказати, що іноді в мене просипаються екстросенсорні здібності, але от, що дивно, що я по тому, що написано(у даному разі ЗН)можу сказати хто писав(професія, приналежність). Так от, коли Ви дивились передачу Шустера від16.12.16, то там прямою мовою люди, що поїхали до Польщі, а цих людей вже більше мільйона , казали - НЕМА ДЕ працювати,однак МІНСОЦПОЛІТИКИ все талдиче, що багато робочих місць, потрібен слюсар кваліфікований... яко людина інженер, а потрібен хирург-до чого оця брехня, ти паче мова йде про МІЛЬЙОНИ, яких батьківщинавикидає за ежи, бо нема на що ЖИТИ, а МІНСОЦПОЛІТИКИ , оділо шори, бо сидять там виконавці, що діють на користь багатіїв, проти людей, та всекажуть,щоЛЮДИ НЕ ХОЧУТЬ ПРАЦЮВАТИ... А коу потрібнаЗП 1600 - 3600 грн.? Тим паче, що хочуть, щоб ЗА ВСЕ ПЛАТИЛИ. Чи не зрозуіло, що щоб МАТИ МОДЕЛЬ, де люди за все платять, у тоу числі й на закупівлю житла, медецина, освіта та інше, треба ЗП
    lesya 27 декабря, 17:48
    ...щоб мати модель,де люди за все платять: освіта, медицина, житло та інше, треба мати відповідні ЗП та соціальні стандарти, БО ЖИТИ ТРЕБА, тим, що МІНСОЦПОЛІТИКИ бреше , про стан речей - нічого не змінеш. Термін працевлаштування доходить вже до 5-7 років та більше, а платять по безробіттю,не до працевлаштування, а максимум 1 рік!!! Наразі допомога малозабезпеченному яка? Відповідаю , якщо не інвалід та не дитина - 305-320 грн., які ще треба отримати. Таким чином, враховуючи обставини та те, ЩО НІЧОГО НЕ РОБИТЬСЯ, бо олігархія черпає останні мільйони для себе, у той час,коли економічна система не працює, а для соціалки беруться запозичення , люди, що ЗОСТАЮТЬСЯ БЕЗ ГРОШЕЙ, вимушені чи відїжджати чи помирати... Я , особисто, стикнулась, з тим, що мені потрібно обстеження, так от, грошей в мене на обстеження НЕМАЄ,тобто те,що я писала, що НЕМА до кого звертатись, бо тим, хто жирує не потрібно, щоб мені було добре,бо "зубожіння мотивує". От я й подумала, а якщо б мені терміново операцію
    lesya 28 декабря, 00:08
    Це я кажу,не для того,щоб бідкатись, а реальні речі. Тому,я впевнена,в Україні треба розвивати знову масове обслуговування населення, масове виробництво,що забезпече й бюджет, суспільний сектор економіки,бо приватний, що було побудовано на приватизованому, скоротив витрати на людину в рази,тим самим скоротив й чисельність,робочі місця та можливості для життєдіяльності.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • George_ua 27 декабря, 12:16 Я всегда очень благодарен автору за его работу. Очень важно, на мой взгляд, слышать и такую точку зрения. Спасибо. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 24 декабря, 13:36 Несколько тезисов задели меня. Что я думаю по-поводу? 1) Не все способны возмущаться, в обществе сознательного и агрессивного подавления , когда даже вполне оправданное возмущение, осмеивается, а, если еще затрагивает интересы бизнеса,построенного на ограблении работников, НЕ ПРОСТО возмутиться, 2) Общество -это ОБЩЕСТВО, если в обществе искалечены все правила относительно человека,- ОТКУДА ОТКЛИК ? Вы(автору) разве не видите,что САМО УКРАИНСКОЕ ОБЩЕСТВО - ДЕФОРМИРОВАНО?
    lesya 24 декабря, 13:38
    А,если затрагивает чьи-то интересы "повыше"или "недоросля", -даже опасно возмущаться, а, если НЕКОМУ возмущаться и НЕТУ отклика-тогда общество НЕ НАКАПЛИВАЕТ нужных правил, не преобразуется,- и ДЕФОРМИРУЕТСЯ.
    lesya 24 декабря, 13:52
    Тут подчеркну то,что у нас одно из главных,почему стоячее болото и еще хуже, -НЕТУ ОТКЛИКА,это и есть одна из основных проблем Украины, это проблема означает,что и общества уровня государства - нету, государство формирует правила, которые понятны и интуитивно поддерживаются гражданами, поскольку как абстрактный НАДОБЪЕКТ, ГОСУДАРСТВО-то последняя и первая инстанция, которая устанавливает общественные отношения СПРАВЕДЛИВОСТИ, не обязательно идти в суд! - Правительство должно ОПЕРАТИВНО реагировать на ситуацию и решать проблемы - тогда есть доверие и формируются правила. Поскольку ситуация 25 лет деформировалась, и интересы граждан рассматривались только как интересы бизьнесь групп,данные группы вели агрессивный относительно граждан бизнес, при полном отсутствии действий со стороны государства, наладить ПРАВА ГРАЖДАН для жизнеспособности самих граждан и общества - затруднительно,поскольку даже ПРАКТИК таких нету, НЕТУ ОТКЛИКА- некому решать и не к кому обращаться.
    Roman Romanow 26 декабря, 15:59
    Ви пишете "ситуация 25 лет деформировалась", а що до того не "дєформіровалась"? та вона 300 років мін деформується, так що деформовані вже й не відчувають де їх "деформували"... так що відчуйте ральність, яку маєте "со стороньі государства", і томе зявиться шанс зрозуміти що до чого і як... а ні - то й ні так і залишиться все Вашим "обществом сознательного и агрессивного подавления", принаймні у Вашій голові)
    lesya 26 декабря, 20:55
    Rome, у меня восприятие того, что есть,- не нравится- ваше дело. Очень некоторые любят лозунги и брехню-жить невозможно стало. Гребут, а уже через государство все распределяют - в основном на словах- доуправлялись, но основная подлость в том,что сами гребут... Про подлость и речь идет.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • aetes 24 декабря, 13:36 Шопенгауер: "Шукайте не задоволення, а силу". Він мав на увазі не фізичну силу, а більш узагальнено -- ресурс можливостей. Є різні типи ресурсів можливостей: краще бути багатим ніж бідним, начальником ніж підлеглим, здоровим ніж хворим, освіченим ніж невігласом і т.д. Що цікаво, жоден з типів ресурсу не є обов'язковим і може навіть бути зовсім непотрібним (дуже важливе зауваження). Теми статті стосується тип ресурсу, який можна назвати "соціальним ресурсом" і який полягає в ставленні до тебе інших людей. Ти повинен поводитись так, щоб оточуючі довіряли тобі, щоб тебе любили й поважали. Ти повинен слідкувати, чи не образив кого, зачепив чиїсь інтереси, намагатись зробити щось приємне чи корисне. Від цього залежить успіх у справах і, без перебільшення, твоя доля. Покальчук: "Світ узагалі не в курсі щодо вас, будьте певні." Дане твердження справедливе лише у контексті свого абзацу, а взагалі ж, будьте певні, що світ (принаймні ближній) в курсі і знає про вас більше, ніж ви здогадуєтесь.
    anatolii 25 декабря, 23:51
    О, та ви, ітізьку, цілий Пастернак з його "...В тот день всю тебя, с головы до ног,/ как трагик в провинции драму шекспирову,/ таскал за собою и знал назубок,/ шатался и репетировал..." Та найбільше всього про всіх знають гугль і соціальні мережі....
    anatolii 25 декабря, 23:57
    Про " не бути жертвою" найкраще, як на мене, написати у стилі Козьми Пруткова: "Не хочеш бути жертвою- не будь нею!". І все! І "большенефигнабуйниткинаматывать!"
    aetes 26 декабря, 11:33
    У більшості випадків Козьма Прутков жартує, і треба розуміти його жарти, не сприймати їх надто прямолінійно. Наприклад: "Если на клетке с зеброй ты видишь табличку с надписью "Заяц", не верь глазам своим." Мені незручно розжовувати, в чому жарт, але доведеться. Очі не обманули, їм можна вірити. В клітці справді зебра і на табличці справді написано "Заяц". Парадокс пояснюється просто: хтось з службовців зоопарку всього лиш переплутав таблички. Те ж саме з "Не хочеш бути жертвою -- не будь нею." Якби все було так просто, жертв не було б. Козьма Прутков жартує (це ж Козьма Прутков), не розуміти цього просто смішно.
    anatolii 26 декабря, 14:05
    О, яким же гидким є це ваше зарозуміле, дидактичне блювотиння, що фонтанує з вас щоразу! Єдине, що хочеться вам сказати у відповідь- це знову зацитувати Козьму Пруткова: "З вас б'є фонтан красномовства? Заткніть його- фонтан також має відпочити."
    aetes 26 декабря, 16:36
    Я з Вами вже дискутував і неодноразово просив: відповідайте на аргумент аргументом, а не брудною лайкою і обзивалками. Невже у Вас жодного аргументу нема?
    anatolii 26 декабря, 20:58
    Проти Козьми Пруткова, якого ви з якогось дива почали пояснювати, у мене жодних аргументів дійсно немає. Як і у вас проти мене. Адже я лише використав "його" стиль. Хоча міг би використати "стиль" Ж.-П. Сартра: "«Учасник французького руху Опору Жан-Поль Сартр уже після війни сказав: „Ніколи ми не були настільки вільними, як під час окупації“. Тому у "стилі" Сартра моя максима звучала б так: "Не хочеш бути жертвою- будь вільним!" А тепер скажіть, що бути вільним- це надто просто... Тому ще раз: "О, яким же гидким є це ваше зарозуміле, дидактичне блювотиння, що фонтанує з вас щоразу!"
    aetes 26 декабря, 21:18
    Сартр хоч і учасник Опору, а сказав таки дурницю. Навіщо її повторювати? Участь в Опорі не є сертифікатом істинності. Давайте ближче до України. Чи можете Ви назвати кого-небудь з атошників, хто сказав би, що треба здатись Путіну, і тоді будемо вільними?
    anatolii 27 декабря, 00:57
    Про здачу Путіну це ви сказали- не я. А щоб ви вже у повній мірі змогли продемонструвати свою інтелектуальну зверхність як над Прутковим, так і над Сартром, наведу вам ще одну тезу Ж.-П. Сартра про те, що людина не є тим, чим вона є і є тим, чим вона не є. А також той факт, що не хто інший як Сартр відмовився від присудженої йому Нобелівської премії з літератури. (Напевно, через те саме, що на момент присудження премії він був уже не тим, ким був, коли творив свій шедевр, за який премія і була призначена(). То ж вперед, дерзайте, ітізьку!
    aetes 27 декабря, 11:29
    Тобто, згідно з Сартром, Ви не є anatolii, але є не anatolii. Як глибоко й мудро! І, безперечно, заслуговує Нобелівської Премії. Сартр -- комуніст. Можна поважати його як учасника Опору, але погодитись з його поглядами ніяк не можна. У нас кажуть: комуняку на гіляку. Натерпілись від них під саму зав'язку. А Нобелівську Премію він отримав за літературу, а не за політику чи філософію, треба розрізняти, де добре, а де погане, і не плутатись в словесній каші типу ким він був, коли не був, чи не був, коли був.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.92
EUR 29.09