Україна: від "ніші виживання" до "сонячної республіки"

Новорічна казка.

"Бог ніколи не втручається в те, що вигадане людьми. Він може їх лише напоумити. Але й тоді вони повинні все робити самі".

Так казав вуйко Дезьо

Найбільшою небезпекою нині для України є те, що весь її простір буття поглинула негативна етика. Це не просто небезпечно, це смертельно небезпечно. Бо за такої версії розвитку подій немає майбутнього.

Основним джерелом цього негативу є зовнішня агресія, нав'язаний Україні стан. Війна руйнує смисли всіх понять, її основою є тотальний нігілізм.

Є різні способи класифікації воєн. Один з них умовно розрізняє такі її різновиди: "війна Ареса" - протистояння ресурсів; "війна Афіни" - змагання технологій; "війна Христа" - "війна" в лапках, у цій старій моральній картині протиставляються новий моральний закон, нові позитивні мотивації.

Відтак можемо говорити, що проти України війну веде Антихрист. Це війна без лапок, її метою є знищення смислів усіх понять. Грань між поняттями добра і зла в цій війні стирається, а самі поняття перекручуються. Правда і неправда визначаються потужністю інформаційного сигналу, а не апеляцією до морального закону і факту.

Нагадаємо екзистенціальний вибір, що його сформулював Сартр: "Якщо бога немає, то дозволено все". Нинішня ситуація фактично засвідчує, що вибір агресора не на користь Бога.

Таким є зовнішній бік нинішнього стану в Україні. Нав'язана логіка починає підсилюватися суспільними спонтанними порядками збурення, що мають уже виключно внутрішню логіку і причини. Але у внутрішніх процесах, що насичують простір негативної етики, слід визначити особливі домінуючі фактори, щоб не плутати їх із природною психологічною втомою людей.

Протягом усієї новітньої історії власність в Україні формувалася "криво", починаючи з "ваучерної приватизації". Так само "криво" вона легалізувалася в капітал. Це зумовило домінуючий фактор і головний спонукальний мотив формування олігархічної системи - присутність у владі. Не дія закону (універсальна система), а вибірковість його застосування (партикулярна система) стала запорукою формування, накопичення і збереження "капіталів".

В умовах після Революції Гідності у просторі таких "капіталів" починає виразно проявлятися їх позалегальність. Це спричиняє олігархічний розгардіяш. Але не слід розгардіяш і дезорієнтацію в лавах олігархічних груп подавати як дезорієнтацію ідей Революції Гідності. Комусь це дуже вигідно, але це не так.

Маємо нині ситуацію, коли старі олігархічні схеми починають давати збій. Поступово, зі "скрипом", але зміни відбуваються. Колишнє безвідмовне джерело формування всіх олігархічних статків - бюрократична рента - перестає спрацьовувати. Де колись "піднімали" мільярди доларів, зараз ледь "вигрібають" мільйони гривень. "Перекришування" грошових потоків відбулося, але воно втратило свою беззастережну силу. Використання владних повноважень як інструменту збагачення коштує чимдалі дорожче, а деколи взагалі втрачає свою економічну привабливість, бо зросли ризики розкриття схем. Комерційна присутність у владі стає не лише дорогою, а й небезпечною після запровадження системи е-декларування.

Тому в цих умовах втрату координації в олігархічних клієнтелах не слід інтерпретувати як відмову від вибору, зробленого людьми на Майдані. Нині надзвичайно важливо вивести суспільство з омани нав'язаних гризот. Справжній бізнес, що генерує і втілює ідеї, повинен проявити опіку над настроями суспільства. Саме він повинен прийти на зміну "бюрократичним" капіталістам, які всі попередні роки виростали на бюджетній ренті. Ці "капіталісти від влади" нині стрімко її втрачають, а що робити не знають, та й ніколи нічого не вміли, бо лише владний ресурс був їхньою найрентабельнішою "інновацією".

Головний висновок: майбутнього немає в олігархічної системи, а не в України.

Ці внутрішні збурення разом із нав'язаними зовнішніми впливами й формують простір негативної етики в країні. Щоб зрозуміти кризу, потрібно вийти з її простору. А погляд ззовні підказує: світ стрімко змінюється. Якщо кілька років тому автор зазначав, що цивілізація стоїть на порозі парадигмального зсуву, то тепер можна стверджувати, що ми стали його учасниками.

Україна повинна використати цей шанс. І він стає абсолютно реальним, якщо ці світові зміни розпізнати і втілювати через зміни домогосподарства українця. Таким чином до здійснення неминучих системних перетворень вдасться долучити солідарну енергію мас усього суспільства.

Інновації Ілона Маска в галузі сонячної енергетики, потужних мініатюрних акумуляторів, батарей і конденсаторів, технологічна революція в галузі графенових матеріалів поки що сприймаються лише як технологічний прорив, що змінить економічний світ. Автор за всім цим бачить не лише кількісні зміни у контрольних сумах бухгалтерських звітів.

Уявімо собі, що відбудеться, якщо сонячні технології зроблять домогосподарство в енергетичному сенсі абсолютно автономним і самодостатнім. Будь-які потреби в енергії визначатимуться лише бажанням членів такого домогосподарства і задовольнятимуться самотужки, а саме домогосподарство зі споживача енергії перетвориться на його виробника.

Щоб уявити зміну, яка при цьому відбудеться, маємо лише зрозуміти, що таке домогосподарство стає незалежним від нафти, вугілля й газу, які не знати де видобувають і якими нині спекулятивно торгують.

Розглянемо еволюцію України як еволюцію її домогосподарства.

Для того щоб уявити собі образ майбутньої України, потрібно сформувати образ майбутньої цивілізації. Домогосподарство розглядатимемо через призму основних факторів його існування: продукти, товари, запаси, послуги, гроші, час.

Для умовно класичного домогосподарства характерним є те, що всі товари і запаси створювалися в ньому безпосередньо. Це забезпечувало його стійкість. Власне тому домогосподарство як спонтанний порядок і зберігалося в часі.

Для забезпечення свого сталого існування й розвитку таке домогосподарство вступало в операції обміну з іншими, коли потрібно було придбати специфічні товари і послуги. З цією метою використовувалися гроші. Вони й виникли як універсальна міра обміну, коли звичайний бартер став стримуючою обставиною розвитку домогосподарств. Адам Сміт зазначав, що гроші самі по собі не означають нічого, але вони важливі як міра. Це зауваження стосується будь-якої міри. Скажімо, час - теж міра, яка не є сутністю, але його значення для координації солідарних дій суспільства важко переоцінити.

Умовно класичне домогосподарство веде діалог із владою, бізнесом і суспільством. Діалог - засадничий фактор існування суспільства. Хоча б тому, що та ж таки грошова система тримається на її легітимації, визнанні - а вони є суть діалогу. Якщо діалог ведеться навколо позитивних мотивацій, то довіра в суспільстві зростає, а гроші - це своєрідний акумулятор довіри. Доки вони є носієм довіри, порозуміння щодо їх використання, доти умови транзакції виконуються всіма сторонами без додаткових витрат. Щойно в суспільстві замість діалогу виникає колотнеча, уся система обміну згортається лише до особистих взаємин, де довіра ще зберігається.

Можемо стверджувати, що умовно класичне домогосподарство перебувало в такій конфігурації: товари і запаси зберігалися в ньому, в ньому ж накопичувалися гроші, за які здійснювався зовнішній обмін. Планування свого майбутнього, а отже й часу, домогосподарство здійснювало умовно суверенно, залежно від статків.

Умовно сучасне домогосподарство перестає існувати як спонтанний порядок і набуває ознак нав'язаного порядку.

У цьому стані домогосподарство вже не має нічого. Та й про домогосподарство у звичному для нас розумінні слід говорити досить умовно, бо з сукупності людей воно перетворюється на сукупність ознак. Можна стверджувати, що домогосподарство перестає бути суверенним порядком - байдуже, спонтанним чи нав'язаним.

Продукти, товари і послуги - на складах і в магазинах. Гроші - в банках (платіжних системах), і суверенітет над ними в людини досить умовний, бо все обмежене цільовим призначенням. Вигадана робота за гроші набуває апофеозу її абсурдності і перетворюється на "роботу за опцію". У такому стані людина перебуває вже не в соціумі, а в регламенті. Вся політика зводиться до обслуговування функціонування такого регламенту і стає політикою технічних умов та інструкцій.

В умовно сучасному домогосподарстві людина стає біологічним об'єктом, який обслуговує економічну формулу, що ґрунтується на балансі опцій попиту і пропозиції. Якщо такого балансу вдасться досягти, то наступне життя буде без криз. Правда, і без людей.

Це буде так, бо людина перетвориться на біологічний об'єкт, "обвішаний" ярликами й опціями: потреб, споживання і забезпечення цього споживання. Навіть якщо б людина схотіла вийти з цього "нав'язаного асортименту" соціалізації, вона просто не змогла б, бо її час буде повністю узурпований "нав'язаним меню". Фактично відбудеться десоціалізація особи, а натомість упровадиться її "регламентація".

Про суверенітет такого домогосподарства можна буде говорити лише умовно, бо воно не існуватиме у зрозумілих для нас смислах. Життя цього гібрида повністю визначатиметься регламентом і його Адміністратором. Соціалізація особи буде заміщена її регламентацією. Тому суспільство у звичному для нас розумінні не існуватиме, а відтак не буде й інструментів солідарних дій, через які раніше домогосподарство здійснювало вплив на зовнішні фактори. Можливо, інструменти зворотного зв'язку будуть прописані в регламенті. Але це важко назвати суверенітетом домогосподарства у звичному для нас розумінні: спробуйте уявити собі опцію на "демонстрацію", "спротив", "страйк". Суспільного договору, яким ми його розуміємо нині, теж не буде. Його роль виконуватиме регламент.

У деяких країнах Скандинавії до 50% домогосподарств складаються лише з однієї особи! Що відбудеться з соціумом при такому розпаді домогосподарства, яке стає кочівним і одномірним, можемо лише здогадуватися.

Діалог у такій спільноті замінить виписка з рахунка, якщо у вас буде достатньо коштів для проведення транзакції. Час такого домогосподарства теж узурпується регламентом і наповнюється змістом відповідно до вимог економічної формули.

Таким видається образ майбутнього домогосподарства нинішньої цивілізації. Таким може виявитися й місце домогосподарства українця в ньому. Якщо комусь ця картина здається надуманою, то нехай згадає субсидії. Це, власне, гроші, які належать домогосподарству, але вони обумовлені цільовим призначенням - комунальні платежі. Метафорично це має такий вигляд: "Нехай ваші гроші будуть у нас, так надійніше, а ви лише вказуйте, куди їх спрямувати (яку опцію "закрити")". Насправді ж сам регламент вказуватиме, куди їх спрямувати.

Якщо припустити таку версію розвитку цивілізації, то можемо зрозуміти, як і який образ нової України будувати, щоб він став відмінним від змальованого.

Це можуть бути різні образи, але принципи, на яких вони мають будуватися, мають бути спільними: Україна - це країна діалогу суверенних домогосподарств, що ґрунтується на пріоритетах позитивних мотивацій: альтруїзму, піклування, взаємодопомоги і солідарних дій.

Якщо сучасні інновації вдасться втілити в їхній оптимістичній версії, то першим і найголовнішим їхнім результатом стане повернення домогосподарству суверенітету. Енергетична незалежність дасть можливість знову наблизити домогосподарство до продуктів, товарів і запасів. Зміниться асортимент послуг, яких потребуватиме таке домогосподарство. Що ж до трансформацій грошової системи, які привнесе енергетична самозабезпеченість, можемо поки що лише фантазувати: скажімо, вона перетвориться на обмін "кіловатами".

Таке домогосподарство по-іншому плануватиме своє майбутнє - суверенно, а отже, поверне свій суверенітет над часом. Так ми отримаємо домогосподарство майбутнього.

Мобільний зв'язок, Інтернет забезпечили домогосподарству необмежений інформаційний доступ. Сучасні інновації можуть забезпечити йому умовно необмежений енергетичний ресурс. Ці дві обставини сформують образ майбутнього домогосподарства. Його потрібно розпізнати і втілити. При цьому надзвичайно важливо, щоб цей образ не втратив людських рис.

На завершення я би хотів звернутися до активної частини бізнесу України. Створіть відкрите для домогосподарств акціонерне товариство. Об'єднайте в ньому всіх охочих. Метою товариства визначте отримання прибутку через згуртування енергії солідарних мас, шляхом упровадження сучасних технологій використання дарованих і відновлюваних джерел енергії за допомогою сучасних інноваційних рішень. Така задача може бути легко розрахована для "типового" домогосподарства, а потім мультиплікована.

В ідеалі - домогосподарство купує ту кількість акцій, яка відповідає його потребі: скажімо, 200 акцій забезпечують домогосподарству 200 безоплатних кВт/годин на місяць. За потреби, домогосподарство може докупити потрібну йому "потужність" або продати чи накопичити на майбутнє заощаджену енергію тощо. Кваліфікованими виконавцями все це робиться дуже просто, якщо відсутній елемент лукавства й захланності.

Саме ж акціонерне товариство закуповує за залучені кошти необхідне устаткування, розміщує його в домогосподарствах, обслуговує, навчає господарів тощо. Товариство розгортає власні потужності для виробництва та акумуляції електроенергії, узгоджує відносини з мережею (чи не найскладніший момент) тощо.

Політики шукають варіанти, як "зшити" країну - ось вам варіант: ви об'єднаєте спільними інтересами всі домогосподарства, особливо, якщо в цьому проекті попереду комерційної вигоди поставити величну соціальну мету - розкріпачення домогосподарств України.

Ми навіть не можемо собі нині уявити, які ментальні зсуви відбудуться, коли домогосподарство почне абсолютно інакше себе координувати з бізнесом, інакше легалізувати у відносинах з державою, інакше легітимувати свою роль у суспільних і родинних стереотипах.

Спробуйте лише уявити собі фермерське господарство, яке стало енергетично автономним і не купує енергоносії, а самотужки виробляє їх у достатній кількості.

Уявіть собі гектари теплиць, робота яких забезпечується "сонячною" плівкою, а не "смердючим" газом. А енергетично автономні цехи, фабрики, ресторани, туристичні бази, транспортні мережі тощо!

Домогосподарство, що стало не споживачем, а джерелом енергії - це простір зовсім нових уявлень про успіх, які змінять родинні стереотипи. Необхідність у кооперативному існуванні таких домогосподарств, спільні умови, проблеми, перспективи такого життя змінять настанови суспільних стереотипів.

Це змінить смисли більшості понять: "держава", "республіка", "еліта", "нація", "народ", "сім'я", "успіх" тощо.

Якщо пригадати, що дослівно поняття "республіка" означає "спільна справа", то можна метафорично сказати, що ми отримаємо в оптимістичній версії "сонячну республіку".

Це навіть важко збагнути, бо докорінно зміниться логіка життя, а відтак і спонтанні порядки, що виникатимуть. Які інтерпретації людей ляжуть в їхню основу, якої форми вони набудуть, зараз важко собі навіть уявити. Можна просто пригадати, як змінила життя поява пристроїв мобільного зв'язку й Інтернету. Але це була зміна у сфері комунікації. Ми ж стоїмо на порозі змін у сфері виробництва і децентралізації джерел енергопостачання!

Під елітою я маю на увазі тих, хто "захищає інших", плекає свою справжню соціальну роль, а не нагромаджує свій удаваний соціальний статус. Ця "новорічна казка" - звернення до них.

Ми можемо розплітати сюжети олігархічної гризоти ще роками, залишаючись у просторі негативної етики і марнуючи на це своє життя. То краще давайте цю "новорічну казку" втілимо в дійсність!