Як подолати розкол між елітами та народом: шлях знизу

Автор : Роман СКЛЯРОВ
04 листопада 22:01

Українське суспільство сьогодні об'єднує зовнішня агресія Росії, яка є доцентровим фактором для України. Однак усередині суспільства діє суттєвий відцентровий чинник - це соціальна та економічна нерівність. Прірва між невеликою групкою дуже багатих і рештою бідного населення дійсно вражаюча, і, очевидно, лише наявність зовнішньої загрози стримує від серйозних соціальних конфліктів на ґрунті нерівності.

 

Українське суспільство сьогодні об'єднує зовнішня агресія Росії, яка є доцентровим фактором для України. Однак усередині суспільства діє суттєвий відцентровий чинник - це соціальна та економічна нерівність. Прірва між невеликою групкою дуже багатих і рештою бідного населення дійсно вражаюча, і, очевидно, лише наявність зовнішньої загрози стримує від серйозних соціальних конфліктів на ґрунті нерівності.

Наведемо лише деякі цифри: частка домогосподарств, які відносять себе до бідної частини населення, становить 72,3%, тобто майже три четвертих суспільства. Елла Лібанова у нещодавній статті щодо розмірів нерівності зазначає, що різниця в оплаті праці 1% найбільш забезпечених і 50% найменш забезпечених працівників в Україні є фантастично високою і становить 43,3 рази. В Європі - 11,7, у США - 24.

Продовженням нерівності є і радикальне звуження середнього класу. На кінець 2015 р. лише 0,7% громадян вважали себе середнім класом, а 27% - не бідними, але й не середнім класом.

Причина нерівності досить очевидна - це олігархізація економіки, тобто висока концентрація капіталу в руках кланового-олігархічних груп, які за рахунок "економічної влади" впливають на владу політичну, виторговуючи собі різного роду преференції.

Згідно з дослідженням Фонду "Демократичні ініціативи", після корумпованості влади громадяни вважають, що "олігархізація економіки, привласнення олігархами прибутків і виведення коштів за кордон" є другою за важливістю проблемою (54,4% респондентів). На думку громадян, найбільший опір реформам чинять саме олігархи (51% респондентів).

Олігархізація економіки породжує не лише нерівність. Вона консервує і пострадянську психологію пасивності та безвідповідальності великої частини населення. Там, де олігархи стають новими князьками, їм вигідно тримати людей у такому стані, бо так ними легше управляти.

Така собі "ДНР" в Донбасі була в головах. Незважаючи на те, що більшість активів там були приватизовані, і новими власниками - Ахметовим та іншими - мало би культивуватися нове "капіталістичне" мислення працівників їх заводів, "совок" у головах лише поглибився. І така психологія безвідповідальності стосується не лише Донбасу.

Тому маємо комплексну проблему. Олігархія породжує нерівність і деградацію суспільства. Нерівність і деградація породжують ризик бунтів - не за зразком Майдану, коли все відбувалося досить цивілізовано і осмислено, а за зразком "ДНР" - "безглуздо і нещадно". Жванецький такі бунти називав "боротьбою невігластва з несправедливістю".

Україні варто дуже уважно придивитися до тих соціально-економічних моделей у світі, які дають можливість згладити ці протиріччя і створити хоча б якусь інклюзивність в економіці. "Гра з нульовою сумою", коли комусь усе, іншим нічого, може породити ситуацію, коли інша сторона переверне гральний стіл.

Тому інклюзивність, доступ всіх стейкхолдерів до економічних можливостей - це клей, який може склеїти країну в економічній площині.

Легко будувати таку економіку з початку. Важче її переорієнтовувати, коли вона від початку запустилася неправильно, і суспільство боляче обпеклося на гіркому досвіді ваучерної приватизації чи фінансових пірамід. Однак навіть для цього у світі винайдено інструменти, досвід використання яких може бути надзвичайно корисним і для України.

Досвід США щодо корпоративної програми ESOP

США не є зразком для світу у питаннях соціальної рівності. Скоріше навпаки, капіталізм завжди там був більш дерегульований, ніж у Європі, що й породило достатньо високе розшарування суспільства за доходами. Однак це ж стало і плюсом. Замість того, щоб згладжувати нерівність згори - через перерозподіл ВВП і високі податки, американці додумались, як нівелювати нерівність знизу, зсередини.

У 1956 р. Peninsula Newspaper уперше у США запроваджує Employee stock ownership plan (ESOP), або План наділення акціями працівників. Усі 200 працівників Peninsula Newspaper стали єдиними співвласниками компанії.

Винахідник ESOP, Луіс Келсо, був переконаним капіталістом і хотів, щоб усі громадяни США стали капіталістами і мали частку акцій у компаніях, в яких працюють. Для цього він придумав спеціальний механізм, який дав змогу працівникам через довгостроковий кредит купувати акції та ставати співвласниками, фактично нічого не витрачаючи з власної кишені.

На сьогодні у США існує близько 7 тис. ESOP-компаній і 13,5 млн (!) працівників-співвласників. До компаній, що застосовують ESOP, належать такі успішні корпорації, як Microsoft, Hewlett-Packard, Procter&Gamble, Cisco, Intel та інші.

ESOP зазвичай запроваджується у такий спосіб:

1. Компанія утворює цільовий траст ESOP, який володітиме акціями від імені працівників і в якому відкривається персональний рахунок кожного працівника.

2. Банк позичає кошти трасту ESOP під гарантії компанії.

3. Траст ESOP купує акції в компанії (нова емісія) або в існуючих акціонерів.

4. Компанія робить щорічні внески до трасту ESOP, з яких він погашає позику банку.

5. Працівники отримують права власників через траст ESOP, а при звільненні чи виході на пенсію компанія викуповує акції за ринковою ціною.

Опосередковане право власності через траст (не плутати з українськими псевдотрастами середини 90-х років минулого століття) означає, що працівники не можуть продавати акції як ваучери третім особам. Для України це може бути й запорукою від рейдерства. На чолі трасту призначаються довірені особи (trustees), серед яких обов'язково є представники трудового колективу.

Важливим є й те, що лише 5% ESOP-компаній у США розміщують акції на фондовому ринку. Інші користуються послугами незалежних оціночних компаній для оцінки вартості акцій. Відповідно, наявність розвиненого фондового ринку для ESOP не є критичною.

Однією з найбільших переваг ESOP вважають і здатність залучати кредитні ресурси під менші витрати, що пов'язано зі значними податковими преференціями від держави.

Переваги ESOP з позиції власників бізнесу, які, очевидно, "розмивають" свою частку власності:

- використання ESOP як інструменту для залучення й утримання ключових кваліфікованих працівників;

- можливість залучення коштів при новій емісії акцій для інвестування у бізнес, модернізацію виробництва;

- можливість податкової оптимізації, в тому числі через віднесення основної суми кредиту, дивідендів працівникам на валові витрати;

- створення культури власності серед працівників і підвищення продуктивності праці.

Працівники, які, повторимося, не витрачають жодної копійки власних коштів, отримують такі переваги:

- додаткове джерело доходів у вигляді доходу з капіталу, тобто дивідендів;

- долучення до процесу прийняття рішень (варіюється між підприємствами, жорстких законодавчих вимог немає);

- почуття співпричетності до успіхів компанії, відчуття спільної справи з роботодавцем, гордість через менталітет власника;

- податкові пільги за податком на доходи фізичних осіб при продажу акцій у разі звільнення чи виходу на пенсію.

Як бачимо, переваги для власників бізнесу та найманих працівників в ESOP більш-менш врівноважені, що й зумовило популярність цього інструменту. Звичайно, роботодавець має зважитися на такий крок. І з точки зору психології, він не завжди простий - відмовитися від влади, в тому числі економічної, завжди складно.

Однак для цього законодавцем передбачені серйозні податкові пільги, які мають "простимулювати" бізнесмена до такої соціально орієнтованої дії. А саме:

- внески компанії акціями або грошима у траст ESOP вираховуються з бази оподаткування;

- внески компанії у траст ESOP для погашення кредиту, який ESOP бере для купівлі акцій, вираховуються з бази оподаткування компанії (як основна сума, так і відсотки);

- продавці акцій до трасту ESOP можуть отримати податкову відстрочку;

- база оподаткування податку на прибуток зменшується на відсоток акцій, що належить трасту ESOP (20% акцій належать ESOP - на 20% менша база; 100% належать ESOP - компанія не платить податку на прибуток);

- дивіденди, які нараховуються працівникам через ESOP, вираховуються з бази оподаткування.

Таким чином, держава передбачила чимало вбудованих податкових стимулів для запровадження такої моделі. Звичайно, держбюджет США втрачає від таких податкових преференцій, але суспільство виграє.

Кредити, що їх беруть компанії для запровадження ESOP, також зазвичай повертаються. Так, на основі аналізу 1232 кредитів для ESOP у трьох великих банках за 2009–2013 рр. отримали такі показники: 1,3% компаній не виплатили ESOP-кредитів, завдавши збитків кредиторам, і рівень невиплат від загальної вартості кредитного портфеля ESOP становив 1,5%.

Паралельне дослідження за той самий період показує приблизно такі ж цифри. На основі опитування 18 оціночних компаній, які надали дані щодо 845 компаній з ESOP, за 2009–2013 рр. рівень невиплат, які завдали збитків кредиторам, становив 1,1%. Також 3,1% компаній змушені були реструктурувати кредит, але виплатили його або виплачували на момент проведення опитування.

Дослідження, що проводяться найбільшими профільними асоціаціями в США - The ESOP Association та The National Center for Employee Ownership, показують, що ESOP-компанії також успішніші за своїх конкурентів. Цим, зокрема, можна й пояснити високий рівень повернення ESOP-кредитів.

Життєздатність бізнесу і збереження робочих місць. Компанії з ESOP на 25% частіше залишаються в бізнесі. Працівники-власники в ESOP-компаніях в чотири рази рідше звільнялися під час останньої рецесії у 2008 р.

Добробут громад і середнього класу. Працівники у компаніях з ESOP мають у 2,5 разу більші пенсійні рахунки та отримують на 5–12% більшу заробітну плату.

Ефективність бізнесу:

- продуктивність праці зростає в середньому на 4–5% у рік запровадження ESOP;

- за 10-річний період компанії з ESOP мають на 25% більше зростання кількості робочих місць, ніж порівнювані компанії без ESOP;

- у ESOP-компаній спостерігається середньорічне підвищення рентабельності активів (ROA) на 2,7% після впровадження ESOP;

- компанії з ESOP збільшують продажі приблизно на 2,3–2,4% щороку.

Однак насправді цифри тут навіть не головне. The National Center for Employee Ownership наводить відгуки працівників, які стали співвласниками завдяки ESOP і розповідають про свої враження від роботи в нових умовах.

Розанна Віллер-Флінт, фахівець сервісної служби компанії Web Industries, де 100% акцій належать 350 працівникам через ESOP, каже: "Кожна людина має частку в компанії - ви можете побачити це, ви можете це відчути. Я не тільки щасливіша на роботі, але й тепер у мене є фінансовий план на моє майбутнє (в моєму ESOP), чого у мене не було раніше (і чого ніколи не очікувала мати). Я бажаю кожній компанії в США бути ESOP-компанією. Але найбільше я хотіла б знайти Web Industries на 20 років раніше".

Нік Бонджованні, менеджер із закупівель компанії KTA-Tator, де 100% акцій належать 200 працівникам через ESOP, говорить таке: "Ставши співробітником-власником у ESOP-компанії, я, природно, отримав більше відчуття гордості за те, що роблю кожного дня, знаючи, що це торкається кожного в компанії згори донизу. ESOP - це все про американську мрію щодо власності і надання співробітникам максимального почуття розширення їхніх прав і можливостей".

Чи багато в Україні людей можуть сказати, що наші реформи - це все про українську мрію? Власне, людина - це найвища соціальна цінність згідно з Конституцією. І будь-які реформи мають робитися саме для того, щоб звичайний працівник сервісної служби чи відділу закупівель десь у Білій Церкві або Коростені сказав, що оця реформа - це і є українська мрія. Щоб він чи вона побажали й іншим співгромадянам відчути на собі цю реформу (з добрих міркувань, звичайно). Але сьогодні на адресу наших реформ і реформаторів лунають зазвичай зовсім інші слова.

Запровадження ESOP в Україні

Згідно з даними Держстату, в Україні налічується 5,9 млн громадян, які є найманими працівниками на підприємствах України, в тому числі 2,2 млн у промисловості. Це і є цільова аудиторія для ESOP.

Для порівняння, на парламентських виборах 2014 р. проголосувало 15,9 млн громадян з 30,4 млн, внесених до списку виборців. Відповідно, наймані працівники становлять близько 20% усіх виборців України. Змінивши їх менталітет, можна створити критичну масу громадян для осмисленого, відповідального вибору влади в Україні.

Які можна виокремити ключові виклики при впровадженні ESOP в Україні? Звичайно, наведений нижче перелік не є вичерпним, і експертне середовище може підказати й інші виклики, як і рішення для них.

Нерозвиненість фондового ринку. Ще раз зауважимо, що 95% ESOP-компаній у США не розміщують акцій на фондовому ринку і для визначення їхньої ринкової вартості звертаються до оціночних компаній. Відтак, наявність фондового ринку не є критичною умовою для ESOP.

Складність розробки банками відповідних банківських продуктів. Міжнародні банки, зокрема американські, такі продукти можуть уже мати. Крім того, враховуючи низький рівень неповернення ESOP-кредитів у США (1–3%), ESOP може відкривати і нові можливості для банківської сфери.

Складність розробки релевантної для України законодавчої бази, в тому числі підзаконних актів Мінекономрозвитку, ДФС. Це, звичайно, традиційна проблема використання будь-якого зарубіжного досвіду. Тому критично важливим є залучення якомога ширшого кола стейкхолдерів (бізнес-асоціацій, банків, оцінщиків, експертів тощо), а також власне зарубіжних, зокрема американських, професіоналів.

Ризик отримання підприємствами податкових пільг при невиплаті працівникам дивідендів. Можливе вирішення цього виклику - прив'язка права на податкові пільги підприємству до виплати дивідендів працівникам. Звичайно, будь-які права і гарантії працівників у нас перебувають у серйозній залежності від правової системи держави загалом і судової влади, зокрема. І токсичне правове середовище може нівелювати будь-яку реформу. Тому без комплексного реформування правової системи не обійтися.

Переваги ESOP з точки зору держави Україна такі:

- створення категорії дрібних власників, що мають ширшу базу доходів і формують міцний середній клас, зменшення розшарування населення;

- інструмент для м'якої деолігархізації економіки, можливість соціального компромісу у вигляді спільної власності чинних власників і працівників;

- додаткове джерело кредитних ресурсів для вітчизняної промисловості для проведення реіндустріалізації та модернізації для інших галузей;

- можливість залучення іноземних інвесторів (у тому числі для приватизації) зі збереженням частки акцій у українських громадян - працівників через ESOP (у тому числі з подальшим викупом частки інвестора трастом ESOP, тобто працівниками);

- зміна пострадянського менталітету громадян на культуру власності і відповідальності;

- додатковий фактор для розвитку банківської сфери, оціночної діяльності, пенсійної системи (при виході на пенсію працівник отримує накопичені на рахунку в ESOP кошти/акції).

Відтак, ті проблеми, про які ми говорили на початку, - соціальна нерівність, звуження середнього класу, олігархізація економіки та психологія безвідповідальності, що часто культивується на робочому місці, тією чи іншою мірою можуть вирішуватися (або хоча б мінімізуватися) через ESOP.

Найголовніша проблема, звичайно, - це олігархізація економіки, бо вона породжує інші зазначені проблеми. Концентрація капіталів у руках невеликої групи населення через ESOP "розпорошується" на категорію дрібних власників, які у розвинених країнах і є основою середнього класу.

Оскільки ESOP є досить гнучким інструментом, він може використовуватися для різних цілей - від мікро- та макроекономічних і соціальних до суспільно-політичних, культурних (у сенсі зміни менталітету) і, так би мовити, державотворчих.

Глобальною метою ESOP для України може стати будівництво інклюзивної економічної системи на принципі "спільної справи", фундаментом якої є "спільна власність" інвесторів/власників і працівників підприємств.

Спільна справа об'єднує, і економіка, яка будується на філософії та засадах спільної справи, об'єднує суспільство також. Почуття співпричетності до спільного успіху компанії, в якій ти працюєш, та держави, успіх якої формують сотні чи тисячі таких успішних бізнесів, є тим "клеєм", що робить з населення націю як єдине ціле.

Така економіка спільної справи передбачає пошук соціального компромісу між інвесторами/власниками та працівниками щодо розподілу доходів і впливу на бізнес, основою чого є реформування інституту власності через ESOP. Еліти і народ у такій системі стають уже не противниками, а союзниками, які перебувають в одному човні і мають одні цілі - розвиток власного бізнесу, економіки та держави загалом.