Марина Ставнійчук

голова правління Громадського об’єднання «За демократію через право», член Венеційської комісії від України (2009–2013)

17 статей
  • "Ми до вас, професоре, і ось у якій справі…", або Рік правової "швондеризації" країни

    Чиновники КМДА, обтяжені важкими думками про те, як би ще "покращити" життя, вийшли на рішення в дусі швондерівського "комітету з очищення міста". А саме — створити такі собі комісії із залученням поліції і стукатись у двері громадян з вимогою відзвітувати, скільки у квартирі проживає зареєстрованих людей, а скільки — без реєстрації.
  • Свобода мирних зібрань: потрібне реальне вирішення

    Питання свободи мирних зібрань сміливо можна віднести до переліку законодавчих фантомів вітчизняного парламентаризму. Ця проблема знову актуалізувалася. Однак, відверто кажучи, на 26 році незалежності — у досить жалюгідний спосіб.
  • Дві України. Поле бою — Конституція

    Свій 20-річний ювілей Конституція України зустрічає не в найкращій формі. Мало того — в умовах зовнішньої агресії їй загрожує небезпека "вдосконалень", яких прагне нинішня влада, що діє в конституційному процесі як на догоду своїм інтересам, так і під впливом ззовні.   
  • Ціна філологічної знахідки КСУ: глухий кут конституційної реформи

    Під кінець минулого робочого тижня, 18 березня 2016 р., Конституційний суд України оприлюднив рішення, яким остаточно поховав рештки ілюзій щодо своєї компетентності та незалежності. Стосувалося воно конституційного подання 51-го народного депутата України з провладної коаліції, з якими стався колективний напад слабоумства, внаслідок чого вони звернулися до КСУ з проханням розтлумачити поняття "наступна чергова сесія", що міститься у статті 155 Конституції України.
  • Незалежне правосуддя під патронатом президента

    Ігри й маніпулювання в конституційному процесі тривають. Черговий крок влади — звернення до Конституційного суду України з проханням розтлумачити положення статті 155 Конституції щодо "наступної чергової сесії Верховної Ради України", — спрямований на відтермінування процедури внесення змін до Конституції, викликав відразу і недовіру в суспільстві.
  • Конституційна реформа: непродуктивний процес з продукування помилок

    Розпочатий півтора року тому нинішньою владою конституційний процес в Україні зайшов у глухий кут. Для того щоб вийти з нього, потрібно, по-перше, зуміти визнати допущені помилки, а по-друге, виробити чіткий і узгоджений план дій на майбутнє.
  • Влада — громадянське суспільство: системний збій

    Революція Гідності ставить кілька вимог, які співзвучні з устремліннями всього українського суспільства: справедливість, розширення прав і свобод, демократія. Отже, громадянське суспільство очікувало, що нова влада на законодавчому рівні й на рівні практик забезпечить процес збільшення обсягу свобод в усіх сферах, створить правові гарантії їх дотримання. Натомість спостерігається зворотний процес: державна політика сприяння розвитку громадянського суспільства почала пробуксовувати.  
  • Судова реформа "навиворіт"

    Алгоритм реформування судової влади побудовано хибно, бо реформа — це не боротьба з наслідками, це не звільнення суддів чи їх нескінченне приниження, це перш за все — усунення причин, умов, які призвели до того, що суди в Україні несправедливі, недоступні для громадян, залежні від інших влад, корумповані. 
  • Мінські домовленості та конституційний процес. Без зайвих ілюзій

    Об'єктивний політико-правовий аналіз дає підстави стверджувати, що, попри всі публічні владні рефрени: "ніякої автономії", "ніякої федерації", "усе супер і буде про що розказати", — українську державу по факту таки вправно завели на поле "федералізму".
  • Дефіцит легітимності влади як загроза державності України

    Україна продовжила свій сумний шлях все тією ж траєкторією — зачарованим колом правового нігілізму.
  • Реформа, з якою Україна запізнюється на 20 років

    На сьогодні сформувався громадський консенсус щодо необхідності проведення реформи місцевого самоврядування та визначена загальна модель реформи.
  • Дефіцити демократії може покрити лише активне громадянське суспільство

    Очевидний гострий дефіцит розвитку таких основоположних цінностей, як справедливість, довіра, верховенство права та легітимність, що є основними складовими демократії.
Реклама
USD 27.06
EUR 29.18