Станіслав Васін

Постійний автор DT.ua. На даний момент проживає на окупованій території м.Донецьк

11 статей
  • Авдіївка. My education

    Одного разу мені сказали, що не треба думати, ніби тут — центр світу. І це справді так. Доки я знімав розбитий квартал у Київському районі Донецька і тут-таки, неподалік продовжували лягати снаряди від САУ, — велика частина України жила "Світським життям", кав'ярнями і збирала своїх дітей до школи. Війна з'явиться там ближче під вечір — із новим постом у Фейсбуці та випуском "ТСН".
  • Донбас-2017: три сценарії

    Аналітичне прогнозування української дійсності перетворилося сьогодні на один з різновидів хобі: це водночас і складно, і неймовірно легко. З одного боку, змінні такого аналізу використовують у своїх прогнозах як політики, так і пересічний "житель" соціальних мереж, фактично перетасовуючи їх, як колоду карт. З іншого — результат, як правило, не так важливий, як сам процес: почасти останній навіть визначається першим.
  • Занурення у війну

    Звичайний хлопець, із хорошою усмішкою. На вигляд — трохи більше двадцяти, із засмаглим обличчям і крововиливом під нігтем — частою травмою в місцевих роботяг. Це Андрій, житель Макіївки. До війни він підспівував "Бумбоксу" і працював на будові. У 2014-му почав слухати "Русский русскому помоги" і перевдягнувся в камуфляж. Але всміхатися відтоді став рідше.
  • "Говорит Москва"…

    Черга. Святий для радянської людини атрибут. Вистояти в черзі — водночас почесно й болісно. Більше болісно. Та тільки не тоді, коли йдеться про чергу в мавзолей.
  • Ті, що горлають у терні

    Колись давно Йосип Бродський у своєму автобіографічному нарисі описав одну дивовижну штукенцію. Це була синя горизонтальна смужка, яка тягнулася по центру стіни. Нижче від неї йшла суцільна зелена фарба, а вище — побілка. І більше нічого. "Ніхто ніколи не запитав, чому це так. Ніхто б і не відповів". Пройшовши через усі радянські стіни — від шкільних їдалень до фабрик, пізніше цей "пейзаж" став символом в'язниць і підвалів НКВС. У Донецьку ця лінія є й досі.  
  • "Залишенці": невідомий Босх у "ДНР"

    Нинішній Донецьк — це, безперечно, картина Ієроніма Босха. У кожному разі, один із її сюжетів, зазвичай — як найбільше спотворений — зачаєний десь у кутку полотна. Доки ви дивитеся на центральний образ і намагаєтеся нагромадити в голові масу оцінок та осудів, від вас вислизає безодня деталей, без яких усієї суті не видно. Як для сучасників Босха його картини були наділені значно глибшим смислом, ніж для нинішнього глядача, так і загальний вигляд Донецька, сприйнятий київськими очима, значно абстрактніший, ніж його наближена картина.
  • Quid prodest?

    Напрошується запитання: quid prodest, кому це вигідно? Хто вкотре обстріляв Донецьк і Макіївку, навмисне цілячись по мирних кварталах? Здавалося б, це питання, яке навіть не варто собі ставити: залежно від вашого політичного забарвлення, відповідь на нього очевидна. Але ті, хто все ще вважає себе тут українцями, знають, що за понад два роки окупації відповідь на нього — своєрідний екзамен на розуміння цієї війни.
  • Про що мовчить Пігмаліон

    Як відомо, один з давньогрецьких міфів розповідає про скульптора Пігмаліона, який створив таку прекрасну статую, що закохався в неї і почав потай бажати, щоб вона ожила. Бажання було таким сильним і нав'язливим, що одного разу Афродіта таки зглянулася над нещасним безумцем і оживила створеного ним ідола.
  • Homo Donbassus, або Що змінила війна

    Homo Donbassus,  або Що змінила війна
  • Ходаковський: останній опозиціонер сепаратистського краю

    Нещодавно українські та (що досить показово) "республіканські" ЗМІ розтиражували новину про те, що "секретар ради безпеки ДНР", командир бригади "Восток" Олександр Ходаковський іде в опозицію до "офіційного" Донецька, тобто — до Захарченка та його оточення. Ця новина тим примітніше, що в млявому політичному житті "ДНР" не відбувається практично нічого, оскільки його кістяк становить військова диктатура — суворо підпорядкована Захарченку та виражена в "республіканському парламенті" рухом "Донецька Республіка". І раптом такий гучний голос так званих "Патріотичних сил Донбасу", за якими стоїть Ходаковський.
  • Донбас: 700 днів самотності

    Першого лютого виповнилося 700 днів з моменту дебютного сепаратистського мітингу, що відбувся на площі Леніна в Донецьку в березні 2014-го. Тоді ще мало хто знав, що сумовиті промови блідуватого слов'янофіла П.Губарєва, прапори військово-морського флоту СРСР, сльози при погляді на ікони з образом Сталіна, російські триколори й люди в тільниках зіллються в один патріотичний потік "русского мира" і встановлять межу розумного по нинішній демаркаційній лінії і блокпостах.
Реклама
USD 26.91
EUR 28.45