Без права на контроль

Ситуація, яка склалася сьогодні у сфері державного регулювання випуску та проведення державних лотерей, справді заслуговує на увагу. Ні, не тільки фахівців, яких позиція органу ліцензування лотерейної галузі - Міністерства фінансів - давно вже перестала дивувати, а швидше письменників і сценаристів, котрі прагнуть хитромудрих інтриг, парадоксальних поворотів і захопливих хитросплетінь сюжетів для своїх майбутніх літературних шедеврів.

Адже інтрига, закручена урядом навколо регулювання лотерейної галузі, нагадує напружений трилер, заворожливий детектив, подеколи навіть шпигунський роман - словом, будь-що, крім послідовної, зрозумілої і зваженої, або, простіше кажучи, нормальної реалізації державної політики у сфері, яка приносить цій самій державі більш як третину мільярда чистого доходу щорічно.

Проте починалося все так багатообіцяюче. Після яскравих, але нетривалих дискусій законопроект "Про державні лотереї в Україні" був ухвалений у цілому, підписаний президентом і набрав чинності в листопаді минулого року. Лотерейний ринок зажив за новими правилами, які хоч і не повністю відповідали інтересам операторів лотерей, однак, на загальну думку, підтягували галузь до високих європейських стандартів. Зазначимо, що законопроект був погоджений у процесі його обговорення Кабінетом міністрів і не викликав якихось принципових заперечень з боку Мінфіну як органу, що безпосередньо регулює галузь.

Однак найцікавіше почалося згодом. Мінфін на виконання норм закону мав протягом трьох місяців від дня набрання ним чинності (до 06.01.2013 р.) привести ліцензійні умови з випуску та проведення лотерей у відповідність до цього закону, а також розробити проект постанови КМУ про перелік документів для одержання ліцензії на випуск і проведення лотерей. Тобто вчинити дії, які за найнесприятливішого збігу обставин (відпустки і хвороби зацікавлених осіб, відставки міністрів тощо) навіть у нашій державі тривають не більше ніж місяць. Однак на сьогодні такі нормативні документи не тільки не ухвалені Кабміном, а навіть не подані йому на розгляд.

Натомість у лютому 2013 р. Мінфін вибухає ініціативою, яку підтримав у незрозумілому за своїми джерелами пориві Кабінет міністрів, про скасування закону про державні лотереї як такого. При цьому без жодної розумної альтернативи. Одночасно в законі про державний бюджет уряд передбачає на 2013 р. відрахування в бюджет від проведення лотерей у розмірі 864,4 тис. грн, що більше ніж у 30 (!) разів менше за відрахування, отримані бюджетом у 2012 р. Усе це можна було б списати на недбалість конкретного чиновника, відповідального за галузь, або злий фатум, що став на шляху цивілізованої моделі азартного бізнесу в нашій державі, якби не ще одна обставина. Річ у тім, що в лютому-березні у всіх трьох діючих операторів лотерей спливли строки дії ліцензій, а через відсутність необхідних нормативних документів діючим операторам державних лотерей Мінфін ліцензій не видає.

Таким чином, унаслідок, м'яко кажучи, непослідовних дій виконавчої влади оператори лотерей здійснюють сьогодні свою діяльність без ліцензій - просто на підставі прикінцевих положень вказаного вище лотерейного закону. І хоча діяльність операторів лотерей здійснюється в рамках закону і на його підставі, вони не мають статусу ліцензіатів лотерейної діяльності, через що ні Мінфін України, ні Держкомпідприємництва не мають права здійснювати контроль (проводити перевірки) дотримання операторами ліцензійних умов і норм чинного законодавства. Тобто сьогодні лотерейний ринок фактично є безконтрольним щодо специфічних (спеціальних) питань з проведення лотерей і полишеним на самого себе, що може призвести до зловживань як з боку операторів, так і третіх осіб. Питання повноти, правильності та прозорості розігрування і формування призових фондів, своєчасності виплати виграшів, інформування гравців, поширення лотерейних білетів ось уже два місяці як віддані Міністерством фінансів на відкуп самих операторів. Останніх від спокуси зловживань може втримати лише турбота про власну, сформовану за роки репутацію, що, погодьтеся, у багатьох випадках може стати вагомим, але не вирішальним аргументом. Більше того, за допущені в період такого штучного "лихоліття" порушення держава вже ніколи не зможе притягнути оператора до відповідальності!

Наслідком такої "політики" держави є також відсутність у Мінфіну будь-яких важелів впливу на операторів лотерей, і ніяких санкцій до операторів-порушників Мінфін, навіть за всього бажання, застосувати сьогодні не може, у тому числі не може й анулювати ліцензію, якої немає.

Держава своїми діями фактично створила навколо операторів, що працюють на ринку (річний оборот якого за найскромнішими розрахунками у 2013 р. має перевищити 4 млрд грн, а обсяг відрахувань у держбюджет - 400 млн грн), правовий вакуум, позбавивши себе невід'ємного повноваження контролювати ринок.

Насправді ми дуже далекі від припущень про свідоме шкідництво з боку окремих посадовців Мінфіну, чиї дії і створили правовий колапс на лотерейному ринку. Однак чим же ще можна пояснити ту обставину, що Міністерство фінансів при здоровому глузді і тверезій пам'яті спочатку погоджує закон, а через три місяці бореться за його повне скасування? Чи з метою кращого законодавчого регулювання лотерейної галузі просто саботує ухвалення нормативних актів, розробка яких прямо запропонована йому нормами закону, створюючи навколо операторів правовий вакуум, що не дозволяє здійснити навіть елементарну перевірку за скаргою гравця, захистивши його права?

Франц Кафка, Ежен Іонеско, Даниїл Хармс - чи не цей список намагається поповнити своїм ім'ям чинний міністр фінансів, втілюючи в життя постановку, що явно претендує на найкращий зразок творів у стилі абсурду? Можливо, це новий експериментальний метод державного управління "від протилежного" - посилюємо державне регулювання шляхом позбавлення держави повноважень? Імовірно, ми відкриємо щось нове для чиновників, відповідальних за державне регулювання лотерейного ринку, повідомивши, що ринок лотерей - не місце для експериментів. Це тонка і вкрай складна система відносин, що є плодом роботи сотень людей протягом не років - десятиліть, зруйнувати яку можна вмить, а відтворити - ні. У світі є сотні прикладів цього.

Можливо також, що ми просто оцінюємо дії Мінфіну не під тим кутом?

Адже як безсистемні, хаотичні і подекуди навіть істеричні останні дії держави у сфері управління лотерейною галуззю можна розцінювати, якщо припустити, що її метою є все-таки регулювання ринку. Якщо ж державні чиновники переслідують іншу мету - зруйнувати з такими зусиллями створюване десятиліттями правове поле лотерейного ринку, його структуру, підірвати довіру населення до операторів - усе відразу стає на свої місця. Тут логічним стає і скасування закону, і 864,4 тис. грн відрахувань від лотерей у 2013 р., і фактичне спонукання операторів лотерей до порушень закону в умовах цілковитої відсутності контролю з боку Мінфіну. Звичайно, для суспільства залишається невирішеним питання - навіщо? Навіщо робити погано там, де поки що все добре? Проте у цьому якраз і криється інтрига, така приваблива для шукачів закрученого літературного сюжету, з яких ми й розпочали цей матеріал...