Навіщо Саакашвілі гальмує приватизацію ОПЗ?

Після Євромайдану і Революції гідності в суспільстві посилилася надія на прогресивні економічні реформи. Однією з таких реформ мало стати зменшення частки державного сектора в економіці. Однак за два минулі роки жодних успіхів у цьому напрямі не досягнуто. Чому гальмується приватизація, розглянемо на прикладі Одеського припортового заводу.

Надії на велику приватизацію

Одним із символів успішності політиків, що прийшли у владу після першого Майдану, був прозорий продаж металургійного гіганта "Криворіжсталь".

Нагадаю, цей найбільший метзавод у 2004 р. продали компанії олігарха Ріната Ахметова. Після Помаранчевої революції законність такого продажу поставили під сумнів. Уряд Юлії Тимошенко у 2005 р. провів повторний продаж і виручив 4,8 млрд дол., що в 2,5 разу більше, ніж при першому продажі. Новим власником "Криворіжсталі" стала компанія Mittal Steel Germany Gmbh британського бізнесмена індійського походження Лакшмі Міттала.

Як зауважив нещодавно екс-голова Фонду держмайна України (ФДМ) Олександр Бондар в інтерв'ю "Німецькій хвилі", угода відбулася за чинним нині законодавством. Отже, за цією процедурою успішно продавати можливо.

ФДМ назвав приблизну стартову ціну пакета акцій ОПЗ - 500 млн дол. І заявив, що підприємством цікавляться десять іноземних інвесторів. Уточнити ціну планувалося після пробного продажу 5% акцій. Але в серпні керівництво фонду повідомило, що ця процедура скасовується.

Планувалося, що умови проведення конкурсів із продажу стратегічних підприємств, вимоги до інвесторів, а також нову методологію оцінки таких об'єктів має розробити уряд і затвердити Верховна Рада. Але парламент провалив законопроекти.

Зрив стався на тлі гучної кампанії проти заводу, розгорнутої губернатором Одеської області Михеїлом Саакашвілі та його соратниками. Так, заступник генпрокурора, прокурор Одеської області Давид Сакварелідзе заявив, що Одеська прокуратура розслідує корупційні схеми в ОПЗ на суму понад 4 млн грн. Голова Одеської облдержадміністрації зажадав від Яценюка скасувати контракт на закупівлю газу, укладений Одеським припортовим. І це далеко не вперше, коли приватизацію ОПЗ було зупинено через політичні ігри.

Історія роздержавлення ОПЗ

Різні склади влади намагалися приватизувати підприємство. У 2009 р. прем'єр Тимошенко зуміла довести діло до кінця - було оголошено, що приватизаційний конкурс виграла компанія "Нортіма", що входить у бізнес-орбіту олігарха Ігоря Коломойського. Ця компанія готова була сплатити за ОПЗ 625 млн дол. Однак президент Ющенко запідозрив тіньові домовленості та зірвав угоду. "Нортіма" роками в судах намагалася довести законність своїх дій.

2012-го ФДМ озвучував уже скромніші цифри - 5–7 млрд грн (429–600,34 млн дол.). Але реальна вартість Одеського припортового, за оцінкою експертів, - близько 1,2–1,5 млрд дол.

Цікаво, що, посиливши свої позиції після призначення губернатором Дніпропетровської області, Коломойський мав намір довести право "Нортіми" на преференції при проведенні нового конкурсу.

Потенційних покупців ОПЗ не так уже й багато - європейські хімічні концерни, українські ФПГ і російські олігархи.

Боротимуться за актив два основні гравці хімічної "арени" держави - власник Group DF Дмитро Фірташ і екс-губернатор Дніпропетровської області, співвласник групи "Приват" Ігор Коломойський.

У Group DF свого інтересу до ОПЗ не приховують. Керуючий директор групи Борис Краснянський підтвердив бажання взяти участь у конкурсі з продажу Одеського припортового: "У нас абсолютно не змінюються пріоритети. Так, ми збираємося брати участь у всіх тих конкурсах, у яких планували брати участь і раніше". Холдинг Фірташа Ostchem контролює діяльність чотирьох із шести підприємств азотної хімії в країні, і одержання ще одного галузевого активу цілком відповідає стратегії компанії - об'єднати найбільші хімпідприємства під своїм контролем.

Якийсь час тому говорили про інтерес "Укрлендфармінгу" Олега Бахматюка. Компанія "Райз", афілійована з бізнесменом, претендувала на участь у конкурсі з продажу "Сумихімпрому". Але тепер його група перебуває не в найліпшому фінансовому стані й навряд чи втрутиться в битву гігантів.

Росіян може представляти група Вексельберга, яка вже бере участь у "Тольяттіазот".

Теоретично можлива участь бізнесменів із Китаю, Японії, Індії або навіть Ізраїлю, але ймовірність угоди з їхньою участю під великим сумнівом.

Несправедливі обвинувачення від популістів

Проте напередодні ухвалення важливих законопроектів проти заводу було розгорнуто медіа-кампанію. Хоча ОПЗ суворо контролюється владою.

Найближчим часом почне працювати наглядова рада ПАТ "Одеський припортовий завод", яка проведе детальний аналіз діяльності підприємства, зокрема розгляне умови підписання газових договорів, оцінить ефективність його роботи за дев'ять місяців 2015 р.

Це ініціатива ФДМУ, який зацікавлений у проведенні прозорої, відкритої, професійної приватизації Одеського припортового, що забезпечить його подальший розвиток, і вживає для цього всіх заходів.

"Фонд і його керівництво неодноразово зазначали, що останнім часом проти ОПЗ у ЗМІ було розгорнуто потужну антирекламну кампанію, спрямовану на створення негативного іміджу підприємства й викривлення реальної інформації про його діяльність. Мета цієї кампанії - підірвати інтерес іноземних інвесторів до його приватизації, - заявив голова Фонду держмайна Ігор Білоус і резюмував: - Тому завдання наглядової ради - з'ясувати реальний стан речей".

Упродовж 2015 р. ОПЗ використовував у виробництві природний газ, що поставляється "Нафтогазом" і придбаний за рахунок кредиту, виданого Ощадбанком. Кредит у сумі 5 млрд грн надавався заводу для придбання газу в НАКу згідно з розпорядженням Кабміну. Обсяг газу, придбаного на кредитні кошти, становив 729,6 млн кубометрів. Це дало можливість завантажити виробничі потужності заводу протягом першого півріччя 2015 р. і частково в липні.

Важливо, що, за умовами кредитного договору між ОПЗ і Ощадбанком, кредит слід було погасити до грудня 2015 р. Фактично погасили кредит достроково - у жовтні 2015 р., що свідчить про фінансове здоров'я заводу.

Крім газу, що поставляється "Нафтогазом", ОПЗ використовував у виробництві сировину, яка поставляється з Європи, а також газ українського видобутку від інших постачальників.

Вибір на користь європейських (австрійських) постачальників газу дозволив заводу одержати додатковий прибуток у 4,1 млн грн. Якби в цей період газ поставляла НАК "Нафтогаз України", то збиток становив би 12 млн грн.

Кредиторська заборгованість заводу у 2015 р. за розрахунками за поставлений газ значно зменшилася. Розмір чистого прибутку за дев'ять місяців 2015 р. становив 205 млн грн (за аналогічний період 2014 р. підприємство зазнало збитків у розмірі 243 млн грн). А це свідчить про те, що економічний стан заводу стабільний.

Що стосується обвинувачень у непрозорості, то слід знати: всі операції й платежі ОПЗ перебувають під контролем Деожфінінспекції. Вона проводить постійний операційний аудит відповідно до постанови КМУ. На заводі постійно знаходяться інспектори ДФС, які проводять безперервний моніторинг господарських операцій.

На ОПЗ працює група інвестиційних консультантів, яку очолює інвестиційний банк Union Bank of Switzerland (UBS). До складу групи входять представники міжнародної юридичної компанії Baker&Mckenzie, Ernst & Young та інших. У рамках процесу підготовки приватизації консультанти аналізують ситуацію на заводі й формують рекомендації та прогнози для Фонду держмайна.

Проте дійшло до того, що Одеський припортовий направив звернення президенту України, прем'єру й генеральному прокурору. У листі трудовий колектив висловив своє обурення діями представників Южненської прокуратури. Заводчани переконані, що прибуття слідчих у нічний час у супроводі озброєних співробітників батальйону поліції є нічим іншим, як силовим і психологічним тиском на працівників підприємства.

У листі зазначається, що участь у процесі вилучення документів великої кількості представників ЗМІ свідчить про прагнення надати цій справі особливого резонансу. Представники прокуратури поширюють дані, які не відповідають дійсності.

Зокрема, прокурор Одеської області публічно заявив про збитки в розмірі 4 млрд грн від операцій із гонконгською компанією Expotrade Global limited. Насправді збитків не могло бути, бо фактичного відвантаження аміаку й карбаміду на адресу цієї компанії немає. Цей контракт не виконувався, що прокуратура могла легко перевірити за даними української митниці, йдеться в зверненні.

Що стосується давальницької сировини, то це короткострокова угода. Економічні розрахунки свідчать, що укладання контракту з компанією Antra Gmbh не завдало шкоди підприємству, на відміну від потужної PR-кампанії, розгорнутої проти заводу та його колективу. Усі потрібні документи на ОПЗ готові були надати у встановленому законом порядку, без застосування з боку прокуратури Южного силового й психологічного тиску.

Дії прокуратури завдали серйозного удару по іміджу підприємства в Україні та на міжнародному рівні. Звернення було затверджено 21 листопада на загальних зборах трудового колективу.

"Економічні злочини розслідуються головою, а не кулаками"

Політичні ігри заважають не тільки перспективній приватизації, а й поточній діяльності заводу.

"ГПУ треба навчитися проводити слідчі дії так, щоб не страждали колективи держпідприємств. Генпрокуратура звикла спочатку відкривати двері з ноги й класти всіх у підлогу, а потім уже розбиратися. Економічні злочини розслідуються головою, а не кулаками", - говорить директор Фонду Блейзера Олег Устенко. На його думку, колектив ОПЗ став заручником конфлікту між Кабміном і президентом, а закінчилося все тим, що постраждали, як звичайно, непричетні до конфлікту особи.

Керівник Інституту української політики Костянтин Бондаренко вважає, що скандал, який розгортається навколо ОПЗ, не свідчить про протистояння Порошенка і Яценюка: "Це сутичка між Саакашвілі та Яценюком. Формально губернатор Одеської області - ставленик глави держави, але не слід забувати, що це призначення було нав'язане ззовні. І Саакашвілі аж ніяк не завжди й не у всьому погоджує свою позицію з Порошенком. До речі, Ігор Кононенко, якого в пресі називають сірим кардиналом президента, теж веде свою гру".

Антимонопольний удар

Ще один спосіб зменшити ціну заводу в очах потенційних покупців - це знизити його привабливість порівняно з іншими хімзаводами. Інструментом для цього було обрано Антимонопольний комітет України.

ДП "Укрхімтрансаміак" ініціювало 14 квітня 2015 р. порушення справи проти ОПЗ. У позові треба було визнати належність АТ "ОПЗ" до суб'єктів природних монополій. Також завод обвинувачували в зловживанні монопольним становищем на ринку послуг із приймання, охолодження, зберігання й відвантаження на морські судна аміаку російського походження, завданні збитків окремим особам і суспільству.

Згідно з рекомендацією АМКУ від 13 жовтня 2015 р. № 16-рк "Про перегляд тарифів на послуги з приймання, охолодження, зберігання й відвантаження на морські судна аміаку та приведення їх до економічно обґрунтованого рівня" АТ "ОПЗ" із 1 жовтня 2015 р. знизило тариф на перелічені послуги та встановило тариф на рівні 272,66 грн (не враховуючи ПДВ) за тонну аміаку.

Раніше між ОПЗ і "Укрхімтрансаміаком" було укладено договір, згідно з яким тариф на послуги було знижено до рівня 277,05 грн/т.

Ціну на послуги з приймання, охолодження, зберігання й відвантаження на морські судна рідкого аміаку російського виробництва, що надходить аміакопроводом, згідно з рекомендаціями АМКУ встановлено на економічно обґрунтованому рівні. Таким чином, рентабельність заводу намагаються штучно занизити - в інтересах російських виробників аміаку.

Російський слід

Недавно в російській пресі з'явилася інформація про інтерес до ОПЗ із боку російського холдингу "Уралхім", який володіє міноритарним пакетом акцій хімкомбінату "Тольяттіазот" і вже кілька років відстоює свої права акціонера в судах.

За інформацією видання "Дни", власник холдингу Дмитро Мазепин вів переговори про купівлю заводу. "Відомий російський підприємець збирається взяти участь у приватизації Одеського припортового заводу й уже обговорив таку можливість із головою Одеської облдержадміністрації Михеїлом Саакашвілі", - повідомляє видання. Хоча в "Уралхімі" такий інтерес заперечують.

"Відомості про зустрічі Дмитра Мазепина з Михеїлом Саакашвілі не відповідають дійсності, й жодних переговорів про купівлю ОПЗ, відповідно, теж не велося", - говориться в повідомленні холдингу.

Однак таке заперечення цілком природне, якщо врахувати політичну ситуацію.

Досвід Грузії

Придивімося до досвіду Грузії. Як уже писало DT.UA, самі грузини до правління Саакашвілі ставляться не так захоплено, як деякі іноземні спостерігачі.

Наприкінці його президентського терміну Грузія, країна хліборобів, імпортувала понад 80% продуктів харчування. Країна не виробляла ні гвинта, ні болта. Баланс імпорту до експорту був 3,5:1. Темпи економічного зростання малювалися включенням у ВВП доходів від приватизації та від освоєння допомоги Євросоюзу (тільки з 2008 р. ЄС виділив Грузії безоплатно 4,5 млрд дол.).

Безробіття в Грузії становить 16% згідно з офіційною статистикою. За численними авторитетними опитуваннями, 71% населення вважають себе безробітними. Близько чверті працездатного населення - за кордоном, 53% населення статистика визначає як самозалучених у трудову діяльність. В основному це селянство. Фермерами їх назвати важко.

Загалом, повертаючись до офіційної статистики: 610 тис. зайнятих у державному й приватному секторах при 4,5 млн громадян Грузії (включаючи 1 млн емігрантів). Із 2003-го по 2011 р. навіть за офіційною статистикою кількість робочих місць скоротилася на 119 тис.

У результаті таких реформ недивно, що чинний президент при активному використанні адмінресурсу все-таки програв вибори, і його партія втратила владу в парламенті.

Чи не тому М.Саакашвілі так часто бачать в адміністрації президента України? Він проводить численні переговори з метою зайняти як мінімум віце-прем'єрський пост в оновленому уряді, а як максимум - очолити його.

Одеський регіон політик розглядає лише як стартовий майданчик для входження в українську політику. Гігантська піар-активність, у якій він, безперечно, сильний, відволікає від очевидного факту: на посту губернатора М.Саакашвілі не зробив абсолютно нічого корисного. А потрібні для одужання економіки країни підприємства стали заручниками політамбіцій грузинсько-українського політика й сил, що стоять за ним.