Не зійти зі шляху інновацій

Ігор Янковський 22 жовтня, 00:00
инновации

Читайте також

Це просто дивовижно, як швидко сучасний світ стає чимдалі більш технологічним. Інновації стали частиною сучасної епохи. Їх не зупинити. Людство вже не чинить спротиву їх появі у повсякденному житті, а намагається всіляко використовувати для власної користі — чи то матеріальної, чи то для економії часу, ресурсів, отримання нових вражень і можливостей для відпочинку, дозвілля, поліпшення свого здоров'я або навіть порятунку життів.

Те, що тільки передвіщалося на початку 2000-х, майже повністю стало реальністю у 2010-х. Наступна порція прогнозів, наприклад Реймонда Курцвейла, уже нікого не дивує: їх реалізація — лише справа часу. Покриття бездротовим доступом 85% поверхні Землі вже у 2021-му, самокеровані автомобілі у 2033-му, масове використання 3D-принтерів для друку людських органів із подальшою їх пересадкою з 2031-го, зміни в структурі людського організму, які допоможуть знайти нам додаткові опції, у 2043-му, — усе це давно не здається відірваним від реальності.

Передумови і прототипи всіх перелічених вище інновацій уже існують і проходять безперервне тестування задля поліпшення показників і подальшої реалізації в житті людства.

Інновації — це еволюційний шлях, який людство вже обрало. Завдяки прогресу, тривалість життя людини збільшується щороку. Люди, які живуть по 100 років, — це вже не щось зі сфери фантастики. Ми здійснюємо корекцію зору, ставимо високотехнологічні протези. Середня тривалість життя у світі збільшилася вдвічі за останнє століття, і цей показник зростає і далі.

Інноваційна революція вже відбулася, людство її давно акцептувало. Ми внутрішньо вже прийняли науково-технічний прогрес, він уже всередині нас.

На жаль, в Україні ми спостерігаємо лише відгомін інноваційного прогресу, який повним ходом крокує давно глобалізованим світовим науковим простором.

Хотів би наголосити на двох важливих обставинах: по-перше, у нашій країні немає особливих проблем з нестачею талановитих винахідників, інноваторів. По-друге, у світі сильно змінилася концепція наукового розвитку: ні Ілон Маск, ні Білл Гейтс, ні Стів Джобс ніколи не були вченими у класичному сенсі цього слова. Світ відходить від жорсткої традиційної концепції "освіта—університет—наука/інновації".

Завдяки сучасним технологіям і безпрецедентному доступу до різноманітної інформації, інноватором, експериментатором, винахідником може стати кожна талановита людина. Головна проблема українського інноваційного простору — у відсутності залучення в сучасні наукові кластери.

Наприклад, США і Європа — це не окремі наукові кластери. Вони всі працюють спільно: завдяки Інтернету нині не потрібно переміщати науковців з Німеччини, перевозити їх кудись, будувати нові будинки, наукові інститути. Достатньо дати грант людині, яка перебуває в Гамбурзі, Брістолі чи Силіконовій долині, на спільну розробку будь-якого проекту. І вона може обмінюватися меседжами практично щосекунди. Що більше людей у цьому просторі, то швидше працюють інновації.

Наш соціальний капітал

Насправді "технологічна яма", в якій застрягла Україна, не унікальна. Багато країн уже проходили аналогічні випробування. Аналізуючи їхній досвід, особливо виразно завважуємо одну спільну рису: у непростих умовах розвитку вони зробили ставку на інновації — і виграли!

Поки що за рівнем розвитку інноваційного капіталу ми перебуваємо в цивілізаційній межі своєрідного середньовіччя. Головна проблема, яка не дозволяє українським інноваторам допомогти суспільству знайти нову якість життя, — низька додана вартість вітчизняної економіки. У свою чергу ця ситуація не дає змоги вирватися з пут бідності. Україна повсякчас "наздоганяє" глобальний процес змін, а натомість ми повинні тверезо оцінити наш новий соціальний капітал і можливості — інтелектуальний ресурс.

Сучасні економіки живуть за рахунок ренти людського капіталу. А відстаючі країни досі використовують ренту капіталу фінансового, перебуваючи в постійному пошуку ресурсів для його нагромадження та відтворення.

Нині ми маємо унікальну можливість, про яку мало хто відкрито говорить. Ідеться про нашу здатність мобілізувати інтелектуальний ресурс у непростих умовах, коли перед нашою країною нависає реальна загроза.

Зусиллями українських волонтерів і добровольців спочатку вдалося відновити бойовий дух армії, потім забезпечити її всім необхідним, включаючи ремонт старої та непридатної до використання радянської техніки. Поки держава збиралася із силами, активна частина суспільства зуміла самостійно знайти і застосувати інноваційний ресурс для озброєння українських солдатів.

Багато в чому саме завдяки волонтерським ініціативам за два роки війни Україна змогла створити сучасні безпілотники, пройшовши шлях, на який в інших країнах пішли десятиліття. А вже тепер випуском багатофункціональних і високотехнологічних "очей" для ЗСУ спільно займуться "Укроборонпром" і АНТК "Антонов".

Більш ніж упевнений: саме технологічна перевага України могла би стати національною ідеєю, яка дозволить нам у найкоротший термін перемогти будь-якого ворога, який зазіхнув на територіальну цілісність держави.

Суспільство 
"горизонтальних" зв'язків

Чому іноземний інвестор боїться вкладати гроші в Україну? Не через відсутність "мізків" або людського капіталу. Одна з головних проблем — відсутність гарантій для повернення інвестицій, а також проблема з захистом інтелектуальних прав. Саме цей аспект впливає і на відплив інтелектуальних ресурсів нашої країни.

Нам необхідна законодавча база, яка захищає інтелектуальну власність. Через її відсутність у нас практично немає інновацій. Щойно в нас буде захищена інтелектуальна власність, інноваторам не треба буде їхати кудись за кордон для патентування там своїх винаходів. Такий простір повинен функціонувати в нас у країні. І якщо це стане можливим у нас, інвестори самі зацікавляться українським науковим кластером і інтегрують його в загальносвітовий контекст.

У книжці Дарона Аджемоглу і Джеймса Робінсона "Чому нації зазнають поразки. Походження влади, багатства і бідності", яку обговорюють останнім часом українські інтелектуали, йдеться про переваги функціонування т.зв. інклюзивних суспільств.

Для того щоб інновації знайшли застосування в житті суспільства, необхідно, щоб воно саме модернізувалося. І процес такої модернізації має відбутися на рівні горизонтальних інклюзивних взаємозв'язків.

Прототип подібного "суспільства горизонтальних зв'язків" проявив себе під час подій Революції гідності, коли українці завдяки самоорганізації зуміли відстояти свої цивілізаційні позиції щодо подальшого розвитку держави. Побудова такого інклюзивного суспільства — необхідна платформа, на якій інновації зможуть самі себе розвивати. Отже, потрібно створити базу для захисту інновацій.

Я переконаний, що локомотивом інновацій має стати бізнес разом із науковою спільнотою. Це обов'язково повинні бути активні комунікаційні майданчики — і що більше, то краще. Важливо, щоб розвитком інновацій зайнялися суспільні інститути, бо саме суспільство може найбільш чітко артикулювати ті чи інші потреби. "Живе" спілкування на подібних комунікаційних майданчиках відбуватиметься між науковою і бізнес-спільнотою з подальшим залученням державних діячів.

Україна не повинна проминути шлях інновацій. Тим паче що для нашої подальшої успішної ходи цим шляхом є всі необхідні складники. І навіть самі обставини диктують нам єдиний вихід з нинішньої непростої ситуації — знайти і розвивати свої унікальні технологічні інноваційні ніші.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
1 коментар
  • Yulia Osa 22 октября, 20:08 Про що ця стаття? Хтось зрозумів, що автор хотів сказати оригінального? Про те, що інновації це добре? так це і так усі знають, принаймні в усіх уже мобільні телефони, а в багатьох смартфони і планшети. А про те, що це не дуже добре зовсім ні слова. Хоча б згадав роботу Дж.Ріфкіна "Конец работе", де основною причиною деградації людства (як це не дивно) і зростання напруження в світі виступають саме іновації. Добре що автор згадав сучасних класиків Асемоглу та Робінсона, але мабуть основну ідею їх роботи, яку згадано, він не зовсів вловив, тому і не зміг дати вичерпної відповіді, чому ж у нас немає інновацій і в осяжному майбутньому, принаймні років 50 точно, їх тут не буде і ми будемо плентатися в хвості цивілізації, дедалі деградуючи. І зовсім не через відсутність інклюзивніх горизонтальних зв"язків, а через інші, більш важливі саме для нас чинники. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 25.90
EUR 27.56