Подвійна заборона

У ВР проштовхують законопроект, який дублює вже чинні заборонні норми.

30 листопада у Верховній Раді зареєстровано законопроект №5473 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання квартир в багатоквартирних житлових будинках". Законопроект передбачає обмеження на використання квартир не за призначенням, у тому числі під офіси, готелі та інші заклади тимчасового проживання. А для порушників посилює відповідальність.

Необхідність заборони на використання квартир аргументують тим, що передбачене законодавством регулювання, зокрема Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 р., не сприяє забезпеченню прав мешканців житлових будинків, їхньої безпеки, дотриманню встановлених правил та норм використання приміщень.

Проте це не зовсім так. Адже на сьогодні законодавча заборона на використання житла вже є. І це підтверджується висновком Головного науково-експертного управління ВР до цього законопроекту: "… чинним законодавством уже передбачено цілий ряд норм спеціального характеру, які покликані забезпечити використання житлових приміщень за призначенням. Положення відповідного змісту містять, зокрема: ст. 6 ЖК, де передбачено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків; що надання приміщень у жилих будинках під потреби промислового характеру забороняється; частина перша ст. 10 ЖК, яка зобов'язує громадян використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення; частина друга ст. 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", відповідно до якої реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників; ст. 150 КУпАП, якою встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил користування жилими приміщеннями; частина перша ст. 383 ЦК, згідно з якою власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва".

Одна з основних претензій законодавців - що використання приміщень під офісні начебто збільшить навантаження на багатоквартирну будівлю, зокрема на ліфт. Хочу запитати: а якщо в якійсь квартирі живе на законних підставах багато мешканців чи багатодітна сім'я, то вони не збільшують навантаження на ліфтову систему? Особливо тепер, коли багато переселенців мешкають у шаленій тисняві, і ніхто їх житлом не забезпечив? А якщо до когось ходить багато гостей - то це як, не збільшує? Так ми дійдемо до регулювання кількості гостей і мешканців у квартирах. Але ж не в усіх, навіть столичних, будинках є ті ліфти.

Інше питання: як будемо визначати, що квартира використовується під офіс? У кожній квартирі, як і в офісі сьогодні, є стіл і комп'ютер - куди без нього? Може, офіс визначатимемо за принтером або сканером? Чи квартиру - за ліжком? А якщо хтось спить на дивані - то він уже в офісі? А "міні готелі" як будемо визначати: більше одного ліжка - то вже готель, чи коли більше двох? Люди ходять? Таж то гості, родичі, друзі. Хто-небудь замислився, в який абсурд нас повертають? Ми намагаємося позбутися "совка", а нам знову якісь заборони нав'язують. І головне - потрібні заборони вже передбачені в законодавстві, слід його тільки належним чином імплементувати. Тоді навіщо ще один закон, який дублює чинні норми і має суто декларативний характер? До того ж для законодавчого регулювання цієї сфери слід вносити зміни до спеціальних актів законодавства, зокрема до Житлового кодексу та інших законів України.

Крім того, запропоновані норми - внутрішньо суперечливі, оскільки спочатку пропонується повністю заборонити використання не за призначенням, у тому числі під офіси, готелі та інші заклади тимчасового проживання, квартир у багатоквартирних житлових будинках, а в абзаці другому тієї ж статті допускається використання таких квартир для здійснення господарської діяльності (без використання найманої праці) за умов, що таку діяльність здійснюватимуть власники або особи, місце проживання яких там зареєстроване.

Законопроект пропонує доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення новою статтею: "Стаття 1501. Використання квартир в багатоквартирних житлових будинках не за призначенням тягне за собою накладення штрафу від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян". Повторне порушення тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Але, відповідно до законодавства, розмір штрафу за адміністративні правопорушення не може перевищувати розміру штрафу за кримінальні правопорушення. До того ж розмір стягнень за суміжні адміністративні правопорушення значно нижчий. Наприклад, за ведення у квартирі виробничої діяльності сьогодні передбачається штраф на суму від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Це хто таке придумав?

Вишенька на торті

У законопроекті пропонується наділити органи Національної поліції правом розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 150-1 КУпАП (у редакції проекту). Однак, відповідно до Житлового кодексу, "державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду здійснюється Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, а також спеціально уповноваженими на те державними органами".

Звісно, Житловий кодекс УРСР безмежно застарів, потребує повної заміни, а питання взаємовідносин держави та власників житлового фонду - мабуть, переведення на місцевий рівень. Ну ми ж заявили напрямок на децентралізацію…

Отже, маємо справу з якимось юридичним невіглаством. Однак закон, "спечений" нашвидкуруч, не підтриманий головними юристами Верховної Ради, таки був винесений на голосування.

Після рекомендацій профільного комітету ВР його внесли до порядку денного й поставили на голосування.

І тут у механізмі стався збій, бо всі 7 спроб "пропихнути" законопроект успішно провалилися. Спочатку Рада відмовила у скороченій процедурі, потім двічі відмовила в голосуванні за проект закону, тричі відмовила в направленні на повторне перше читання. Останній раз забракнуло всього 8 голосів.

Здавалося б, після такого "голосування" цей законопроект назавжди зникне із Верховної Ради. Однак уряд не полишає надії на позитивне голосування.

Подейкують, що глибинна причина появи цього законопроекту - незаповненість орендарями бізнес-центрів, а також їхнє небажання орендувати нерухомість у держави. Причини обох явищ досить зрозумілі: бізнес потерпає від кризи і не може платити шалені суми за оренду, яких вимагають бізнес-центри. А малий бізнес і не підніме таких орендних плат, і не бажає цього робити.

Втім, бізнес-центри є сьогодні в Києві та у великих містах. У тисячах провінційних містечок такий закон просто вб'є бізнес, бо там не тільки малий бізнес, а часом і банківські приміщення облаштовують у квартирах. Альтернативи немає, бо будівництво стоїть, а готових площ дуже мало, і вони або вже окуповані, або ціни на них малому бізнесу непосильні.

Щодо оренди державного майна, то орендні ставки, встановлені як відсоток від ринкової вартості, вже давно не відповідають ринковим. То, може, державі треба переглянути свої власні підходи до визначення орендної ставки і запитувати в оцінювачів не ринкову вартість нерухомості, а ринкову орендну плату? Принаймні для тих об'єктів, для яких існує так званий "активний ринок об'єктів порівняння"? А не намагатися власну проблему вирішити заборонами…