Люстрація на повітря?

Однією з ключових вимог Майдану було очищення економіки від корупційних схем. Було, звичайно, зрозуміло, що цей процес не буде простим і викличе опір на всіх рівнях. Власне, про загрози його "забалакування" уже неодноразово писало DT.UA (та й не тільки DT.UA).

"Чи можна побудувати новий будинок із гнилих уламків старого? Можна. Але він розвалиться набагато швидше".

На жаль, до літа й без того обережного оптимізму в цьому питанні практично не залишилося. Надто часто йде банальне перетасовування старої колоди. Яскравий приклад - сфера авіаперевезень.

Через аеропорт "Бориспіль" проходить левова частка авіаперевезень країни - він завжди привертав до себе підвищену увагу. Кілька років тому ним зацікавилася Сім'я колишнього президента Януковича, точніше, його старший син Олександр. Він тоді разом із партнерами зайнявся авіабізнесом. Партнерами з його боку виступили одеські бізнесмени Кауфман і Грановський, які одержали в управління Одеський і Сімферопольський аеропорти.

Робота йшла за класичною схемою розподілу вершків і корінців. Профінансувати проект зібралася держава. А от потенційний портфель замовлень (зауважимо - гарантованих державою) у компаній, дружніх панам Кауфману та Грановському, досягав 3 млрд грн тільки по двох аеропортах. Причому будівництво доручили маловідомій, без досвіду робіт, зате дуже "правильній" будкомпанії.

Там цифри "приватно-державного партнерства" були надзвичайно вражаючими. Наприклад, планувалося, що 99,77% реконструкції злітно-посадкової смуги Одеського аеропорту буде відбуватися за участы держави та "аж" 0,23% припаде на частку приватних "фактичних власників" аеропорту. До речі, компанія-будівельник ("Спецрембуд") збиралася освоювати 200 млн дол., маючи статутний фонд у розмірі аж 20 тис. грн інвестора з села Криве Озеро.

От представників цієї бізнес-групи й перекинули на посилення в "Бориспіль". Улітку минулого року аеропорт очолив Олексій Кочанов, а його заступником став Сергій Гомболевський. Одесити бадьоро взялися за діло, вибудовуючи бізнес навколо дружніх їм компаній. Утім, повністю завершити процес вони не встигли - Янукович втік із країни.

З огляду на роль "Борисполя" у пріоритетному обслуговуванні "косяків" бізнес-чартерів з чиновниками-втікачами та привладними бізнесменами, постало питання про зміну керівництва аеропорту. І його справді змінили. У березні новий міністр інфраструктури України Максим Бурбак звільнив старого керівника Олексія Кочанова та призначив нового... Сергія Гомболевського (тобто людину з тієї самої команди). Раніше в Одесі він трудився виконавчим директором керуючої компанії ТОВ "Аеропорт Одеса", тобто структури, дружньої Кауфману та Грановському. Цікаво, що одним із перших наказів нового керівника стало повернення в штат аеропорту його дружини (вона там тепер головний економіст).

Та найбільш сенсаційним призначенням виявилося чергове, третє за ліком, повернення в топ-менеджери аеропорту "Бориспіль" Бориса Шахсуварова. Він став першим заступником генерального (причому, за даними DT.UA, спочатку в міністерстві саме його й хотіли бачити головним).

Слів немає - у знанні Борисом Рафаїловичем аеропорту важко сумніватися. Як, утім, і в тому, що левова частка "див", що відбувалися в аеропорту та довкола нього, сталася в періоди, коли він входив до його керівного складу. Тоді ж держоргани його підозрювали в розкраданнях в особливо великих розмірах. Слідство припускало, що значна частина державних коштів, виділених на будівництво термінала F, була нібито ним виведена на рахунки приватних фірм. Утім, до суду справа не дійшла.

А через те, що його звільняли при Януковичі, тепер він може сміливо вважати себе жертвою "злочинної влади". Утім, за низкою даних, Шахсуваров ніколи не був у "Борисполі" чужою людиною - близька йому компанія "Аеропорт Менеджмент" має пристойний шматок припортових послуг.

І що цікаво, звільнений нині з посади гендиректора Олексій Кочанов зараз змінив на посту гендиректора "Аеропорт Менеджмент" Шахсуварова. Тобто "на манеже все те же"!

На тлі нових призначень особливо іронічно звучать слова голови Люстраційного комітету Єгора Соболєва: "Люстрація має на меті відсторонити назавжди від можливості обіймати державні посади та балотуватися в органи самоврядування й законодавчої влади тих осіб, які перетворили Україну на мафіозну клоаку... Це гарантія того, що люди, які себе дискредитували, знеславили країну, прямо чи побічно причетні до корупційних схем і обмеження демократичних свобод, більше ніколи не зможуть приймати рішення в цій державі".

Цікаво, наскільки відповідають цим принципам останні призначення в найбільшому аеропорту країни?

Зате міністерство знову анонсувало масштабну програму "покращення". Міністр запевнив, що найближчим часом буде розширений перон у терміналі D, туди ж перенесуть внутрішні рейси, завершать будівництво паркінгу. Пообіцяли навіть налагодити нормальне (не за потрійною ціною) харчування пасажирів. Хоча реально за три місяці змогли більш-менш розібратися лише зі збитковою службою таксі в аеропорту.

Цікаво, що одночасно міністерство планує провести масштабний аудит діяльності "Борисполя". Хочуть перевірити всі укладені контракти; всі проекти, які були реалізовані в аеропорту за останні роки. Особливу увагу буде приділено фінансуванню будівництва в рамках підготовки до Євро-2012. Перевіряти там справді є що, адже вартість проекту чарівним чином підскочила в кілька разів. Якщо спочатку йшлося про суму у 250 млн дол., то на фініші тодішній уряд гордо відрапортував, що було "освоєно" 600 млн.

Те, що "освоєно" було багато, очевидно, але от наскільки в оприлюдненні нюансів освоєння зацікавлений той самий Шахсуваров, який керував аеропортом у "найгарячіші" 2008–2011 рр.?

До речі, непогано заодно перевірити й діяльність інвесторів Одеського аеропорту. Точніше, розібратися, хто все-таки стоїть за їхніми чудовими конторками, скільки залучено грошей, і порівняти ці суми із внеском держави. Благо, що ряд ключових фігур нині зовсім поруч із Києвом.

Одеська влада давно збирається розірвати договори, але раніше цьому заважав патронат Сім'ї. Цікаво, що заважає розібратися зараз? Щось можна списати на гарячку постреволюційного часу та нестачу часу в міністра та його апарату. Але помилки теж можуть переходити в стиль роботи. Не хотілося б, щоб нова влада пробіглася по старих граблях або щоб у списках на люстрацію з'являлися прізвища вже майданівських чиновників.