Титанова хімія — чи "нахімічать державу?

У вересні держава спробувала повернути власні активи, забравши їх у Дмитра Фірташа. Як і очікувалося, спроба викликала сильну протидію.

На початку місяця закінчувався термін оренди Вільногірсь­кого (Дніпропетровська область) та Іршанського (Житомирська область) гірничо-збагачувальних комбінатів, які видобувають титанову руду. Самі підприємства державні, але вже багато років управляються структурами Фір­таша. Ще 2004 р. їх віддали в довгострокову оренду ЗАТ "Крим­сь­кий титан", який належить йому.

Відтоді сталося багато чого, включаючи окупацію Криму, але втрачати контроль над підприємствами Д.Фірташ не збирається. До речі, держава вже неодноразово намагалася повернути контроль над ГЗК, але так нічого й не домоглася. За фактом комбінати навіть самі собі подовжили терміни оренди.

Потім до влади прийшов Янукович, і з Сім'єю питання швидко залагодили. Дмитро Васильович зміг без проблем подовжити оренду комбінатів. Понад те, уже 2013 р. підприємства дозволили приватизувати, і на чию користь це робилося - запитання риторичне. Однак потім був Майдан, і простого скуповування майна під конкретного покупця не вийшло. Тим більше, що зараз значно зріс вплив групи "Приват", яка теж бореться за ці активи.

Більш того, сам Фірташ нині сидить під домашнім арештом у Відні. Хоча задля справедливості, Україна тут ні при чому, обвинувачення стосуються угоди в Індії. А тут у нього все настільки міцно, що він цілком готовий боротися з державою. Рішення уряду України припинити договір оренди двох комбінатів і повернути їх Фонду держмайна було відразу оскаржене в суді.

Понад те, представників ФДМУ не пустили на ГЗК навіть для інвентаризації майна. Один із пунктів заперечень узагалі вражає - виявляється, держава не має права повертати майно, яке віддала в оренду. Добре, хоч саму державу вони нібито визнають.

Зате у Фірташа заявили про те, що за останні роки вклали в підприємства багато коштів. От тільки у ФДМУ зазначили, що ніяких дозволів на інвестиції не давали. Утім, завзятий опір орендарів проведенню інвентаризації теж про щось свідчить.

Узагалі ж Кабмін цілком чітко визначив порядок передачі. Після повернення ФДМУ той передасть їх у відання Мініс­терства економрозвитку та торгівлі, яке потім передасть підприємства державній "Об'єднаній гірничо-хімічній компанії". Саме за нею уряд має намір закріпити право господарювання на майнових комплексах цих ГЗК. Цілком чітка схема. Однак усі розуміють, що справа не у формальностях, а в небажанні втрачати доступ до дешевої сировини. Іршанський ГЗК має потужності з видобутку ільменітових руд близько 400 тис. т на рік, а Вільногірський - близько 200 тис.

Є питання й до фінансового стану підприємств. Аналогічні компанії за кордоном у рази більш рентабельні.

Загалом ситуація навколо ГЗК - перевірка на спроможність держави домогтися того, щоб ними реально управляли її люди. Знову витрачати роки на розгляд справ у судах вона навряд чи може собі дозволити. Титан має почати приносити дохід державі, а не Фірташу і К^о.

Поки ж заяви виглядають більше, як декларація намірів. До реального процесу одержання контролю над підприємствами держава нічого не повідомляла. Тим часом у постанові Кабміну є доручення видати держпідприємству "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" ліцензії на право діяльності та анулювати раніше видані "Кримському титану" або його дочірнім підприємствам. Це виконано?

Також у тижневий термін Житомирській і Дніпропет­ров­ській обласним держадміністраціям доручалося розірвати договори оренди з "Кримським титаном" та укласти такі договори з держпідприємством. Які тут успіхи? Чи з прописаним у тій самій постанові пунктом про виділення держпідприємству документації на користування новими земельними ділянками для розширення кар'єрів і видобутку корисних копалин. Що з цим? Це ж нібито рутинна робота чиновників.

Тож поки що запитань більше, ніж відповідей. Реально чиновники явно не квапляться, і на фінансових потоках продовжують сидіти одні й ті самі люди.

Одночасно з наміром усе-­таки повернути видобуток сировини для титанової галузі держава намагається розпочати приватизацію виробника готової продукції в цій сфері - ПАТ "Сумихім­пром". Причому й тут доводиться боротися з тим самим Фірта­шем, структури якого щільно обсіли майже повністю державне підприємство, взявши його під свій контроль. До речі, ще за кілька тижнів до втечі Януковича його збиралися виставити на приватизацію під усе того самого Дмитра Васильовича з товаришами.

Тоді передбачали, що буде продано 92,75% акцій "Сумихім­прому". У переліку вимог до учасників конкурсу було прописано, що вони зобов'язані "мати досвід управління хімпідприємством, яке спеціалізується на виробництві двоокису титану", що відсікало всіх українських претендентів. Тому що західні не сильно рвалися в країну з палаючими покришками, серед можливих претендентів залишалися тільки вже знайомий за титанодобувними ГЗК "Кримський титан" і російські компанії.

При цьому стартова ціна пакета акцій становила лише п'яту частину річного обороту "Суми­хімпрому". До речі, спроба продати 5% закінчилася гучним скандалом. Уже цього літа, тобто після Революції гідності та приходу нової влади, "дружня" біржа спробувала відітнути від торгів акціями "неправильних" претендентів.

Утім, реально підприємством уже четвертий рік керують люди Фірташа. А про поточну ситуацію найкраще свідчить лист ФДМУ в Міністерство юстиції з проханням розслідувати факти навмисного доведення ПАТ до банкрутства. Це й реалізація готової продукції за цінами нижче собівартості, й купівля матеріалів за завищеними цінами, і навіть придбання на стороні дво­окису титану (який сумчани випускають самі).

У листі до Мін'юсту міститься прохання підготувати виснов­ки про наявність ознак доведення підприємства до банкрутства та незаконних дій у процесі його банкрутства. Про це саме приватизатори просять і Генпро­ку­ратуру.

На сьогодні слідчим управлінням МВС України в Сумській області порушено кримінальне провадження. І хотілося б, аби керівництво ГПУ та МВС не дозволило спустити розслідування на гальмах і домоглося притягнення винних до відповідальності. Адже сума кредиторської заборгованість підприємства нині становить 1,4 млрд грн. Причому, за даними ФДМУ, фігурують спірні закупівлі на сотні мільйонів гривень. У результаті виникла парадоксальна ситуація: збільшення збитків на тлі зростання виручки від продажів.

Наприкінці серпня держава не затвердила й плану санації "Сумихімпрому". Запропоновані керуючим санацією товариства Ігорем Лазаковичем (колишній топ-менеджер з Ostchem Фірта­ша) заходи щодо відновлення платоспроможності мали, за за­явою ФДМУ, "свідомо декларативний і неефективний характер". До того ж вони були розраховані аж на 17 років. І навіть цей план санації був отриманий тільки в серпні 2014-го після кількаразових вимог, висловлених на засіданнях комітету кредиторів.

Кілька слів про раду кредиторів. Оскільки вона формувалася в той період, коли країною керувала Сім'я, а контроль над заводом здійснювали люди з групи Ostchem, орган вийшов цікавий. П'ять із шести місць у ньому одержали люди структур або самого Фірташа, або афілійованих із найближчими діловими партнерами цього бізнесмена. Кому в такому разі погашатимуть борги, можна навіть не запитувати.

Зате представнику держави, яка володіє майже 100% акцій ПАТ "Сумихімпром", як і представникам банків-кредиторів, котрим підприємство заборгувало близько 1,2 млрд грн, місця в комітеті кредиторів не знайшлося. Отже, Мін'юсту слід зосередитися на зміні складу комітету кредиторів. Як мінімум, потрібно провести ретельний аудит боргів, відтинаючи вигадані, і розширити представництво держави та великих банків-кредиторів.

Виникає питання й про необхідність замінити розпорядника майна та керуючого санацією незалежними фігурами, які не будуть підконтрольні Фірташу.

Ціна питань і по ГЗК, і по "Сумихімпрому" дуже висока. Отже, охочих спустити все на гальмах, мабуть, буде чимало. Держава декларує життя по-новому. А раптом йдеться не про нових хазяїв старих схем?