Адаптація в Україні екологічного імператива ООН — шанс на майбутнє процвітання

Вадим Бовтенко 8 жовтня, 00:00
экология

Читайте також

Сучасний світ переходить у нову епоху — змінюється все, що нас оточує.

Земля вже не стоїть на трьох слонах, а небеса перестали бути притулком богів. Світ стрімко змінюється, і зменшуючись у розмірах не щодня, а щогодини. Глобалізація об'єднала народи й континенти принаймні спільністю завдань і проблем виживання. Поступово ми починаємо усвідомлювати себе жителями Землі, а не свого села, міста чи країни. Сталий розвиток, або, скоріш, просте виживання, стає усвідомленою турботою дедалі більшої кількості людей Землі.

Людина своєю діяльністю активно отруює атмосферу, водні й земельні ресурси планети. Земля намагається збалансувати процеси, що проходять на її поверхні. Зміни клімату, які відбуваються багато в чому з вини людини, викличуть зміну способу життя людей. Саме тому повсюдно впроваджуються екологічно чисті технології, що зменшують негативний вплив людини на екосистему Землі.

Людині час почати зважати на природу, поки вона не порахувалася з людиною

Американське космічне агентство NASA, провівши ретельний всебічний аналіз змін планетарного клімату, зробило жахливий для людства висновок: через 60 років на Землі відбудеться другий всесвітній потоп. Під воду піде більшість мегаполісів, і середовище проживання людини на Землі стане іншим. Частина людства загине, а ті, хто залишиться, зіштовхнуться з різкою зміною клімату, голодом і новими хворобами.

"Причиною потопу стане танення льодовиків — через них рівень води у Світовому океані підніметься на два метри", — пояснюють експерти NASA. При цьому аналітики вважають, що потоп може статися раніше, ніж через 60 років. Ця дата досить умовна.

Єдина можливість урятуватися від вимирання — це прийняти правила гри світу, не вигаданого нами, а справжнього, достовірність якого з математичною точністю виявила й усвідомлює сучасна наука. У світі відбулося кардинальне переосмислення парадигми середовища проживання людини. Людство почало вживати жорстких заходів для свого виживання.

У Парижі в грудні 2015 р. 196 країн підписали угоду про відмову від використання викопного палива до 2050 р., спрямовану на скорочення і в перспективі усунення викидів парникових газів.

Міжнародні зобов'язання, взяті на кліматичному саміті ООН, орієнтовано на моніторинг конкретних дій держав зі скорочення викидів СО2 і щорічний звіт перед світовим співтовариством починаючи з 2018 р.

Зобов'язання передбачають нову парадигму відносин і, на відміну від Кіотського протоколу, застосування жорстких санкцій. Основними напрямами й програмою дій є Екологічний імператив ООН.

Екологічний імператив ООН

Він охоплює всі основні сфери життєзабезпечення людства, справляючи безпосередній вплив на формування нової парадигми виживання людства й офіційних доктрин ООН і ЄС.

Світ переживає третю промислову революцію, в основі якої лежать п'ять основних напрямів:

1) перехід на відновлювані джерела енергії;

2) перетворення всіх будівель на кожному континенті на міні-електростанції, що виробляють електроенергію в місцях її споживання;

3) використання ефективних технологій для акумулювання енергії, що періодично генерується в будівлях;

4) використання інтернет-технологій для перетворення енергосистем кожного континенту на інтелектуальну електромережу, що забезпечує перерозподіл енергії між споживачами;

5) переведення автомобільного парку на електромобілі.

Якщо ці п'ять блоків з'єднати, то вийде цілісна технологічна платформа, здатна змінити та зберегти світ людини. Ця технологічна платформа встановлює принципово новий напрям в енергетиці та нові стандарти будівництва й оснащення будівель, а також їхнього енергетичного балансу.

При розробці нових інженерних підходів і рішень систем життєзабезпечення й енергозабезпечення слід потурбуватися не тільки про теплопостачання і теплозахист будівель. Але також про оснащення будівель локальними системами виробництва енергії, які мають забезпечувати повну й достатню потребу будівлі в енергії, а також відновлення й збереження екосистеми.

На думку фахівців, це зовсім нова історична епоха людства — ера "зеленої" енергії, яка вплине на всі компоненти організації життєзабезпечення й життя людей, — нове середовище проживання людини.

Уперше в історії в основі світових парадигм, тенденцій і трендів енергетичної політики розвиток людства пов'язується зі зниженням, а не зі збільшенням споживання енергоресурсів і переходом на відновлювану енергетику, енергозберігаючі технології, енергозберігаючі "пасивні" будівлі, зі зниженням впливу традиційних ринків енергоносіїв та енергогенерацій.

Є всі підстави стверджувати, що основні зміни відбудуться в містах і будівлях, або, в усталених термінах, у секторі ЖКГ, — зміни, що саме тут починаються, мають революційний характер.

Вимоги екологічного імператива ООН слід буде виконати в обов'язковому порядку в установлений термін, пунктуально і в повному обсязі.

Стан сучасного українського суспільства характеризується численністю різноманітних проблем. Усі ці проблеми тісно взаємозалежні й переплетені, і розв'язувати їх потрібно системно та комплексно, зокрема і з урахуванням адаптації екологічного імператива ООН — реального шансу для виживання й майбутнього процвітання.

Для того, щоб сформувати й усвідомлено раціонально реалізувати ефективну програму дій, треба реально оцінити ситуацію, системно і методологічно коректно сформулювати цілі, завдання, шляхи та методи їх втілення в життя.

Основними цілями адаптації екологічного імператива ООН, крім згаданих, мають стати якість життя людей і конкурентоспроможність України.

Що маємо?

Чи можна наявні житлові будинки привести до вимог екологічного імператива ООН? Гадаю, що ні, при цьому їхня експлуатація й далі потребуватиме колосальних витрат на утримання, макіяж не допоможе.

Усі будівлі, які побудовані, будуються і є в наявності, слід замінити на "пасивні" зручні, комфортні й безпечні будівлі XXI ст. І не просто замінити. А практично спроектувати й побудувати заново всі населені пункти з інженерними системами життєзабезпечення та інфраструктурою на сучасних принципах зручності, комфорту, безпеки, технологій, енергетичної незалежності від викопного палива та інших принципах концепції сталого розвитку, а також з погляду здорового глузду. Робити, так робити до пуття. При цьому не має значення, місто це чи село, житловий мікрорайон, адміністративний або промисловий комплекс або щось інше.

Для того, щоб до 2050 р. мати всі нові житлові будинки, треба щороку заміняти близько 3,5% наявного житлового фонду, або до 50–70 млн кв. м на рік.

Вагому частку в енергоємність ВВП України вносять житлові будинки, які на сьогодні споживають енергії в 5–6 разів більше на квадратний метр, ніж у країнах ЄС, і в 20–30 раз більше, ніж у "пасивному" будинку.

Відповідальність перед майбутнім несе все суспільство

Проектанти й будівельники не в змозі кардинально змінити ситуацію без революції, але, приймаючи рішення, вони зобов'язані щоразу осмислено ставити запитання, свідомо беручи відповідальність за майбутнє на себе.

Системна трагедія України полягає в тому, що нині практично всі будинки, що споруджуються, належать до шостої категорії й апріорі не відповідають імперативу ООН. Це означає, що максимум через 30–50 років ці будинки не зможуть виконувати свої функції для їхніх мешканців, і їх треба буде замінити.

В Україні практично повністю відсутнє виробництво матеріалів та обладнання для будівництва й оснащення енергоефективних "пасивних" будинків XXI ст., а також виробництво обладнання й систем альтернативної енергетики.

Будівельників привчили проектувати й будувати дешево і швидко, і в цій гонитві немає часу відволікатися на різні витребеньки. Мало того, нині ми проектуємо й будуємо, опираючись на звід норм і правил, основа яких — породження соцпрактики.

"Жінки й архітектори здатні розорити будь-яка державу", — говорив Наполеон.

"Зоряні" архітектори й будівельники зайняті роботою над власним "іміджем" і "збереженням традицій", віддаючи перевагу майстерності макіяжу та маніпулюванню з цінами, а не пошуку доречних оптимальних рішень.

Вищу математику архітектури й будівництва в нас ще не освоїли.

Будинки залишаються і залишатимуться пожирателями коштів і ресурсів на їх будівництво й утримання.

Практично деформовані та відсутні ідеологія й філософія комфорту і безпеки житла XXI ст., здорового житла та будівництва загалом, зокрема й "зеленого" будівництва, що превалюють у цивілізованому світі.

Санітарні норми житлової площі, фізіологічні й ергономічні норми в стандартах і практиці будівництва відсутні як категорії.

Немає обов'язкового в ЄС стандарту "пасивної" будівлі для кліматичних умов України. Норми забезпеченості житлом населення України в середньому вдвічі нижчі, ніж у країнах ЄС, і менші за соціальні стандарти ООН.

Брак дієвих механізмів та інструментарію мобільності сімей призводить до того, що комфортність проживання родин протягом життєвого циклу перебуває на надзвичайно низькому рівні, в когось нині мало, а в когось багато, а комусь далеко, однак при цьому всім однаково незатишно й некомфортно. Водночас оптимальна мобільність населення — одна з обов'язкових умов розвитку економіки.

Усі маніпуляції з дозвільною та регуляторною системами на будівництво, експлуатацію і обслуговування житлового фонду спрямовані на забезпечення збереження "іміджу" і "національних традицій". В абсолютно деформованому житловому комплексі як джерелі стабільного грошового потоку обкопалися й оживилися наступники і послідовники Остапа Бендера. Структурна деформація є наслідком впливу домінуючої парадигми типу господарської діяльності та "національних" ринкових законів. Нав'язаною парадигмою й "національною моделлю" ринкових законів суспільство занурили в бочку, ну, з цим самим і по самі вуха, і ведуться "плідні" дискусії, як ліпше перемішувати — за годинниковою стрілкою чи проти.

А може, ця деформована реальність і нав'язана "бочка" і зовсім не потрібні. Може, просто її треба викинути й побудувати систему, як у сусідів, — розумно.

У Франції діяльність у сфері життєзабезпечення здійснюють державні компанії, в більшості країн Європи такі підприємства контролюють муніципалітети й мерії міст. У США такі компанії належать сотням тисяч акціонерів. Однак жоден з американських або європейських мільярдерів не може придбати й контролювати таку компанію, оскільки держава накладає відповідні обмеження.

На сьогодні група осіб маніпуляціями "було ваше — стало моє", осідлавши грошовий потік і його джерело, тобто населення, виявляє невтримну фантазію й винахідливість із цінами за свої потуги з корупційно доданою вартістю, дбайливо вбудовані в "бізнес" і законодавство. І так нескінченно, а апетити енерго- й інших генераторів нестримно зростають. Поки в житловому комплексі та системах його життєзабезпечення в нас буде "добрий і справедливий пан", населення обдиратимуть як липку.

Без жорсткої системи контролю акціонерів-власників й адекватної нормативної бази все буде, як і раніше, і до небес або до неминучого та вже швидкого апокаліпсису. Маневри, перекладання й перемішування вже не врятують. Наявна "система життєзабезпечення" житлового комплексу не годиться, принаймні для виживання мешканців.

Є "мудрі" й "далекоглядні" рішення, норми і рекомендації "фахівців", які надзвичайно дорого обходяться людям і суспільству та ставлять під загрозу проведення утеплення (термомодернізацію) будівель в Україні. Досвід термомодернізації в ЄС для України не підходить через суворіший клімат.

Абсолютно мінімальна температура — 22°С, наведена в ДБНВ.2631–2006 "Теплова ізоляція будівель (Додаток Ж)", менша нормативної — 32°С зі БНіП 23-01-99 на 31%, а фактичної -34°С — на 35%.

Використання при розрахунках теплової ізоляції будівель температури -22°С (ДБНВ.2631-2006) призведе до підвищених тепловтрат будівлі, тобто до збільшення витрат на її утримання, і деградації (порушення) її теплової ізоляції.

Ватні й пінні матеріали-утеплювачі втрачають свої властивості за 5–10 років. Довговічність класичних утеплювачів не перевищує кількох років, а їх повторне використання та рециклізація неможливі.

Використання деградуючих ватних і пінних матеріалів-утеплювачів у огороджувальних конструкціях будівель при їх будівництві, а також при їх термомодернізації (утепленні) призведе до того, що їхні теплоізоляційні властивості через 5–10 років скоротяться мінімум удвічі, а витрати на обігрів будівлі зростуть.

Тобто мети економії енергії не буде досягнуто, а кошти буде витрачено даремно. Отже, через 5–10 років або раніше для забезпечення теплового захисту будівлі матеріал-утеплювач, що деградував, доведеться повністю замінити, що потребуватиме нових витрат і ресурсів.

Для забезпечення успішної, осмислено раціональної й ефективної адаптації в Україні екологічного імператива ООН слід прийняти і затвердити методологічну парадигму та концепцію житлового комплексу XXI ст. і його інженерних систем, що забезпечують енергетичну незалежність "пасивних" будівель від викопних енергоносіїв, зручність, комфорт і безпеку проживання, якість життя людей і конкурентоспроможність країни, а також сформувати й оприлюднити відповідну оптимальну національну ідею та програму.

Взагалі-то, національна ідея як категорія має складатися з двох частин — принципу і вектора розвитку. Решта від лукавого або від некомпетентності.

Базовий принцип — баланс інтересів

Вектор розвитку на цьому етапі — європейська якість життя й конкурентоспроможність країни.

Підвищення якості життя — мета кожного. Консолідація й оптимізація зусиль і ресурсів для підвищення якості життя — об'єднуючий європейський і світовий тренд. Та й узагалі це перспективний і правильний шлях з будь-якого погляду й іміджу.

Програма обов'язково має починатися з відповідної свідомо-раціональної та оптимальної парадигми й концепції.

Для початку сформулюємо концепцію житлового комплексу і "житлової чарунки" XXI ст. в Україні.

"Пасивна" будівля у пропонованій методологічній парадигмі, концепції й варіанті інженерних рішень являє собою філософію та ідеологію розумної, без фанатизму, високотехнологічної Системи "Типова машина для проживання", що забезпечує якість життя XXI ст., — безпеку, зручність і комфорт при скороченні споживання ресурсів і енергетичної незалежності "житлової чарунки".

Оптимальною, досконалою й відпрацьованою концепцією енергетичної ефективності та комфорту житлових будинків є філософія, ідеологія, концепція, інженерні рішення й стандарти "пасивного" будинку в ЄС.

У найвищому житловому "пасивному" будинку Європи, побудованому в Гамбурзі (Німеччина), витрати на опалення трикімнатної квартири становлять менш як 40 євро на рік. Теплові лічильники в будинку не встановлені, бо їх монтаж, перевірка та обробка результатів вимірів обходяться дорожче, ніж витрати на опалення. Інвестором будівництва була мерія міста.

Відповідно до директиви ЄС із 2020 р. будівництво будинків, що не відповідають вимогам стандарту "пасивного" будинку, заборонено.

Проектування й організація "житлової чарунки" — дуже серйозне питання, яке, крім очевидних, має низку малопомітних для фахівців чинників, але від цього не менш важливих. Хоч би скільки говорили й дискутували про індивідуалізацію вимог до житла, є певна раціональна та оптимальна система критеріїв складу і площ приміщень "житлової чарунки". Забезпеченість житлом у квадратних метрах на людину слід привести до норм ЄС (базових критеріїв якості життя й конкурентоспроможності країни).

Методологічну парадигму й концептуальну модель "житлової чарунки" "пасивного" будинку XXI ст. в Україні, оптимальну за критеріями нормативів забезпеченості житлом, зручності, комфорту, ергономіки, безпеки, а також ресурсо- і енергозбереження, автором сформовано.

У різних країнах світу оптимум соціальної мобільності й потреби в різних типах житла задовольняється різними методами. Одним з основних методів є наявність розвиненого ринку мебльованого та оснащеного орендного житлового фонду поряд із розвиненою системою й легкістю зміни місця проживання і володіння житлом.

Що вищий економічний і соціальний рівень, а також якість життя в країні, то менша кількість власності перебуває в розпорядженні кожного жителя.

У Німеччині частка орендного житла становить близько 60%, в окремих містах — до 90% від загального житлового фонду, у США й Великій Британії — близько 30–40, у Франції — майже 40, у Швейцарії — близько 70%. У Німеччині плату за орендоване житло в Берліні встановлено та обмежено законом. Власниками житлового фонду в основному є муніципалітети й мерії.

Житловий комплекс мебльованого орендного житлового фонду з пунктами оренди і прокату меблів, оснащення та обладнання "житлової чарунки", що має у своєму складі оптимальну і раціональну соціальну структуру типів житла (оптимальної "житлової чарунки") з її оптимальною організацією, вартістю квадратного метра й вартістю експлуатації (без корупційної складової), може повністю задовольнити потреби всіх залучених і зацікавлених сторін і охочих.

Система організації й управління житловим комплексом України XXI ст. має бути простою, ясною, зрозумілою, логічною, раціональною та оптимальною, а також повністю виключати міру невизначеності або двоякість тлумачень у всіх можливих процесах, процедурах і операціях.

Одним із мислимих і, можливо, навіть єдино правильним і оптимальним варіантом перспективного соціально орієнтованого, раціонально й соціально усвідомленого підходу до задоволення потреб і побажань усіх сторін, залучених і зацікавлених у житлі й комфортабельній енерго- і ресурсоефективній "житловій чарунці", що забезпечує оптимальну мобільність населення, є парадигма й підходи, орієнтовані на стрімко прогресуючу загальносвітову тенденцію та тренди переходу від приватної до колективної власності володіння, а також співволодіння й експлуатації майна — економіку спільного споживання.

В Україні XXI ст. житловий комплекс має являти собою акціонерне товариство мешканців-акціонерів. У власності акціонерного товариства повинні перебувати абсолютно всі системи життєзабезпечення житлового комплексу.

Джерелом фінансування будівництва має бути безвідсоткова цільова кредитна емісія національного банку України. Житло без корупційно доданої вартості квадратного метра до погашення кредиту служитиме заставою.

Такий кредитний борг може висіти як завгодно довго, не завдаючи шкоди економіці й не породжуючи інфляції, бо гроші випускаються в обіг на створення реальної споживчої вартості.

Вартість будівництва квадратного метра без корупційно доданої вартості й "наворотів" буде значно меншою за існуючу.

За умови, що абсолютно всі компоненти житлового комплексу відповідатимуть профілю бажаної якості й будуть винятково українського виробництва, інфляції це не викличе, а економіка й суспільство одержать потужний локомотив розвитку всього внутрішнього ринку країни.

Кількість квадратних метрів, що належать одному мешканцю — акціонеру-власнику (частка акціонера), слід обмежити соціально нормованою оптимальною площею на одну людину, наприклад близько 45–55 м2 залежно від типу раціонально оптимальної "житлової чарунки". Купувати нормативну кількість квадратних метрів мешканець-акціонер може відразу або поступово до нормативно встановленого розміру, або не купувати, оплачуючи при експлуатації її оптимально встановлену оренду та витрати на утримання.

Розмір лізингової орендної плати слід встановити з розрахунку погашення кредиту за 20–30 років оренди або більше. Вступна орендна плата йде на погашення цільової кредитної емісії.

Сумарні витрати мешканця-акціонера на утримання житла не мають перевищувати 10–20% від його доходу.

За потреби змінити місце проживання або розміри "житлової чарунки" мешканець-акціонер перебирається в іншу "житлову чарунку" з переходом права власності і/або права оренди своїх квадратних метрів.

За оптимальної структури житлового фонду АТ, його кількості й маневреного фонду переміщення і переселення мешканців-акціонерів відбуватиметься в міру потреби та без "заморочок".

Залишається розраховувати, що кліматичні, економічні й соціальні нагальні вимоги змусять нас усе-таки прийти до розумної моделі майбутнього житлового комплексу України XXI ст. і втілити її в життя.

Як сказав поет П.Калита:

"…Мы сами строим те миры,

Где проживаем до поры,

И только сами изменить

Мы сможем мир,

Где будем жить".

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 25.90
EUR 27.56