Автогаз нарощує масштаб

Артем Куюн 22 січня, 22:03
автог_3

Читайте також

Ринок скрапленого газу виходить на новий етап розвитку, активно потребуючи уваги держави

 

Економічна бовтанка, що змушує українців шукати доступну альтернативу бензину й дизпаливу, сприяє швидкій зміні структури споживання моторного палива в країні. Масовий перехід споживачів на скраплений вуглеводневий газ (СВГ, LPG) значно збільшив частку цього палива на роздрібному ринку. Водночас зростаюче вже третій рік інтенсивне споживання автогазу розкриває пласти проблем, до яких ринок виявився не готовим, — недобросовісна конкуренція, непідготовлена інфраструктура зберігання палива, недиверсифіковані поставки, низька якість палива й інші важливі аспекти. Вирішити більшість із них неможливо без участі держави, яка поки що слабко контролює ситуацію на цьому перспективному ринку.

Споживання скрапленого газу як моторного палива в Україні у 2015 р. становило 1115 тис. т — новий рекорд, що на 16% перевищив споживання 2014-го. Завдяки збільшенню споживання майже на 35% за останні чотири роки СВГ зайняв помітне місце на ринку моторних палив: нині на кожні продані на АЗС 10 л бензину вже припадає приблизно 7 л скрапленого газу, а в загальному обсязі роздрібних продажів на СВГ припадає майже чверть (рис. 1). Ще чотири-п'ять років тому такі пропорції здавалися фантастикою.

"Золоте правило" автогазу каже, що його ціна не має перевищувати 50% ціни бензину. Тому коли в Україні в окремих регіонах відношення опускалося часом до 35%, успіх газу був забезпечений (рис. 2).

У пошуках шляхів диверсифікації

Останні роки характеризуються падінням вітчизняного виробництва газу, і 2015-й не став винятком. І якщо "Укрнафта" утримала падіння виробництва СВГ у рамках 6% (до 154,15 тис. т 2015-го), то "Укргазвидобування" опустила цей показник до 13% (до 172,63 тис. т). Уже дев'ятий рік поспіль зростаючий попит на СВГ задовольняють імпортні поставки. За підсумками 2015 р. на імпорт припадає понад 63%, а в пікові місяці його частка перевищувала 70%. Основні джерела постачання ринку поки що залишаються в РФ і Білорусі. Ще у 2014 р. обігнавши за обсягами найбільшого українського виробника — "Укргазвидобування", росіяни 2015-го активізувалися, збільшивши поставки СВГ на 53%. Завдяки такому зростанню частка росіян на українському ринку підвищилася з 30% у 2014-му до майже 40% у 2015-му (рис. 3).

В умовах низьких цін, коли логістичні витрати поставок у Європу для більшості російських виробників дорівнювали виручці, найближчий, український, ринок був найкомфортнішим. Наслідки такого щільного зв'язку особливо добре видно стало у вересні, коли ціни на газ на рівному місці злетіли на третину через дефіцит, що утворювався внаслідок зриву поставок із РФ. Причини порушення відвантажень "Роснефтью" (найбільшим постачальником СВГ в Україну) не з'ясовано досі, однак прецедент украй неприємний.

Аналогічна неприємність на ґрунті "російської зав'язки" сталася й у Польщі. Однак поляки віднедавна мають арбітра у вигляді хабу в регіоні АРА (Амстердам—Роттердам—Антверпен). За словами представника трейдера Tyczka Polska Пьотра Кобилянського, щойно ціни в Польщі неприродно зростають, у порт Гданська відразу заходять танкери з газом, зокрема виробництва США. У результаті ринок "охолоджується", а дефіцит компенсується.

В Україні диверсифікацію поставок ВГ обмежено невеликими партіями з Польщі, Румунії, Словенії, Угорщини, та й то частіше в теорії. Значно більше варіантів у Чорному морі, однак після анексії Криму в строю залишилися лише термінали "Привату" в Одесі й Іллічівську, які поки що працюють тільки в режимі відвантаження транзитного газу; керченські комплекси вже недоступні. Є кілька перевалок у Рені, але на великі поставки вони не розраховані.

"Кажучи про термінали в Рені, слід ураховувати також логістичні втрати при транзиті через молдавську територію й вищі ціни на морі відносно східного кордону, — говорить директор компанії "Газтрон-Україна" Владислав Колодяжний. — Частково замістити обсяги СВГ можливо, але їхня вартість однозначно буде вищою за традиційні шляхи доставки".

Трейдери зазначають, що важливо налагодити логістику поставок, створити прецедент, і потім цей канал використовуватиметься вільно. Кілька років тому ніхто й подумати не міг про закупівлю дизпалива в Польщі або Греції (в нас же нафтовий центр був на сході), а тепер це норма. Точно так само буде зруйновано російсько-орієнтовану парадигму ринку СВГ.

Захід згори

Відмітною ознакою ринку у 2015 р. стало переформатування конкуренції на ньому. Ще три роки тому більшість великих мереж якщо й ставили АЗГП на своїх станціях, то воліли віддати цю тему на аутсорсинг спеціалізованим газовим компаніям, що мають досвід та інфраструктуру. Тоді ринком правили такі оператори, як "Надія", "Автотранс", "СГ" (нині — "Пропан-Трейд"), "Газовик", "ЛПГ" і деякі інші. Коли в 2008–2010 рр. споживання почало подавати виразні сигнали зростання, великі мережевики вирішили перевести АГЗП у свою власність, залишивши на підряді лише постачання, а невдовзі багато хто з них перейшов на власне забезпечення ресурсом.

Нині на операторів великих мереж АЗК припадає лише 20% поставок газу в Україну, тоді як їхня частка в роздрібному ринку становить не менш як 50%. Серед мейджерів, що не забезпечують себе повністю, залишилися ОККО, Shell, АМIК, SOCAR, ТНК і "Маркет". Утім, усі вони, крім ОККО, продають порівняно невеликі обсяги газу. Що стосується львівського оператора, він дебютував у самостійних поставках наприкінці 2014 р. і нарощує їх із кожним місяцем.

Основна причина несамостійності великих операторів — відсутність у них газонакопичувальних станцій (ГНС), сховищ для скрапленого газу. Але ж цей аспект — запорука успіху на ринку згаданих невеликих компаній. Досить різке зростання ринку в 2012–2014 рр. розкрило гострий дефіцит потужностей зберігання СВГ в Україні, нині ситуація прогнозовано досягла критичного рівня, змусивши великих роздрібних операторів замислитися про власну інфраструктуру. Першим дозрів WOG, який на центральному галузевому форумі LPG Ukraine 2015, що відбувся в жовтні 2015 р., приголомшив усіх своїми планами. За словами директора компанії Сергія Корецького, вже 2016-го компанія має намір торгувати з двох ГНС, для чого парк газовозів буде збільшено до 40 одиниць. Крім того, WOG домовився з "Дніпрорегіонгазом" і ДП "Пропан", що входять у найбільший в Україні пул облгазів, про оренду потужностей ГНС у Дніпропетровську й Житомирі. За оцінками експертів, такі форпости дадуть змогу WOG потіснити колег по оптовому ринку вже дуже скоро.

автог_1
За 2015 р. в Україні з’явилося не менш як 500 нових АГЗП, більшість — у дрібних мережах

Не сплять і невеликі газові оператори: "Надія" добудовує ГНС у Бородянці, "Газтрон-Україна" почав будівництво в Борисполі. Крім того, на базі сховищ облгазів назріває перспективний проект, що його реалізовує новачок ринку "Майстер-Преміум". Компанія вже почала імпортувати ресурс в Україну з наступним його продажем на власних електронних аукціонах, однак подробиці проекту поки що достеменно невідомі.

Заглиблення великих мережевиків у газовий ринок не могло не позначитися на конкуренції в роздрібному секторі. За даними "Консалтингової групи А-95", одними з лідерів з темпу приросту роздрібних продажів стали мережі WOG, ОККО й Shell. Приріст питомої реалізації на одну точку становив відповідно 67, 56 і 43%. Одним із ключів до успіху мейджерів на газовій ниві стала більш гнучка цінова політика. Так, згідно з даними "Консалтингової групи А-95", великі мережі дедалі частіше стоять у середніх ринкових цінах, тоді як ще у 2014 р. в основному це були найвищі цінники на ринку. Оператори зізнаються, що прийоми "бензинового" маркетингу на водіїв, що прагнуть економії, не діють. Саме з цієї причини найвищі результати в нижчого цінового дивізіону — "Привату" і "БРСМ-Нафти", а також у КЛО, яка 2015-го неабияк балувала клієнтуру щедрими акціями. Винятком залишається лише SOCAR, який, перебуваючи у верхньому ціновому діапазоні, виявився популярним серед споживачів газу.

Темні справи

Однак неприхований інтерес до роздрібного ринку газу з боку великих компаній не матеріалізувався у 2015 р. у розширення їхньої збутової мережі, як це було в останні роки. За словами учасників ринку, серйозним обмежником для розширення залишаються застарілі будівельні норми. Наприклад, як зізнаються в Shell, яка суворо дотримується всіх технічних вимог, компанія майже досягла стелі можливостей щодо розширення газової мережі. В 2015 р. приріст кількості модулів зафіксовано лише в "Привата" і " БРСМ-Нафти". Перший оператор, як відомо, має широкі резерви на своїй мережі, а другий, очевидно, не особливо вчитується в будівельні обмеження.

За оцінками аналітиків "Консалтингової групи А-95", нині в Україні працює близько 4000 роздрібних точок продажу скрапленого газу, приблизно 500 з яких з'явилися у 2015 р. Як і раніше, точної кількості АГЗП в Україні не знає ніхто — ні МНС, ні Держгірпромнагляд, ні ДФС.

Туман почав дуже згущатися наприкінці 2014 р., коли на жвавих регіональних ринках з'явилися мережі нелегальних заправок. Нині "підпарканна" торгівля — головний біль газового ритейлу та, на жаль, прапор, під яким минув 2015 р.

автог_2
Інфраструктура зберігання, як і раніше, стримує розвиток газового напрямку у великих мережах АЗК, однак прорив близький

Найактивнішу боротьбу з нелегалами розгорнули в Києві — з 450 відомих пунктів продажу скрапленого газу близько 250 займають свої місця без дозволу влади. За словами керівника департаменту транспортної інфраструктури Київміськадміністрації Олександра Козловського, проблеми з землевідведенням мають якщо не всі, то практично всі окремо розташовані АГЗП, побудовані за останні два-три роки. Згаданий департамент нині намагається боротися з незаконно встановленими модулями, однак результати роботи поки що змушують бажати ліпшого — через короткий час усі демонтовані модулі повертаються на місце.

Безкарність тіньової торгівлі привела до створення асоціацій, які, слід зауважити, поки що діють ефективніше, ніж великі галузеві об'єднання.

Одіозним заправкам ставиться за провину мало не порушення правил благоустрою міста та інші нетяжкі гріхи. Саме м'якість покарання за такі порушення дає змогу різношерстим нелегалам оперативно повертатися на місце й очікувати нового демонтажу.

Очевидно, ситуація виглядала б інакше, якби в претензіях до мереж АГЗП були земельне самозахоплення або несплата роздрібного акцизного податку, які й є головним злом усієї цієї історії. За різними оцінками, тільки київський бюджет у 2015 р. через торгівлю газом повз касу не дораховувався щомісяця близько 10 млн грн роздрібного акцизу.

Беззубість влади в боротьбі з несплатою роздрібного акцизу у 2015 р. призвела до того, що торгівля повз касу поширилася далеко за межі як столиці, так і сегмента "підпарканних" АГЗП. Ганебне явище було помічено й на мультипаливних станціях, причому іноді — великих мереж. Заради справедливості слід зауважити, що бутафорський чек на заправці видають, однак жодного фіскального навантаження він найчастіше не несе.

Із 1 січня 2016 р. ставку акцизного податку переглянули. Із 5% (близько 0,45 грн/л у середньому по 2015 р.) її змінили на 0,042 євро/л (1,13 грн станом на 20 січня 2016 р.). У ситуації, коли влада демонструє цілковиту безпорадність у боротьбі з "тінню", це означатиме одне — ще більші втрати місцевих бюджетів, для наповнення яких цей непутящий податок придумали. Причому втрати спочатку зростуть через збільшення ставки акцизу, а невдовзі — за рахунок неминучого зростання популяції нелегалів, адже працювати з новими ставками набагато цікавіше.

Нині в Києві ми спостерігаємо показову картину: дрібні мережі, щоб припинити появу нових конкурентів на нелегальному ринку, з кінця грудня 2015 р. тримають ціни на рівні 6,8–7,0 грн/л. Фактично це "гола" вартість поставки газу на АГЗП без урахування акцизу й експлуатаційних витрат, не кажучи вже про хоч якийсь заробіток. Збільшення податкового навантаження на ціну не вплинуло, тобто теоретично варіантів два: або це робота в довгий мінус, або це просто зухвале ухиляння від сплати податків під самісіньким носом у фіскалів. У першому випадку, в імовірність якого мало хто вірить, хотілося б укотре поставити запитання АМКУ, а в другому, більш реальному й очевидному, — співробітникам ДФС. А поки чиновники продовжують мовчки дивитися на це свавілля, податки бурхливою річкою витікають із бюджету до кишень нелегалів, повністю руйнуючи конкуренцію на паливному ринку.

***

Приріст ринку газу показує, що українські автовласники не відмовляються від можливості заощадити на паливі. Нові показники ринку означають, що завдяки заміщенню бензину автогазом у 2015 р. зекономлено приблизно 16 млрд грн. Згідно з поширеною в трейдерському середовищу думкою, темпи зростання споживання скрапленого газу в Україні збережуться в нинішніх умовах до 2017–2018 рр. Вирішення низки питань для подальшого благополучного зростання — якості палива, оптимізації логістичних схем, інфраструктури зберігання — під силу самим операторам ринку. Інша річ — тіньова торгівля, що руйнує цивілізований ринок, удушити яку без активної участі держави неможливо. Поки ж виходить в одні ворота: однією дією влада стимулює розвиток нелегальної сфери, піднімаючи податки для легального бізнесу, а бездіяльністю — знімає обмеження для безперешкодного розвитку тіньового сектора.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
Киев 29 °C
Курс валют
USD 25.13
EUR 28.07