Чорні гроші. Пейзаж біля розбитої будки

Ігор Маскалевич 7 квітня, 18:14
уголь
zeit.de

Читайте також

В Україні одна за одною зупиняються ТЕС. Не тому, що скоротився попит на електроенергію із закінченням опалювального сезону — не вистачає палива. Енергетика знову опинилася якщо не біля розбитої, то добряче пом'ятої будки.

Донецький антрацит зник як мінімум надовго, а де брати інше паливо для шести працюючих на цьому вугіллі теплових електростанцій, уявити складно. За три роки війни успіхи з переведення ТЕС на інші марки вугілля й диверсифікації поставок антрациту більш ніж скромні. По суті все обмежилося зниженням відсотка завантаження антрацитових станцій. До війни антрацитового і газового вугілля в енергетиці спалювали приблизно однаково. Зараз блоки "антрацитових" станцій завантажені менше, їхня частка впала приблизно до 40%. Власне, це все, що вже зроблено…

ДТЕК, якій належать чотири з шести таких ТЕС, процес переведення відверто гальмувала на всіх рівнях, заявляючи про його суперскладність і непотрібність. Як бізнесмени, вони були цілком праві — холдинг мав доступ до дешевого вугілля луганських "Свердловськантрациту" і "Ровенькиантрациту" плюс потужної донецької шахти "Комсомолець Донбасу". Виробнича собівартість тамтешнього видобутку помітно менша 1000 грн. За тонну.

Тим часом закупівельну ціну зараз встановлено з прив'язкою до імпортного паритету за формулою "Роттердам плюс", що вже стала напівлегендарною. Останню запроваджували саме для диверсифікації поставок вугілля. Вийшло дуже смачно для учасників схеми. Вони мали мінімальні витрати, гірко скаржачись на важке життя. А споживачі одержували електроенергію за ціною імпортного вугілля.

Справедливості заради слід сказати, що й державне "Центренерго" від цієї схеми не дуже далеке, бадьоро закуповуючи вугілля у численних фірм-прокладок. Основна частина прибутку у "прокладок" і залишалася. Переведення двох блоків Зміївської ТЕС на антрацитове вугілля відверто затягнулося.

На Печерську на це старанно заплющували очі. Причому не всі це робили безплатно. До речі, уже після блокади був анонсований новий план Кабміну про пріоритетні проекти в тепловій енергетиці. Переведення на інші марки вугілля там повністю було відсутнє. Зважаючи на ситуацію, усе й так було добре. От тільки вічно така схема працювати не могла.

Справа навіть не в блокаді — вона процес просто прискорила. Ситуація критичної залежності по паливу від противника — це, м'яко кажучи, ненормально.

До речі, Росії теж не дуже подобалася названа схема. Більша частина вуглевидобутку ОРДЛО ще недавно платила податки саме в Україні. Натомість у Білокам'яній прагнуть максимально скоротити розмір дотацій на "ДНР"/"ЛНР". Тож переведення шахт під підпорядкування Донецьку й Луганську напрошувалося давно, особливо спостерігаючи близьку до стовідсоткової залежність України від антрациту. Ну куди вони подінуться з підводного човна —і далі купуватимуть, міркували в ОРДЛО.

На виході через три роки після втрати контролю над видобутком антрацитового вугілля Київ, як і раніше, не має стабільних джерел поставок. Торік імпорт енергетичного вугілля різко впав. Та й навіщо він потрібен за наявності такого смачного Роттердама? У підсумку в 2016 р. Україна імпортувала лише 0,93 млн т антрациту. Удвічі менше, ніж у позаминулому, і майже вдесятеро менше, ніж завезли з ОРДЛО.

Якщо ж додати, що навіть із всохлих імпортних поставок 61% припав на російське вугілля (частково з ростовських шахт ДТЕК), різноманіття джерел поставок вийшло фантастичним. Точніше, суто міфічним.

Тепер доведеться перебудовуватися буквально на ходу. Цього року згідно з діючим балансом енергетикам знадобиться імпорт 5,6 млн т вугілля. Приблизно 800 тис. т — польське газове вугілля, решта — антрацит через морські порти. Це в сім раз перевищує імпорт енергетичного вугілля минулого року. Левову частку — близько 5 млн т — планують купити в другому півріччі 2017-го.

Державне "Центренерго" збирається замовити послуги з перевалки з моря 2,5 млн т вугілля. Поставки обіцяють розпочати з другої половини травня. До слова, це більше, ніж "Центренерго" планує спалити на обох своїх антрацитових станціях.

У травні очікується й прибуття вугілля для ДТЕК, до кінця року холдинг анонсував завезення 2–2,2 млн т. Згідно з балансом, до 0,78 млн т купить для своєї Слов'янської ТЕС і "Донбасенерго".

Про контракт на 225 тис. т вугілля антрацитової групи з ПАР уже заявили представники "ТехНова" (Анатолій Шкрібляк), яка володіє Дарницькою ТЕС і контролює Черкаську, Чернігівську й Сумську ТЕЦ. Вони ж ведуть переговори про купівлю ще 450 тис. т.

Цифри загалом досить умовні. Поки що не дуже зрозуміло, де можна купити стільки, а головне, за якими цінами. Світовий ринок антрациту, на відміну від газового вугілля, досить обмежений. Продавців небагато, купити багато й швидко за нормальними цінами важко. Особливо зважаючи на те, що наше складне становище секретом не є.

Міністр енергетики й вугільної промисловості Ігор Насалик заявив, що Україна розраховує на імпорт із США 2,5–3 млн т вугілля антрацитової групи. Попросили Держдеп США про допомогу. Враховуючи, що видобуток антрациту в США приблизно вдвічі менший (1,6 млн т у рік), допомога зайвою не буде…

Я вкрай здивуюся, якщо під час паливної кампанії буде менше десятка спроб (з підтримкою відповідальних чиновників) завезти й російське вугілля.

Сакраментальне запитання: скільки це коштуватиме і хто заплатить? Варіанти в уряду прості — усе зіпхнути на улюблений народ і не "свій" бізнес. Хоча, пам'ятається, за час дії роттердамської формули енергокомпанії одержали "на диверсифікацію" (за фактом — майже задарма) кілька мільярдів гривень. Але розраховувати на них трохи наївно.

Міненерговугільпром уже оприлюднило зростання ціни вугілля видобутку держшахт на 15%, до 2000 грн/т. І це без 20% ПДВ і витрат на перевезення. Треба думати, приватники не дуже відстануть.

Імпортне вугілля теж недешеве — управління генеруючих підприємств Нацкомісії, що здійснює держрегулювання в сферах енергетики й комунальних послуг (НКРЕКП), запропонувало врахувати середню ціну антрацитової групи в 2222 грн/т, тобто 82 дол./т (без ПДВ).

І це далеко не межа. У генкомпаніях хочуть розраховувати витрати за ціною близько 3000 грн/т. Уже згадувана "ТехНова" купила вугілля в ПАР, яке обійдеться для ТЕС у 97 дол./т.

Утім, "хотілки" щодо зростання цін варто-таки притримати. Один з експертів зазначив: "Для забезпечення потреб травня-червня ресурсів в енергогенеруючих компаній достатньо. Поточний рівень тарифу також абсолютно покриває вартість вугілля при закупівлі в пропорції 65–70% українського вугілля марок Г і Д та 30–35% імпортного вугілля марок АШ і П. Узагалі почати закупівлю й забезпечити доставку вугілля в обсягах споживання до кінця року — це різні речі й різні суми коштів".

Проте прайси на вугілля й електрику (разом із тепловою енергією) зростатимуть. І не хотілося б, щоб цим (як у 2014–2016 рр.) усе й закінчилося.

Цього року мають нарешті завершити переведення на газове вугілля двох блоків Зміївської ТЕС (що замінить близько 0,7–0,8 млн т антрациту). Але на цій станції можна без супервитрат перебудувати ще мінімум три такі блоки. Можна, але ніхто поки що не збирається. Є розробки з переведення на газове вугілля й двох газомазутних блоків Трипільської ТЕС. Були розрахунки й щодо перебудови Слов'янської ТЕС на газові марки. У ДТЕК під сукном є теж розробки стосовно Придніпровської ТЕС…

Так, це не проекти поточного року (хоча по-нормальному їх мали б розпочати років зо два тому). Але їх як мінімум варто розглянути. Однак, як зазначалося, ще в березні уряду нічого цього було не потрібно, про що він у планах модернізації ТЕС і написав. Може, у квітні щось змінилося?

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.76
EUR 28.75