"Донбасенерго": проміжний фініш

Донбас прощається з державною енергетикою. Після продажу контрольного пакета акцій (60,8%) компанії "Донбасенерго" у держави в Донецькій області, крім обгорілої Вуглегірської ТЕС, нічого не залишилося. Та й "Вуглегірка" ненадовго затримається в держвласності. На даний час виконується відповідальне завдання - відновити її за рахунок держави, а вже потім (разом із енергокомпанією) продати "правильному" інвестору... за ціною брухту. Отже, продаж "Донбасенерго" став етапним.

Дивно, що генеруюча компанія "Донбасенерго" дожила до приватизації-2013: вона мала "зникнути" ще 28 травня 2001 р. Саме на цей день були намічені торги з продажу за борги Старобешівської теплоелектростанції, після чого в енергогенератора залишилися б лише один працюючий старий енергоблок і купа безнадійних боргів. Три інші станції "Донбасенерго" за місяць до цього недорого дісталися скромному ТОВ "Техремпоставка". Тоді продаж "Старобешівки" із трудом стримувала Генпрокуратура, постійно озираючись на Київ, де шальки терезів у верхах відчутно коливалися. Зрештою, крапку поставив особисто президент Кучма, який заборонив приватизацію енергооб'єктів за борги. У результаті "Донбасенерго", втративши понад половину блоків і дві третини частки на Енергоринку, вціліло. Енергоприватизація на Донеччині завмерла на 11 років.

Хоча бадьоро йшло пережовування нажитого - "Техремпоставка" здала прикуплені станції в оренду свіжоствореному ТОВ "Східенерго", потім уже його купив Рінат Ахметов, вливши його в "Донбаську паливно-енергетичну компанію" (ДТЕК). Туди ж пішли відібрані за борги в "Донецькобленерго" електромережі цього обленерго, які вели до металургійних комбінатів (тепер вони - частина "Сервіс-Інвесту" Р.Ахметова).

Часом і невеликі пакети акцій "Донбасенерго" збиралися виставити на торги. Щоправда, у своєму "напівроздягненому" вигляді - повноцінна Старобешівська ТЕС і залишки Слов'янської ТЕС (де часто працювала половина єдиного великого блоку) - воно було непривабливим. У 2012 р., попри прагнення продати "Донбасенерго", теж не склалося.

І тільки зараз провели стандартний конкурс із дуже обмеженою участю, добре, що досвід подібних накопичили на "Західенерго" та "Дніпроенерго". Відразу відсікалися претенденти, які мають хоча б
25% акцій у держвласності. Від покупця вимагали, щоб у майбутніх потоках вугілля на ТЕС було не менш як 70% українського.

Заодно накидали традиційний пакет обмежень, щоб із гарантією відсікти й так малоймовірних західних покупців. Виявилося, що покупець повинен був останні три роки поставляти в оптовий Енергоринок України мінімум 15% від обсягів виробництва "Донбасенерго" або видобувати на території країни мінімум 15% від вугілля, яке вона споживає, маючи його балансові запаси в розмірі п'ятирічного обсягу споживання енергокомпанії. Причому уряд дозволяв такому потужному інвестору бути й дочірнім підприємством структури, що задовольняла ці вимоги.

Останні пункти викликали інтерес. Під них підходила не лише ДТЕК. З'явилися чутки, що енергогенеруючу компанію "готують під Сім'ю", але компанія Олександра Януковича (група "МАКО") "інтерес" спростувала.

У принципі, її інтереси й раніше більше пов'язували з приватизацією "Центренерго". В Ахметова теж заявили, що не прийдуть. ДТЕК торік і так непогано скупилася, одержавши нарешті "Дніпроенерго", "Західенерго" та "Київенерго", та й "Донецькобленерго". І впритул наблизилася до монопольної частки на ринку теплової електрогенерації України.

Не те щоб це було нездоланно: наш Антимонопольний комітет, коли треба серйозному клієнту, показує чудеса гнучкості, але виникали цілком реальні організаційні труднощі перетравлювання покупок. Знову ж, пожежа, яка так невчасно сталася на Вуглегірській ТЕС, мінімум на рік відклала приватизацію "Центренерго". А там є смачненьке. Тож почали вгадувати, "під кого" умови. Благо, що під останній пункт (видобуток більш як 0,6–0,7 млн тонн на рік) підходить до десятка компаній.

Майже відразу про інтерес до конкурсу заявило ТОВ "Технова" Анатолія Шкрибляка та Олега Яковенка, контролюючи три ТЕЦ (Черкаську, Чернігівську та Дарницьку). Це проходило за умовами поставок електроенергії.

Проте інтрига з другим учасником торгів зберігалася до кінця. Нарешті майже перед конкурсом на сцені з'явився майбутній переможець - "Енергоінвест Холдинг" неабияк підзабутого в електроенергетиці Ігоря Гуменюка. У нього було своє вугілля. У підсумку на конкурсі була навіть невелика боротьба за пакет, який подорожчав із 80 до
90 млн дол.

Переможця привітали, і настала... повна невідомість. По-перше, мало хто вірить, що Ігор Миколайович за всіх його безсумнівних підприємницьких талантів купує компанію для себе. Так, раніше в нього були інтереси в електроенергетиці. Саме десять років тому він "воював" за місцеву енергопостачальну компанію ВАТ "ПЕС "Енерговугілля". Але ця компанія давно пішла в ДТЕК, та й вуглетрейдер АРС, яким він керує нині, практично зник із ринку. Більшість енергоактивів Гуменюка пішла до Ахметова, а сам він зосередився на будівництві торговельних центрів. Залишився лише проект із новою шахтою ТОВ "Краснолиманське". Проте й там у зв'язку з кризою масштаби інвестицій сильно згорнули. Якщо раніше йшлося про вихід шахти на рівень видобутку 1,5–1,8 млн тонн, то у 2012 р. вуглевидобуток упав до 0,85 млн.

Для порівняння: "Донбасенерго" торік спалило 4,38 млн тонн вугілля.

Уже після купівлі Ігор Миколайович дав інтерв'ю журналу Forbes, з якого стало зрозуміло, що він досить неясно уявляє, що далі робити з енергопокупкою.

Мотивація участі Гуменюка в конкурсі з приватизації "Донбасенерго" була такою: "Є програми з будівництва торговельних центрів... Але ми вирішили трохи зсунути вектор. На найближчі рік-два, може, трохи більше, стає не таким цікавим будівництво торговельних площ". Можливо, у "Донбасенерго" поставлятиметься і частина його вугілля (того, що не піде на коксохіми).

Це, безсумнівно, промова шуканого стратегічного інвестора, якому доведеться знайти мінімум з десяток мільярдів гривень на розвиток теплоенергетики. Враження, що купили "ларьок принагідно" на окраїні Єнакієвого, а не одне зі стратегічних підприємств. Нічого вкладати, схоже, не збираються. Одразу заявили, що шукатимуть партнерів (читайте - продаватимуть контроль).

Гуменюк нагадав, що основним акціонером "Енергоінвест Холдингу" є іноземна компанія (нідерландська Energoinvest Holding). Ця свіжостворена оболонкова компанія саме у серпні терміново стала власником "Енергоінвест Холдингу". Інакше кажучи, фіговий листок ФДМ про обмеження продажу компанії на п'ять років - просто папірець. Якщо треба, продадуть у будь-який момент. Просто не акції "Донбасенерго", а акції нідерландської "оболонки".

Взагалі "Донбасенерго" продано так, що йому не тільки не гарантували нових інвестицій, а навіть урізали старі інвестплани. Зокрема, ФДМ згодний, що покупець може зберегти в найближчі п'ять років встановлену потужність Старобешівської ТЕС і Слов'янської ТЕС на існуючому рівні. І трохи підвищити маневреність блоків. Уряд ще в травні збирався їх розвивати, збільшувати потужність і виробництво електроенергії...

Проте "Донбасерго" перед продажем почали терміново накачувати грошима. Кабмін вибухнув серією постанов про модернізацію компанії. У червні М.Азаров підписав документ, що анонсує плани залучити на Слов'янську ТЕС приблизно 1,2 млрд дол. (9,3 млрд грн). За три роки і за 2,5 млрд грн має бути модернізований єдиний працюючий нині сьомий блок станції. Решту коштів планують витратити на проект будівництва на базі занедбаного десять років тому величезного газомазутного шостого блоку двох менших вугільних.

Дуже схоже, що плани щодо шостого блоку вже можна ставити на поличку. Принаймні Кабмін, підписавши у червні постанову з планами, у липні підмахнув умови приватизації, де про них немає ані слова. Залишається сподіватися, що на Грушевського ліва рука просто поняття не має про плани правої.

Із сьомим блоком історія ще цікавіша. Річ у тім, що під блок, який інвестор будувати зовсім не зобов'язаний, уже пішли гроші, і чималі. У червні НКРЕ заклала в тариф на електроенергію інвестскладову саме для реконструкції енергоблоку №7 Слов'янської ТЕС.

До весни 2019 р. споживачі України муситимуть заплатити скромні 1,113 млрд грн. Це 44% вартості проекту і... невеликий подарунок від всіх українців її нинішньому і майбутньому власникам. Безоплатний. Нагадаю, "Донбасенерго" купили у півтора разу дешевше. І дуже хотілося б, щоб чиновники про це не забули. Хоча б до того часу, коли складатимуть "Програму розвитку і технічного переоснащення "Донбасенерго" на період до 2020 р.".

Якщо власник, у якого (за версією Кабміну) на апгрейд однієї станції має піти більш як мільярд доларів, без особливої впевненості говорить про те, що поки що не готовий говорити про суми, але це "мінімум сотні мільйонів доларів", це насторожує. Оскільки поки що приватизація йде за класичною українською формулою: "забрати" (у держави) і "поділити" (між допущеними).

І все було б добре, але електростанції у нас новішими не стають. І черговий "продаж під перепродаж" оптимізму не додає. Колись обговорювалися два варіанти продажу електроенергетики. За першим її дорого продадуть, а потім інвестор уже сам визначить, що і як у неї вкладати. За другим варіантом планували продавати недорого, але з великими інвестзобов'язаннями з розвитку. За фактом продали за третім - "фірмовим" - варіантом: дешево і без зобов'язань. Зате "своїм". Невдовзі за цією ж схемою продадуть "Центренерго", і енергетика успішно поміняє власника, не одержавши ніяких коштів на розвиток.

Виходить, платитимуть за все інші - не олігархічний бізнес, а населення, якому підвищуватимуть тарифи в рази "до економічно обґрунтованого рівня", який за іншої політики був би нижчим. Та це вже інша історія.