Дракон, який затаївся

Артем Куюн 31 березня, 23:01
сжиженный пропан
Заробітку нелегальної заправки вистачає на те, щоб неодноразово викуповувати демонтоване устаткування у влади міста
Артем Куюн

Читайте також

Трансформація роздрібного акцизу з нафтопродуктів, здійснена на початку 2017 р., була покликана, серед іншого, оздоровити ринок нафтопродуктів, де процвітали багатогранні схеми втечі від податків. На цьому, зокрема, базується й таке лихе явище, як всюдисущі газові, а віднедавна і дизельні нелегальні заправки. За результатами першого кварталу можна констатувати значне ослаблення позицій тіньового сектора, однак масового відходу "підпарканників" не спостерігається. Нелегальний статус об'єктів і нові схеми незаконного заробітку, як і раніше, дають їм змогу залишатися на плаву, зберігаючи вагому перевагу перед легальними операторами ринку.

Нарівні з адміністративним центром України Київ залишається й столицею нелегальної торгівлі скрапленим газом. До такого статусу місто почало швидко просуватися у 2015 р., коли було запроваджено збір з роздрібного обороту підакцизних товарів. Як і будь-який податок, становлячи 5% від кінцевої ціни, "роздрібний акциз" швидко став вагомим аргументом для розвитку сірого бізнесу. На початку 2016 р. збір було реформовано, і його ставку було встановлено на рівні 0,042 євро/л для всіх нафтопродуктів, що означало 2,5-разове збільшення для скрапленого газу. Різке підвищення податку, а також повна неспроможність ДФС при його збиранні дали потужний імпульс для активізації нелегалів, кількість яких у столиці збільшилася до 370–400 об'єктів. Причому, крім скрапленого газу, по місту стали з'являтися ще й дизельні "бочки".

Не витримуючи такої конкуренції, уникати сплати роздрібного акцизу на скраплений газ стали й деякі великі мережі.

Багатостраждальний збір удалося ліквідувати з 1 січня 2017 р. — на цю ставку було збільшено основний акциз на нафтопродукти, що піддається адмініструванню.

З початку року фокус уваги було прикуто до наїзду СБУ на імпортерів скрапленого газу, тоді як тема "газових" нелегалів відійшла на другий план. Тим часом процеси тут розпочалися досить показові. Мерія Києва та силовики продовжили демонтаж "підпарканних" заправок. Так, відповідно до повідомлення столичної прокуратури, яка працювала разом з Нацполіцією, за неповний перший квартал 2017-го під час розслідування ряду справ було демонтовано та конфісковано 53 АГЗП. У свою чергу, влада міста, яка у 2016 р. була основною рушійною силою зі знесення сірих АГЗП, відзвітувала про ліквідацію 20 незаконно розміщених заправок.

Тож нібито зносили й раніше, скажуть спостережливі читачі, тільки через кілька днів об'єкти поверталися на свої місця. Відмінність початку 2017-го в тім, що зростання нелегальної мережі за рахунок відкриття нових нелегальних заправок припинилося, зупинився приріст нових модулів, а знесені об'єкти, у тому числі й досить успішні, відроджуватися майже перестали. Мабуть, виключення становлять тільки великі мережі, такі, як "Барс" або "Газовик", та й у них терміни відновлення роботи знесених об'єктів помітно збільшилися.

У регіонах учасники ринку зазначають аналогічну ситуацію. "У містах, де влада завжди займала жорстку позицію, нелегалів як не було, так і немає, а там, де можна домовитися, усі залишилися на своїх місцях", — каже представник великої мережі, представленої в кількох регіонах. Утім, він теж зауважує, що галопуюче зростання кількості газових модулів, що спостерігалося 2016-го, припинилося.

Причина одна: реформа роздрібного акцизу скоротила до мінімуму "корупційний" капітал, який раніше йшов на "вирішення питань" із владою.

Фора з-під паркану

Водночас оператори ринку одностайні: здійснена наприкінці 2016 р. ліквідація роздрібного акцизу не позбавила сенсу нелегальну торгівлю. Хоча визнають, що втрата 1,3 грн на кожному літрі явно вдарила по економіці.

Найсильніше "акцизна" реформа вдарила по великих мережах, чимало з яких під різними приводами також не гидували торгівлею без сплати роздрібного акцизу. Їхня перевага перед колегами-платниками тепер розтанула. Утім, це не привід сподіватися, що хитрощі з несплатою роздрібного акцизу буде забуто фіскалами: як показує практика, податківці ще довго можуть смикати за ці ниточки.

Численна армія "підпарканних" газових модулів очікувано відреагувала на удар по своїй економіці скороченням цінового відриву від великих мережовиків. У 2015 р. середня по року різниця становила близько 80 коп./л, а після зростання акцизу 2016-го ця різниця збільшилася до 1 грн.

Працюючи в січні 2017 р. на старих безакцизних запасах і новинах з митниці, де СБУ боролася з імпортерами газу, нелегалам удалося відірватися на
1,50 грн/л. Однак уже до кінця березня, коли ситуація стабілізувалася, запаси обновилися, і різниця скоротилася до 44 коп./л.

заправка газовая
Безкарна торгівля газом дозволяє нелегалам розширювати бізнес за рахунок продажу дизпалива
Артем Куюн

На впевненому плаву

Що ж дає можливість нелегалам продовжувати роботу, і який запас міцності в цього сектора? За словами учасників ринку, найбільша стаття їхніх доходів — заробіток на продажу за готівку. Продовжуючи торгувати без видачі касових чеків, заправки генерують потужний потік "кешу", який продається конвертаційним центрам. Останні повертають на рахунки торговців безготівкові гривні, за які згодом буде придбано газ в опті.

Сьогодні без особливих зусиль можна знайти місця збуту готівки за 5%, що в існуючих цінах на газ становить 53 коп./л. При цьому, кажуть інсайдери в галузі, налагоджені канали надходження можуть забезпечити до 8% дохідності, що збільшує "премію" АГЗП до 85 коп./л.

"Продаж готівки став однією з основних цілей торгівлі. Деякі мережі взагалі з'явилися як частина "конвертів", інші вже в процесі знайшли партнерів", — зазначає представник великої мережі АГЗП, що працює в різних регіонах України.

Ще один бонус нелегального стану — скорочення різних податкових витрат, пов'язаних із офіційною облаштованістю бізнесу, насамперед з оподаткуванням зарплат. За словами представників легального бізнесу, ці витрати становлять для середньої станції (2–3 тис. л на добу) 70–80 коп. на літр, тоді як нелегалам на ці цілі достатньо 30–40 коп. Ще 5–10 коп. можна виграти за рахунок несплати різних податків, відсутності підготовки в персоналу тощо.

В арсеналі газовиків також залишається традиційний метод заробітку — недоливи. Серфінг по автомобільних форумах показує, що це явище зустрічається іноді у великих мережах, однак для нелегальних модулів воно практично обов'язковий атрибут. За різними оцінками, середній недолив по країні становить 5–10% від проданого.

Відчутна перевага модульних АГЗП — інвестиційна складова бізнесу, вірніше, її відсутність. Після ліквідації роздрібного акцизу сумарний бенефіт від самовільної забудови став одним із найбільших бонусів для нелегалів.

Оператори оцінюють спорудження газового модуля в Києві в 150–200 тис. дол. І це не рахуючи часових витрат, які можуть становити до п'яти років. Левова частка коштів іде на оформлення землі, створення та узгодження проекту заправки. "Підпарканні" оператори практично не несуть таких витрат.

Ціни на обладнання стартують від 5 тис. дол. за дуже використаний модуль і закінчуються на позначці 20 тис. дол. за комплекс, що включає нові сучасні ємність і колонку. Витрати нелегалу ще включать 10–15 тис. дол. за документи.

Щоб розрахувати інвестиційну складову в ціні, візьмемо середню заправку, яка продає приблизно 3000 л на добу (це півтора кубометра в низький і порядку 4,5–5 кубометрів у високий сезон). За бажання повернути мінімальні інвестиції в 150 тис. дол. за три роки доведеться закладати в ціну близько 1,25 грн/л, за п'ять років — порядку 75 коп./л. І це без розрахунку чистої поточної вартості (NPV). Таким чином, нелегальний модуль приносить ще до 1 грн бонусу своєму власнику.

Підрахунок сумарної переваги нелегалів над легальними операторами показує, у найгіршому разі, 1,8 грн на літрі. Якщо "підпарканник" використає всі плюси свого нелегального стану по максимуму, то можна розраховувати на 3+ грн відриву в собівартості від "білих" заправок. Безумовно, 0,042 євро в структурі нелегального доходу зробили б цей бізнес ще привабливішим, однак і без нього він добре заробляє.

Звичайно, з підрахованих доходів так званих дірочників необхідно вирахувати витрати на підтримку армії державних контролерів — поліції, пожежників, фіскалів, чиновників мерії та райадміністрації тощо. Точний розмір цих "бонусів" невідомий, але, за словами учасників цього ринку, він є ключовим пунктом витрат. "Акцизна" реформа знесла найслабкіших нелегалів з невеликими обсягами продажів. Ця реалізація почасти перетекла "колегам, що залишилися", тим самим зробивши їх сильнішими. Їхній упевнений розвиток свідчить про те, що з дохідністю бізнесу в них усе нормально.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.55
EUR 28.89