"Київенерго": не оренда, то концесія

Ігор Маскалевич 22 жовтня, 00:00
маск

Читайте також

Місто входить у холоди. Лімітів на газ в обріз, отже, легким для енергетиків сезон точно не буде. І це останній опалювальний період, коли столична енергокомпанія "Київенерго" орендує міські тепломережі та ТЕЦ. Укладений у далекому вже 2001 р. багатостраждальний договір нарешті закінчується. З початку 2018-го має розпочатися нове життя, за новими умовами. От тільки за якими саме?

Коли договір оренди "пробивав" тодішній мер Києва Олександр Омельченко, мабуть, багато пунктів він виписував під себе. Місто вже мало 12,7% акцій "Київенерго", і перспектива одержання Києвом ще 50% акцій здавалася цілком близькою. Отже, умови оренди київської енерго- і теплоінфраструктури виписали дуже щадними для "Київенерго".

Та не склалося. У наступні роки ситуація змінилася з точністю до навпаки. Місто не тільки не стало власником контрольного пакета акцій міської енергокомпанії, а й втратило акції, які колись належали муніципалітету.

У 2007-му "молода команда" космічного мера за гранично каламутною схемою дешево сплавила "на сторону" 12,7% акцій. Трохи пізніше ці акції викупив енергохолдинг ДТЕК Ріната Ахметова.

У 2011 р., через десять років після укладання договору оренди й напередодні переходу компанії під офіційний контроль Ахметова, київська влада та орендар (ДТЕК) спробували змінити його умови, обмінявшись набором "хотілок".

Навесні 2011-го депутати Київради проголосували за розробку "Київською міською державною адміністрацією умов проведення конкурсу про передачу в концесію об'єктів теплоенергетичного комплексу права комунальної власності територіальної громади міста Києва". Потім перейменували в більш, на їхню думку, нейтральне — "Про розробку умов, на яких може бути передано у концесію теплоенергетичний комплекс міста".

"Київенерго" тоді просто попросила в міста віддати їй усе теплоенергетичне майно Києва на 49 років. Бажано, майже задарма.

Київська влада такого скромного прохання не виконала. А незабаром й енергокомпанія заявила, що пропозиції взагалі не було, а Київраді просто представили презентацію того, як нинішні та потенційні розпорядники бачать ситуацію з "Київенерго". Буває... Так чи інакше, але на той момент сторони домовилися залишити все, як є.

Через кілька місяців (наприкінці 2011 р.) Рінат Леонідович купив у держави ще 25% акцій столичної енергокомпанії, збільшивши частку ДТЕК до 72%.

Потім багато чого було, включаючи другий Майдан... Однак питання оренди "Київенерго" з порядку денного не зняте. Річ у тім, що основні активи цієї компанії муніципальні — це дві великі теплоелектроцентралі (ТЕЦ) на Троєщині та біля Південного моста на Видубичах і майже дві сотні котелень із тисячами кілометрів теплотрас. Саме ці активи "генерують" для розпорядників "Київенерго" основний потік грошей. За користування цими активами у 2012–2015 рр. компанія "Київенерго" заплатила мерії понад 350 млн грн.

Це точно істотніше, ніж "не менш як 2 млн грн на рік", прописаних у договорі на управління столичною тепло- і енергоінфраструктурою. Але при річному обороті "Київенерго" (у 2015-му — понад 20 млрд грн) не сильно вражає.

Понад те, частка міста в майні поступово танула. Якщо у 2010 р., відповідно до звіту компанії, муніципальна власність становила 56,3% основних фондів "Київенерго", то 2014-го вона скоротилася до 50,2%. Але вже після Майдану, в 2015 р., цифру "уточнили", і нині частка міської власності становить уже 60,7%. Утім, річ не в бухгалтерській оцінці. Відповідно до неї майно "Київенерго" взагалі коштує копійки — 6,6 млрд грн (близько чверті мільярда доларів).

Для порівняння: самим "Київенерго" у 2011 р. витрати на модернізацію оцінювалися так: "Тільки на теплове та енергетичне господарство Києву необхідно інвестувати 1,5 млрд євро і 220 млн євро". Та й нині, за оцінками енергокомпанії, суми на реконструкцію коливаються в межах 800–900 млн дол. необхідних вкладень. У КМДА нещодавно теж оцінювали потреби: "По Києву тільки на першочергові заходи, щоб інфраструктурні об'єкти вивести на технічний стан, необхідно 38 млрд грн". Загалом порядок цифр збігається.

Природно, реально вкладені на вищезгадані цілі кошти (дві-три сотні мільйонів гривень щороку) непорівнянні з необхідними обсягами інвестицій (і в основному за рахунок інвестиційного тарифу, читай — споживачів).

Тим часом ще на початку десятиліття (2011 р.) знос обладнання "Київенерго" оцінювався так: "Більш як чверть усіх кабельних електромереж і 41% трансформаторних підстанцій експлуатуються понад 30 років, строк експлуатації більш як половини тепломереж і котлів і 70% теплопунктів закінчився". Відтоді минуло п'ять років.

Не можна сказати, що компанія "Київенерго" нічого не робила. Тепло- і енергомережі ремонтували (латали діри), але новішими вони не ставали. Годі й казати про модернізацію. Словом, до закінчення строку договору управління від 2001 р. у муніципалітету та ДТЕК накопичилося чимало запитань один до одного...

14 березня 2016 р. комісія Київради з питань ЖКГ і ПЕК звернулася до мера Віталія Кличка та "Київенерго" з питанням про підготовку міжнародного інвестиційного конкурсу про передачу в концесію "Київенерго".

У самій компанії договір 2001 р. оцінюють досить скептично. Голова правління "Київенерго" Олександр Фоменко коментував пресі: "Ми не ведемо переговорів з Київрадою, з мерією про подовження договору. Він підписаний давно, за цей час змінилося й законодавство, і відносини між владою, бізнесом і споживачем. І він не відображає повною мірою проблематики всіх зацікавлених сторін".

Мабуть, це єдиний момент, де договірні сторони дійшли абсолютного консенсусу — договір треба змінювати!

У Київраді існує й графік необхідних заходів, які потрібно здійснити для укладання нового договору, про концесію. Графік розрахований до середини 2018 р. При цьому багато заходів треба виконати вже 2017-го. Необхідно провести аудит теплотрас, ТЕЦ, бойлерних, розробити бізнес-план розвитку енергокомпанії. Тож роботи досить багато. До речі, кошти на це потрібно вже зараз закладати в міський бюджет наступного року.

У разі відходу ДТЕК з теплоенергетики столиці має відбутися дуже цікавий процес розділення муніципального та приватного майна. Як він відбуватиметься, навряд чи хтось чітко уявляє. Напевно виникне безліч юридичних запитань, адже є чимало спільного майна, а з огляду на нашу судову систему (і особливо її практику), можна припустити, що "розлучення" Києва з ДТЕК кочуватиме судами мінімум десятиліття. Було б бажання.

Крім того, уже зрозуміло, що виникає розрив мінімум у півроку між строками закінчення оренди (1 січня 2018 р.) і появою нового управляючого не раніше липня 2018 р. Місто припускає, що в цей період теплоенергомайном столиці управлятиме комунальне підприємство "Київтеплоенерго".

Цікаво, що перший досвід передачі цьому комунальному підприємству функції управління вже отримано. Улітку цього року йому передали частину теплових мереж Дарницького району, які поставляють тепло від Дарницької ТЕЦ. Київрада тоді прийняла рішення щодо внесення змін в угоду від
2001 р. з "Київенерго". Усе пройшло спокійно, "Київенерго" навіть випустила схвальний прес-реліз. Однак ішлося про поставки "чужого тепла". І не факт, що все буде так само добре при відбиранні коштів, які забезпечують левову частку грошового потоку "Київенерго".

Є ще один досить невеселий і не надто афішований нюанс: новий власник — це й нові тарифи. Наївно припускати, що хтось стане реконструювати компанію своїм коштом. Усі витрати на модернізацію теплоенергоцентралей Києва постараються включити в новий підвищений тариф. Не даремно одним із ключових пунктів нової угоди буде перехід "Київенерго" уже наступного року на стимулююче тарифоутворення. Тобто інвестиції швидко включатимуться в тариф.

Перевага західних компаній (як претендентів на концесію) полягає в тому, що вони за рахунок доступу до довгих і дешевих ресурсів можуть розстрочити процес підвищення тарифів. Хоча для інвесторів істотні й валютні, і страхові ризики. Але точно це не буде "розстрочка комунальних платежів за Гройсманом".

Отже, складно не погодитися з "Київенерго" у тому, що "будь-який інвестор має прийти на відкриті прозорі правила, розуміючи, куди він вкладатиме гроші, як він їх повертатиме та на який строк йому орієнтуватися". Але в них уже був строк... Раніше й сама компанія "Київенерго" збиралася брати участь у конкурсі, справедливо припускаючи, що шансів на перемогу в неї чимало. У тому числі й через банальну причину — може не знайтися інших охочих...

Поки що розгляд питання, що буде після закінчення строку управління міським майном, перебуває на початковій стадії. Очікується, що наступного тижня Київрада викладе свою позицію столичним депутатам. Питань буде багато. До речі, і киянам не завадило б довідатися про подробиці.

Часу залишилося не надто багато, а проблема дуже серйозна. Уже тому, що 1 січня будь-якого року — це розпал зими. 2018-й винятком не буде. І до цього моменту все має бути готове, хоч би який сценарій реалізовувався.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 25.90
EUR 27.56