Створення ринку газу: імітація чи реальність?

Алла Єрьоменко 29 жовтня, 00:00
Форум

Читайте також

Ринок це певна сукупність економічних відносин між домогосподарствами, фірмами, підприємствами, державою щодо купівлі та продажу товарів і послуг.

Словник термінів та визначень.

ІІ Українському газовому форуму, який організували у Києві 12–13 жовтня 2016 р. компанія "Грант Торнтон Україна" і ТОВ "Нафтогазбудінформатика", передувало чимало подій на світовій газовій арені, наслідки яких стануть відчутними, і не лише для України, вже скоро.

Однак, попри те, що учасниками таких, здавалося б, суто професійних дискусій, які відбулися під час форуму, насамперед є активні гравці ринку газу та експерти, сенс полягав у тому, щоб з'ясувати, як зміни на газовому ринку спростять (чи ненароком ускладнять) життя найважливішому учаснику ринку — споживачу газу.

Тим часом український газовий ринок відчуває чималу напругу. "Нафтогаз" обурився, що Мінекономрозвитку підпорядкував собі оператора вітчизняної ГТС — ПАТ "Укртрансгаз". Розпочалися усні слухання в арбітражному спорі у Стокгольмі між "Нафтогазом" і "Газпромом" щодо контракту купівлі/продажу газу для потреб України від 2009 р. РФ і Туреччина домовилися про будівництво двох ниток газопроводу "Турецький потік", який у разі реалізації позбавить українську ГТС щонайменше 13–15 млрд кубометрів транзитного обсягу газу на рік. До того ж росіяни тиснуть на Єврокомісію у питанні надання дозволу на збільшення транспортного обсягу у газогоні OPAL, попри діючі обмеження європейського енергозаконодавства, зокрема Третього енергопакета. Про це і багато іншого також ішлося під час форуму.

Униговский
Леонід Уніговський
ІІ Український газовий форум посів гідне місце серед заходів і подій, що стосуються і висвітлюють розвиток ринку природного газу. Якщо у першому такому форумі у жовтні 2015 р. взяло участь близько 180 учасників, наголосив його співорганізатор, генеральний директор ТОВ "Нафтогазбудінформатика" і постійний автор DT.UA Леонід Уніговський, то у другому — вже понад 240. І не біда, що прем'єр В.Гройсман, який збирався послухати думки фахівців, мусив поїхати у відрядження. Його привітання і побажання плідної роботи учасникам форуму передав голова Міненерговугільпрому Ігор Насалик. Власне, не про вдавану статусність завдяки присутності поважних чиновників ідеться — про прикладну користь газового форуму. А в цьому пересвідчилися його учасники, гості і журналісти.

Географія учасників як першого, так і другого Українського газового форуму достатньо широка. Його учасниками стали представники компаній різних форм власності, інвестиційних і фінансових установ і експертних організацій з Німеччини, Великої Британії, країн Центральної та Східної Європи, України — регулятори енергоринку, газовидобувні компанії, оператори ГТС, трейдери, представники законодавчої та виконавчої влади, фінансисти, міжнародні експерти.

Белькова
Ольга Бєлькова
На думку Уніговського, обидва газові форуми засвідчили, що, попри численні проблеми та негаразди, український ринок природного газу, хоча і не без проблем, існує і розвивається. Хоча міністр Насалик у певний момент був категоричним і висловився на кшталт того, що ринку газу в Україні не існує, незважаючи на прийнятий парламентом більше року тому Закон "Про ринок природного газу". Так, ринок лише створюється, і добре, що його учасникам небайдуже, як і чому. Так само, як і те, що створюється вітчизняний ринок газу не абстрактно і виключно в межах кордонів України. Його учасники вже зараз прагнуть плідної співпраці з європейськими колегами, які вже подолали значні перешкоди на шляху ринкових конкурентних відносин з вітчизняними і закордонними партнерами. От якби ще ЄС був наполегливішим щодо всіх без винятку (зокрема "Газпрому") учасників європейського газового ринку. А то, як напівжартома-напівсерйозно висловилася народний депутат з комітету ВР з питань ПЕК Ольга Бєлькова, складається враження, що для того, аби Україна стала повноправним учасником газового ринку ЄС, доведеться Євросоюз буквально "затягнути" в Україну. Обіцянки підтримати України з боку ЄС і ЄК, перш за все у намаганні "Газпрому" і РФ обійти Україну як газотранспортну державу, на жаль, досить умовні. Хоча голова представництва ЄС в Україні висловився інакше.

Глава представництва ЄС в Україні Хьюг МІНГАРЕЛЛІ: "Євросоюз буде відстоювати газотранспортну роль України"

МИНГАРЕЛЛИ
Хьюг Мінгареллі
Євросоюз і, зокрема, Єврокомісія розглядає Україну виключно як свого партнера в транзиті газу, від якого Європа залежить. ЄК всіма можливими шляхами — і це принципово — відстоюватиме газотранспортну роль України, заявив під час форуму глава представництва Євросоюзу в Україні Хьюг Мінгареллі. З урахуванням підписаної 10 жовтня між РФ і Туреччиною угоди про будівництво "Турецького потоку" така заява Мінгареллі важлива для України.

Посол ЄС наголосив, що відносини з Україною будуються на чітких принципах. За його словами, незважаючи на те, що газовий контракт між "Нафтогазом" і "Газпромом" закінчується у 2019 р., Єврокомісія не збирається мовчки чекати цього моменту і має намір розпочати тристоронні переговори Україна—ЄС—РФ про те, як розвиватимуться відносини трьох сторін після цієї дати. При цьому виступати в рамках переговорів ЄК буде не просто модератором, а, треба розуміти, зацікавленою стороною. Така позиція Брюсселя є дуже важливою для Києва. Чи виявиться Бєлькова правою?

Український газовий ринок: шанс на прискорення

Після привітань, промов і заяв запрошених гостей роботу форуму відкрила надзвичайно ґрунтовна доповідь співорганізаторівдиректора ТОВ "Нафтогазбудінформатика" Леоніда УНІГОВСЬКОГО і президента "Грант Торнтон Україна" Олександра ЧАЛОГО. Вони запропонували учасникам форуму експертну оцінку ситуації на газовому ринку України. Враховуючи їхній багаторічний досвід у цій сфері, сформульовані певні висновки та пропозиції вочевидь є корисними для всієї газової спільноти. І насамперед для газоспоживачів.

Чалый
Олександр Чалий
Автори дослідження нагадали деякі моменти розвитку подій на газовому ринку в 2014 р. І зауважили, що якщо хтось заперечить, що ринку на той час не було, то варто звернути увагу на економічне тлумачення цього поняття (див. епіграф). Тобто у 2014 р. ринок був, але монополізований одним продавцем. Було продано для споживання 38,9 млрд кубометрів газу. В Україні було видобуто 20,5 млрд кубометрів, у т.ч. приватними компаніями — 3,3 млрд, імпортовано — 19,5 млрд, з них 14,4 млрд, або 74%, — у "Газпрому".

На східних теренах країни йшла війна, РФ анексувала Крим. Падіння споживання газу 2014-го порівняно з 2013-м становило приблизно 7,5 млрд кубометрів (у т.ч. 3,4 млрд — за рахунок окупованих територій).

Залежність від одного зовнішнього постачальника, дискримінаційні умови контракту з ПАТ "Газпром", як зазначають співорганізатори форуму, змусили Україну активно шукати вихід із цієї ситуації.

На сьогодні на ринку функціонує близько 10 тис. діючих промпідприємств, 174 тис. підприємств компобуту та організацій, а також 201 підприємство теплоенергогенерації. Газ постачається для більш як 13 млн домогосподарств. За інформацією ПАТ "Укртрансгаз", за вісім місяців 2016 р. промспоживачам постачали газ із замовленням послуг транспортування 180 постачальників. Якщо враховувати поставки підприємствам компобуту, бюджетним організаціям, ТКЕ та населенню, то кількість постачальників — 212. За вісім місяців 2016 р. для споживачів було транспортовано трохи більше 17 млрд кубометрів газу.

У табл. наведено замовників послуг транспортування та обсяги імпортованого газу за перші дев'ять місяців 2016 р. за даними ПАТ "Укртрансгаз". Наведені дані свідчать, що частка в імпорті безпосередньо "Нафтогазу" становить 73,5%.

Максимальна фактична ціна для споживачів України, що не підпадають під дію Положення про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (без урахування тарифів на транспортування та розподіл), становила в липні 2016 р. 8135,52 грн/1000 кубометрів, з ПДВ, або за середнім курсом НБУ за липень 2016 р. — близько 328 дол./1000 кубометрів. У вересні 2016 р. газ імпортували 14 постачальників, причому частка "Нафтогазу" становила 77,5%.

Тепер згадаємо, що саме у 2014 р. розпочалася активна підготовка нового закону про ринок природного газу. Ще у 2010 р. було прийнято Закон "Про засади функціонування ринку природного газу", в якому з урахуванням внесених 2012-го змін уже були наявні певні елементи, так би мовити, лібералізації газового ринку. Але повною мірою законодавчо закріпити ознаки лібералізації ринку тоді не вдалося.

Базою для роботи над новим законом став проект, підготовлений експертами Європейського Енергетичного співтовариства. Над ним працювала велика група фахівців. У квітні 2015 р. законопроект було ухвалено. Через рік після початку його впровадження вже можна говорити про певні вади та недоліки цього закону, але головне, що ним забезпечено правову основу для створення нового конкурентного ринку газу в Україні. У жовтні 2015 р. закон набув чинності. Минув рік. Підсумуємо, що маємо у сухому залишку.

Позитив

1. Сформовано основні риси нової моделі українського газового ринку.

2. Розроблено значну частину нормативної бази, яка у процесі впровадження доопрацьовується.

3. Почалася реальна конкуренція у сегменті газопостачання промспоживачам.

4. Започатковано стійку тенденцію до зменшення частки монополіста — "Нафтогазу" у постачанні газу промисловим споживачам.

5. Збільшилася кількість іноземних газотрейдерів, які постачають (бажають постачати) газ українським компаніям.

6. З'явилися перші дочірні компанії іноземних газотрейдерів — резиденти України.

Та, мабуть, з позитиву це й усе.

Такий висновок ми робили ще 21 вересня 2016 р. Але 22 вересня відбувся прорив — Верховною Радою було прийнято два важливі закони: "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", і про внесення змін до Закону України "Про ринок природного газу" стосовно зменшення максимального розміру страхового запасу до 10% від місячних запланованих обсягів постачання.

Негатив

1. Не внесено всіх необхідних змін до цілої низки законів України.

2. Застосування нових для українського газового ринку механізмів (навіть страховий запас у 10% і фінансові гарантії) значно посилює фінансове навантаження на трейдерів (постачальників).

3. Останнім часом значно уповільнився рух у розробці необхідних підзаконних (нормативних) актів, більш того, певні урядові рішення значною мірою заблокували цей процес.

Ми не вважаємо НАК "Нафтогаз України" відповідальним за всі недоліки у реалізації нової моделі газового ринку. Навпаки, "Нафтогаз" зробив і робить багато корисного у цій сфері. Справа в тому, що питання впровадження конкурентного газового ринку в країні — це державне завдання, і вирішувати його повинен державний орган. На жаль, Міненерговугільпром виявилося поки що професійно не готовим очолити цей процес.

Тепер перейдемо до результатів експертної оцінки стану газового ринку України.

I. Закон про регулятора (НКРЕКП)

Після наполегливих вимог ЄК нарешті прийнято закон про регулятора (НКРЕКП). Без компромісу не обійшлося, але все одно це крок уперед. Те, що саме цей закон є наріжним каменем того, що ми називаємо ринком природного газу, не підлягає сумніву. Нам необхідно мати регулятора, який був би хоч якось захищений від несанкціонованих законом втручань як законодавчої і виконавчої влади, так і фінансово-промислових груп.

Потрібно також терміново розробити проект закону України "Про енергетичного омбудсмена", прийняти його як запоруку захисту споживачів на енергетичних ринках.

II. Про монополізм "Нафтогазу"

За нашими розрахунками, частка "Нафтогазу" в постачанні газу промспоживачам за вісім місяців 2016 р. становила 8,02%. За приблизними розрахунками на підставі інформації ПАТ "Укртрансгаз", для сегмента промисловості індекс Хіршмана—Херфіндаля становить не менш як 1051, що свідчить про середню концентрацію ринку природного газу України у цьому сегменті.

Ймовірно, частка "Нафтогазу" в зимові місяці підвищиться. Але монополізм цієї компанії може полягати не лише в цьому. Оператор української ГТС — ПАТ "Укртрансгаз" поки що перебуває у прямому адміністративному підпорядкуванні НАК "Нафтогаз України". Це ненормальна ситуація.

Постановою №496 від 1 липня 2016 р. уряд схвалив план відокремлення оператора ГТС. Однак на практиці це буде реалізовано тільки після завершення арбітражного процесу в Стокгольмі. Логічне запитання: що робити до цього моменту? Без відокремлення "Укртрансгазу" ринок нормально працювати не зможе. Вихід міг бути такий. Внести зміни до статуту ПАТ "Укртрансгаз", передбачивши неможливість для "Нафтогазу" одноосібно:

— адміністративно (кадрово) втручатися в діяльність оператора ГТС;

— контролювати рух фінансових потоків "Укртрансгазу";

— вносити зміни до статуту оператора.

До закінчення стокгольмського процесу, тобто до початку фактичного поділу, ці функції передбачалося передати Мінекономрозвитку. На долю стокгольмського арбітражного процесу, на нашу думку, таке рішення не вплине, а на ринку буде відносно незалежний оператор ГТС. Це можна було зробити, бо новий статут "Нафтогазу" вводиться в дію постановою КМУ №1002 від 5 грудня 2015 р. лише з 1 квітня 2017 р. Ми підтримуємо цю ідею, бо 100-відсоткової гарантії, що стокгольмський арбітраж закінчиться 2017-го, немає. А ринок вже зараз потребує незалежного оператора ГТС.

На жаль, недолуга процедура прийняття цього рішення МЕРТ (відсутність гласності, не поінформовано наших іноземних партнерів, у т.ч. СБ, ЄБРР, секретаріат Енергетичного співтовариства, ін.) скомпрометувала цю ідею. Хоча ми сподіваємося, що буде знайдено нове компромісне рішення.

III. Реформування "Нафтогазу" (в т.ч. Unbundling)

Безумовно, НАК "Нафтогаз України" потрібно реформувати якомога швидше. І постанова КМУ №496 від 1 липня 2016 р. "Про затвердження плану реструктуризації НАК "Нафтогаз України", мабуть, потрібна як ніколи. Але створення двох нових компаній — "Українські магістральні газопроводи" та "Українські підземні сховища" — на базі структури зі штатом близько 20 тис. співробітників, на нашу думку, затягне цей процес на роки. До речі, в постанові нічого не сказано, що буде безпосередньо з "Укртрансгазом". На наш погляд, шлях, запропонований керівництвом "Укртрансгазу", більш реальний. А саме: створити на базі філії "Львівтрансгаз" відокремлений підрозділ, в якому зосередити всі підземні газосховища. В перспективі цей підрозділ перетворюється на окрему незалежну структуру. Це еволюційний шлях замість революційного.

Також зазначимо, що пошук одного інвестора (концесіонера) на всю ГТС України є вкрай складним. Українська ГТС наразі працює на близько 25% від потужності (з урахуванням внутрішнього транспорту). В експлуатації — лише 7–9% від усіх газоперекачувальних агрегатів, близько 30% виробничих потужностей є надлишковими. Дуже проблематично, що всю цю систему візьме якась із "солідних європейських компаній". Більш імовірно, що цей інвестор або "управитель" (якщо він знайдеться) висуне умову відокремлення 2–4 транзитних газопроводів і подальшого управління саме ними. Проте це ж не вся ГТС: такі газопроводи можуть бути відокремлені й від "Укртрансгазу". Але це саме те, про що ми говоримо вже досить давно: створення СП, передача в концесію (лізинг) окремих фрагментів ГТС. Наприклад СП з обслуговування інтерконектора Польща—Україна та окремого ПСГ, СП для забезпечення перетоків газу зі Словаччини на Балкани через Румунію та Болгарію і в зворотному напрямку, тобто "фрагментація" ГТС. В одному ми згодні з авторами ідеї з групи "Нафтогаз": без обміну активами з "європейськими грандами" (операторами європейських ГТС) доля транзиту українською ГТС може бути дуже складною.

Окремо стоїть проблема "Укргазвидобування". Дійсно, Третій енергетичний пакет категорично не вимагає відокремлення торгівлі від видобутку. Але слід мати на увазі, що "Укргазвидобування" — це й Шебелинський ГПЗ, який налагодив випуск А-95 стандарту Євро-5. Ця компанія може самостійно працювати на ринку. Особливо якщо ціни будуть уже ринковими. У перспективі вона також має бути відокремлена й піти на приватизацію, але, як нам здається, з обов'язковим поділом на окремі компанії. Нам не потрібен новий монополіст на ринку. Не може одна компанія мати на ринку частку продажів, більшу за 30%. Це повинен контролювати Антимонопольний комітет України.

Останнє питання у цьому розділі — що робити безпосередньо з "Нафтогазом"? Наша точка зору — він повинен існувати. У компанії сформовано команду молодих, перспективних фахівців, і було би неправильно все це втрачати.

Слід зазначити, що сам "Нафтогаз" володіє безпосередньо шістьма ліцензіями на розвідку та видобуток з площею, більшою за всі ліцензії "Укргазвидобування". Вже зараз на цих площах із законсервованих (за відсутності інфраструктури) свердловин можна видобувати близько 100 млн кубометрів газу на рік. А перспективи значно більші. Тому ми бачимо майбутнє "Нафтогазу" таким: трейдерна компанія та два дочірні підприємства з видобутку та зберігання газу.

Пояснимо останню тезу. Так уже сталося, що компанія "сидить на двох стільцях". З одного боку, всі вимагають беззбитковості роботи "Нафтогазу", і це правильно з точки зору суб'єкта господарювання. З іншого — ця компанія є інструментом державної політики в газовій галузі. Приклад. Ми змушуємо НАК закуповувати восени надлишковий газ, який, по суті, може знадобитися лише для забезпечення транзиту російського газу, але нічого не робимо, коли НАК повинен продавати цей дорогий газ улітку або нести витрати на його зберігання. Наприклад, керівництво компанії вважає, що обсяг зберігання газу в ПСГ у розмірі 14,5 млрд кубометрів є достатнім для проходження опалювального сезону 2016–2017 рр. в Україні. Водночас уряд прийняв рішення рекомендувати закачати в ПСГ до 17 млрд кубометрів. Закачування "зайвих" 1,0–2,5 млрд значно погіршить фінансові показники компанії. Який вихід із цієї ситуації? На нашу думку, він такий. Коли ми кажемо про "надмірний" обсяг зберігання, то, по суті, йдеться про стратегічні резерви природного газу на випадок екстремальних обставин. Потрібно розробити та прийняти відповідне законодавство (на зразок такого, як діє в Італії або Угорщині, — аналог Директиви №2009/119 про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів) і втілити його в життя. Тоді у "Нафтогазу" не буде проблем (і ризиків, перш за все фінансових) щодо закупівлі цього газу, його зберігання та оновлення запасів, бо тоді кошти на ці резерви виділятимуться з інших джерел і не за рахунок діяльності компанії або отриманих нею кредитів. А для зберігання таких стратегічних запасів потрібні не всі ПСГ із розташованих на західному кордоні, а лише 1–2. До речі, такий підхід підтримує й "Нафтогаз".

IV. Подальший розвиток ринку

Як уже згадувалося вище, останнім часом ринок уповільнився у своєму розвитку. На нашу думку, значною мірою це зумовлено прийняттям постанови КМУ №315 від 27 квітня 2016 р. Річ не в тому, що її розроблено недостатньо професійно, і не в тому, що прийнято єдину граничну ціну на природний газ. В умовах відсутності нормальних механізмів визначення ринкової ціни (біржі, аукціони) такий підхід має право на життя. Справа у структурі формули з пункту 2 постанови, за якою визначається ціна на газ. Включення до ціни тарифів на транспорт і розподіл фактично унеможливлює створення сучасної тарифної системи "входу-виходу". У запропонованій структурі формули повністю відсутня абонентна плата за користування газорозподільними мережами. Проте обслуговувати мережі потрібно й тоді, коли постачання газу зменшується або його зовсім немає.

Є й позитивний аспект. НКРЕКП прийняла рішення про перегляд сумнозвісної формули ціни на газ, але відтермінувала це до 1 квітня 2017 р.

На наш погляд, доцільно було б встановити граничну оптову ціну на природний газ.

Є ще одне питання, напряму пов'язане зі створенням рівних умов для всіх продавців газу. Вхідний тариф до ГТС у разі транскордонного сполучення — 12,47 дол./1000 кубометрів. Він працює для всіх імпортерів. А внутрішній видобувач не платить вхідного тарифу до ГТС. Це напряму порушує правила дотримання "національного режиму щодо внутрішнього оподаткування та регулювання", визначеного статтею III Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, до якої Україна приєдналася у 2008 р.

Звільнення "Нафтогазу" від вхідного ПДВ у процесі імпорту газу. Якщо йдеться про постачання газу захищеним споживачам і ТКЕ для населення, то, на наш погляд, це виправдано. Але не в разі продажу газу промисловості.

V. Встановлення "ринкової" ціни на газ

Ринкова ціна — це ціна, що встановлюється як рівноважна між пропозицією та попитом. В українських реаліях цього немає. Як допоміжний засіб, сурогат такої ціни можна визначати розрахунковим шляхом, як це й зробив уряд. Краще було би, на наш погляд, у перспективі використати пропозицію Сергія Єрмілова: законодавчо зобов'язати імпортерів і місцевих видобувачів продавати не менш як 30% обсягів закупленого (видобутого) природного газу не для власних потреб через біржі. Це, з нашої точки зору, непогано спрацювало у Польщі (так робить найбільший польський трейдер — компанія PGNIG).

Чому все ж таки потрібно переходити на ринкові ціни на газ? Головна мета запровадження ринкової ціни — забезпечити вільні перетоки енергії між регіональними газовими ринками. Тільки так можливо створити конкуренцію між імпортом і місцевим видобутком й унеможливити картельні змови.

Окремо слід звернути увагу на застосування прискореної амортизації під час визначення тарифів "входу-виходу". Історія цього питання така. Після оприлюднення твердження ВАТ "Газпром", що після 2019 р. він припиняє транзит через територію України, команда "Нафтогазу" висунула пропозицію "змусити" "Газпром" заплатити за всю амортизацію транзитних газопроводів до кінця 2019 р. За наполяганням Міненерговугільпрому, НКРЕКП реалізувала цю ідею.

Якщо ця прискорена амортизація "фігурує" у вхідній транскордонній ціні 12,47 дол./1000 кубометрів на західному кордоні України, то виникає запитання: а чому споживачі України мають оплачувати цю прискорену амортизацію? Вони ж будуть використовувати газ і після 2019 р.

VI. Монетизація пільг

При запланованих обсягах субсидій дуже важко "конвертувати" їх у реальні гроші. Але варіант, який розглядає уряд, на нашу думку, може виявитися достатньо ефективним. Ідея полягає в тому, щоб виплачувати економію ("зекономлені" субсидії) реальними грошима. Це спонукає отримувачів субсидій заощаджувати паливні ресурси.

VII. Фінансові гарантії та страховий запас

Всім, хто працює на газовому ринку України, відомі ці проблеми. Безумовно, має бути диференційований підхід до запровадження фінансових гарантій. Можна запропонувати скористатися досвідом іноземних трейдерів щодо заходів, яких вони вживають у разі, коли до них звертаються незнайомі покупці. Всім їм пропонується пройти процедуру KУС (Know your customer — "знай свого клієнта"), тобто перевірку благонадійності та платоспроможності покупця. Можна запропонувати, щоб на підставі аналогічної процедури "Укртрансгаз" індивідуально, але за прозорою процедурою визначав міру необхідної фінансової гарантії для кожного перевізника (шиппера). Можливо, від постачальників і не доведеться вимагати цих гарантій. Ці процеси повинен контролювати регулятор, бо можуть з'явитися певні можливості для корупційних діянь.

Вимога зберігати страховий запас має досить довгу історію. Спочатку, після прийняття Закону України "Про ринок природного газу", йшлося про 200% від місячного обсягу (пропозиція "Нафтогазу"), потім погодилися на 50%. З'явилася також слушна пропозиція від "Нафтогазу" вимагати страховий запас тільки у разі постачання газу захищеним категоріям споживачів. Це зрозуміло й логічно. Нарешті, з'явився проект постанови КМУ "Про затвердження порядку створення страхового запасу природного газу", який реалізує цю ідею. Однак прийнятий 22 вересня Верховною Радою закон про граничний рівень страхового запасу у розмірі 10% для всіх постачальників знівелював цю ідею. На наш погляд, доцільніше було би залишити страховий запас тільки при постачанні природного газу захищеним споживачам. Проте, якщо буде прийнято законодавство про стратегічні резерви (запаси) природного газу, то взагалі можна буде відмовитися й від цього.

VIII. Кодекси ГТС і ГРМ

Хоча Закон "Про ринок природного газу" набув чинності 1 жовтня 2015 р., обидва кодекси було введено в дію лише в січні 2016-го. До сьогодні їх уже значною мірою змінено, й вони стали більш досконалими. На наш погляд, головною вадою впровадження кодексів стала повна відсутність у них новел про забезпечення вільного доступу "третіх осіб" до транспортних (розподільних) потужностей. Якщо внутрішні системи завантажено лише на 20–25%, то стосовно транскордонних потужностей так сказати не можна. І на словацькому (40 млн кубометрів/доба), і на польському (4 млн) напрямках у певні моменти часу були відсутні вільні потужності. Відносно вільним був хіба що угорський напрямок (16 млн кубометрів/доба).

IX. Комерційне балансування

Вузьким місцем у системі транспортування та розподілу природного газу є технічна неможливість добового комерційного балансування (саме тому виникли і виникають проблеми з від'ємним дисбалансом). ПАТ "Укртрансгаз" оголосило тендер на розробку такої системи (програмного та інформаційного забезпечення), провело його, але потім скасувало результати. З огляду на те, що розробка та впровадження подібної системи потребує 5–7 місяців, зрозуміло, що навіть оптимістичний термін введення її в експлуатацію — друга половина 2017 р.

Якщо буде реалізовуватися постанова КМУ №496 і буде створено нового оператора ГТС "Українські магістральні газопроводи", то, можливо, таку платформу повинна створювати вже нова фірма?

X. Населення: чи буде ринок конкурентним?

Законом "Про ринок природного газу" створено теоретичну можливість того, що на ринку може бути кілька пропозицій постачання газу населенню. Але, на жаль, поки суто теоретично. Реалізації такої можливості на практиці стають на заваді дві суттєві обставини. Перша — невпевненість постачальників у тому, що вони отримають оплату за свій газ, друга — погана поінформованість людей про можливість купівлі газу в інших, крім обл-, міськгаззбутів, постачальників. Також існує й побоювання, що "газзбути", будучи тісно пов'язаними з обл-, міськгазами, чинитимуть перешкоди таким спробам. На наш погляд, це малоймовірно, та й у разі реалізації регулятор має достатньо важелів, щоби покласти такому явищу край.

XI. Видобуток

Ми не будемо торкатися цього дуже важливого аспекту забезпечення нашої енергетичної безпеки. Хочемо послатися на Концепцію розвитку газодобувної галузі України, підготовлену Міненерговугільпромом із залученням незалежних експертів, і дорожню карту реалізації плану уряду щодо збільшення видобутку газу в Україні, розроблену Асоціацією газодобувних компаній за сприяння Американської торговельної палати в Україні.

XII. Ліцензування

З прийняттям Закону України "Про регулятора" зникла колізія стосовно невідповідності один одному законів України "Про ринок природного газу" і "Про ліцензування видів господарської діяльності". Тепер регулятор може безпосередньо затверджувати ліцензійні умови та видавати ліцензії. Регулятор уже опублікував проект постанови "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу". Це дасть змогу брати участь у тендерах на постачання природного газу бюджетним організаціям значно більшому колу постачальників.

XIII. Розподіл газу

У цьому секторі працює понад 75 тис. осіб. Оператори газорозподільних мереж експлуатують понад 409 тис. км газопроводів, 63 тис. газорозподільних пунктів для зниження тиску газу, 271 тис. вимикаючих пристроїв. У 2015 р. було розподілено 29 млрд кубометрів природного газу для внутрішнього споживання. На обслуговуванні у операторів розподільних мереж 9,5 млн побутових лічильників газу і майже 28 млн побутових газових приладів. Близько 38% цих приладів експлуатуються з вичерпаним терміном експлуатації.

Від сумлінної праці цих людей залежить безпека газопостачання, а інколи — й наше з вами життя. Час припинити переносити оцінку діяльності тих чи інших власників операторів ГРМ на роботу самих операторів.

Підгалузь розподілу газу терміново потребує впровадження стимулюючого тарифоутворення, нових технологій, перегляду нормативної бази та, що дуже важливо, підвищення іміджу цієї роботи.

XIV. Облік газу

Неодноразово багато експертів, у т.ч. й автори цієї доповіді, писали про необхідність переходу на облік газу за енергетичними показниками.

У нас на транскордонних пунктах облік газу здійснюється як за обсягами, так і за енергетичними показниками. Але всередині країни все залишається по-старому. Це незрозуміло, бо, за нашою інформацією, ПАТ "Укртрансгаз" має достатньо серйозні напрацювання у зазначеній сфері. За інформацією прес-служби НАК "Нафтогаз України", компанія розробила та направила в Міненерговугільпром і Мінекономрозвитку проект "Плану заходів із запровадження в Україні обліку природного газу в одиницях енергії" та відповідний проект постанови уряду.

Проблема обліку газу за енергетичними показниками тісно пов'язана з "прийманням" газу від місцевих газодобувачів до української ГТС. Нам потрібно мати нормативні документи, які регламентують цей процес. Наприклад, треба знати, які фінансові механізми (доплати, штрафи) мають застосовуватися у разі постачання в ГТС природного газу з високою (низькою) калорійністю. (До речі, це стосується й інших фізико-хімічні показників природного газу.)

Також слід зазначити, що автори негативно ставляться до ідеї встановлення загальнобудинкових лічильників газу. Це не ліквідовує проблеми, а просто переносить її вирішення на інший ступінь.

XV. Методологічне та інформаційне забезпечення

Розвинений конкурентний ринок не може ефективно працювати без розвинутої допоміжної інфраструктури. Разом із біржами, кліринговими компаніями це й цінові агенції, такі, як ICIS, Platt's, Argus, Bloomberg.

У нас поки що немає такого ринку, але ми впевнені, що буде. Тому саме зараз потрібно приділити увагу й цьому аспекту. Серед найважливіших завдань у цій сфері — розробка методології розрахунку цінового індексу, прогнозування динаміки споживання газу залежно від температурних показників і ціни на газ, моніторинг і фаховий аналіз ситуації на ринку — балансу попиту та пропозиції, максимальної та мінімальної ціни і т.ін.

Міжнародні агенції прийдуть в Україну, коли для цього буде сформовано відповідні умови. Але ми вважаємо, що конче необхідно мати на цьому ринку послуг і національний сегмент.

Президент ПАТ "Укртрансгаз" Ігор ПРОКОПІВ: "Україна повинна мати партнерів, які забезпечать належне завантаження ГТС"

Прокопив
Ігор Прокопів
"Північний потік" — це виклик номер один. Приватизація "Газпромом" білоруської ГТС і збільшення її потужності на третину — це виклик номер два. "Північний потік" забрав більш як 40 млрд кубометрів транзиту газу. Білоруська ГТС за рахунок збільшення на 30% — ще 5–6 млрд. Сукупно з більш як 110 млрд кубометрів транспортна робота української ГТС впала до 72–75 млрд. Ми вже несемо ці втрати. Росіяни хотіли би дискредитувати Україну повністю. Їм би хотілося прокласти ще й "Північний потiк-2", а також обійти південний напрямок, збудувавши так званий "Південний потік" чи спочатку "Турецький потік". Це велика політична боротьба і загроза для України.

Звичайно, ми прораховуємо перспективи свого розвитку, розглядаємо кілька варіантів, які можуть мати місце з 2019 р. Це збереження нинішнього транзиту, падіння до 30 млрд кубометрів, якби була друга нитка "Північного потоку", і повна відсутність транзиту через ГТС України. До цього також треба бути психологічно і економічно готовими. Розуміти, які втрати понесе держава, і яких із них може зазнати оператор "Укртрансгаз", щоб ефективно працювати далі. Тому що все одно ми забезпечуватимемо транспортування природного газу для потреб споживачів України.

Налагодження імпортних поставок з Європи показало, що Україна може качати газ не тільки зі сходу на захід, а із заходу на схід. Наразі ми маємо від операторів ГТС суміжних країн доволі цікаві пропозиції щодо розвитку та побудови нових транзитних маршрутів територією України. Тому вважаю, що держава повинна вивчати і боротися за такі напрямки, як боролася свого часу за реверс.

Також потрібно пам'ятати, що більш як десять років росіяни блокують відносини України з країнами середньоазіатського регіону щодо транзиту природного газу через нашу ГТС для споживачів Європи та імпорту блакитного палива з цих країн для вітчизняних потреб.

Більшість наших труб експлуатуються 50 років. Аби розуміти, як довго ними можна користуватися, потрібно постійно діагностувати їх технічний стан. Для цього у нас на підприємстві функціонує філія "Техдіагаз". Також закуповуємо через систему публічних тендерних торгів послуги на внутрішньотрубну діагностику, яка дає змогу точно оцінити стан труби. А ізоляція захищає трубу і сприяє її тривалій експлуатації. За рахунок діагностики маємо визначати потенційно небезпечні ділянки. На сьогодні ми вважаємо, що труба робоча і має кілька десятків років твердого запасу експлуатації. Протягом двох наступних років ми повинні замінити сім небезпечних ділянок за кошти ЄБРР і ЄIБ.

Що стосується наших газоперекачувальних агрегатів, то вже сплановано роботу з їх модернізації на наступні 3–4 роки. За рахунок реалізації такої програми очікуємо закрити всі проблемні питання.

Враховуючи значний профіцит потужностей ГТС України, 30% газокомпресорних станції простоюють у режимі очікування, очевидно, що незадіяні виробничі активи мають бути виведені з експлуатації.

Ми вже підійшли до того, аби затвердити заходи на Кабміні і сказати на весь світ, що потужності у 275 млрд кубометрів на вході в Україну не потрібні. Тому що це зайві витрати на утримання персоналу, компресорних станцій, агрегатів і решти. На десять наступних років ми можемо відмовитися від експлуатації приблизно 400 км газопроводів.

На сьогодні ми маємо чітку стратегію дій на найближчі десять років, згідно з якою найближчим часом приступимо до оптимізації ГТС, щоб вона була готова до викликів, про які ми з вами говорили: нульовий варіант, 30 і 70 млрд кубометрів на рік транзитної роботи територією України.

По суті, російська труба і українська — це одна газотранспортна система, оскільки була збудована за радянських часів для виконання одного завдання — експорту газу для потреб європейських споживачів. Але наші кліматичні умови набагато кращі, ніж у росіян. Тим паче ми докладаємо максимум зусиль для підтримки нашої ГТС у належному стані, тому я вважаю, що українська труба у кращому стані. Існує чітка статистика пошкоджень і аварій на газопроводах РФ і України — в Україні їх на порядок менше. Тому дискредитація з боку росіян є просто смішною. Я не бачу якихось загроз для існування ГТС України за винятком викликів, які мали місце за останні 2,5 року. Вони не прораховані в жодних підручниках, в жодних інститутах і в жодних проектах. Мова йде про війну на Сході.

Нагадаю, що торік у результаті обстрілу виникала надзвичайна ситуація з пошкодженням газопроводу у напрямку Маріуполя. Достроково, у надскладних умовах, за 2,5 доби нам вдалося відновити газопостачання. Цього року ми мали такий же випадок по Ужгородському напрямку в гірській місцевості: мороз і пікові навантаження. Ще був випадок по "Львівтрансгазу" — у напрямку Польщі. Буквально за кілька годин ми вирівняли режими. Наша система побудована таким чином, що ми маємо настільки розгалужену мережу газопроводів, що з допомогою аналітичної роботи диспетчерів та інженерів нам вдається оптимізувати потоки, вирівняти тиски і забезпечувати безаварійну подачу в Європу, що і робимо вже останні півстоліття.

Логіка для України в консорціумі дуже проста — країна повинна мати партнерів, які гарантовано забезпечать завантаження ГТС. Решту ми можемо зробити самі — і обслуговувати, і експлуатувати, і модернізувати. Основне завдання: зберегти завантаження ГТС, можливо, збільшити, задіяти нові потоки, нові коридори. Це було б відповіддю на найголовніші виклики.

Голова НКРЕКП Дмитро ВОВК: "Завдання регулятора — зробити ринок газу конкурентним"

Вовк
Дмитро Вовк
Верховна Рада нарешті ухвалила закон про НКРЕКП. Це забезпечує регулятору функціональну і фінансову незалежність. За останній рік багато наших ідей, які повністю відповідають найкращим практикам і Закону "Про ринок природного газу", не були втілені через те, що були втручання в функціональну незалежність роботи регулятора. Як тільки закон буде підписано (і він набере чинності), ми плануємо в першу чергу розпочати роботу над проблемою, яку можна толерантно назвати режимом напівлібералізації газового ринку.

Наше завдання як регулятора — зробити ринок газу конкурентним. Якщо сегмент ринку постачання газу для промислових споживачів лібералізований, то в сегменті населення та підприємств теплокомунальної енергетики, навіть зі збереженням існуючої системи субсидій, до 50% ринку може бути конкурентним. Щоб зробити конкурентним решту ринку, треба працювати спільно з урядом і Мінсоцполітики над монетизацією субсидій.

Оскільки ми як регулятор втратили прямі інструменти з адміністративного визначення цін на газ, то другий блок, який нас цікавить, це ті природні монополії, на які ми впливаємо. По-перше, оператор газотранспортної системи України ПАТ "Укртрансгаз". Необхідно, щоб рішення, яке ми прийняли торік щодо стимулюючого тарифоутворення, дійсно запрацювало. Для цього важливо, щоб було врегульовано питання щодо транзиту газу українською ГТС після 2019 р. Це було б дуже позитивно для країни, для компанії та споживачів. Для споживачів це означатиме зменшення ставки із сьогоднішніх 12,47 дол. (тариф на вхід у ГТС. — А.Є.) відповідно до зменшення регуляторної бази капіталу. Для компанії це означатиме, що нарешті вона буде вільною в своїй операційній діяльності.

Ще одно природна монополія, на яку ми маємо безпосередній вплив, — це розподіл природного газу. У нас є два питання. Перше — це формула, за якою сьогодні розраховується тариф на розподіл газу (облгазами. — А.Є.). Усі знають, що сьогодні діє формула "витрати+". Щоб перейти до стимулюючого тарифоутворення, необхідне рішення Верховної Ради щодо власності мереж. Без нього ми не можемо перейти до стимулюючого тарифоутворення для цих учасників ринку. 

Друге питання — яким чином цей тариф збирається? На нашу думку, треба переходити до процедур потужності. Для деяких споживачів такий перехід може бути болісним на першому етапі у зв'язку з тим, що протягом останніх 20 років відбувалася деградація мереж, і у багатьох споживачів є надлишкові потужності, за які необхідно буде сплачувати. Тож споживачі з невеликим споживанням газу змушені будуть платити більше, однак споживачі з великим споживанням газу платитимуть менше.

Зараз у кількох регіонах ми реалізуємо пілотний проект, який охоплює 40 тис. споживачів, які виокремлені в кластери (категорії). У цих споживачів встановлено прилади для дистанційного зчитування інформації з приладів обліку. Реалізація цього пілоту дозволить нарешті зняти питання прозорості нарахувань, дасть розуміння балансу газу, розмірів технічних втрат газу в мережах. Також цей проект дасть можливість зрозуміти, якими є операційні витрати на персонал, а їх дуже складно проконтролювати, допоможе скоротити витрати на паливо. І найважливіше — дасть змогу розрахувати потребу в фінансуванні при реновації чи реконфігурації мереж. Тож цей проект стане прологом для запровадження "смартгрід" у розподілі газу. Це європейська практика, коли IT-рішення є найбільш доцільними і ефективними для оптимізації виробництва.

От наші пріоритети. Сподіваюся, що через рік, коли ми знову тут зберемося, мине вже півроку, як відбудеться повна лібералізація ринку природного газу. КМУ вже не визначатиме ціну на газ для побутових споживачів, на ринку буде конкуренція по всьому ланцюжку, монетизація пільг, а тариф для "Укртрансгазу" буде встановлено, виходячи з реальної, а не прискореної амортизації.

Директор "Регіональної газової компанії" Олександр ПРИТИКА: "Хронічний дефіцит інвестицій загрожує знищенням транспортної інфраструктури"

притыка
Олександр Притика
Спочатку про кілька позитивних моментів, які ми побачили за останні півтора року роботи газового ринку.

Перший — це прийняття кодексів як газотранспортної системи, так і газорозподільних мереж. Нарешті з'явилися систематизовані збірки документів і регламентів замість раніше існуючої великої кількості розрізнених наказів, листів, роз'яснень та інших документів від НАК "Нафтогаз України", Міненерговугільпрому, НКРЕКП й інших державних установ. Зазвичай з новими кодексами виникають певні неузгодженості, але над їх усуненням учасники ринку працюють разом із держрегулятором.

Другий позитивний момент — поява типових публічних договорів із споживачами на постачання і розподіл газу. Таке нововведення полегшило відносини між постачальниками, споживачами газу та операторами розподільних мереж. Завдяки типовим публічним договорам відтепер будь-який постачальник має можливість швидко та без зайвих формальностей укласти договір зі споживачем.

Третє позитивне зрушення — застосування єдиної ціни на газ для населення. Саме оператори газорозподільних мереж упродовж трьох років переконували кілька складів уряду і НКРЕКП, що необхідно запровадити єдину ціну на газ для населення. Наразі це вже зроблено. Чому це важливо для операторів розподільних мереж? Тому що таке рішення значно спрощує облік та адміністрування обсягів споживання газу серед 13 млн побутових споживачів в Україні. Це дуже важливо, враховуючи відсутність дорогих смарт-систем обліку споживання газу, які дозволяють налагодити контроль в онлайн-режимі.

Стосовно окремих сегментів ринку газу, зокрема ринку постачання газу для промислових споживачів. На ньому і раніше була досить розвинена конкуренція, тож і зараз вона на достатньо високому рівні. Нині в цьому сегменті відсутнє монопольне становище будь-якого газового трейдера. Говорячи про промислових споживачів, маються на увазі не лише промисловість, а й аграрні виробники та інші, тобто всі споживачі, які купують газ за ринковими, нерегульованими цінами.

Про існуючу систему субсидій і як вона стримує розвиток ринку

Однак є й інший, проблемний, сектор, пов'язаний з такими категоріями споживачів, як населення та ТКЕ, що обслуговують побутові об'єкти. На обслуговуючих цей сектор постачальників покладено спеціальні зобов'язання, діють спеціальні, регульовані ціни. Але головна проблема полягає не стільки в неринкових цінах (рівень яких наблизився до ринкових, принаймні так було влітку). Головне, що наразі гальмує тут ринкові зміни, — це колосальний обсяг субсидій, які фактично заміняють гроші. Близько 60% грошового потоку в цьому секторі припадає на клірингові взаєморозрахунки в рамках системи субсидій. Уся система клірингових розрахунків по ТКЕ і населенню зав'язана на НАК "Нафтогаз України", яка фактично вибірково регулює ці потоки. Тому жоден газовий трейдер, який захоче зайти на цей ринок, не зможе працювати незалежно, адже йому необхідно купувати газ у "Нафтогазу". Вирішити цю проблему можливо лише після того, як уряд, Мінфін змінять існуючий підхід до надання субсидій — найкращим варіантом була б їх монетизація. Тільки після цього зможемо говорити про створення дійсно ринкових умов.

Є ще кілька аспектів. Наприклад, умови діяльності постачальників газу на ринку обслуговування населення. Такі постачальники за свою роботу отримують 1% від встановленої урядом немаленької ціни на газ. Фактично в результаті реформи газового ринку, а саме розділення функцій постачання та розподілу газу, коли були створені окремі постачальні компанії, для них забули виділити кошти в регульованій ціні газу — забули, що для того, аби вони повноцінно виконували свої функції постачання газу і збирання оплати за нього зі споживачів, їм потрібні кошти.

Тому наступне, після субсидій, важливе питання — це недофінансування і дискримінаційний тариф для гарантованих постачальників. Постачальники не можуть вести нормально господарську діяльність за 1%, без підтримки облгазів постачальники газу для побутових споживачів узагалі нежиттєздатні, не кажучи про сервіс, сучасну техніку, контакт-центри.

Європейська вартість газу та неєвропейські підходів до встановлення тарифів на його розподіл

Є дуже цікава відмінність між нашим ринком газу та європейськими. Це легко можна побачити, якщо порівняти оптові ціни на газ і тариф на його розподіл у нас і в європейських країнах. Так от, оптові ціни на газ як товар у Європі і Україні майже зрівнялися, а в деяких країнах ціни на газ навіть нижчі, ніж у нас.

А от тарифи на розподіл газу в Європі і Україні непорівнянні. В Україні досі тарифи в 5–6, а то і в 10 разів нижчі. Тобто при порівнянних цінах на газ європейські оператори розподільних мереж мають набагато вищі тарифи, тож можуть спрямовувати набагато більше коштів на підтримку мереж у надійному робочому стані, на ремонти та оновлення обладнання. В Україні ринок газу для одних учасників ринку будується за рахунок інших учасників — споживачів і операторів ГРМ.

У результаті споживачі газу в Україні сплачують європейську ціну за газ, але не отримують відповідного рівня сервісу і безпеки транспортування газу.

Яка ж відмінність у підходах до формування тарифів в Європі та Україні? В Європі це прозора система тарифоутворення на базі багаторічного бенчмаркінгу при використанні RAB-регулювання, або врахування обґрунтованих витрат при системі "витрати+".

Що відбувається в Україні? Через те, що роздрібна ціна на газ у нас включає надзвичайно великі оптові ціни, фінансування газорозподільних мереж відбувається за залишковим принципом, навіть у системі "витрати+" плюс уже відкинули, не кажучи про багаторічні RAB-тарифи.

Через це вже не перший рік маємо хронічну збитковість газорозподільних компаній. У зв'язку з цим виникає питання безпеки в газовій галузі. Для розуміння стану компаній наведу лише одну просту цифру — середній вік автомобілів у газорозподільних компаніях становить 20 років. Це середній, а не максимальний — частина з цих авто, які необхідні для екстрених ремонтів, узагалі не їздить.

Хронічний дефіцит інвестицій призводить до зростання ймовірності того, що до 2020 р. доведеться взагалі забути про газовий ринок через знищення транспортної інфраструктури.

Щоб уникнути цього, зараз необхідно ухвалити термінові рішення, які дозволять залучити критично важливі інвестиції, що стабілізують газорозподільну систему, убезпечать її від руйнування. Необхідно, щоб усі, зокрема і в уряді, зрозуміли, що оператор газорозподільних мереж перш за все займається не бізнесом, не зароблянням прибутку, а задоволенням загальносуспільних потреб, сервісними функціями для всіх учасників газового ринку. Аварійно-диспетчерська і метрологічні служби, клієнтський сервіс, підключення нових об'єктів, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, підтримка інформаційних систем — це все щоденна робота газовиків, це все складає сервіс для споживачів, і стосунку до заробляння грошей наведені вище функції не мають.

Про статус газорозподільних мереж і платність їх використання

Незалежно від того, як зміниться статус власності газорозподільних мереж, вони залишаться природною монополією. Юридична сторона цього питання парадоксальна — про платність мереж ані слова немає в жодному законодавчому документі. У Законі "Про ринок природного газу", на який усі посилаються, є норма про те, що державні газорозподільні системи не можуть перебувати в безоплатному користуванні в оператора. Тобто потрібно буде виділити з газорозподільної системи саме державну частину. Але газорозподільна система — це весь комплекс трубопроводів, споруд на них, починаючи від ГРС і закінчуючи лічильником у споживача. Будинкові вводи, вуличні газопроводи, частина ШРП, частина ГРП — все це має різні форми власності. Іншими словами, цілісної газорозподільної системи у власності держави немає.

Якщо кожен власник своєї ділянки мережі заведе на ній окремого оператора для обслуговування — а експлуатувати мережі може тільки оператор ГРМ, який має відповідну ліцензію НКРЕКП, — доведеться на кожній такій "суверенній" ділянці встановлювати вузли обліку.

З огляду на єралаш із власністю (а в розподільних мережах окремі ділянки належать або державі, або приватним особам, кооперативам, розподільним компаніям, або перебувають у комунальній власності, а майже третина взагалі "безхазяйні") у нас уся країна покриється вузлами обліку, на які треба ще знайти кошти, а це недешево. І всі ці витрати на поділ між власниками і облік буде потрібно включити в тариф, який оплатить споживач газу. Чи потрібно це? Чи стане ситуація кращою порівняно із сьогоднішньою, коли всі труби всіх власників перебувають на балансі оператора, який їх обслуговує, відповідає за їх стан і роботу, виходячи з установленого тарифу?

Другий момент — плата за використання мереж для компаній-операторів ГРМ. Тут усе просто. Запровадження такої плати призведе до зростання тарифу. І знову ж таки, платити за це доведеться споживачеві.

Ми запрошуємо всі зацікавлені сторони, експертів, аби більш детально розібратися в нюансах статусу власності та платності на круглих столах, у рамках публічних обговорень. Потрібно знайти найкраще рішення для країни і розставити крапки над "і".

Партнер VIS Economic and Energy Consultants Евангелос ПЕНГЛІС: "Як тарифне регулювання впливає на інвестиційну привабливість газорозподілу"

У першій половині 2016 р. ми провели дослідження з метою розібратися з тим, як різні підходи до регулювання тарифів впливають на інвестиційну привабливість газорозподільних мереж. Для аналізу було обрано регуляторні системи, що діють для операторів таких мереж у Чехії, Франції і Великій Британії, і їх ми порівняли з Україною.

Що регулювати — дохід чи витрати?

Головна відмінність зазначених вище країн Євросоюзу від України в тому, що там держрегулятори при розрахунку тарифів орієнтуються на норми прибутковості. Така методологія означає, що оператор ГРМ повинен отримувати на свої інвестиції середній для місцевої економіки дохід. До того ж норма прибутковості повинна відображати і ступінь очікуваних ризиків для інвестора. Таким чином, тариф повинен забезпечити таку норму прибутковості, яка достатня для надходження інвестицій, для розвитку газових мереж.

На відміну від методології на базі норми прибутковості, в Україні тариф для операторів ГРМ встановлюють за системою "витрати+". У цього підходу такі недоліки:

— тариф на наступний рік розраховують на підставі заявлених даних про витрати в попередньому році, що ускладнює розвиток операторів ГРМ;

— складно включити в тариф заплановані інвестиції, адже їх неможливо включити в затверджену базу активів;

— складно врахувати зміни в обсягах транспортування газу, що критично при спаді споживання газу;

— відсутні дієві інструменти для ефективного контролю витрат операторів ГРМ.

Тривалість регуляторного періоду

У всіх досліджених європейських країнах тарифи для операторів ГРМ встановлюють на кілька років наперед. І такий підхід повністю виправданий при використанні методики на базі норми прибутковості. Термін дії тарифу називають регуляторним періодом. Зараз у Чехії регуляторний період становить три роки, у Франції — чотири роки. Але це не межа — у Великій Британії оператор газорозподільних мереж отримує тариф на вісім років (збільшили з раніше діючих п'яти років).

Тривалі регуляторні періоди необхідні у випадках, коли є потреба в використанні довгострокових інвестицій, адже такі періоди дозволяють поліпшити прогнозування, підвищують якість не тільки фінансової, а й технічної експертизи.

Натомість в Україні регуляторний період для операторів ГРМ — один рік.

Як проявляється відмінність у зазначених регуляторних підходах? У країнах Євросоюзу оператори ГРМ демонструють прибутковість на капітал, вкладений в активи, на рівні 8–11% річних. Такі показники різко контрастують з результатами українських операторів ГРМ, які вже кілька років звітують про збитки і від'ємну дохідність активів.

У рамках поточного регуляторного режиму в Україні немає припливу інвестицій в модернізацію та розвиток газорозподільних мереж, що унеможливлює якісні поліпшення в цій сфері.

Тому методологія тарифоутворення в Україні повинна бути переглянута з урахуванням найкращих практик в країнах Євросоюзу і відображати ризики, з якими стикаються місцеві оператори ГРМ. Це забезпечить приплив великих інвестицій у проекти з тривалим терміном реалізації. Якщо в подальшому реалізовані проекти будуть коректно відображені в базі активів ГРМ, то це стимулюватиме приплив капіталів.

Президент "Грант Торнтон Україна" Олександр Чалий про результати ІІ Українського газового форуму

Учасники ІІ Українського газового форуму змогли, на мій погляд, знайти збалансовані, об'єктивні відповіді на запитання, яке було винесено в його назву: "Створення українського газового ринку: імітація чи реальність?".

З одного боку, було констатовано, що за рік з моменту набуття чинності Законом "Про ринок природного газу" сформовані основні риси газового ринку, розроблена значна частина нормативної бази, розпочалася реальна конкуренція у сегменті промислових споживачів газу, збільшилася кількість іноземних газових трейдерів, які постачають газ українським компаніям і підприємствам. Частина з них зареєструвала свої перші дочірні компанії в Україні. Ключову роль у досягненні цих позитивних звершень на етапі прийняття Закону "Про ринок природного газу" та його початкової імплементації відіграла НАК "Нафтогаз України" та її дочірні компанії.

З іншого боку, учасники форуму зазначили, що впровадження в Україні ринку газу на засадах конкурентності та відповідно до вимог Третього енергопакета ЄС відбувається вкрай повільно, а певні дії НАКу створюють реальні загрози побудові демонополізованого ринку газу в країні. Зокрема, учасниками Форуму було відзначено, що в усіх ключових сегментах ринку зберігається значна монополізація, а саме: у сегменті видобутку "Укргазвидобування" (УГВ) контролює близько 74% ринку, у транспортуванні "Укртрансгаз" (УТГ) контролює 100%, у сегменті постачання "Нафтогаз" контролює до 76%, облгази контролюють 85% розподільного сегмента ринку, у сфері імпорту НАК має частку у 73%. Якщо взяти до уваги, що менеджмент НАКу на сьогодні практично повністю контролює свої дочірні підприємства (УГВ та УТГ), то стане зрозумілим, що три основні сегменти українського ринку газу майже на 75% контролюються "Нафтогазом України".

Сам по собі цей факт можна було б сприйняти, бо ринок газу існує (практично створюється) лише рік. Але найбільше занепокоєння учасників форуму викликало те, що затверджена постановою уряду №496 структура "анбандлінгу" (авторство якої належить команді НАКу) передбачає, що "Нафтогаз" і надалі контролюватиме державну видобувну компанію — ПАТ "Укргазвидобування", до нього відійдуть ПСГ, а управлінського контролю над "Укртрансгазом" він реально позбудеться після завершення Стокгольмського арбітражу. Очевидно, що згаданий арбітраж не завершиться у наступні 3–4 роки. Тобто якщо уряд не внесе змін до згаданої постанови №496, то наступні 3–4 роки на ринку газу нас очікує фактична монополія НАК "Нафтогаз України". Це негативно впливатиме на ціни та процес перебудови всього ринку відповідно до європейських стандартів і принципів.

Тому учасники II Українського газового форуму у своїх виступах закликали уряд пришвидшити демонополізацію вітчизняного ринку газу від "Нафтогазу", а НАК — кардинально переосмислити свою нинішню стратегію на українському газовому ринку, щоб не перетворитися з ключового реформатора на основне гальмо у його подальшому реформуванні на принципах Третього енергопакета.

***

Навіть перелічити десятки цікавих доповідей, а тим більше викласти аргументи учасників усіх круглив столів і дискусій, які відбулися за два дні роботи II Українського газового форуму, неможливо. Хоча основні теми форуму позначили О.Чалий та Л.Уніговський у своїй доповіді. Це пожива для розуму і заділ на майбутнє, які DT.UA пропонуватиме своїм читачам. Принципово те, що про нагальні проблеми формування ринку газу в Україні ведеться відверта дискусія і аналізуються здобутки і проблеми ринку, що формується. Певною мірою це є запорукою і свідченням хоч і повільнішого, ніж багатьом хотілося б, але все ж таки поступового розвитку ринку газу. Наші найближчі сусіди з Центральної та Східної Європи торували цей шлях майже десятиліття і все ще продовжують реформування енергетичних, зокрема газових, ринків. Отже, надія є.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
6 коментарів
  • Сергій Гринейко 11 ноября, 21:28 Сегмент ринку розподілу газу потребує системного підходу, станом на сьогодні важлива енергетична галузь виснажена. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Павел Димчук 10 ноября, 17:25 Теперь когда нацкомиссии развязали руки, реформы пойдут более активно, Вовк не будет сидетьсложа руки это уж точно! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Николай Скрыпник 10 ноября, 16:22 Ну Вовк ведь дело говорит, все реформы НКРЭ сейчас направлены на реабилитацию рынка энергоресурсов и увеличение конкурентоспособности! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Никита Скоренко 9 ноября, 09:19 Хочу, чтобы у Вовка получилось реализовать все задуманное и вывести энергетику страны на новый уровень. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Влад Микитчук 8 ноября, 14:14 Хорошо, что Раде хватило голосов и мозгов, чтобы принять закон о НКРЭКУ. Теперь полномочий у регулятора еще больше. Жду новых эффективных решений. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Yura Marinyak 31 октября, 10:18 Нарешті на розподіл увагу звернули, а не тільки на видобуток і транзит..... Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 25.90
EUR 27.56