В Європу зі своєю ГТС и за газом

Уніговський Леонід 6 березня 2014, 19:20
газ

Читайте також

Події останніх днів показали, що питання енергетичної безпеки України стоїть дуже гостро. Насамперед це безпека постачання країни природним газом. Звичайно, визначальними у цьому напрямі є енергоефективність і підвищення обсягу внутрішнього видобутку газу. Але не слід скидати з рахунків і питання диверсифікації джерел і маршрутів поставки природного газу в Україну.

Зупинімося на цьому питанні докладніше. Зокрема, на забезпеченні додаткових можливостей поставки газу в Україну з європейських країн.

Із цією метою необхідно вдатися до конкретних кроків з розширення існуючої інфраструктури, тобто газопроводів-інтерконекторів, які з'єднують Україну з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією.

Із приводу реверсу газу з цих країн написано вже досить багато. Зупинюся на відносно нових пропозиціях.

Уведення в експлуатацію першої черги польського термінала з регазифікації скрапленого газу в м. Свіноуйсьце, можливості його розширення до 7,5–10 млрд кубометрів газу на рік дають змогу, на мою думку, говорити про можливості реалізації повномасштабної поставки цього газу (як, утім, й іншого "європейського" газу) в Україну. Тому першочерговим завданням стає розширення наявної інфраструктури з Польщею.

Необхідно узгодити з польськими колегами (компанією-оператором польської ГТС Gaz-System) урахування інтересів України при реалізації планів Польщі з розширення польської газотранспортної мережі (у тому числі газопровід Страханина—Погорська Воля).

Крім проектів, розглянутих у Польщі, було б доцільним оцінити й низку додаткових можливостей. На думку фахівців ПАТ "Укртрансгаз", головною серед них є використання незавантаженої системи газопроводів, яка з'єднує білоруське місто Івацевичі та українське Долина. Система побудована в 1987 р., довжина — 550 км, діаметр 1020–1220 мм. По ній передбачалося транспортувати до 30 млрд кубометрів російського газу на рік для подальшого його експорту в Європу. Отже, ідея полягає в тому, щоб з'єднати цю систему газопроводів із польською газотранспортною системою новим інтерконектором.

Наші розрахунки показують, що для транспортування близько 10–15 млрд кубометрів на рік необхідно побудувати газопровід завдовжки близько 135–200 км і діаметром 1020–1220 мм із району міста Пшеворськ (Польща). Орієнтовна вартість реалізації цього проекту становить 630–800 млн дол. За два-три роки цей проект можна здійснити.

Слід зазначити, що забезпечення можливості транспортування близько 15 млрд кубометрів на рік через територію України в напрямі з півночі на південь — це, по суті, складова частина реалізації проекту газотранспортного коридору "Північ—Південь", що здійснюється в Європейському Союзі.

Що цікаво, поставка 15 млрд кубометрів газу на рік через газопроводи Івацевичі—Долина, підключені до західноукраїнських підземних сховищ газу (ПСГ), дає можливість забезпечити зберігання в них стратегічних резервів для європейських країн. Адже газ із цих сховищ може бути поставлений практично в будь-яку країну Європейського Союзу.

Зазначимо, що відповідно до директив ЄС країни — члени Євросоюзу згідно зі своїм законодавством створили стратегічні резерви нафти та нафтопродуктів. При цьому тільки Угорщина законодавчо включила в цей перелік і стратегічні резерви природного газу. Мабуть, у найближчій перспективі вимогу створювати та зберігати стратегічні резерви природного газу буде поширено й на інші країни ЄС. Західноукраїнські ПСГ ідеально підходять для цієї мети.

Ще один приклад реальних проектів диверсифікації — це участь України в будівництві Трансанатолійського газопроводу (TANAP) у Туреччині. З допомогою цього газопроводу можливо подавати в Україну сумарно 10 млрд кубометрів на рік, у тому числі 5 млрд — азербайджанського газу через ГТС Болгарії та Румунії та до 5 млрд — через газопровід-відвід до м. Трабзон і далі в стиснутому вигляді морем до Одеси чи Феодосії. У цьому напрямі необхідно ефективно працювати.

Питання реверсу газу з Європи в Україну пов'язане не тільки з трансграничними переходами, а й із забезпеченням (в умовах обмеженої чи нульової поставки і транзиту газу з Росії) реверсних потоків газу в самій Україні — із заходу на схід. Це питання потребує детального опрацювання з розрахунком потоків газу та необхідних капітальних вкладень. Особливо якщо при цьому існуватиме й транзитний потік російського газу зі сходу на захід.

Тепер розглянемо ще одну необхідну умову підвищення енергетичної безпеки нашої країни.

Реальну диверсифікацію поставки газу в Україну, на мій погляд, неможливо реалізувати без розгляду питань інтеграції. Інтеграції насамперед із газовими ринками країн Вишеградської групи — Польщі, Словаччини та Угорщини.

Передусім для цього необхідно забезпечити методологічну єдність наших ринків. Ми всі розуміємо, що структура, система відносин, нормативна база нашого внутрішнього ринку природного газу далекі від бажаного та ще далі від європейських стандартів і практик. На виправдання можна зазначити, що якщо ми почали рух у бік конкурентного ринку, по суті, у 2010 р., то європейські країни — у 1998-му і поки усе ще не досягли бажаного результату.

У статті в DT.UA (№9 від 9 серпня 2013 р.) я докладно зупинявся на питанні про те, що необхідно зробити для створення методологічної єдності нашого і європейських регіональних ринків. Нині торкнуся лише специфічних питань, пов'язаних із країнами Вишеградської групи.

У червні 2013 р. ці країни розглянули дорожню карту робіт, які необхідно виконати для об'єднання регіональних ринків природного газу. Було б доцільним включити в цю карту й пропозиції України про використання української ГТС для реалізації коридору "Північ—Південь", що дасть можливість у довгостроковій перспективі говорити про створення єдиного регіонального ринку із загальним обсягом споживання понад 100 млрд кубометрів газу на рік.

Також необхідно:

— розробити (якщо потрібно) та узгодити національні кодекси мереж;

— визначити оптимальні можливості для з'єднання інтерконекторами ГТС України та країн Вишеградської групи для забезпечення як аверсних, так і реверсних потоків газу;

— узгодити національні законодавства щодо трансграничної торгівлі;

— забезпечити законодавчі, нормативні та фізичні умови для надійного зберігання стратегічних резервів природного газу та обсягів для спотової торгівлі в західноукраїнських ПСГ;

— проаналізувати можливості зниження витрат на будівництво інтерконекторів між країнами Вишеградської групи за рахунок використання своп-процедур з українською ГТС;

— створити спільну для країн Вишеградської групи та України електронну платформу для резервування/продажу пропускних потужностей газотранспортних систем (аналог системи PRISMA);

— узгодити типові контракти для торгівлі природним газом і резервування/продажу пропускних потужностей;

— створити та запустити в дослідну експлуатацію спільний віртуальний торговельний майданчик спочатку для трансграничної торгівлі, а згодом — для торгівлі природним газом на ринках країн Вишеградської групи та України.

28 лютого 2014 р. на засіданні Експертної ради з проблем газової промисловості та ринку природного газу було прийнято "Основні напрями розвитку газової промисловості України", частину з яких згадано в цій статті. Найближчим часом рада постарається повністю опублікувати цей документ у ЗМІ та направити його в органи виконавчої влади.

У статті наведено лише основні завдання, які необхідно, на мій погляд, вирішити для забезпечення нашої енергетичної безпеки в газовій сфері. Вважаю, що більша частина з них може бути виконана не пізніше 2016 р. Але часу на розгойдування немає.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.33
EUR 28.60