Дружба нарізно, або Чому ми втрачаємо друзів

Антоніна Юрченко 5 листопада, 00:00
друзья

Читайте також

Світлана й Таня були нерозлучними зі школи. Вони ділилися бутербродами і яблуками, разом утікали з уроків, Світлана давала Тані списувати алгебру, а Таня допомагала подрузі писати твори. Робили разом уроки після школи, фарбувалися одними тінями на двох, і в них не було секретів одна від одної. Перше побачення, перший поцілунок, перше розчарування в коханні, перший сексуальний досвід — хіба про це розкажеш мамі, таткові або молодшій сестрі? Тільки подружка, найближча й найбільш довірена людина на світі! 

Здавалося, так буде завжди. Але після школи вони вступили у різні виші, на різні спеціальності. Світлана стала економістом, а Таня — викладачем англійської мови. Вони бачилися дедалі рідше, а під час зустрічей усе менше було тем для розмов. Світлана вийшла заміж, закінчила університет, народила доньку. Усе в її житті йде за планом, чітко і правильно: вона вже 20 років заміжня, зробила кар'єру в одній компанії.

Таня теж закінчила університет, але не стала працювати за спеціальністю, вийшла заміж і майже відразу розлучилася, знову вийшла заміж, народила один за другим двох синів, розлучилася, здобула ще одну вищу освіту, змінила кілька професій... Коли колишні шкільні подружки бачаться під час рідкісних зустрічей випускників, Таня не перестає дивуватися — як ми могли дружити, такі різні? Вони живуть за два кроки одна від одної, але нікому з них не спадає на думку прийти в гості просто так. Дружба непомітно скінчилася. Може, вона була несправжньою?

Дружба — таке саме багатогранне поняття, як і любов. Мабуть, скільки людей, стільки й визначень дружби. Хтось не мислить свого життя без друзів, а хтось обмежує коло близьких людей родичами, не впускаючи більше нікого у своє життя.

Що ж такого є в дружбі, чого немає в інших видах стосунків — любовних, родинних, робочих, терапевтичних (між психологом і клієнтом)?

Дружба, насамперед, — це взаємний добровільний вибір двох людей. Якщо родичів і колег не вибирають, а в коханні можна спробувати домогтися взаємності, то в дружбі взаємність або є, або її немає. Якщо один хоче дружити, а другий — ні, дружби не вийде. 

У дружбі завжди існує баланс "брати-віддавати". Можна попросити в друга допомоги, підтримки, але це автоматично означає, що друг може розраховувати й на вашу допомогу у складній ситуації. Скористатися другом для вирішення своїх проблем, не давши нічого натомість, можна, але недовго. Як правило, розуміння приходить скоро, і така дружба закінчується. 

Крім особистої симпатії, дружба будується на спільності поглядів на життя, схожих цінностях і переконаннях. Саме тому друзі, за поодинокими винятками, часто належать до одного соціального прошарку.

І, звісно ж, у дружбі є емоційна близькість, тепло, відкритість і довіра. Часто другу/подрузі довіряють те, чим не можуть поділитися з батьками, коханими, подружжям.

Я б сказала, що дружба — це чесні стосунки, бо вони безкорисливі й щирі. 

Нерідко ці прекрасні стосунки закінчуються. Чи означає це, що вони були "несправжніми"? Інколи це справді так. Напевно, майже в кожної людини є історія дружби на роботі: доки ви працювали разом — щоранку бачилися, ходили обідати й пити каву, хтось когось підвозив до метро, ви були в курсі не тільки робочих, а й домашніх і особистих справ друга або подруги. Та варто вам піти з роботи, перейти в інший підрозділ або отримати підвищення по службі, як дружба припинялася. Якщо ви ніколи не зустрічалися поза офісом, не проводили разом вільний часу за заняттями, не пов'язаними з роботою, не бували вдома у вашого друга, і він вас туди не запрошував, та й вам ніколи не спадало на думку покликати його до себе, — швидше за все, це були хороші приятельські стосунки. У таких взаєминах немає нічого поганого, але це не дружба. Людина приємна, до неї відчуваєш прихильність, але не настільки, щоб розвивати з нею спілкування. Такі стосунки зазвичай складаються там, де людина проводить багато часу: у школі, виші тощо. Приятельські стосунки цілком можуть перерости в дружбу, але... це так само непередбачувано, як і кохання.

А у випадку з Танею й Світланою дружба була справжньою. Просто подруги стали дорослими, їхні життєві цінності поступово, але неухильно стали різнитися, взаємний інтерес слабшав, а рідкісні зустрічі та відсутність живої участі в житті одна одної завершили природний процес. Коли двом людям "немає про що дружити", вони розлучаються.

Хороші історії про те, як друзі бачаться раз на кілька років, але їхня дружба незмінно жива, — не більш ніж історії. Справді, буває так: зустрінеш колишнього друга або подругу, накотяться спогади, і здається, наче не було ні часу, ні відстані, і можна так само вилити душу близькій людині. На жаль, це, швидше, спогад про дружбу, яка у вас була. Адже й випадковому попутнику в поїзді можна викласти всі секрети, поділитися таємним і наболілим, але це зробить двох людей близькими лише на мить. А далі — у кожного своє життя.

На жаль, друзі не завжди ідуть в ногу, хтось виривається вперед, хтось залишається не місці. Це сумно, але тим часом конечність дружби означає, що можна розпочати нову в будь-якому віці. Побутує міф, що найміцніша дружба — та, яка з дитячого садка або зі шкільного двору. Ця дружба — найбільш пам'ятна, найбільш щира і світла. У дитячій дружбі немає прихованого суперництва й відвертої корисливості, і це перший хвилюючий досвід стосунків із іншою людиною поза родиною, яку дитина вибрала сама. А ще — в дитинстві, з огляду на відсутність травматичного життєвого досвіду, ми відкритіші й легше йдемо на контакт. У дорослих зближення відбувається набагато повільніше, часто є побоювання, наприклад, — а він/вона точно хочуть зі мною дружити тому, що я така хороша, — чи тому, що я можу бути корисною? Життя вчить нас бути більш обачними, недовірливими, сім разів відміряти і один раз відрізати. Та й секрети наші вже не такі безневинні, і самі ми стаємо більш вибірковими й вимогливими до інших людей, часто — принциповими і нетерпимими. На жаль, багато хто, втративши друзів дитинства, так і не знаходить нових. А жаль, адже в дружбі можна отримати тепло, співчуття, зацікавлення. І якщо з любов'ю не завжди щастить, то з дружбою все набагато простіше.

Буває, що на дружбі ставлять хрест після того, як близький друг або подруга зрадили вас. Пам'ятаєте, як в "Службовому романі": "Ходил ко мне один человек… Долго ходил… А потом женился на моей подруге. — Я не собираюсь жениться на вашей подруге. — Вам это и не удастся. Я ликвидировала всех подруг. Я их уничтожила".

Не кожна жіноча дружба витримує випробування особистим щастям подруги. Пам'ятаєте, як у дитинстві хотілося таку саму шпильку, сумочку, кофточку, як у подружки? Дружба не виключає заздрості, а заздрість — не що інше як бажання мати те саме, що є в іншого. Хтось втілює його символічно — знаходить собі пару і приходить у гості до подруги зі своїм чоловіком. А хтось чинить буквально — намагається відібрати в подруги її чоловіка. 

Сексуальний інстинкт разом із заздрістю може виявитися сильнішим, ніж роки вашої дружби. Тому, щоб не спокушати долю й подруг, менше діліться з ними щасливими подробицями вашого сімейного життя, і тим більше — нещасливими. Це для вас ваш чоловік може бути у певний момент нехорошою людиною, а для подруги — дуже навіть навпаки. І якщо ви з чоловіком переживаєте кризу в стосунках, подруга може стати тією, котра його втішить. Також не варто перед чоловіком розхвалювати прекрасну подругу: цілком можливо, що після ваших захоплених розповідей він зверне на неї пильнішу увагу.

Все сказане стосується не тільки подруг, а й друзів. Бережіть вашу дружбу і ваше сімейне вогнище. Попри те, що друг або подруга — близька людина, все-таки є сфери у вашому житті, вхід у які має бути обмежений. Якщо виникла ситуація зради, то в неї зробив свій внесок не тільки той, хто зрадив, а й той, кого зрадили. І про це слід пам'ятати завжди.

Чи відрізняється чоловіча дружба від жіночої? Безумовно, відрізняється, хоча про першу часто говорять в іронічному тоні, а про другу — у піднесено-пафосному. Насправді і в тій, і в тій бувають заздрощі, суперництво, корисливі бажання, — проте також і довіра, самовідданість, стійкість і надійність. Але, оскільки чоловіки й жінки фізіологічно різні, є багато речей, яких людина протилежної статі просто не зрозуміє. Жінці не зрозуміти, як може засмутитися чоловік, переживши невдачу на інтимному побаченні. Всю глибину цієї драми може зрозуміти тільки інший чоловік. Так само марно розповідати чоловіку про ПМС або нудоту в першому триместрі. Це може зрозуміти лише інша жінка, яка переживає такі самі фізіологічні процеси й відчуття. Ми різні і цим цікаві одне одному. 

А як же дружба між чоловіком і жінкою? Я вважаю, що дружать або майбутні, або колишні коханці. Як кажуть у народі, "не можеш любити — сиди і дружи!"

Попри всі перипетії, які трапляються в дружніх стосунках, дружити все-таки варто. Всі ми потребуємо іншої людини — свідка нашого життя. 

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.10
EUR 28.01