Криза батьківства, або Як виховати справжнього чоловіка

Василь Худицький 1 жовтня, 00:00
отец

Читайте також

Нині від чоловіків вимагають майже неможливого: успішності у бізнесі й кар'єрі, а вдома жінка хоче мати ввічливого й уважного чоловіка, цікавого співрозмовника, гарного батька для своїх дітей і ще багато чого. Ті ж часто виявляються неготовими до таких вимог. І, як наслідок, дістають ярлик слабака й нездари. 

Про "чоловічі" виклики та їх подолання розмовляємо із завідувачем Львівського обласного центру дитячої психотерапії та сімейного консультування, членом Української спілки психотерапевтів Мар'яною НАРТІКОВОЮ. 

 

— Мар'яно Вікторівно, яка природа чоловічої інфантильності? Щось сталося з чоловіками чи в жінок зависокі вимоги?

— Проблема набагато складніша, ніж видається на перший погляд. Вважаю, що вона виникла після Другої світової війни. Тоді на війні загинуло багато чоловіків, жінки залишилися самі. Чоловіків, що повернулися, старалися зайвий раз не обтяжувати, бо вони були втомлені, покалічені... Це піклування потім переносили на хлопчиків, які народжувалися в той час. І, як мені видається, вже третє покоління відпочиває. Раніше хлопчиків виховували зовсім інакше. До 12—14 років він був із мамою, а далі йшов у чоловіче товариство. Хлопчики, які вирішували опанувати ремесло, у 14—15 років ішли у підмайстри. І вони вчилися біля чоловіків, а не жінок. Тепер їхнє середовище — це мама, бабці, тітки, виховательки, вчительки… Біда із цим. Дітьми зараз бавляться і від усього оберігають. Вони не мають жодних обов'язків. Чоловічого навчання і виховання, на превеликий жаль, не вистачає. 

Колись дітей було багато. Батьки не мали часу з ними бавитися. Коли народжували останніх, то вже "приходили" перші внуки. Всі були зайняті, а діти самі виховували одне одного. Тепер, потенційно маючи змогу народити 12 дітей, жінка народжує одну-дві. І ті одна-дві дитини повинні відпрацювати за всіх 12. Бо енергії в мами багато, їй треба комусь її віддати. Дитина повинна зреалізувати для мами всі її потенції, які тільки можуть бути. Добре, що частина батьків це розуміє, інакше в мене черга на прийом була б іще більша. 

Раніше дівчинка залишалася коло мами і від неї вчилася жіночої справи. Заміж ішла на територію чоловіка і ставала частиною його сім'ї. А хлопці приводили невістку до своєї мами, і вона робила з неї жінку. Так склалося, що жінка — це продовження чоловічого роду. Вона брала прізвище чоловіка, приймала його віру, традиції, ставала частиною його сім'ї. Чоловік не може цього зробити. 

Тепер дівчину батьки залишають коло себе, хлопець іде за зятя. Це означає, що в чужому домі він ніколи не буде господарем. Це чужа територія, де вже є господар. Це нормально, бо півень не пустить іншого півня на свій двір. І новий член сім'ї там може існувати, але реалізувати себе не зможе. Він може бути господарем тільки на тій території, яку вважає своєю. Чи він це усвідомлює — інша річ. Чоловік на території своєї мами і на території жінки — це двоє різних чоловіків. Один упевнений у собі, мужній, а інший найчастіше слабкий і безвольний. 

— Чому ж чоловіки погоджуються на таку роль? 

— Бо їх не готували в сім'ї до нової ролі. У давні часи існувало таке поняття, як ініціація. Нині її офіційно немає. Але на практиці хлопці ініціюються. Б'ються у школі, обзиваються. Це генетично закладено в чоловіках. Тільки колись це було під наглядом дорослих, це було безпечно. Мужчина в армії — це нормально, бо це елемент чоловічої ініціації. І в культурах, де ініціація ще існує, вона відбувається тільки через біль. У жіночій ініціації це трохи по-іншому. 

Нині змінюються стосунки між чоловіками й жінками. З моєї практики — розлучень побільшало з ініціативи жінок. Найбільше вони нарікають на те, що мужчини не спроможні їх захистити, дати матеріальний достаток. Частина правди в цьому є. Так триває вже 25 років. Бо на заробітки першими виїхали жінки, не чоловіки. А колись на заробітки виїжджав тато і за півроку забирав усю сім'ю. Тоді це було нормально й адекватно. І вкрай мало випадків, коли б на заробітки їхала жінка і потім забирала чоловіка з дітьми. 

Зараз нелегкий час для всіх. Але він дає можливість чоловікам виконувати свою головну функцію — захищати. Функція жінки — народжувати. Якщо жінка починає нищити, значить вона знищена всередині. 

— Проте нині можна спостерігати, коли дівчата демонструють чоловічі риси, а хлопці хочуть бути схожими на дівчат. 

— Молодь мусить перейти цей період, коли вона ідентифікує себе зі своєю статтю. До певного віку хлопці зазвичай тримаються купи і дистанціюються від дівчат. Колись це було простіше, бо були чоловіча і жіноча школи. Там були різні навчальні програми, різна підготовка. 

Тепер усі стосунки намагаються сексуалізувати. Колись хлопчики в дитячому садочку підглядали за дівчатками і навпаки. У це ніхто не вкладав якогось інакшого змісту, ніж віковий і природний. І вихователі до цього нормально ставилися. Запитання: що відбувається нині в голові дорослих? У характеристиці мені пишуть, що хлопчик у третьому класі сексуально збочений, домагався дівчинки бо заглядав їй під спідничку. У мене запитання: чи здорові люди, які писали цю характеристику? Хлопчик поводиться як хлопчик, і це чомусь усіх лякає. 

Починаючи з дитячого садочка загострюється конкуренція між хлопчиками і дівчатками. Дівчатка встигають вивчити віршик, вміють гарно танцювати. І в школі навчальна програма — для праворуких дівчаток, а не для хлопчиків. Бо їх складали жінки. Я не знаю, як за нею вчаться хлопчики. Бо вони пізнають інакше. Предмети для них мали би бути трохи інші, і давати знання мали би не жінки, а чоловіки. Це зовсім інше донесення інформації, інша мова. Хлопці отримують знання в русі, в дії, а дівчатка — у словах, образах. І цілу школу вони мусять з дівчатками конкурувати. Бо їх постійно порівнюють. Дівчинка вивчила вірш, а ти що, не розумний? Але це мало допомагає. Не зумівши втриматися на рівних у школі, чимало старшокласників узагалі закидають навчання. А потім бачимо абсолютно інфантильних "кастрованих" чоловіків. І вони не стали такими в 20 років! 

— В американського психолога Джона Елдріджа є теза: дати дитині дорослість і мужність може тільки батько. 

— Так, це його функція. Материні й батькові функції різні. Мама повинна дати дитині любов, емоційність, прийняття, а батько — рамки, вимоги і покарання. Мама не має права карати. Хіба з благословення тата, поки його немає вдома. Казати дитині, що вона повинна чи не повинна робити, — це татова функція. Він — представник суспільства у сім'ї. І він розповідає, що добре, а що погано. Коли тато мужчина, йому не треба кричати на когось чи бити, він приходить додому і тільки подивиться якось не так — усі розуміють, куди йти і що робити. Очевидно, що тут не йдеться про насильство в сім'ї. 

— А взагалі, чи існує різниця між чоловічим і жіночим вихованням?

— Немає чоловічого і жіночого виховання. Немає інь і янь, є одне ціле. Тато з мамою повинні розуміти, кого "на виході" вони хочуть мати. Якщо хочемо виховати чоловіка, який не боятиметься ухвалювати самостійні рішення, візьме відповідальність за себе, свою сім'ю і батьків, то й виховуємо відповідно. І тут важливо, щоб кожен з батьків виконував свою частину роботи. 

Дуже часто в сім'ї батьки розподіляють ролі. Хтось бере на себе роль поганого поліцейського, хтось — доброго. І дитину починають між собою роздирати: бо мама дозволяє, а тато — дурень, хто б його слухав. Батьки мають бути єдиним цілим. Якщо мама десять разів буде незгодна, вона може сказати про це батькові в іншій кімнаті. Але при дитині робити цього не можна. Бо обоє втратять авторитет у дитини і навчать її маніпулювати. 

— Як правило, всі суперечки в сім'ях за перші ролі спричинюються потребою рівності. 

— Що ми ділимо? Не розумію. Кожен робить свою частину роботи. І найкраще зробить її той, хто до цього краще надається. Столяр найкраще зробить столярку, кухар зварить їсти. То хто з них кращий? Має бути взаємодоповнюваність. Пара — це завжди пара. Рівні в моєму розумінні — рівноцінні. 

І якщо збираєтеся вийти заміж чи оженитися, ви йдете і дивитеся на сім'ю. Вийшовши з сім'ї, де немає поваги жінки до чоловіка чи чоловіка до жінки, ви будете мати таку саму ситуацію у власній сім'ї. Діти, яких не привчили в сім'ї до праці, й надалі її уникатимуть. Дитина не може поводитися інакше, ніж вона бачила у своїй сім'ї. По-іншому вибудовувати стосунки вона не вміє. Хіба ж вона задіє так званий антисценарій і скаже, що в її сім'ї все буде по-іншому? Дорослі люди повинні це усвідомлювати і щось із цим робити. 

— Жінки дедалі частіше вирішують самотужки виховувати дітей. І знаходять у цьому позитив. За статистикою, кожна третя мама виховує дітей без батька.

— Коли жінка є жінкою і чоловіком, то дитина — кругла сирота. Бо не можна виконувати дві абсолютно протилежні функції. Мама повинна любити і пробачати, а тато — карати і не дозволяти. Як це можна поєднувати? Жінка не може виконати чоловічу функцію, бо вона жінка. Тоді вона і це погано робить, а того взагалі не робить. Така дитина двічі упосліджена. Тому перш ніж розлучатися, треба знати, що ви робите. Кожен наступний чоловік чи жінка будуть абсолютно одинакові. Люди не відрізняються нічим. І проблеми в стосунках ідентичні. Їх треба вирішувати, а не втікати від них.

У сім'ях, де мама і тато довго живуть разом, діти рідко розлучаються. Вони мають приклад, як можна підтримувати стосунки. Всі стосунки переживають кризу. У житті буває всяке. Тут питання, як ту кризу перейти. Але часто мама каже доньці: я ж тебе виховала сама, нащо нам твій чоловік здався. Вона правдами і неправдами намагається розлучити доньку з чоловіком. І та донька також сама виховуватиме свою дитину. Діти вчаться на наших вчинках, а не словах. У свою чергу син, який "зробив" дитину, вважатиме, що він також нікому нічим не зобов'язаний. Бо так поводився його тато. 

Чоловікам батьківство дається довше. Жінка має дев'ять місяців на те, щоб вибудувати стосунки з дитиною. А тато на все це дивиться збоку і не завжди знає, що з тим робити. Особливо, коли в батьківській сім'ї був єдиною дитиною. Щоб відчути себе татом, йому потрібно набути досвіду. Має відбутися психологічне переналаштування. Тому подружжя, яке не має трьох дітей, — у певному розумінні не жінка і не чоловік. Вважається, що ідентифікація чоловіка і жінки як батьків відбувається лише на третій дитині.

Шкода, що нині світ абсолютно не спонукає до здорової сім'ї. Бо коли є міцна сім'я, є мама і тато — хто їм у хаті щось диктуватиме? Руйнуємо сім'ю — руйнується вся структура. Держава, нація. Бо тільки в сім'ї передаються цінності, традиції, вірування. Сім'я навчає стосунків, поваги і працездатності. 

— Але як чинити жінці, якщо батька таки немає. Як їй виховати адекватного молодого чоловіка? Адже, зрісши без батька, він ризикує стати "маминим синочком". І потім, коли одружиться, не знатиме, як йому виховувати синів. Виходить якесь замкнене коло. 

— Мама, яка розуміє, що в неї росте хлопчик, купить йому штани, пістолет і випустить на вулицю, а не вимагатиме дівчачої поведінки й зацікавлень. Для нормального виховання хлопчика, очевидно, що мають бути батько і мати. Якщо батька немає, його може замінити вчитель, тренер, хрещений тато. Наша культура має хрещених батьків не лише для того, щоб на свята приносили подарунки. Вони дублюють біологічних батьків, і це додаткова безпека для виживання дітей. Вибираючи хрещених батьків, треба уявляти, що в разі чого, ці люди вас замінять. 

Тому, якщо мама сама виховує хлопця, завжди раджу: віддайте дитину у спортивну секцію. Але за умови, щоб тренером був чоловік. Потрібна будь-яка чоловіча фігура, до якої хлопчик тягтиметься, і це вирівняє ситуацію. Тобто шукайте референтну особу, яка допоможе дитині замінити її тата. Навіть якщо ви розлучилися, і чоловік став для вас поганою людиною, для вашої дитини він може залишитися найкращим татом. 

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
1 коментар
  • avertsim 3 октября, 14:59 "Мужчина на территории своей мамы и на территории женщины — это двое разных мужчин. Один уверенный в себе, мужественный, а другой чаще всего слабый и безвольный" - как трогательно!! Как мужественно! Автор не особо высокого мнения о сильном поле! Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.10
EUR 28.01