Костянтин ВОРУШИЛІН: "Фонд виявився не готовим до миттєвого вирішення проблем, що звалилися на нього"

фонд

Читайте також

 

Вітчизняна банківська система нині нагадує поле після битви, на якому полягли десятки великих і маленьких банківських формувань-банкрутів і припинили функціонувати тисячі їхніх філій і відділень по всій країні. 

Серед потерпілих — десятки тисяч банківських працівників, які втратили роботу, і мільйони банківських вкладників. Чи то санітаром, а чи то трунарем на цьому полі працює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, до функцій якого входить не тільки повернення та компенсація втрачених заощаджень громадян, а й набагато більш складний і чутливий процес — робота з хоча б часткового відновлення працездатності банків-калік, які ще подають хоч якісь ознаки життя, а також стягнення виручки із залишків "пожитків" тих, кого вже оживити не
можна.

Через небувало масовий "падіж" ситуація не має аналогів в історії української банківської системи. Рахунок компенсаціям за депозитами йде на десятки мільярдів гривень. А от заповнювати ці виплати у Фонду поки що виходить, м'яко кажучи, не дуже. І хоча балансова вартість отриманого у відання ФГВФО майна та активів оцінюється в сотні мільярдів гривень, оціночна на сьогоднішній "чорний день" — на порядок нижча. З реальними продажами ще гірше, тому уряду та Нацбанку доводиться виділяти на підтримку Фонду десятки мільярдів гривень кредитів, причому під досить високу ставку. Через цю причину ФГВФО ризикує повторити долю своїх підопічних. І якщо списання заборгованості перед державою не вдасться уникнути, серед потерпілих опиняться тепер уже мільйони платників податків. У зв'язку з переліченим вище до керівництва ФГВФО виникає чимало запитань, серед яких і досить незручні.

Навіть більш як півтори години інтерв'ю з директором-розпорядником ФГВФО Костянтином ВОРУШИЛІНИМ не вистачило, щоб досить докладно розпитати його про все та всіх. Але з того, про що ми встигли поговорити, можна почерпнути чимало цікавого.

На високих рівнях

— Костянтине Миколайовичу, минуло вже майже три тижні, як у відповідь на заяви глави уряду про необхідність проведення аудиту у Фонді гарантування вкладів фізосіб ваша прес-служба опублікувала звернення у відповідь, у якому було вказано досить симптоматичні цифри про кількість поданих до правоохоронних органів заяв і суми вже виявлених зловживань, кількість претензій до посадових осіб банків і, скажемо так, пасивну позицію правоохоронців. Кабінет міністрів прийняв це звернення до відома? Питання якось зрушило з мертвої точки?

— Розумієте, нараду в глави уряду його прес-служба чомусь показала фрагментарно, окремими шматками, вихопивши тільки ті моменти, в яких він нас критикує, висловлює стурбованість тощо. І не показала другої частини нашої розмови, в якій уже ми висували наші зустрічні аргументи. Тому нашій прес-службі й довелося видавати свій прес-реліз, у якому ми надали свою аргументацію.

Якщо казати мовою цифр, то вкладникам 56 неплатоспроможних банків Фондом уже виплачено 47,1 млрд грн. Зокрема, у 2014 р. сума виплат становила 14,6 млрд грн, а у 2015-му — 32,5 млрд. Нам ще потрібно виплатити 14,7 млрд грн.

Насправді зустріч у прем'єра була досить конструктивною. З одного боку, він стурбований тим, на що йдуть видані Фонду гроші — 30 млрд грн. І де ми візьмемо кошти на погашення зростаючої заборгованості. Адже вони видають їх нам у вигляді кредитів під 11–12,5% річних. У цьому й суть питання! Ми платимо за цими кредитами великі відсотки та в сукупності по цьому році заплатимо тільки напряму до бюджету 1,3 млрд грн.

Повірте, ніде у світі — а подібні нашому фонди існують практично в усіх країнах, і ситуації теж виникають різні — таких відсотків немає. В ідеалі держава виплачує абсолютно всім, включаючи юросіб, забирає всі активи й далі вже з ними розбирається. Але в нас немає таких можливостей. Ми навіть перед вкладниками-фізособами можемо виконати свої зобов'язання, як правило, тільки в розмірі гарантованої суми. Сьогодні 200 тис. грн стали, скажемо так, не дуже значною сумою в доларовому еквіваленті, адже багато хто тримав вклади у валюті. Раніше це було 25 тис. дол., а нині — менш як 10 тис. Раніше у Фонду були свої гроші за рахунок відрахувань банків...

— Близько 3–5 млрд, наскільки ми розуміємо?

— По-різному, більше чи менше, залежно від виплат. Але в принципі це були досить пристойні суми, наприклад на 1 січня
2014 р. — 7,3 млрд грн. На сьогодні в нас власних облігацій приблизно на 15,9 млрд грн, під заставу яких ми, власне, й одержали кредит у НБУ. Уже нині ми відчуваємо проблеми з обслуговуванням кредитів.

— Чесно кажучи, останнім часом виникає відчуття, що ФГВФО упевнено рухається до банкрутства...

— Узагалі-то, без кредитування грошей Фонду було б явно недостатньо. Це практика всіх країн, у кризові періоди системи гарантування вкладів завжди дофінансовувалися. А хто може на сьогодні кредитувати Фонд? Або уряд, або зовнішній інвестор. Наприклад, німецький фонд KfW готовий нас кредитувати, але це вже зовнішнє запозичення під зобов'язання держави. І він, до речі, збирається виділити нам 200 млн євро, але це будуть цільові гроші, які по суті одержить Мінфін. Плюс Міністерство фінансів одержить 500 млн дол. від Світового банку на стабілізацію всієї фінансової системи під зобов'язання, що уряд у необхідних обсягах забезпечуватиме фінансову підтримку ФГВФО, щоб він міг здійснювати виплати населенню. І Фонд розраховує, що держава йому надасть підтримку.

— Так, але ж навіть із урахуванням емісійних можливостей Нацбанку ресурси держави обмежені...

— Дивіться, у бюджеті нинішнього року було закладено 20 млрд грн безпосередньо на ФГВФО та 36 млрд — на підтримку держбанків. Але коли це все прогнозувалося, нам казали, що, наприклад, "Дельта Банк" — це не наша проблема, а проблема держави. Банк системний, найшвидше, буде націоналізований тощо. Те ж саме казали й представники МВФ і Світового банку. І раптом після настання Нового року, коли держбюджет уже було прийнято, все різко змінилося — вважали, що націоналізувати цей банк недоцільно.

— Хто конкретно так вважав? Можна персоналізувати?

— Приїхали представники Світового банку та сказали, що, на їхню думку, рятувати "Дельта Банк" недоцільно. І тоді нам на голову звалилася "Дельта", а це ще плюс 16,7 млрд грн до тих
20 млрд, які було закладено в держбюджет. Звичайно, таких витрат ми не прогнозували і на них не розраховували.

— А при останньому перегляді програми МВФ цю суму було збільшено? Чи ви координуєте цей процес тільки зі Світовим банком?

— Ми цей процес не координуємо, чесно кажучи. Світовий банк, як і МВФ, курирує програми, спрямовані на реформи в тому числі фінансового сектора та системи гарантування, зокрема. Фонд подає заявку про фінансування до Мінфіну.

— І на яку суму, якщо очевидно, що 20 млрд вам явно не вистачає?

— Ці 20 млрд ми взяли ще в березні. Для того, щоб виконати всі наші зобов'язання, нам потрібно ще 21,5 млрд. Ми вже зробили запит на цю суму в Мінфін, домовилися одержати її частинами. Зараз очікуємо 10 млрд. Незабаром необхідні документи буде винесено на Кабмін. Але навіть 10 млрд — це дуже великі гроші. Тому стурбованість прем'єр-міністра зрозуміла, утім, як і наша. Ми теж не в захваті від цих запозичень, але нам необхідно виконувати ті функції, які на нас покладено за законом. По суті, ми змушені йти на запозичення, і тепер у нас ще голова болить про те, як ці запозичення обслуговувати та повертати.

— Чи правильно ми вас розуміємо, що інституціонально Фонд усе ще залишається слабкою структурою?

— На жаль, як для нинішньої екстраординарної ситуації — так. І перш за все з погляду механізмів і джерел фінансування.

Про необхідність вкладникам почекати

— Наскільки нам відомо, це навіть обговорювалося на Комітеті з фінансової стабільності. Яких висновків дійшли?

— Комітет збирався не тільки з цього питання, але наші проблеми справді обговорювалися. Ми виклали наш стан справ з виплатами. Розуміння в усіх є. Сам Мінфін сказав, що вони все розуміють і готують зараз усі документи. Щоправда, цей процес трохи затягнувся.

— Однак ви ж напевне подавали їм графіки платежів до кінця року? Яка у вас очікується сума цього року за виплатами?

— От про це ми й казали, що нам потрібно ще 21,5 млрд для здійснення всіх виплат, і щоб виконати вимоги закону про залишок коштів на кінець року на рівні 2,5% від суми депозитів у системі.

— Але якщо вам не дали ще навіть перші 10 млрд, відповідно, вкладникам доведеться сидіти, а точніше, оббивати пороги ФГВФО і чекати?

— Чесно кажучи, ми справді нині трохи загальмували виплати по "Дельта Банку". 8,4 млрд ми вже виплатили, а 8 млрд — ще винні. Планували у вересні виплатити ще мінімум 3 млрд, але якщо процес виділення нам нового кредиту затягнеться, то будемо змушені організовувати виплати вже в жовтні.

— До прийняття змін у закон дроблення вкладів вважалося цілком законною банківською процедурою. Нині виникла відверта колізія: комусь ви відмовляєте у виплатах, комусь ні. Це питання вирішуватиметься?

— Ми не знаходимо поки що підтримки в суспільстві, та й серед депутатів. Але нам потрібно розуміти, що ми все ж таки гарантуємо — 200 тис. або 2 млн, які розбили по 200 тис.?

— Зачекайте, ось приклад — "Дельта Банк". Величезна установа з першої п'ятірки найбільших, яку офіційно називали системною і такою, що не підлягає банкрутству, в якій у вкладника лежали 15–25 тис. дол. — всі його заощадження, раптом припиняє повертати вклади. Причому це далеко не єдиний приклад. У порушення закону зволікання триває багато місяців, а паралельно відбувається масований обвал гривні. Тому якщо раніше ця сума "поміщалася" у рамки 200 тис. грн, що компенсуються з ФГВФО, то зараз ні. Нацбанк тимчасової адміністрації не вводить, а вкладнику залишається тільки приречено спостерігати, як його вклад або з'їдається девальвацією та інфляцією, або "летить" далеко за межі суми відшкодування. Тим часом єдиний вихід, який йому в банку пропонують, — переоформити та розбити вклад після закінчення строку його дії. І де його, вкладника, провина (ми не беремо випадків явних зловживань і вкладів на мільйони гривень), якщо він навіть не чув про визнання установи проблемною, тому що ця інформація — за сімома печатками. Фактично банк порушує закон, регулятор самоусувається, а ФГВФО ще й робить його згодом винним. Тобто всі ні при чому — проблема перекладається на вкладників...

— І державу. Проблема є, і ми її продовжуємо соромливо замовчувати. Ми просили чітко в законі прописати, що ми можемо, а що не можемо. Але питання так і не вирішено. Із чим були, з тим і залишилися. Моя позиція полягає в тому, що якщо питання законодавчо не врегульоване, то всі спірні моменти потрібно вирішувати через суд.

Про зони відповідальності...

— А яка, до речі, подальша доля "Дельта Банку"?

— Ми боремося за створення на базі "Дельти" перехідного банку. Державна іпотечна установа (ДІУ) подала таку пропозицію й готова банк купити. Забрати частину активів, які перебувають у заставі під рефінансування НБУ, частину наших зобов'язань, які має виплатити Фонд у межах гарантованих сум. Пропонується передати туди активи та заставлені зобов'язання ДІУ, Ощадбанку, Укрексімбанку. Але для цього потрібне розуміння з боку Кабінету міністрів, якщо буде з їх боку підтримка. Тому що НБУ заперечує й не хоче створювати ще один державний банк...

— І дуже, судячи з усього, резонно заперечує. За відчуттями, ДІУ вирішила зайнятися зовсім не своєю справою. Її функціонери не змогли навіть власними активами належним чином розпорядитися — у рамках свого профілю діяльності. А тут, мабуть, чи то намагаються виправити ситуацію, чи то "замести сліди". Мабуть, існують якісь домовленості або взаємні інтереси з власниками "Дельти" — все це дуже схоже на чергові корупційні наміри. Мало нам "Родовід банку"? От ви персонально підтримуєте цю ідею?

— Я підтримую будь-які ідеї, що мають економічний сенс для Фонду.

— Для Фонду, персонально для чиновників Фонду чи для держави?

— Для нас є тільки одна вигода — ми заощаджуємо, за попередніми підрахунками, 5 млрд на виплатах вкладникам. Ми не виплачуємо цих грошей, відповідно, не позичаємо їх у держави. Ми передаємо активи в знову створюваний банк, а він уже розраховується з вкладниками. Принцип найменших витрат для Фонду при виведенні банку з ринку є визначальним відповідно до закону про систему гарантування вкладів.

— Тобто ви віддасте під наміри ДІУ останні живі активи, які залишилися в "Дельта Банку"?

— Я так не ставив би питання. Там є факти виведення коштів, нікчемності операцій тощо. Одна частина — це застава в НБУ під рефінансування, друга частина — оформлена застава Ощадбанку, ДІУ та Укрексімбанку. Заставного покриття "один до одного" немає. НБУ видав їм рефінансування майже на 10 млрд. Відповідно, під покриття він узяв усе найкраще, втім, як і скрізь — у всіх інших банках. І, на превеликий жаль, на сьогодні регулятор не дав жодного дозволу на продаж заставленого в нього майна. І ми його не продаємо. Рішення про продаж Нацбанк приймає на правлінні, і допоки вони цього не зроблять, ми не можемо виставити заставне майно на продаж. Але, за великим рахунком, це, швидше, питання НБУ, тому що всі гроші, виручені від продажу такого заставного майна, ідуть все одно в Національний банк.

Та й банків таких, у яких заставного майна більше, ніж рефінансування, у нас не надто багато. Наприклад, у "Форумі" близько 400 млн грн залишилося зобов'язань із рефінансування, а застава під нього — за старою вартістю. Нині вона інша — 2,4 млрд. Звичайно, тут ми зацікавлені продати це заставне майно якнайдорожче, щоб одержати якийсь додатковий ресурс для кредиторів третьої, четвертої черги. З іншого боку, є такі ситуації, як з банком "Надра", там найбільші зобов'язання перед НБУ з усіх банків, які перебувають у нашому віданні, а заставного майна не вистачить, навіть щоб розрахуватися перед Нацбанком, не кажучи вже про покриття тих 4 млрд, які ми виплатили його вкладникам.

От чому я й кажу, що "Дельта Банк" нам було б вигідніше передати в перехідний банк. Ми заощадили б на виплатах, нам не довелося б займатися реалізацією його активів. Та й не переконаний я, що ми 5 млрд на їхніх активах уторгували б. Там частина піде НБУ, частина піде Укрексімбанку, потім розпочнуться спори з Ощадбанком і ДІУ — кому скільки ділити.

— Якби йшлося про передачу нормальному професійному інвестору, тоді питання стояло б інакше. А так, ДІУ?.. Ви сказали, що вже виплатили 8,4 млрд вкладникам "Дельти". Наскільки ми розуміємо, при створенні перехідного банку їх ніхто вже вам не збирається повертати?

— Джерело повернення — це продаж активів, інших немає. От для прикладу, у нас усіх активів 56 банків за балансовою вартістю близько 326 млрд грн. Їхня оціночна вартість — трохи більше за 60 млрд. Відчуваєте різницю? Покривається в найкращому разі тільки п'ята частина. Та й то це лише оціночна вартість, а за скільки це все вдасться реально продати?

— І все одно дивно. Для ДІУ — це зовсім непрофільне заняття. Адже у неї зовсім інша специфіка діяльності. Вибачте, але тут корупційні ризики зяють із всіх щілин...

— Це не питання корупції. У ДІУ теж є прагматичний інтерес. У них в "Дельті" зависло понад 3 млрд.

— У тому-то й річ, що вони й своїми 3 млрд не змогли нормально розпорядитися. І тут не завадило б більш детально перевірити, хто та на яких підставах приймав рішення щодо розміщення цих грошей у "Дельті" (пам'ятається, у 2008-му була дуже схожа історія з банком "Надра"). А тепер нібито для того, щоб їх повернути, накрутять, як це було з "Родоводом", "справ" ще на 15 млрд. Адже якщо вони навіть зі своїми активами не можуть розібратися, то як працюватимуть із чужою "проблемкою"?

— Ваша позиція абсолютно збігається з позицією керівництва НБУ, і вона, звичайно, обґрунтована. Але ж будьмо послідовними в цьому питанні. Навіщо "одним махом" заживо ховати й ще живу частину бізнесу "Дельти", адже там є цілий ряд активів цілком живих, робочих і працюючих. Звичайно, там не все так гладко і не все так просто, хтось намагався активи виводити, проводити взаємозаліки... Багато хто поки що сховався та чекає, а раптом можна буде задешево викупити свій борг, щось повернути. Усе це зараз повільно розкручується в судах. Водночас на рахунку в "Дельти" нині близько 2 млрд грн — це взагалі всього.

Тому сама ідея створення перехідного банку не така вже й погана. Звичайно, велике питання, як цим банком управляти, хто ним управлятиме. Поки що питань більше, ніж відповідей. І якби все просто вирішувалося, не було б ризиків, то вже була б відповідна постанова КМУ. Потрібно розуміти, що вигідніше та куди краще вкласти гроші. Може, ті самі 5 млрд краще вкласти в статутний капітал нового банку? Але тут ми знову повертаємося до питання, як ним управлятимуть. На жаль, державні структури рідко ефективно управляють коштами.

— Точніше, майже ніколи.

— Тут я з вами згодний. Але мета у ДІУ — знайти кінцевого покупця в перспективі, потенційного інвестора.

— А якщо не вийде, вчинити, як із "Родоводом", — розвести руками та сказати, що не змогли?

— Усе може бути. Але це вже буде не наша зона відповідальності. Ми відповідаємо тільки за те, що ми маємо зробити за законом, а саме — знайти найменш витратний спосіб виведення банку з ринку. У даному контексті створення перехідного банку доцільне.

— А інших претендентів, крім ДІУ, не було?

— Були. Був Ощадбанк. Я дуже сподівався на них, що вони заберуть частину активів і пасивів, а з частиною, що залишилася, ми будемо потихеньку розбиратися. До речі, до моменту виведення "Дельта Банку" з ринку їм пропонували купити його за 1 гривню та зробити роздрібний банк, але вони відмовилися. Потім вони активно працювали, наймали когось для оцінки активів і, в остаточному підсумку, знову відмовилися. Ще бажання виявляла громадська організація "Надія" — об'єднання великих вкладників. Вони навіть подали документи, але не встигли оплатити гарантійний внесок —
120 млн грн. Не встигли зібрати потрібну суму вчасно, а ДІУ все оплатила вчасно.

А оцінювачі хто?

— Відомо, що власник "Дельта Банку" Микола Іванович Лагун робив чудовий бізнес на придбанні проблемних активів. Купував їх лише за невелику частину балансової вартості, а потім, оскільки в нього було все "налагоджене" у судах, він ці активи "оживляв", одержуючи з них значно вищу вартість. Звідси запитання: як у вас зараз здійснюється оцінка банківських активів і хто конкретно виступає в ролі оцінювачів?

— Оцінювачі в нас незалежні... Їх кілька десятків акредитовано.

— Нещодавно заступник міністра фінансів, кажучи про якість роботи незалежних вітчизняних аудиторів, висловлювала до якості їхньої роботи дуже серйозні претензії... Ви можете гарантувати, що акредитовані вами "незалежні оцінювачі" дають вам правильні цифри? Озвученій вами цифрі в 60 млрд можна беззастережно довіряти?

— Та нічому не можна беззастережно довіряти! Все відносно. Є оцінювачі, і, звичайно, ми їм не віримо на всі сто. Першою великою установою в нас був Брокбізнесбанк — ми на ньому відпрацювали методологію, ввели поправочні коефіцієнти — надбавки від 10 до 70%. Розпочали їх застосовувати. Але ефективними продажами я, на жаль, похвастатися не можу. Активи "Брокбізнесу" ми виставляємо на продаж по другому й третьому разу, а покупців немає, ринок дуже млявий. Припустимо, оцінку занизили, але ж ми стартову вартість підвищили, а продати однаково нічого не можемо. З усіх банків, які в нас є, ми на сьогодні зібрали тільки 600 млн. Це сумно.

— То що, продавати за безцінь?

— Щодо методології оцінки ми працюємо з іноземними консультантами, у пошуках ефективних інструментів продажів відпрацьовуємо зарубіжні майданчики... Так от, вони оцінюють наш стан ще гірше. І якщо ми не зможемо тут усе продати, то нам доведеться упакувати всі активи за принципом "1 лот=1 банк" і продавати там ще дешевше...

У нас по всіх банках, наприклад, на кілька сотень мільйонів гривень столів, стільців, комп'ютерів, природно, не завжди нових. Почім їх продавати? А зберігання всього цього майна нам обходиться в кілька мільйонів гривень на місяць. І ми вже заплатили за його вивезення з банківських відділень, за охорону. Але це все має хоча б більш-менш зрозумілу ліквідність, і можна хоч якось оцінити. Деякі будівлі, хоча більша їхня частина в заставі в НБУ, ми здаємо в оренду, заробляємо 4–5 млн грн на місяць. Але це все — менш як 25% від усіх активів банків. А понад 75% — це кредити. Під деякі є застави, під деякі — ні, деякі — це просто схеми виведення грошей. Кому можна продати такі активи? Або тому, хто брав цей кредит, або тому, хто хоче зробити недружнє поглинання — рейдерство. Хто третій?

— Той, хто кредит видавав, наприклад...

— Ну, він тоді в одній зв'язці з тими, хто виводив гроші. Вважайте, одна й та сама особа.

— Ті самі власники, які крали, або їхні менеджери найчастіше знають реальну вартість виданих ними кредитів. Перекупивши у вас за безцінь, вони можуть реалізувати їх потім набагато дорожче. Тобто хлопці проблему скинули на державу, а самі далі "бізнес" крутять, тепер уже "падаллю" не гребуючи.

— На сьогодні я спілкуюся з багатьма спекулянтами, яких раніше не пустив би навіть на поріг... Але нині я радий будь-якому знайомству, так би мовити. Кажу їм: "Хлопці, приходьте, купіть, потім продасте дорожче!". Це бізнес. Я не зацікавлений, щоб власник, який крав, але залишився безкарним, у нас щось купив. Але я зацікавлений, аби хоч хтось купив. І великих вкладників я переконую, розповідаю про недооцінені активи, пропоную купити будівлі, права вимоги з хорошими заставами. За моїми оцінками, наша економіка нині уже на дні. Тож ці активи оцінюються в рази дешевше, ніж вони коштували раніше та ніж вони коштуватимуть через п'ять років. Потенційні покупці з'явилися, але вони поки що тільки придивляються, прислухаються.

— Однак якщо ви продаватимете активи за заниженою вартістю, то чекайте слідчих прокуратури з питаннями і про балансову вартість, і про оціночну, і чому продано ще дешевше. І як ви можете довіряти тим оцінювачам, які до вас приходять "з вулиці"? Як ви їх можете перевірити? А якщо вони в змові з колишніми менеджерами та/або власниками банків, зі спекулянтами, про яких ви згадували?

— Нам доводиться їм довіряти, тому що в нас немає своїх оцінювачів. Для того, щоб стежити за якістю оцінки активів, у Фонді є вже два співробітники, які перевіряють та оцінюють роботу оцінювачів.

— Оцінюють виходячи з чого?

— Виходячи з розробленої Фондом методики оцінки активів. Це кваліфіковані оцінювачі.

— І вже затверджено порядок її застосування?

— Ця методика вже застосовується. Але хоч би яку ми зробили методику, у нинішній ситуації за всіма абсолютно активами стартова ціна буде нижчою за ринкову. При цьому наша система прозора максимально: всю інформацію про торги ми розміщуємо в себе на сайті. Але продажі однаково йдуть відверто погано. Просто ситуація на ринку складна — от вам і головна причина. Отже, краще не полемізуймо щодо методики. На папері можна викласти все що завгодно. От, наприклад, Національний банк, коли ми оцінюємо активи, вважає, що ми, навпаки, вартість активів завищуємо. У них своя методика. Наші консультанти з Казначейства США наводять такий приклад: "Вам привезли машину риби. Продукт швидко псується, так само, як і кредити. І потрібно вибрати: продати дешево, але швидко, чи намагатися продати дорого, але тоді більша частина риби зіпсується?". І відповідь очевидна. Нас цікавить тільки покриття власної кредитної заборгованості.

Хочу зазначити, що ми організували процес так, що всі продажі активів ідуть на біржах із електронними майданчиками — це наша беззаперечна умова. Наше завдання — зробити продажі максимально прозорими та ефективними.

Хто всьому голова?

— А виявлення винуватців "торжества" та їх покарання вас не цікавить? Ви висловлюєте претензії до НБУ, що з вас беруть великі відсотки, часто з Фонду звучать скарги про катастрофічний стан переданих у нього банків — вони виявляються "пустушками", з яких на момент заходу тимчасової адміністрації практично все виведено й витрясено... А ви Нацбанку претензії з приводу того, в якому вони вам стані передають банки, пред'являєте? Адже якщо зіставити озвучені вами суми балансової вартості й оціночної, передусім виникають запитання до якості банківського нагляду.

— Я сказав би, до якості банківського нагляду зокрема. Але тут далеко не останній чинник — нинішній жалюгідний стан нашої економіки та як наслідок проблеми банківської системи. Є, звичайно, і злий намір, розкрадання, нахабне виведення активів, первісне вибудовування пірамід…

— Коли НБУ вводить у банк куратора, Фонд підключається на цьому етапі до нагляду? Чи він одержує лише сухий залишок після рішення правління НБУ про початок процедури санації банку?

— До прийняття нового закону ми одержували те, що одержували. Звичайно, коли НБУ оголошує якийсь банк проблемним, не обмежуючи по суті його можливостей (а такі випадки були не раз), проблем не уникнути. Наприклад, банк "Київська Русь" на 1 березня ц.р. ще виконував усі нормативи, а перед
8 березня став проблемним, а ще через тиждень пішов на ліквідацію. Але з того моменту, як його оголосили проблемним, у нього не було практично жодних обмежень. Вони спокійно могли проводити більшість операцій. Кому висувати претензії?

— Якщо ФГВФО бачить порушення в діях посадових осіб НБУ, чи має він право ініціювати якесь розслідування, хоча б службове, або поскаржитися у вищі інстанції? І за чим стежить куратор НБУ, якщо й після його приходу в банк, як було в багатьох випадках, із нього продовжують виводити гроші?

— Ми можемо писати в правоохоронні органи… Згідно з новим законом ФГВФО заходить у банк уже разом із НБУ, працює разом із базою активів і попереджає про кримінальну відповідальність топ-менеджерів. Тільки тепер ми з НБУ почали працювати в тандемі. Але ви зрозумійте, відповідальність за все має в основному нести не куратор Нацбанку, а топ-менеджери фінустанови. Куратор не мав права зупиняти операційну діяльність. Куратор усе "ловить" уже постфактум, бо в нього просто немає фізичної можливості відстежувати всі операції. Як було, наприклад, із "БГ банком", коли облігації на 6 млн дол. продали за 8 тис. грн і вивели гроші прямо за спиною в куратора. Так що ми, звичайно, могли б висувати претензії і до НБУ, і до його кураторів, але який у цьому сенс?

— Як це "який сенс"? Безкарність убиває почуття страху, стимулюючи нову корупцію та зловживання…

— Ну, там і без нас є кому розбиратися — МВС, прокуратура. Коли в нас якусь інформацію запитують, ми все надаємо. Повірте, коли дві-три особи заходять у банк, вони мало що можуть зробити. Захочуть їх обдурити — обдурять. Захочуть обманути — обмануть. Ми чому, наприклад, Златобанк вивели з ринку так несподівано і вночі? Помітили, що там почалися махінації. Але ж банк ще міг поборотися, на нього були потенційні покупці… Але НБУ вже нічого іншого не залишалося, як увести тимчасову адміністрацію — інакше нічого не залишилося б від банку…

— Із поданих вами майже 1300 заяв про вчинення злочинів хоч одна стосується роботи посадової особи НБУ, чиновника, уповноваженого регулятором?

— Нині важко точно сказати. Проти топ-менеджерів і власників — так. Ми подали 234 заяви на загальну суму 88 млрд. Але не так воно все легко й просто робиться. Ми і комітет створювали, і в (міністра внутрішніх справ) Авакова збиралися...

— А власник, наприклад, "Дельта Банку" у цей час замість того, щоб давати показання слідчим, розгулював полем для гольфу, Імексбанку — і зовсім Верховною Радою. У Бахматюка через кредити пов'язаним компаніям "лягло" дві фінустанови, але про претензії до нього правоохоронців теж щось нічого не чутно. Тому повернімося до нашого найпершого запитання: після того, як ви звернулися до Яценюка зі скаргою на імпотенцію правоохоронних органів, щось змінилося?

— 28 серпня ми одержали листа від прем'єр-міністра, в якому він пише, що готовий надати нам підтримку. Не приховуватиму — ми на неї дуже розраховуємо.

Та ще раз скажу: розбиратися зі злочинцями й порушниками — це, як ви кажете, профіль діяльності не наш, а правоохоронців. Для нас же нині важливо максимально зберегти ліквідмасу. На сьогодні ми зібрали
955 млн, до кінця року плануємо зібрати приблизно 1,5 млрд. Усе-таки влітку продажі йдуть не так активно, є надія на осінь. Цього поки що катастрофічно мало, і тому ми розраховуємо на допомогу від інших державних органів. І зокрема правоохоронних.

— А на 2016-й скільки плануєте зібрати?

— На наступний рік — від 2,5 до 5 млрд, але це все ще залежатиме від економіки.

— Не густо… Цифри виплат і надходжень відрізняються мінімум на порядок. Вам же цих надходжень вистачить хіба що на відсотки за позиками від НБУ й Мінфіну…

— Цілком правильно! Ось по неплатоспроможних — 47 млрд рефінансування НБУ, застава під них приблизно 100 млрд. Але все одно повернути всі 47 млрд у повному обсязі, звичайно, не вийде. Адже немає ринку, та й спочатку економіка має запрацювати, люди мають витягти з-під подушки гроші, які вони забрали з банківської системи. Або повернути з офшорів те, що найчастіше украдено в держави або виведено з банків…

— Так ви все-таки визнаєте, що потенційні покупці — це найчастіше ті ж люди, які ці гроші колись вивели?

— Так, іноді ті самі люди. Але не тільки ж вони!

— Добре, якщо за нормальними цінами реалізовувати майно не вдається, то як бути? Які у ФГВФО ще є джерела доходів?

— Традиційні — відрахування банків. Цього року ми очікуємо їх на суму приблизно 3,5 млрд грн.

— Ви неодноразово висловлювалися проти підвищення ставки банківських внесків до ФГВФО. Тоді хоча б диференціювати її не хочете? Підвищити для тих, хто веде явно ризиковану ринкову політику, як колись "Дельта" і багато інших його братів по нещастю? Втім, як і банки, що діють нині. От, наприклад, найбільший у системі Приватбанк залучає депозити під 25% і вище — це ж явно ризикові операції…

— Навіть якщо ми збільшимо відрахування з 3,5 до 7 млрд, це не вирішить наших проблем, але створить нові проблеми для банків. І як наслідок може збільшити навантаження на Фонд ще на 30–40 млрд. Ми зацікавлені насамперед у тому, щоб банки виживали. А щодо Приватбанку, так він за таку політику й так більше платить як найбільший платник ФГВФО, перераховуючи нам щороку по мільярду гривень. Є спеціально встановлені коефіцієнти ризику. А щодо того, наскільки прийнятна ризикованість банківських операцій, це питання компетенції НБУ.

— Не тільки НБУ. Адже Фонд теж учасник процесу і як ніхто зацікавлений у тому, щоб такі банківські кризи, як 2008-го або нинішня, не повторювалися. Що для цього робиться?

— Ми вже з вами обговорювали закон про вдосконалення системи гарантування вкладів фізосіб. Цей документ значно розширює наші повноваження й можливості, тож працюватимемо. Зараз, як я вже казав, разом із НБУ ще на ранніх стадіях появи проблем у фінустанові. До слова, Національний банк теж не сидить на місці, докладаючи активних зусиль з очищення банківської системи, виявлення структури її власників, підвищення їхньої відповідальності. Відповідні закони теж прийняті й активно впроваджуються. Докладають якнайактивніших зусиль щодо підвищення якості банківського нагляду в самому НБУ… Це дуже серйозна й копітка, величезна робота, покликана виправити систему, що сформувалася за багато років, але яка зжила себе.

От ми нині готуємо фінансові розслідування по "Надрах" і "Дельті", й експерти в нас запитують: починаючи з якого року доведеться аналізувати інформацію? І ми їм прямо говоримо, що з 2008-го, бо ще тоді ці банки слід було ліквідувати. Але через беззубість правління НБУ того часу ми зафіксували в кілька разів більші збитки. Ми це розуміємо. Прийнятих нині законів для стабілізації ринку вистачає, але все залежить від того, як їх виконувати. Нагляд має бути наглядом у повному значенні цього слова… Кажуть, у нас багато банків, а у Швеції, наприклад, їх 200 на 9,5 млн жителів. І маленькі банки далеко не завжди "мийні". Ситуація не залежить від розмірів банків, від їхньої кількості, тільки від виконання закону. Але в нас, на жаль, більшість банків, які створювалися, були не ринковими, а кептивними.

— До речі про кептивні банки і відповідальність власників. Ви або члени вашої родини є власниками значної частки в Міжнародному інвестиційному банку?

— Знаєте, в мене там було лише приблизно 5%. Коли я прийшов у Фонд, що було з ними робити? Я їх спробував продати, але це не вийшло — у нинішніх умовах це було нереально. Тому я їх нарівно розділив і передав синові й дочці. Управлінням банком я не займаюся і в його виробничих процесах участі не беру.

— Проте саме цей банк на сьогодні зростає в системі найшвидше.

— Про що ви говорите? Зростання показників вийшло винятково за рахунок переоцінки активів після девальвації й не більше. Нарощувати нині банківський бізнес, як і будь-який інший, дуже складно. Точніше, сказати, що це тепер дуже складно, — нічого не сказати. От і виходить, що підприємці, як і банкіри, намагаючись захистити свій бізнес, ідуть найчастіше на далеко не такі правильні з погляду закону рішення. Я нікого не виправдовую, і реальні зловживання й злочини мають бути обов'язково покарані, просто намагаюся окреслити ситуацію. Нарікати нині на економіку та об'єктивні труднощі вже стало поганим тоном. Але ж інакше все одно охарактеризувати ситуацію не вдасться. У Фонді тепер теж дуже важко. Ми опинилися в ситуації масового "падежу" банків — подібного ніколи й ніде раніше не було. Доводиться працювати "санітарами лісу"…

— А нерідко й трунарями або, якщо дозволите, асенізаторами банківського ринку…

— Можна, напевно, і так сказати… І, звичайно, від цього процесу найчастіше погано пахне, адже доводиться часом розгрібати таке… Багато речей при цьому доводиться відпрацьовувати з нуля, ідучи ніким не второваним шляхом, тоді як ресурсів, і особливо людських, найчастіше катастрофічно бракує. Зрозуміло, що в такій ситуації Фонд виявився не готовим до миттєвого вирішення проблем, що звалилися на нього. Але мені не соромно за жоден день своєї роботи на нинішній посаді. Фонд серйозно зміцнив свої позиції. І нехай нині це поки що недостатньо сильний інститут, мине час, і він кардинально зміцниться й почне якісно виконувати свої функції.

— І коли ж, на вашу думку, це станеться?

— Якщо все йтиме своєю чергою, як тепер, то максимум через два роки. Але вже наступного року запрацює нова структура Фонду, і основні продажі робитимуть не банки, а консолідований офіс, і ми розраховуємо на збільшення продажів. Значно буде прискорено терміни й удосконалено процедуру виплат вкладникам.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
3 коментаря
  • lesya 9 сентября, 19:42 К тому, что написано ниже. Не надо думать, что я только критикую, схема эффективного социального стандарта(для Украины на начальном этапе - прожиточного минимума и его обеспечения) - это схема будущего в экономике, и работает в самых развитых странах Европы, повторюсь, но это схема будущего в мировой экономике, позволяет жить и работать человеку и экономике для человека. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 9 сентября, 17:42 Откуда будет экономика и формирование добропорядочных граждан, если везде ... Везде. А может ли быть в банке зарплата в конверте? А бизьнесь - процессы(БП)? Почти как БПП))) БП - ничего не делать, а денежки пусть платят лохи (супер %). Вот поэтому и ДЭНЭГ НЭТ. Но, основное - неправильное распределение денежных средств - суть которого монопольное пользование денежными ресурсами, и только закупки товаров, без производства, без нормальной ЗП , по-украински "занепад", монополисты денежных средств съедают все денежные ресурсы очень быстро, т.к. нет ПРОГРЕССИВНОГО НАЛОГООБЛОЖЕНИЯ, т.к. производства почти нет, а необходимое для жизнедеятельности (например - энергетика) - монополизировано, падают при падении уровня жизни - остатки производств, но и для получения своей прибыли при уже сожранных деньгах(т.к. производство падает), деньги забирают у населения, при чем у самых бедных слоев, ну а просто бедных у нас -80%... ЭКОНОМИКУ НАДО ДЕЛАТЬ ВСЮ СРАЗУ, для начало посчитать прожиточный миним. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Valerii Alekceenko 8 сентября, 20:06 Чиновница НБУ И.П.Сученко продолжает подставлять Председателя НБУ Гонтареву Напомним, что на заседании в кабинете Председателя НБУ состоявшееся 24 октября заместительница директора Юридического департамента И.П.Сученко при членах Правления и всех других присутствующих публично отвергла, что Гонтарева Председатель НБУ и имеет право давать поручения таким как эта чиновница. “Героиня” до сих пор продолжает подставлять Председателя НБУ Гонтареву и, с помощью бывшего директора остановила возможность бороться с финасированием террористов, с использованием электронных денег одной российской электронной системы Но и это героине сошло с рук. Таким образом героиня содействует террористам, получает коррупционные деньги и дальше вне воли Гонтаревой делает свои дела в НБУ. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Киев 20 °C
Курс валют
USD 25.10
EUR 28.03