Ніна Южаніна: "Ми не зможемо Податковим кодексом вирішити проблеми решти законодавства"

Юлiя Самаєва 2 грудня 2016, 23:01
Южанина_1
УНІАН

Наступний тиждень буде вкрай важливим для українського бізнесу, адже парламент повинен встигнути ухвалити розроблені Міністерством фінансів так звані антикорупційні податкові законопроекти (№5132, 5368 і 5369). 

Проекти, які без перебільшення можуть якісно поліпшити роботу бізнесу в Україні. Та щойно документи було передано до парламентського комітету, у громадськості та експертів виникло чимало запитань як з приводу змін, що вносяться до документів, так і щодо процесу їхнього опрацювання. DT.UA адресувало ці та інші запитання голові комітету ВРУ з питань податкової та митної політики Ніні ЮЖАНІНІЙ. Ми спробували з'ясувати, з якою метою профільний комітет переінакшує урядові проекти, чи затягується їхній розгляд і чи є хоч якісь шанси, що в результаті всього цього життя українського бізнесу дійсно покращиться.

— Ніно Петрівно, хотіли хоч раз зробити податкову реформу вчасно, і знову не вийшло. Спочатку Кабмін затягував з обговореннями, потім комітет. Врешті залишився один пленарний тиждень, тож існують побоювання, що законопроекти №5368 і 5369 не буде прийнято до кінця року. У чому причина того, що документи так довго опрацьовувалися в комітеті? Бо багато хто говорить про штучне затягування розгляду.

— Давайте розкладемо ситуацію на кілька моментів. Спершу відбувалося те, що Кабмін почав розробляти законопроекти. Це була особисто моя ініціатива— реформувати адміністрування, і я змогла переконати міністра фінансів Олександра Данилюка, що ми в змозі зробити це зараз. Більш того, вже було напрацьовано зміни, продумано, обговорено з громадськістю — законопроект №3357 (авторства Н.Южаніної, відомий як "ліберальна податкова реформа". — Ю.С.).

Порадившись з авторським колективом, ми вирішили всі свої напрацювання запропонувати як основу урядового законопроекту, тому що торік абсолютно чітко зрозуміли, що лише ініціативи депутатського корпусу недостатньо. Більш того, недостатньо просто прийняти законопроект, бо норма може так і залишитися нереалізованою в житті. Тисячу разів я вже переконувалася в тому, що без бажання і загальної спільної роботи нічого не буде.

— Це було яскраво продемонстровано наприкінці минулого року…

— Так. Отже, законопроект №3357 був переданий Міністерству фінансів у частині змін до всіх статей Податкового кодексу, що стосуються адміністрування. Саме з тією метою, щоб реалізувати бодай щось із тієї великої податкової реформи, про яку ми говорили торік.

Та коли ми працювали над законопроектом №3357, то в основному обговорювали його норми із середніми та малими підприємцями, тобто з експертами, які в більшості своїй знаються на цих категоріях. Тоді представники великого бізнесу нечасто були нашими гостями, бо їх менше стосувалися ті проблеми, над якими ми працювали, навіть зниження ставок. Для великих підприємств, і це очевидно, вирощувати собі конкурентів — не дуже здорова ідея. Тому навіть ще на етапі обговорення в комітеті вони плавно відійшли від роботи в робочих групах, і так склалося, що їхні ініціативи не було враховано в законопроекті №3357.

Коли у Мінфіні почала працювати новостворена робоча група, вона якраз дала можливість висловитися представникам великих підприємств. Вони додали свої побажання в той проект документа, який уже опрацьовувався Міністерством фінансів.

— Тобто досягли певного балансу інтересів?

— Так. Але опрацьовувався проект суто ідеологічно. І підтриманий на Кабміні він був так само. Ніхто не проти, усі погоджуються, а як на практиці все це реалізувати?

З досвіду роботи в комітеті знаю, що деякі законопроекти треба змінювати на 80%, щоб ідея, яку в них закладено, могла спрацювати. Тому я була ініціатором того, щоб цей законопроект, зважаючи на його значний обсяг, опрацювали технічні працівники і Міністерства фінансів, і Державної фіскальної служби, і секретаріату комітету. Повірте, цього не можна було зробити по ходу, "з льоту".

Думаю, що це була помилка і міністра фінансів, і моя також, бо не підказала панові міністру, що без технічного опрацювання не слід реєструвати законопроект, текст якого напівсирий. І у розумінні всіх фахівців він нібито має запрацювати, але не написаний мовою Податкового кодексу. Для того, щоб привести документ у відповідність, над ним мусили попрацювати три технічні групи, які насправді зустрілися й розпочали роботу вже після того, як уряд схвалив законопроект.

Під час роботи, коли почали розглядати певні процедури, дійшли висновку, що деякі з них узагалі не можна реалізувати так, як написано. Або ж для цього потрібно усунути ряд технічних перепон, при цьому не втративши суті, яка закладалася експертами робочої групи в законопроект.

Звісно, до обговорення у Національній раді реформ з тексту деякі пропозиції через це випали. Їх небагато, але вони є. І є чітке пояснення того, чому так сталося, — або не знайшли можливості втілити задум, або ідею взагалі технічно не можна реалізувати. Заступник міністра фінансів Є.Капінус детально пояснив причини, через які ми були змушені відмовитися від ряду ініціатив. І це не було рішення суто комітету, це наше спільне рішення.

— Незважаючи на це, зараз знову роздмухують конфлікт між податковим комітетом і Мінфіном. Чи реально існує таке протистояння? Наскільки воно доцільне?

— Протистояння немає. Але є робочий процес. І я наголошую, що він кардинально відрізняється від робочого процесу минулого року. Тоді співпраці як такої не було взагалі. Зараз є. З усіма представниками Міністерства фінансів я працюю з повною віддачею, тому що всі ці люди розумні, мають за плечима певний досвід роботи.

— Та попри таку синергію, незадоволених результатом чимало…

—Зрозумійте, ми не зможемо Податковим кодексом вирішити проблеми решти законодавства. Це робиться спеціальними законами. Тому більшість змін, які ми відхилили, стосувалися юридичних аспектів, а не податкових. Є нормотворча робота, є правила написання законопроектів і законів.

— Питання підписання електронних договорів податковою, наскільки ми розуміємо, одне з таких — більшою мірою юридичне, ніж податкове? (Була пропозиція скасувати цю норму, оскільки йдеться про публічно-правові відносини з фіскальною службою, які не потребують укладання спеціальних договорів. — Ю.С.)

— Абсолютно правильно. Я зараз згадую дискусію, яка між нами точилася, коли ми вирішували, залишати цю норму чи відхилити. У нас набуває сили, повною мірою і з широкими функціональними можливостями, електронний кабінет платника. Відтак, нам треба вибудувати варіант, коли платник, який обрав роботу через електронний кабінет, працює з ним постійно, кожного дня, і коли потім уся робота органу з таким платником відбувається тільки через цей сервіс. І це дуже важливо, бо замість покращення ми ризикуємо створити купу нових проблем для платників. Як точно дізнатися, чи повідомлений платник за п'ять або десять днів про проведення перевірки? Чи отримав він запит на надання документів до камеральної перевірки? Це суто практичні, але надзвичайно важливі запитання.

Треба було вибудувати такий механізм, щоб податкова не втрачала строків, і вони не збільшувалися вдвічі для платника податку. Взаємодія через електронний кабінет означає, що надалі паперової роботи з цим платником уже не буде, а отже, якщо податкова повідомила про щось, значить, платник повідомлений "за замовчуванням". Тож повинен бути спосіб це врегулювати. Зокрема, платник має через електронний договір вказати, в який спосіб він надалі співпрацює з податковим органом, обрати електронну адресу, яка є основною для платника податку. Відтак, було прийнято однозначне рішення, що договір має залишатися.

— На жаль, зараз є випадки зловживань, зокрема фіскальна служба в односторонньому порядку розриває ці договори з платниками. Це своєрідна форма тиску з боку фіскалів...

—Ця практика абсолютно позбавлена логіки. Припустимо, це робиться для того, аби не прийняти звітності. Але у нас є в пункті статті 49.4 спеціальний абзац про те, що в разі одностороннього розірвання електронного договору платник податку має право подати звіт на паперовому носії. І платники подають паперову звітність. Яка ж тоді мета?

Ви знаєте, що досі незнаходження платника за юридичною адресою сприймається працівниками фіскальної служби як факт, що такого платника не існує взагалі, і це є підставою для розірвання договору? Це як мінімум дивує, але така практика не змінилася. Для фіскальної служби електронний договір слугує єдиним механізмом ідентифікації платника. Його запрошують, щоб оновити договір, і сподіваються, що якщо хтось прийде, значить, цей платник ще існує. Звичайно, це не від хорошого життя. Якби з іншого боку не було значної кількості махінацій і можливостей для оптимізації, то такої потреби не було б.

— Оскільки ми торкнулися махінацій, давайте поговоримо про порядок реєстрації податкових накладних. Вносилися зміни — Мінфін пропонував свій механізм, що давав можливість блокувати кошти впродовж п'яти днів до з'ясування обставин. Цей механізм змінили. Поясніть, будь ласка, чому і за який варіант зрештою голосуватимуть депутати наступного тижня?

— Моя основна позиція полягає в можливості реалізації тієї чи іншої норми на практиці. В перший варіант тексту урядового законопроекту було вписано такий механізм — підозріла, відповідно до критеріїв, податкова накладна тимчасово, на п'ять днів, блокується. Протягом певного строку ДФС може звернутися до суду для подовження терміну блокування, якщо підприємство не змогло підтвердити реальність проведеної операції.

Люди, які створили цю норму, навіть не уявляли собі тієї кількості податкових накладних, які можуть бути заблоковані. Лише в м. Києві за
2016 р. зареєстровано 400 млрд податкових накладних (ПН). І цьогорічна практика їх блокування (здійснювався відповідний експеримент) показала, що заблоковані ПН становлять 10–20% від загальної кількості накладних. Тобто це 40–80 млрд (!) податкових накладних, які були б заблоковані лише в столиці і за якими у частині випадків фахівцям головного управління ДФС у м. Києві треба було б бігти до суду для того, щоб далі тримати їх заблокованими. Очевидно, що це неможливо як з технічної точки зору через величезні обсяги, так і через чималі кошти, які на це знадобляться.

—Але ж мова йде не про зловживання як таке, лише про підозру.

— Так. Навіть якби за такими операціями ПН блокувалися б лише на п'ять днів, упродовж яких платники податків надавали б необхідні документи, ситуація не змінилася б принципово. Зараз зі 150–180 податкових накладних, які залишаються заблокованими, точніше, договорів, бо наразі блокуються не ПН, а договори, розблоковуються десь 20–30. У решті випадків ніхто навіть не приходить по розблокування. Цей ПДВ просто залишається у формулі, але він нікому не потрібен. Це ті компанії, які порушили закон, а тепер думають, з якого боку вирішити питання, щоб забрати свій ПДВ.

— Гадаю, можна знайти спосіб…

— Я особливо слідкую за тим, щоб не було зловживань з боку податкового органу для того, щоб зараз довести всім — і урядовцям, і фіскальній службі, що коли до своїх обов'язків ставитися чесно, то можна втілити найскладнішу для реалізації ідею, причому без шкоди для платника податків. І, до речі, на дії столичної податкової подано тільки чотири позови: лише одна з цих компаній така, що дійсно з'ясовує правду, а ще три — фіктивні підприємства, які найняли юристів, щоб через суди забрати свої фіктивні податкові кредити. Ми здійснили експеримент, побачили результати, зрозуміли, що реалізувати це неможливо. Тим більше, що в цьому питанні, знову ж таки, простежується юридичний ухил, коли фактично будь-яку дію потрібно попередити рішенням суду. Добре було б, але ж не за нинішніх обсягів реєстрації ПН. А ще якби у нас була трошки інша судова система. Ми ж хочемо прибирати корупційні можливості, а не множити їх.

ПДВ — це найбільш корумпований податок, з ним найбільше зловживань з боку як контролюючого органу, так і платників. Тут має бути збалансований підхід, аби покращити, не нашкодивши і не створивши нових можливостей для схем.

— Ви кажете про збалансований підхід. Дійсно, має бути баланс між наміром зібрати якомога більше податків і бажанням дати бізнесу можливість розвиватися. Питання перевірок — це питання якраз балансу. Була норма, яку відкинув комітет, про недопущення перевірки на підприємстві без належних підстав. То що ми захищаємо: інтереси бюджету чи бізнесу?

— Так, у нормі була нова підстава для недопущення проведення виїзної або фактичної перевірки. І вона звучала, цитую, як "відсутність у контролюючого органу законних підстав для здійснення перевірки". У мене як у звичайної людини, а не юриста виникає запитання: хто скаже мені, є законні підстави у ДФС чи немає? Це ж абсолютно обтічне, загальне формулювання! Хто повинен довести законність підстави? Де? У суді? Чи повинен контролюючий орган довести законність підстави ще до перевірки, щоб уже потім приходити із законною підставою, бо її законність доведена судом? Але ж це планова перевірка! Як на мене, з юридичної точки зору ця норма виписана не дуже коректно. Вона як мінімум маніпулятивна.

— Тобто бізнес, на вашу думку, обов'язково скористається цією можливістю?

— Звісно! Жодна перевірка не буде допущена, бо загальне визначення потребує доведення її законності. Тобто можна відправити інспекторів назад —хай ідуть в суд і доводять законність перевірки. Це абсурд.

Так можна було б зробити, якби в нас була інша податкова культура. Але у нас чи не кожна компанія має механізми оптимізації. Держава повинна удосконалювати законодавство так, щоб виписати чіткі правила і обмежити можливості зменшувати податкову базу Інакше ми ніколи не виберемося із цієї прірви. Тому що в державі весь час буде існувати "сіра" економіка, "сірий" бізнес, який не сплачує податків. І ми всі маємо це усвідомлювати.

— Це якось не дуже ліберально звучить…

—Позбутися контролюючої функції не може собі дозволити жодна країна. На жаль. Ми маємо встановлювати правила. Так, більш прозорі, однозначні в тлумаченні, які унеможливлювали б зловживання. Але те, що правила контролю мають бути жорсткими, — це однозначно. Будь-яка держава повинна контролювати сплату податків. Інакше немає сенсу їх платити.

— Давайте поговоримо про критерії визначення великих підприємств. Є такі думки, що збільшення цих критеріїв дасть змогу більш-менш великим підприємствам не йти до офісу великих платників, а обслуговуватись у районних інспекторів, більш "лояльних", з якими завжди можна "домовитися".

— Що, власне, означає зміна критеріїв? Наш законопроект містить чимало змін щодо перерозподілу функцій як між контролюючим органом і Міністерством фінансів, так і в самій структурі контролюючого органу. Районні інспекції виконуватимуть виключно сервісні функції. І хоча вже було багато обговорень, а ми все одно дискутували цілий тиждень, чи правильним є те, що ми робимо. Цей законопроект (№5368. — Ю.С.) за своєю значущістю, мабуть, найбільш вагомий за весь час існування Податкового кодексу. Він на 80% змінює відносини платника і держави. Це величезний крок уперед. Змінюється величезна кількість функцій. І нам потрібно докладно пояснити ці зміни бізнесу, аби не провокувати чергових непорозумінь між приватним сектором і державою. Складність реформ насамперед у тому, що їх мало хто розуміє, а ще менше тих, хто може донести суть реформ до загалу.

Надважливе завдання для нас — почати виховувати податкову культуру. І не лише у платників, а й у податківців. Наші районні податкові інспекції матимуть виключно сервісні функції, контролюючі повноваження передаються на рівні областей і держави. Відповідно, сервісні районні податкові вже не говоритимуть з бізнесом іншою мовою, ніж партнерська, і успіх таких відносин залежить від спільних зусиль. Це за часів "рєшалова" до районних податківців ходили на уклін. Тепер нагальні питання, пов'язані з контролем за сплатою податків, будуть вирішуватися на рівні області, а в район до податківців платники будуть приходити лише тоді, якщо в цьому справді виникатиме потреба, — по правильні, фахові консультації, наприклад. Не через те, що з податківцями на місцях можна легко домовитися, а тому, що в них гідний рівень компетентності й авторитет.

Якщо залишити критерії відбору без змін, то в офісі великих платників податків кількість клієнтів із 2,5 тис. (на сьогодні) зросте майже до 5 тис. За рахунок кого буде це зростання? Не йдеться про платників, які займаються виробництвом чи наданням послуг. Це переважно будуть імпортери, вся робота яких обмежується сплатою митних платежів. При цьому можливості збільшити штат офісу великих платників так і не відшукали, тобто ми повинні були б практично вдвічі збільшити навантаження на тих співробітників, які там працюють. А з якою метою? Вони не є більш фаховими насправді. Працівники в областях краще знаються на локальній економіці, розуміють притаманні кожному регіону види бізнесу, мають певний досвід роботи з підприємствами тих галузей, які в регіоні превалюють. Їхня робота, їхня оцінка, навпаки, можуть виявитися більш фаховими, ніж оцінка столичних спеціалістів. Відверто скажу, я взагалі переконана, що платників слід групувати за галузями економіки, бо це зрештою дасть кращі результати.

Коли я цікавилася, як змінилася власне робота офісу великих платників, то з'ясувалося, що значна частина компаній просто "загубилися", стали непомітними для податківців, бо ресурсів на всіх не вистачає. Більш того, податкове навантаження на компанії після того, як вони перейшли обслуговуватися в офіс великих платників, знизилося в рази. Що насамперед говорить про послаблення контролю з боку фіскальної служби. Можливо, є в цьому і об'єктивні причини, але виходить так, що платежів стало менше, а держава в цьому не зацікавлена.

— Безумовно, одна з ключових проблем — кому ж належатимуть бази ДФС?

— Коли впроваджували систему електронного адміністрування, ми вже розуміли, що СЕА варто забирати у податкової. Сама система — чудова, вона справді дозволяє зупинити значну кількість зловживань, але вона лякала і сумлінних платників, оскільки існувала можливість втручання ДФС у систему. Рік ми це обговорювали на всіх рівнях, доводячи, що не лише ручне втручання залишилося, а й нові форми маніпуляцій і нові схеми виникли вже після запуску СЕА. Передача системи Мінфіну зняла б ці питання, бо, на відміну від ДФС, Мінфін не має конфлікту інтересів і не зацікавлений у тому, щоб втручатися в систему. Хіба може ДФС, яка відповідає за наповнення бюджету, собі не підіграти? Це ж очевидно! Тим більше, що в Україні покоління виросли на зловживаннях з ПДВ. Як ви вважаєте, готові вони все це разом віддати?

З часом ідея передати СЕА Мінфіну переросла у думку, що всі бази варто передати Мінфіну. Але постало запитання, що власне означає "забрати бази"? Фізично забрати і перенести сервери, чи дати доступ, чи перевести працівників у підпорядкування міністерства, чи просто вивіску змінити? Як це зробити на практиці? Наразі прийшли до рішення, що усі функції щодо наповнення і користування базами даних залишаються у ДФС. А от адміністрування — технічний і методологічний супровід — буде передано Міністерству фінансів. Після консультацій з ІТ-спеціалістами ми усвідомили, що проблема — у методологічному забезпеченні цієї системи, власне в тому, яке технічне завдання ти даєш програмістам і як хочеш, щоб система працювала. Якщо це робитиме безпосередньо Міністерство фінансів, ми зможемо прибрати значну частину зловживань одразу, бо Мінфін незацікавлений давати шкідливі вказівки спеціалістам.

Законопроект №5368 насичений великою кількістю норм, проти яких виступатимуть широкі кола. Ми маємо пояснювати громадськості необхідність прийняття цього документа. Бо дискредитувати можна що завгодно, варто лише недоговорити людям правду до кінця. Але ж ви розумієте, хто насправді цим скористається? Кому вигідно, аби цей законопроект не прийняли, або змінили докорінно, або прийняли лише частково? Особливо в частині ПДВ, бо це найкорумпованіший податок.

— Ніно Петрівно, нещодавно з'явилася ідея скасувати ПДВ узагалі та замінити його податком з продажів. Ви як автор дуже сміливої податкової реформи схвалюєте такі ідеї?

— Це неможливо. Скасувати ПДВ неможливо хоча б з огляду на вимоги міжнародної торгівлі і наш курс на інтеграцію з ЄС, де скрізь працює ПДВ. Більш того, висувати пропозицію щодо його скасування не можна без здійснення розрахунків, які ж надходження очікуються від податків, що мають слугувати компенсаторами. Мотиви авторів зрозумілі — складність адміністрування, значна кількість зловживань, тож давайте все спростимо до податку з продажів, бо ПДВ ми не вміємо ані контролювати, ані рахувати. Запитання: ми що, вже настільки себе недооцінюємо? Вибудувано систему електронного адміністрування, продумано і виписано всі механізми до крапки і коми, а ми хочемо все скасувати та запровадити податок з продажів. Це, вибачте, як із ХХІ століття у кам'яну добу повернутися і сподіватися на краще життя.

— Як ви взагалі ставитеся до систематичних змін податкового законодавства? Буквально минулого тижня було представлено чергову "ліберальну" податкову реформу, цього разу вже від Асоціації платників податків. Геть усі хочуть покращення, окрім бізнесу, який хоче просто спокійно працювати.

— Погоджуся з вами. Ситуація неприпустима. Дійсно, підприємці втомилися. Постійна невизначеність не сприяє роботі, а зміни податкового законодавства — це і є постійна невизначеність. У цивілізованих країнах податкові зміни розглядають роками, обов'язково проходять кілька читань, щоб кожен законодавець у залі зрозумів, що розглядається, для чого це будуть приймати, яка з того користь. На жаль, ми поки що не прагнемо такої якості роботи. Зокрема і через значну кількість законопроектів, які постійно реєструються в парламенті, і практично кожен із них хоче щось змінити в податковому законодавстві, звісно, на краще, але більшість цих змін у результаті завдають лише шкоди. Це неприпустимо. Я мушу визнати, що мораторій на зміни до ПКУ хоча б на кілька років — це гарна ідея. Бо підприємцю треба дати насамперед спокій.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
21 коментар
  • talymon 5 декабря, 19:19
    Yulya Samayeva Сегодня, 16:25 «действительно, зачем бороться с коррупцией? пусть будет. мы лучше будем каждый год менять систему налогообложения, запутаем коррупционеров! они только под ндс схему обкатали, а мы им налог с продаж. освоились с налогом с продаж, а мы, оп, и перешли на налог с оборота! хитростью победим!»
    І це відповідь тієї самої Самаєвої, тексти якої ще зовсім недавно можна було читати, знаючи, що не пожалкуєш потраченого на те часу? Свят, свят, свят... Як глибоко і широко пустила коріння корупція з того часу, як нинішня по-революційному корупційна влада відправила у небуття Мінздох Клименка з його скляною кімнатою. Напевно, правду писали, що Южаніна є членом команди найголовнішого корупціонера країни і за сумісництвом її президента Порошенка (читаймо текст Мостової у цьому ж числі ДТ).
    Yulya Samayeva 6 декабря, 10:43
    не "напевно", а так и есть, она именно из этой команды. Что, кстати, совсем не означает, что ее сопротивление отмене ндс неверно. И чтобы не вдаваться в подробности, давайте просто вспомним, что НДС - налог ЕС. Хотите выходить на европейские рынки? Хотите в ЕС? Берегите НДС. А еще хочется напомнить, что НДС это треть доходов бюджета этого года и пости половина в бюджете будущего года. Такими налогами не играются.
    talymon 6 декабря, 22:11
    Ще й як граються, граються, ще й як! То ж лупайте сю скалу, Юлю. Більше я вас не відволікатиму і не турбуватиму. Дякую за миттєвості насолоди від ваших трудів у минулому.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Валентин Коген 3 декабря, 19:05 Уже устал слышать о налоговой либерализации. Благодаря Азарову эта либерализация для крупного бизнеса развалила экономику страны. Мало. Давайте либерализировать дальше. Такое впечатление, что Южанина бухгалтером не работала. А НДС отменять нельзя, ЕС не позволит. А вот минимизировать до нескольких %, да, учитывая, что это налог на конечного потребителя, в основном, население. Германия ввела НДС в 1973, 28 лет после войны, когда выросли доходы населения и оправдывало себя ограничение потребления, что и есть НДС. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Володимир Вовк 3 декабря, 16:26 Дорогенькі Украінці влада ніколи не дозволить ліквідувати пдв а за що Вони будуть жити! Пдв це джерело корупціі!!! Ліквідувати пдв це ліквідувати злодійські гроші! Це знищення корупціі!!Який чиновник дозволить собі перерізати собі кисень,та ніколи!!Вот вам вся правда про пдв!
    Yulya Samayeva 3 декабря, 16:41
    может лучше побороть коррупционные схемы вокруг ндс? ведь иначе нет никаких гарантий, что налог с продаж украинцы не станут "оптимизировать" так же эффективно, как ндс
    talymon 4 декабря, 12:53
    Як, наприклад, можна його оптимізувати? А ось роботи він позбавить велику армію як податківців, так і купу працівників компаній.... І чи так вже багато саме українців будуть намагатися його оптимізувати? А корупційні схеми навколо пдв подолати не можна ніколи- на них можна лише сісти, чи їх очолити, як кажуть у народі.
    Yulya Samayeva 5 декабря, 16:25
    действительно, зачем бороться с коррупцией? пусть будет. мы лучше будем каждый год менять систему налогообложения, запутаем коррупционеров! они только под ндс схему обкатали, а мы им налог с продаж. освоились с налогом с продаж, а мы, оп, и перешли на налог с оборота! хитростью победим!
    Voynich 5 декабря, 18:13
    Как и В. Когену, приходится повторяться. Вся компания по борьбе с коррупцией рассчитана на круглых идиотов и напоминают развернутую в Китае при Мао компанию по борьбе с воробьями, воровавшими у китайцев зерно. Главная «коррупция» проводится органами власти (чиновниками) легально и открыто. Для журналистов и экономических экспертов она невидима изначально, но исключительно по причине их интеллектуальной слепоты. Самый безобидный пример – положения закона (нал. кодекса) об НДС о фиктивном государственном долге (налоговом кредите) в форме налоговых накладных, который возникает на пустом месте (без оснований), не связан логически с базой налогообложения и (якобы) подлежит официальному возмещению экспортёрам деньгами. В результате налог (НДС) как налог на производимую стоимость, не только объективно тормозит (обременяет) производство, но официально и открыто собирается за счет бюджета (дорогое содержание налоговой службы) не в пользу бюджета, а в пользу так называемых экспортёров.
    Voynich 5 декабря, 18:19
    Исходя из базы налогообложения и названия налога, налоговая накладная четко привязана к конкретной стоимости (к конкретному товару) и служит для уменьшения суммы уплачиваемого налога при продажах (перепродажах) этого или произведённого на его основе нового товара до факта экспорта (или потребления), чтобы, действительно, взимать деньгами налог именно на добавленную стоимость. Даже дети могут понять, что после экспорта товара накладная подлежит не возмещению деньгами, а погашению - достаточно, что экспортёра (экспортную операцию) освободили от уплаты НДС (ставка налога 0%, а не 20%). Вместо обязанности погашения налоговой накладной после (в результате) экспорта товара, на уши простодушным борцам с коррупцией (журналистам) чиновники навесили лапшу, что указанная в накладной сумма - это взятый государством у экспортёра кредит, суверенный долг государства, который подлежит возмещению из бюджета.
    Voynich 5 декабря, 18:32
    Как тут борцам с коррупцией и журналистам понять, что весь официально и открыто возмещенный с 1997 года НДС – это прямое и наглое хищение или кража (в законе) бюджетных средств, полученных государством путём обложения жесточайшим налогом производства любой стоимости на его таможенной территории, По всем чиновникам, причастным к принятию положений закона об НДС в части того, что налоговая накладная – это государственный долг, подлежащий возмещению, и по чиновникам, причастным к администрированию (исполнению) этих положений, включая Южанину, плачет пожизненная каторга.
    Voynich 5 декабря, 19:01
    Указанные выше чиновники, включая Южанину, как и захваченные в свое время в плен организаторы и администраторы лагерей смерти Бухенвальд, Дахау, Заксенхаузен, Освенцим, будут оправдываться, говорить, что исполняли приказы и ничего не понимали (не осознавали). Но это им не поможет.
    Yulya Samayeva 6 декабря, 10:45
    страшно предположить, что вы думаете об обязательной уплате ЕСВ, учитывая, что начав с возмещения НДС вы дошли аж до Освенцима
    Voynich 7 декабря, 22:18
    С ЕСВ связан ЭКОНОМИЧЕСКИЙ ГЕНОЦИД (конфискация частной собственности граждан в стиле 1932-33 годов) с той разницей, что тогда у Украинского народа было конфисковано зерно, продукты питания и семена, а сейчас – имущественные конституционные права (ст. 190 ЦК Украины), и, что тогда конфискация производилась на нужды индустриализации, а сейчас – на нужды демократизации, олигархизации и бюрократизации. По действующему конституционному ладу гражданин в условиях рыночной экономики должен получать на именной счет причитающуюся ему долю национального дохода Украины, за счет которой, а не из зарплат граждан и налогов на зарплаты (ЕСВ), оплачиваются: медицинская страховка с наивысшим уровнем покрытия, одноразовая покупка жилья, образование (включая первое высшее) и базовая пенсия в размере реального прожиточного минимума. Есть одна проблема: партнёры предлагают процесс против Южаниной и коллег проводить в Киеве, а Президент, депутаты и Премьер – по традиции в Нюрнберге (хотят вступить в ЕС).
    Валентин Коген 8 декабря, 18:56
    Ув. Voynich, природа Вашей путаницы в отсутствии бухгалтерской практики. НДС. Еще раз, это налог не на бизнес, а на конечного потребителя, в основном, население (см. Википедию). По цепочке производителей товаров и услуг он поступает в бюджет. И тут возникают широкие возможности для коррумпированного грабежа бюджета. Реально возвратная НДС возникает у экспортеров, которые не могут включить ее в стоимость товаров и услуг. В ЕС такой ситуации нет, общий рынок, но она возникает при экспорте за пределы этого рынка и тогда НДС возмещается бюджетом, в Германии несколько по иной схеме чем в Украине. Льготы по НДС также вызывают возвратную НДС. ЕСВ-это фонд зарплаты, ничего общего не имеющий с Вашими объяснениями. Работнику нужно формировать накопительную пенсию, и проще, если это делает напрямую работодатель, а не г-во, получив налог. Разумно, когда работник сам выбирает долю из фонда своей з/п, идущую на пенсию, молодой о пенсии думать не хочет, старший возрастом задумывается.
    Валентин Коген 8 декабря, 19:03
    Ссылка на Конституцию справедлива. Но Конституция вольно или невольно говорит о необходимости контроля за распределением валовой прибыли, из которой все блага, в пользу социалки и модернизации, до 60% от валовой прибыли в рыночной экономике. В Украине крупный бизнес, капитал которого является двигателем экономического развития, на эти цели оставляет менее 20% валовой прибыли, 60% выводя на свое обогащение при попустительстве налоговой системы.
    Voynich 9 декабря, 18:02
    Положения о том, что НДС платит покупатель – второй обман этого закона, призванный прикрыть первый. То, что НДС формируется отдельным «нарахуванням» к цене, на которое и выписывается накладная – специальная разводка, призванная создать видимость, что налог платит именно покупатель. На самом деле, наш НДС не только вносит, но именно и реально платит продавец. Указываемое как якобы НДС «нарахування» к цене на самом деле - не налог и быть налогом не может (хотя оформляется как налог), а обусловленная налогом надбавка к цене товара, поскольку налог – это исключительно государственная собственность. Если бы это начисление, на которое выписывается накладная, действительно было налогом, то продавец должен был бы по закону внести его в бюджет копейка в копейку, а не крутить им, как цыган солнцем. А долг, подлежащий возмещению, должен был бы возникать не сразу, не в момент уплаты этого "налога" (выписки накладной), а только в момент пересечения товаром границы таможенной территории Украины.
    Валентин Коген 9 декабря, 18:10
    Анекдот, и только. Создавайте свою налоговую систему.
    Voynich 9 декабря, 18:14
    У нас же накладная становится долгом (кредитом) сразу после выписки накладной, независимо от последующего (возможного) экспорта товара. Ну, нельзя же быть настолько наивными. Если ставка налога 20%, а не 0%, и уплачено 20%, а не 40%, то откуда (с какого бодуна) в момент уплаты ровно 20% при положенных к уплате 20%, возникает долг в размере этих 20%, оформленный налоговой накладной? Никакого экспорта еще нет, а долг (налоговая накладная) уже есть! Южанина и её коллеги, стоя за решеткой, будут отвечать на вопрос прокурора: откуда взялся фиктивный государственный долг в 20%, если положено было уплатить 20% и было уплачено ровно 20%, и никакого экспорта в этот момент ещё не было? Второй вопрос прокурора, на который Южанина и её коллеги не смогут найти ответ: почему вы не обязали продавца внести полученный им от покупателя налог в размере 20% копейка в копейку в бюджет? Если ставка налога была 20% и уплачено было покупателями 20%, то почему эти деньги копейка в копейку не попадали в бюджет?
    Voynich 9 декабря, 18:31
    В Германии (и ЕС) криминала, возможно, нет – там, очевидно (возможно), закон (законы) о налоге на продажу товаров (стоимостей) на таможенной территории государства. В таком случае возмещение НДС после экспорта товаров абсолютно законно. У нас же точно закон о налоге не на продажу, а на производство товаров (стоимостей) на таможенной территории Украины. То, что украинские экономисты и эксперты не способны увидеть эту разницу и оценить красоту игры, я не виноват – кто на что учился. В нашем случае (в случае «украинского закона об НДС») возмещение однозначно не положено, допустимо - исключительно освобождение экспортёра от уплаты налога, что и имеет место: ставка налога на экспортные операции 0%, а не 20% как на другие. Возмещение налога на производство стоимости на таможенной территории Украины, фактически уплачиваемого продавцами, экспортёрам – чистый криминал, прямые хищения средств бюджета в космических масштабах в пользу экспортёров. Чувствуется рука самого сатаны – князя мира сего.
    Voynich 9 декабря, 20:30
    Конституционный лад Украины говорит следующее. Все капиталы крупного бизнеса имеют исключительно целевое назначение – обслуживание процесса производства, и соблюдение этого целевого назначения жестко контролируется (должно контролироваться) налоговой службой. Все владельцы крупного бизнеса владеют не крупным бизнесом, а правами-обязанностями управления этим бизнесом на принципах предпринимательства за плату в размере установленной договором с Кабинетом Министров Украины доли прибыли или дохода (5 – 20 процентов, в зависимости от размера бизнеса). Оставшаяся часть прибыли или дохода делится (должна делиться) на две части: ту, что направляется на модернизацию (расширенное воспроизводство), и ту, что тратится на потребление (должна направляться на счет Украинского народа и именные счета граждан). Именно из этой (второй) части, а не за счет зарплат и налогов на фонд заработной платы (ЕСВ) должны выплачиваться базовые пенсии, медицинская страховка, образование и покупка гражданином жилья.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 27.06
EUR 29.18