Фашизм—антифашизм: чого коштує гра?

Володимир Газін 16 серпня 2013, 16:25
фашизм

Читайте також

Так звана антифашистська кампанія в Україні, пік якої припав на травень 2013 р., сколихнула незріле в політичному й демократичному cенсі українське суспільство, посилила й без того хронічне протистояння між прихильниками незалежності та залежності, цивілізаційними уподобаннями, демократією та совковим світо- і життєсприйняттям, загострила орієнтаційний вибір Схід—Захід. Виявилося, що до повного набору суспільних колізій не вистачало лише фашизму й антифашизму.

Фашизм і комунізм як аномальні парадигми суспільного розвитку зародилися в ХХ ст. і залишили по собі руїни створюваних віками цивілізаційних цінностей. Однак у викривленому уявленні ще багатьох колишніх громадян СРСР комунізм залишився зі знаком плюс, а фашизм — мінус.

Версій, що таке фашизм, є чимало, хоча й досі немає його точного визначення. Термін став ярликом. Його вішають на опонентів і диктаторів, хоча авторитарний стиль правління не завжди фашистський. Виникає щось на кшталт: "Я не знаю, що таке фашизм, але я точно знаю, що ви — фашист". Серйозна помилка — плутати його з націоналізмом, що робиться, зазвичай, в інтересах політичної еквілібристики. 

Після Другої світової війни вірилося, що фашизм назавжди залишився об'єктом історії. Після бурхливих змін у світі наприкінці ХХ ст., коли гинули останні імперії і конав комунізм, він став затребуваним у політичній піар-тактиці пострадянської керівної еліти як інстинктивний захист від проблем, що нахлинули у зв'язку з невідкладною потребою здійснення трансформаційних перетворень. Куди простіше випустити пару в мітинговому протистоянні, ніж осмислити й розв'язати наявні проблеми. 

Думка Льюїса Каплана (у книжці "Сталин, человек, который спас капитализм"), що до розвитку фашизму призвела економічна депресія 1929—1933 рр., не передає всієї гами причин його появи. Їх аналіз підводить до висновку, що фашизм як явище виникає в суспільстві, котре опинилося в нестандартній ситуації, зазнало образ і приниження. Після війни 1914—1918 рр. Італія, пранаступниця Imperium Romanum, називала себе "переможеною серед переможців". Її союзники не мали ані найменшого бажання ділити з нею лаври перемоги й задовольняти територіальні апетити Рима. Почуття несправедливості охопило націю з верху до низу. Фашисти, які з'явилися на цій хвилі, заявляли, що знають, як повернути "вкрадену перемогу" і зупинити комунізм.

Ще в гіршому становищі перебувала Німеччина: поразка, Версаль, який поставив велику, успішну й амбітну націю на коліна. Ідеї реваншу охопили країну, кинули її в обійми нацизму, чия ідеологія спиралася на історичне підґрунтя, яке реально й, до речі, на здоровій основі, складалося в Німеччині впродовж століть. Споконвіку бідні ресурсами німці вдосконалювали свою трудову діяльність, навички організаційної й виробничої практики, стимулювали молоді покоління до праці і досягли великих успіхів науково-технологічного порядку на цьому шляху. Задовго до Гітлера, ідеології та практики нацизму, в період раннього капіталізму в Німеччині з'явилися книжки, в яких наголошувалося на особливій заслузі німецького етносу в розвитку людської цивілізації. Творці теорії про вищість арійської раси поклали в її основу цю специфіку німецького менталітету, вироблену віками. На відміну від авторитаризму, який будується на широкому чи вузькому кругозорі самодержця, фашизм озброюється "героїчним світоглядом", заради прищеплення жертовності й слухняності інфікує ним маси і спрямовує їх на реалізацію закладених у ньому ідей. 

І нацистська Німеччина, і фашистська Італія обрали стежку війни. Їхньому союзникові Японії, суспільний лад якої будувався на
воєнно-тоталітарному режимі азійського типу, вже нічого було черпати з арсеналу фашизму. Японська політика в Азії ставала тотожною німецькій у Європі.

Після розгрому Франції 1940 р. майже всю континентальну Європу окупувала Німеччина. Болгарія, Румунія, Угорщина опинилися перед дилемою: або годити Гітлеру і зберегти державність у статусі обмеженого суверенітету, або повністю втратити її, як це було з Польщею і Чехословаччиною. Водночас усі вони прагнули територіального ревізіонізму й сподівалися розв'язати проблеми з допомогою Берліна. Усе ж головною причиною їх співробітництва з Гітлером стала безвихідь у просторі політичного тяжіння. Англія і Франція, як виявилося в Мюнхені, не були готові захищати створений ними світовий порядок. СРСР наприкінці серпня 1939 р., підписавши секретні статті до пакту Молотова—Ріббентропа, різко посилив Німеччину. Як господар Європи Гітлер став роздавати преференції. Отримав їх і Сталін. Цілком закономірно, що малі країни опинилися у воєнно-політичному фарватері Німеччини. Між іншим, такий самий кульбіт самозбереження вони повторили, сподіваючись урятуватися від комунізму, коли Червона армія вступила на їхню територію.

Однак навіть в умовах домінування нацистів у Європі ці країни не стали фашистськими. Підтримувані Гітлером праворадикальні організації — "Бранник" у Болгарії, "Залізна гвардія" в Румунії, "Схрещені стріли" в Угорщині — були звичайними маргінальними структурами, не мали опори серед національних еліт, переслідувалися і заборонялися. Не були при владі, за винятком нілашистів Ф.Салаші в Угорщині, які отримали її з рук німців у жовтні 1944 р. Навряд чи варто називати фашизмом реакцію в Іспанії на небезпеку комунізму в 1936—1939 рр. А відправка Франко в 1941 р. на Східний фронт "блакитної" дивізії — лише мізерна компенсація Гітлеру за масштабну допомогу в роки громадянської війни. 

Сьогодні, коли в пострадянських країнах зупинено трансформаційні процеси і йде зміцнення авторитарного тоталітаризму, масштабно став використовуватися вже генетичний страх людей перед фашизмом. Мовляв, дивіться, може бути ще гірше! 

У невластивому для неї становищі опинилася Росія, ображена й принижена поразкою в холодній війні, втратою контролю над Центрально-Східною Європою, яку відвоювала у Гітлера, й територій, які віками об'єднувала і приєднувала. Від неї відвернулися союзники, вона позбулася статусу наддержави, іміджу великого силового центру. Розвіявся міф, згідно з яким Росія завжди і всюди одні народи захищала від злих ворогів, іншим несла свободу. У російському суспільстві це спричинило комплекс образи й несправедливості, ефект ностальгії за втраченим.

Вихід із нестандартної ситуації націоналістичні й консервативні кола стали шукати в "Русском мире". Однак відтворення його в дусі євразійської доктрини, що розпочалося з допомогою масштабної пропаганди таких інструментів, як Митний і Євразійський союзи, ЄЕП веде до консервації архаїзмів минулого у всіх сферах суспільного буття, загрожує ізоляцією у глобалізованому світі. В такій ситуації цілком можливий синдром італо-німецького сценарію розвитку після 1918 р. Симптоми фашизму в РФ даються взнаки вже сьогодні. Вони — в російському неонацизмі, який є сплавом радикального націоналізму, шовінізму, расизму, ксенофобії, що створює дисонанс у суспільстві. Неонацизм може реалізуватися на владному рівні, якщо Росія не поверне на новий для неї шлях (що особливо важливо для пострадянських держав) — плекання демократії. 

Що ж до України, то, незважаючи на наявність маргінальних утворень, заангажованих на провокації, як це недавно мало місце в Луцьку, небезпека в ній фашизму явно перебільшена. У нас немає для нього передумов. І ось чому: Україна як невелика держава не відповідає критеріям вибору фашизму; не має територіальних претензій; не заявляє про своє месіанство у світі; століттями перебувала в іпостасі пасивного плавця на хвилях подій; досі остаточно не склалася як політична нація і не усвідомила до кінця своїх нагальних інтересів; не ображена і не принижена, не поставлена на коліна, а підводиться з них. Народ із надважкою, трагічною історією не має права втрачати державницьку демократичну перспективу. Хто хотітиме мати справу з фашистською державою? 

Суспільство, яке прагне убезпечити себе від фашизму, має раз і назавжди засвоїти: ліки від хвороби фашизм є, вони називаються демократія. Коли у Франції в період Великої депресії зазнали краху сподівання на стійкість Версальської системи, з'явилося відчуття повернення жахів 1914 р., і як наслідок виникли численні праворадикальні організації, що вимагали сильної руки при владі, французька демократія твердо сказала "ні". А якщо демократичного суспільства немає і ніколи не було, громадянська позиція відсутня, то нема кому дати відсіч фашизму. Висновок простий: гарантія від фашизму — демократизація суспільства на всіх рівнях, від економічного до гуманітарного. Політична гра "фашизм—антифашизм" коштує дорого. Насамперед часу, який Україна марнує… 

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
27 коментарів
  • КОПР 22 августа, 19:16 Фашисты в РФ/Наци-скины в современной России.Статья.- В 94-м скинхеды становятся многочисленным явлением. Это связано с событиями 1993 г., когда Ельцин показал , что самый убедительный аргумент – насилие. На рост числа скинов повлиял не только расстрел парламента но и Чеченская война и сопутствовавшая ей проимперская, националистическая пропагандистская кампания. Наблюдался процесс реабилитации фашизма.Были реабилитированы предшественники фашизма: Л. Тихомиров, В. Розанов, И. Солоневич, К. Победоносцев, И. Ильин, К. Леонтьев. Изданы книги Солоневича, русского фашиста, расиста , антисемита, поклонника Гитлера, книги Меньшикова, протофашиста, расиста , антисемита. Велась кампания по реабилитации Власова. Мемуары фашистских лидеров издавались массовыми тиражами, на уличных лотках продавались «Майн кампф» Гитлера, «Миф XX века» Розенберга , «Доктрина фашизма» Муссолини. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • КОПР 22 августа, 18:53 реабилитация /Мемориальный комплекс «Донские казаки в борьбе с большевиками» в станице Еланская.-Памятник включает в себя несколько поминальных крестов (один – трехметровый из цельного серого мрамора и четыре малых мраморных крестов с наименованием особо трагических мест казачества). Венчает комплекс четырехметровая бронзовая фигура Атамана Всевеликого Войска Донского Краснова./ ОСВОБОДИМ СТРАНУ.- 4 августа 2007 года в станице Еланской (Ростовская область) состоялось открытие и освящение Мемориального комплекса «Донские казаки в борьбе с большевиками» и памятника П. Н. Краснову. В Мемориальный комплекс входят музей и архив. В 1994 году по благословению патриарха Алексия II у храма Всех Святых воздвигли памятник «Генералам Российской императорской армии и Белого движения», среди которых названы Шкуро и Краснов. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • КОПР 22 августа, 15:19 реабилитация /О церковной проповеди, запретных темах и о том, почему они должны оставаться запретными.4 июня 2009 г.-Проводимые у московского храма Всех Святых на Соколе панихиды у мемориальной плиты в честь «генералов Белого движения и казачьих атаманов». До разрушения и восстановления этой плиты два года назад бывшие на ней имена «генералов Белого движения» были своеобразными: наряду с теми же Красновым и Шкуро там значились Султан Келеч-Гирей, Тимофей Доманов и командир 15-го кавалерийского корпуса войск СС генерал-лейтенант Гельмут фон Паннвиц. С последним вообще вышла занятная история. В апреле 1996 года, накануне визита тогдашнего президента России в Германию, фон Паннвиц был реабилитирован Главной военной прокуратурой в соответствии с п. «а» ст. 3 Закона Российской Федерации «О реабилитации жертв политических репрессий». Пять лет спустя та же самая прокуратура признала это решение о реабилитации нацистского преступника неправомерным и оно было отменено, почему имя фон Паннвица и исчезло с этого странного «мемориала». Имя нацистского преступника, проводившего карательные акции и называемого современным русским священником «убиенным героем лютеранского происхождения».Имена остальных казаков 15-го корпуса СС — остались. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • КОПР 22 августа, 15:14 Реабилитация /Ахмет-Заки Валиди.-Википедия.-23 июля 1992 года Национальной библиотеке Башкортостана было присвоено имя Ахмет-Заки Валиди.В городе Ишимбае его именем названа улица и Башкирская республиканская гимназия-интернат № 2.В городах Санкт-Петербурге, Ишимбае, Сибае установлены памятники.В 2008 году именем Заки Валиди названа улица в Уфе . 15 февраля 2010 года открыта мемориальная доска в Уфе.В 2011 году учреждена памятная медаль «Ахмет-Заки Валиди Тоган» — ведомственная награда Академии наук Республики Башкортостан./Ахмет-Заки Валиди: от сепаратизма - к гитлеризму.9 октября 2009 г. -В 1935 году Валиди вступил в фашистскую партию и дал присягу на верность Адольфу Гитлеру. В мае 1939 года Валиди возглавил турецкую резидентуру абвера. Он предложил Гитлеру формировать мусульманские подразделения в составе войск СС. Предложение было принято, и приказ о формировании мусульманских частей в составе войск СС был подписан Гитлером в январе 1943 года . Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • КОПР 22 августа, 14:51 Верные путинцы - всего лишь реинкарнированные власовцы.- 28.04.2012. Мы наблюдали в РФ позорную картину, когда бюрократы вещали о подвиге уничтоженной ими армии, заставляя подчинённых цеплять на себя «георгиевские ленточки» –эти ленточки красовались на рекламе стрип-клубов, на немецких «Мерседесах», «Ауди» и «БМВ».После прихода Путина к власти начались визиты «ветеранов» из дальних краев . Один из почтивших своим вниманием Суворовское и Нахимовское училища «героев» издал с помощью Законодательного собрания (Россия) свои мемуары , где описывал, как тусовался у Власова, сдавал фрицам советских партизан. В слёте престарелых полицаев участвовал лично министр иностранных дел России, а действующих генералов туда отправлял министр обороны. Начальник Суворовского училища заявил, что все происходит "с одобрения президента". На Общекадетском съезде России присутствовали ветераны РОА. В спорткомплексе Суворовского военного училища прошел турнир – «Кубок Карла Густава Маннергейма». Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • КОПР 22 августа, 10:15 В России реабилитируют власовцев.-08.09.2009. Марши ветеранов СС скорое российское будущее. По крайней мере, власовцев сейчас реабилитируют очень активно."К нам действительно обращаются власовцы или их дети с просьбой о реабилитации, - говорит заместитель начальника отдела спецфонда ГУВД Красноярского края Татьяна КИЛИНА. И по большинству дел выносится положительное решение".Этой реабилитацией Россия закрывает страницу правых и виноватых в ВОВ, постепенно сходясь во мнении с пронацистским казачеством о "второй гражданской войне". Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • дайджест 22 августа, 07:22 "Е т н і ч н и й р а с и з м, ч и с т о т а к р о в і - тверда платформа н а ц и з м у, будь якої національної забарвленості. В «історичній батьківщині» «гнобленого народу» з 1947 року, коли почався державотворчий експеримент на теренах арабської Палестини, що був освячений Асамблеєю ООН під психологічним тиском жахливої легенди про трагічно загинувші «шість мільйонів», привілейовані імігранти, яким дозволяється стати повноправними громадянами Ізраїля, мають при собі нотаріально завірені у консульствах довідки про етнічну чистоту крові у їхніх венах, на основі архівних записів і свідоцтв про народження найближчих родичів." vgolos.com.ua/blogs/pokydok_gitler_nenache_u_vodu_dyvyvsya_113448.html Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Тезей 21 августа, 23:55 Ну если автор в сомнении,что такое фашизм то и смысл статьи вызывает сомнения. Как можно писать и делать выводы о том чего не знаешь? Для автора специально-Фаши́зм (итал. fascismo от fascio «союз, пучок, связка, объединение») — обобщённое название крайне правых политических движений, идеологий и соответствующая им форма правления диктаторского типа, характерными признаками которых являются национализм, культ личности, милитаризм, тоталитаризм. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • КОПР 21 августа, 15:17 В. Махно: "У складi Вермахту служило 500 - 600 тисяч росiян".09.07.2011 . Серед вiйськ СС була одна естонська й одна українська ("Галичина") дивiзiї, двi латиськi , 7 росiйських i 1 росiйсько-нiмецька. На службi у Гiтлера було 19 генералiв-євреїв, 10 генералiв-українцiв i 155 генералiв-росiян. Сучаснi росiйськi науковцi вважають, що у складi Вермахту (вiйськ СС, допомiжної полiцiї i самооборони) -- служило 500 -- 600 тисяч росiян. I близько 250 тисяч українцiв.Одна лише Донецька (Сталiнська) область сформувала нiмцям на пiдмогу 12 батальйонiв. Це щодо пропагандистської тези про "галичан - фашистських прислужникiв", а всiх iнших - нiбито радянських патрiотiв. За час вiйни по територiї України пройшло 107 росiйських козачих батальйонiв, а українських по територiї Росiї - 12. Крiм збройних формувань, були i батальйони, полки та бригади, котрим зброю не видавали - будiвельнi, транспортнi. Наприклад, в "Iмперських залiзницях" було задiяно 530 тисяч таких "вiйськових"! Вони не воювали, але ж нiмцiв для фронту вивiльняли саме таку кiлькiсть.Мiф про окремi народи чи регiони-"зрадники" розвiяно. Це ж якi нестерпнi умови для життя свого народу треба було створити, щоб вiн погодився воювати за чужу армiю!
    Черное море 22 августа, 00:08
    Вопрос КОПР не в том кто и сколько воевали на стороне нацистов. Вопрос в том почему во Франции нет памятников французским сс,а в Росии нет памятников Власовцам и почему народы этих стран их считают предателями и преступниками. А твоя эквелибристика,кстати лживая, как раз в духе доктора Гебельса.
    Тезей 22 августа, 00:26
    Не убедил.Насколько я знаю тот самый Советский народ с нестерпимыми условиями жизни отправил в могилу всю пронацизскую сволоту о которой ты упоминаеш. Или ты считаеш,что за каждым советским солдатом и офицером стоял еврейский коммисар с пулеметом? Действительно попахивает Гебельсом.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Г.Б. 21 августа, 08:41 Фашизм ... Нацизм ... Национализм ... и непременная приставочка, пара влюбленных: "антисемитизм" с "сионизмом". Можна так сказать: неразлучная парочка, не помышляющая друг без друга. Мазохизм в политической реальности! Но кто-то в этой парочке более всего жизненно заинтересован в существовании своего антипода. ПОДОНОК ГИТЛЕР КАК В ВОДУ СМОТРЕЛ http://vgolos.com.ua/blogs/pokydok_gitler_nenache_u_vodu_dyvyvsya_113448.html Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 24.88
EUR 28.34