Чардаш під музику Кремля

У Євросоюзі немає єдності в питанні прочитання Мінських угод, повідомив цього тижня в інтерв'ю Euractiv головний дипломат Литви Л.Лінкявічус. А це означає, що обговорення Євросоюзом продовження антиросійських санкцій у червні може бути досить непростим. За нашою інформацією, як мінімум чотири країни - Угорщина, Словаччина, Італія і Греція - виступають за якнайшвидше скасування обмежувальних заходів проти Росії.

Найгучніше в цьому хорі лунає голос Угорщини. Угорський прем'єр В.Орбан, який недавно побував у Москві, заявив, що "наприкінці першого півріччя в ЄС очікуються серйозні дебати стосовно виконання Мінських домовленостей, іншими словами, автоматичного продовження санкцій проти Росії не буде". Очевидно, саме позиція Будапешта щодо санкцій і стала основним приводом для Петра Порошенка зустрітися минулого четверга з прем'єром Орбаном у Брюсселі, де український президент перебував з візитом для переговорів з керівництвом ЄС.

Своє прагнення знизити або навіть скасувати європейський санкційний тиск на РФ Будапешт наполегливо аргументує нібито величезними втратами для угорського бізнесу й економіки, часом називаючи фантастичні цифри збитків. Однак, як ми вже докладно писали (див. "Угорщина. Найкращі друзі Росії", DT.UA №24 від 03.07. 2015 г.), річ не тільки й не стільки в санкціях. Навіть російський лідер на зустрічі з угорським прем'єром пояснив спад у взаємній торгівлі "кон'юнктурними чинниками" - нестабільністю валютних курсів, цін на енергоносії, ну й антиросійськими санкціями, звісно. "Винні не ми, а несприятлива міжнародна обстановка, - підтакнув Орбан. - Усе хороше в наших відносинах зроблено нами, а все погане - іншими".

Справді, експорт Угорщини в РФ торік упав на 39%, а взаємний товарообіг - на 40%. Але негативні тенденції, спричинені глибокою економічною кризою в РФ, пов'язаною передусім з низькими цінами на нафту й нереформованістю російської економіки, спостерігалися в торгівлі Росії з більшістю держав світу. Візьмімо хоча б Китай, оборот з яким у РФ найбільший і становить 12% її зовнішньої торгівлі. Торік експорт Китаю в Росію впав на 33% (з 50,9 млрд дол. У 2014-му до 34,1 млрд у 2015-му), а російський імпорт у Піднебесну знизився на 27% (з 37,4 млрд дол. до 27,3 млрд). І це без жодних санкцій. Тож, мабуть, річ не в них.

Прибувши до Москви у точно призначений день рівно через рік після того, як Путін урочисто відвідав Будапешт, 17 лютого, В.Орбан щосили демонстрував свою прихильність хазяїнові Кремля. "Я впевнений, що Росія не ворог Угорщини, а партнер Угорщини. Росія нашій країні, нашій батьківщині не загрожує, а пропонує партнерські хороші відносини. Угорщина і Росія зацікавлені в тому, щоб безпека в Європі зміцнювалася, нормалізувалися відносини між Європейським Союзом і РФ, - повідомив Орбан після переговорів з Путіним. - Угорщина - лояльний член ЄС. І якщо Росія і ЄС не зможуть налагодити економічне регіональне співробітництво, союз, тоді ми всі разом програємо у змаганні світової економіки. Здоровий глузд говорить про те, що ми повинні співпрацювати. Досі санкції автоматично продовжувалися, але цей період уже позаду".

Очевидно, після цих слів В.Орбану, який не звик виправдовуватися і який завжди упевнений у своїй правоті, нічого було сказати українському міністрові закордонних справ П.Клімкіну, який прибув з візитом до Будапешта через тиждень після поїздки Орбана до Москви. І хоча переговори з угорським прем'єром до останнього значилися у програмі візиту очільника українського МЗС, цю зустріч скасували під приводом участі Орбана в терміновій нараді з проблем міграції.

Багато хто, зокрема і в Євросоюзі, не може зрозуміти, що ж сталося з В.Орбаном. Адже колись він вважався одним з найбільш "антиросійських" політиків у Європі, а тепер виступає в ролі мало не "найліпшого друга" Путіна, який раніше, після безсторонніх висловлювань Орбана, дуже довго не приймав перекірливого угорця в Москві.

Причин експерти називають як мінімум дві. Диктаторові за натурою Орбану Путін, мабуть, симпатичний, він ним навіть захоплюється. І заздрить умінню тримати в руках скручену в баранячий ріг країну й зухвало ігнорувати вимоги Європи і США. Орбан, якого очільник Єврокомісії Ж.-К. Юнкер на одному з самітів якось зустрів словами "Привіт, диктаторе", явно прагне перейняти манеру поведінки Путіна - як у внутрішній, так і в зовнішній політиці.

Феномен Орбана в тому, що як лідер держави - члена ЄС він іноді примудряється робити речі, які не снилися навіть Януковичу, вважають деякі спостерігачі. Наприклад, у 2009 р., знову прийшовши до влади, угорський прем'єр розпорядився звільнити близько 500 журналістів з державної телерадіокомпанії. Обмеження демократичних свобод, зокрема й свободи преси, неодноразово викликали в Угорщині народні протести.

Намагаючись демонструвати незалежність, Орбан не тільки публічно критикує Брюссель і Вашингтон, а й часто чинить наперекір їм, порушуючи заведені у пристойному західному співтоваристві правила і навіть ігноруючи основоположні цінності. Можна довго перераховувати угорські закони, починаючи з конституції і закону про ЗМІ, ухвалення яких з подачі Орбана викликало різке невдоволення партнерів. Останній камінь спотикання - небажання Будапешта приймати біженців і його категорична незгода з планом розподілу квот на розміщення мігрантів по всіх країнах ЄС. Ці квоти керівник канцелярії угорського прем'єра Я.Лазар назвав "моральним імперіалізмом Німеччини".

Як і Путін, Орбан - талановитий популіст. Уже сьогодні замислюючись про майбутні вибори, він будує в Угорщині "неліберальну демократію" ("ліберальна держава не змогла б зменшити рахунки на газ і електрику") і робить ставку на низькі тарифи на компослуги для населення. А для цього йому необхідна Росія. І в цій необхідності - друге пояснення зближення Орбана з Путіним.

Одним з головних питань на зустрічах двох лідерів, як у Будапешті, так і нещодавно в Москві, було розширення єдиної в Угорщині АЕС "Пакш", що виробляє близько 40% електроенергії в країні. Нагадаємо: контракти на будівництво п'ятого і шостого енергоблоків, на їх сервісне обслуговування й поставки ядерного палива Будапешт без проведення тендера уклав з "Росатомом" наприкінці 2014 р. А рік тому угорський парламент, ухваливши спеціальний закон, засекретив цю угоду на 30 років. Однак відомо, що розширення "Пакш", назване Орбаном у Москві "проектом століття", коштуватиме понад 12 млрд євро, а Росія надасть Угорщині державний кредит на 10 млрд євро.

Проект викликав велике невдоволення Брюсселя, який уже заявив, що укладання угод на розширення АЕС "Пакш" без проведення міжнародного тендера не відповідає правилам ЄС із держзакупівель. У листопаді минулого року Єврокомісія розпочала процедуру розслідування ознак державної фінансової підтримки цього проекту. Як писала місяць тому угорська "Мадяр Ідек", у США і ЄС у проекті вбачають не тільки засіб зміцнення особистої влади Орбана, а й шлях поширення корупції.

Але Будапешт уже в передчутті надходження російських коштів. За інформацією угорських ЗМІ, гроші з Росії мають надійти вже в середині цього року - перші транші заплановано в розмірі приблизно 0,9 і 1,8 млрд дол. І немає жодних сумнівів, що прем'єр Орбан затято обстоюватиме цей проект, який не тільки дозволить йому втримувати низькі тарифи для населення і забезпечити голоси на виборах, а й "підживить" оточення, дасть потужний поштовх для розвитку угорської промисловості.

Ще один важливий для Орбана спільний проект з росіянами - оновлення парку вагонів Будапештського метро. Тендер виграв російський "Метровагонмаш", який протягом трьох років має відремонтувати 222 вагони. Контракт на 220 млн євро - це, звичайно, дещиця, порівняно з "проектом століття" Пакш-2 на 12 млрд, але для масштабів Угорщини - теж досить значна угода. А головне, що вона також чудово вкладається у плани Орбана з підготовки до виборів. Старе й аварійно небезпечне будапештське метро гостро потребує оновлення, і до початку електоральної кампанії через два роки жителі угорської столиці отримають капітально відремонтовані росіянами вагони для своєї підземки.

Але Москва теж бажає щось мати натомість. За своє "благодіяння" (в основному щодо "Пакшу") вона хоче отримати якусь компенсацію. Так народилася ідея продати Угорщині близько 30 російських вертольотів приблизно на 400 млн дол. НАТО давно критикує Будапешт за зрив програми розвитку сил спеціальних операцій, що зумовлений багато в чому саме відсутністю потрібної кількості багатофункціональних вертольотів. Але "вирішувати проблему" купівлею російських Мі-8 - це очевидний виклик Орбана Брюсселю і Вашингтону.

Щоправда, шлях російсько-угорській "вертолітній" угоді перепиняють європейські санкції. І, як стверджують деякі експерти, саме купівля вертольотів (як плата за російський кредит), а не горезвісні проблеми угорського бізнесу - основний мотив для Орбана постійно критикувати антиросійські санкції і закликати до їх скасування.

Очевидно, що за такого розкладу коштів та інтересів у відносинах Будапешта з Москвою Києву дуже непросто працювати з Будапештом і наївно розраховувати на його підтримку (або хоча б скромне мовчання) у питанні санкцій. Але це аж ніяк не може слугувати виправданням того, що в Угорщині ось уже два роки немає українського посла. Для будь-якої держави такий факт щодо неї - свідчення неповаги. Для країни-сусіда, яка ще й значиться у списку стратегічних партнерів України, - привід затаїти образу. Минулого тижня уповноважений угорського уряду І.Грежа, перебуваючи в Закарпатті, несхвально зауважив, що тривала відсутність українського посла в Угорщині - це "досить незрозуміла й дивна позиція". "Ми сподівалися, що під час недавнього візиту до нашої країни міністра закордонних справ України П.Клімкіна той, нарешті, представить Надзвичайного і Повноважного Посла, але цього не сталося, і посада залишається вакантною", - сказав Грежа. Але, сподіваємося, Будапешт невдовзі таки побачить нового українського посла. За нашою інформацією, документи на отримання агреману Київ угорській стороні вже відправив, а майбутня очільниця української дипмісії не тільки вибирає сукню для вручення вірчих грамот, а й готується, закатавши рукави, почати розбирати завали, що накопичилися за два роки.

Латати проломини й рихтувати шорсткості у двосторонніх відносинах нашим дипломатам не звикати. А от зі зведенням міцного фундаменту справи складніші. На жаль, Україна й Угорщина не мають великих спільних проектів (порівнянних хоча б з модернізацією будапештського метро), які могли б не тільки зблизити сторони, а й допомогти знайти спільну мову і в інших питаннях.

Україна вдячна Угорщині за те, що та у важкий для нас час стала першою країною, яка забезпечила реверсні поставки газу з Європи і довела, що це можливо зробити. Київ вдячний угорцям за підтримку запровадження безвізового режиму для українських громадян, за лікування й реабілітацію поранених в АТО й оздоровлення дітей, чиї батьки загинули або були поранені під час бойових дій у Донбасі, за обмін студентами.

Однак і проблем у "двосторонці" вистачає. Цього року угорська сторона різко скоротила кількість дозволів для українських вантажоперевізників - замість запитаних 45250 (на рівні 2014 р.) Києву запропонували лише 6,5 тис. на перший квартал, а пакет на весь рік навряд чи перевищить половину необхідної українській стороні кількості, що явно не відповідає потребам українських перевізників. Позиція Будапешта зумовлена, очевидно, тим, що угорські перевізники нині неохоче їздять на схід (їм вигідніше працювати в Євросоюзі) і не вибирають свою квоту, надану Україною, а відтак і для українців вони хочуть дзеркально знизити кількість дозволів. Але тоді виникає запитання: якщо з початку цього року нарешті запрацювала довгоочікувана зона вільної торгівлі між Україною і ЄС, і це має привести до зростання торгівлі, то хто перевозитиме ці вантажі?

Не йдуть угорці назустріч і в питанні спільного контролю на кордоні, який значно знизив би витрати обох сторін. А заодно й дозволив би виявити громадян України, які мають подвійне громадянство і які нині, проходячи український контроль, показують український паспорт, а на угорському виймають з "широких штанин" - угорський. На початку січня віце-прем'єр Угорщини Ж.Шем'єн миттєво відреагував на повідомлення Павла Клімкіна про плани запровадити спільний митний кордон: "Пан український міністр закордонних справ може бути абсолютно впевнений у тому, що Угорщина не буде партнером у справах, які могли б поставити під щонайменшу загрозу інтереси угорців у Закарпатті".

Це правда. Будапешт жорстко обстоює інтереси закарпатських угорців. Аж до закликів до Києва не відправляти їх у Донбас для участі в АТО. І якщо на рівні уряду це робиться відносно дипломатично, то політики з партії "Йоббік", яка набирає популярності, цілком відверті: "На жаль, офіційна позиція уряду Угорщини полягає в тому, що угорців, які проживають в Україні, не мають мобілізовувати в українську армію в більшому співвідношенні до загального населення України. Наша ж позиція в тому, що жодного угорця не повинні призивати в українську армію і змушувати боротися в чужій війні. Це не їхня війна і не війна Угорщини. Має бути встановлений мир. Але цього можна домогтися тільки тиском на Київ, який повинен поважати меншини і перестати вести війну проти власного населення", - заявив у лютому 2015-го в інтерв'ю російській "Свободной прессе" заступник голови комітету з закордонних справ угорського парламенту і депутат ПАРЄ Мартон Дьєндьєші.

Зате Закарпаття, схоже, "угорські" угорці дедалі більше вважають "своїм". За останній час там побувало близько 30 угорських держсекретарів, причому часто про їхні візити Будапешт навіть не ставив до відома український МЗС. Уповноважений уряду Угорщини з питань співробітництва з Закарпаттям І.Грежа ще не знайшов часу відвідати Київ, однак у Закарпатті вже побував.

Угорщина фінансово допомагає українським угорцям, виділяючи кошти на їхні освітні й культурні потреби. І в цьому не було б нічого поганого (особливо враховуючи скромні можливості українського бюджету), якби за закликами Будапешта до співгромадян та обласних центрів Угорщини "взяти відповідальність за долю закарпатської угорської громади" не проступали й інші, ніж "запобігання гуманітарній катастрофі", цілі…

Ще на початку свого третього прем'єрського терміну (2014 р.) В.Орбан заявив у парламенті про необхідність автономії для етнічних угорців, які живуть за кордоном, і надання їм подвійного громадянства. Поки що Будапешт відкрито не вимагає від Києва надати автономію закарпатським угорцям. Але минулої осені він був украй незадоволений "нарізкою" округів перед місцевими виборами, яка не відповідала бажанням як Будапешта, так і угорської громади Закарпаття створити "угорський виборчий округ". Перед виборами на об'єднавчому з'їзді (для консолідації зусиль) двох угорських партій (Товариства угорської культури та Демократичної спілки угорців України) був присутній і високий гість з Будапешта - віце-прем'єр Ж.Шем'єн. А після виборів у грудні 114 населених пунктів Закарпаття оголосили про бажання створити "окремий угорський район" із центром у Береговому.

Впадає в око, наскільки часто російські ЗМІ пишуть про Закарпаття, як ретельно й прискіпливо відслідковують тамтешні сучасні тенденції і вдаються до великих історичних екскурсів, як наголошують на особливостях цього краю, його "неукраїнськості" й відмінностях від "решти України", як підкидають і намагаються роздмухати жаринки сепаратизму. І немає жодних сумнівів: якщо Донбас таки отримає свій спеціальний статус згідно з Мінськими угодами, Москва продовжить "розхитувати" Україну і з Заходу, наполегливо вкладаючи в голови закарпатців думку "І чим ми гірші за Донбас?". А Будапешт їй допоможе?