"Чи потрібні ми нам?"

Євген Шибалов 19 липня 2013, 16:50
Донецк

Читайте також

Бути "донецьким", як на нинішній час, добре. Єдиний мінус — лихі язики стверджують, що це ненадовго. А ось бути донецьким без лапок — погано як не крути. Бо при нагоді тобі всяке лико поставлять на карб: і "твого" президента згадають, і проросійськість припишуть, і любителем блатняка оголосять.

І за все це доводиться віддуватися, і від усього цього — відбиватися. Доходить до того, що хочеться огризнутися — як сказав один мій донецький приятель своєму львівському другові: "Слухай, ми ж вашому не заважали п'ять років дурнею займатися, ось і ви нашому не заважайте".

А якщо до цього додати ще й низьку, навіть за українськими мірками, якість життя, то картина виходить зовсім невтішна. Відносно висока середня зарплата нівелюється жахливою екологією, а відповідно — високою захворюваністю вкупі з неадекватною охороною здоров'я та міцною залежністю від бюджету, що мусить волокти на собі важкий тягар соціальних виплат, отримувачами яких є дві третини (!) жителів Донбасу.

Але найбільше пригнічує відсутність чіткого уявлення про майбутнє. Місцева еліта здебільшого опустила руки і у відповідь на всі запитання та претензії киває головою в стелю, уповаючи чи то на Київ, чи то на Всевишнього. Господь, втім, незважаючи на безліч храмів, зглянутися і вказати шлях не зволив.

Українські інтелектуали, взагалі-то, теж — не Чіп і Дейл. У сенсі не поспішають на допомогу! Серед рафінованої інтелігенції вважається добрим тоном раз у раз пропонувати один і той самий рецепт порятунку: та відділити цей Донбас — і все! Хай валять у свою Росію, якщо так її люблять!

Стосовно "любові" до Росії — питання суперечливе. Принаймні партія "Русский блок", яка проголосила курс і на другу державну мову, і на інтеграцію з "братніми народами", набрала в Донецькій області на парламентських виборах 2012 р. аж... 0,4%. Ще можна поговорити з цього приводу з Олегом Скрипкою, Святославом Вакарчуком, а віднедавна — і з Марією Матіос. Перелічені діячі мистецтва вже пройшли свій етап ламання стереотипів, і аншлаг на своїх виступах у Донецьку не вважають чимось надзвичайним.

Та й, взагалі, від ідеї відділення пахне таким собі визнанням власного безсилля. Люди, котрі претендують на державну мудрість, цими словами, по суті, розписуються в тому, що не мають ані найменшого уявлення про роль, яку слід відвести Донбасу в Україні. Більше того — ніколи про це всерйоз не замислювалися.

І коли у звичайній балаканині, що ні до чого не зобов'язує, на це можна відповісти знаменитою цитатою про самозванців, які розбазарюють казенні землі, або запитати "а хто ж тоді буде у всьому винним?", то для серйозної дискусії є поки що тільки запитання. І немає натяку навіть на туманні силуети відповідей.

У такому разі порятунок потопаючих не може бути справою рук самих потопаючих. Не подужають. Регіональні еліти навіть не наблизилися до спроб знайти відповідь на геніальне запитання Кристобаля Хунти: "Чи потрібні ми нам?".

А наука обмежується розпливчастими натяками, не зумівши викристалізувати з маси формул і графіків чіткі "вкидання" для суспільної полеміки. Хоча поговорити є про що. Наприклад, до рук автора цих рядків потрапило досить цікаве дослідження спеціалістів Інституту економіки промисловості НАН України, в якому зроблено рідкісну спробу проаналізувати стан Донбасу за прийнятими у світі методиками.

Докладна розповідь про ці розвідки ще буде. Наразі стисле резюме. Піком розвитку індустріального суспільства вважається розвиток Європи в 1960-х. З цього моменту започатковується перехід до суспільства постіндустріального, а показники того часу стали еталоном, за яким вимірюють рівень так званої "первинної модернізації". Отже, до Європи 50-річної давності з усіх регіонів України найближче підступив... так-так, саме Донбас. І це той перший ступінь, який, за умови правильного підходу, виведе країну на нову орбіту.

Однак при цьому вчені досить категоричні щодо перспектив зазначеного регіону: шанси на успішний перехід у постіндустріальну стадію в Донбасу — одні з найнижчих.

Про це, за ідеєю, слід говорити на медійних майданчиках. Про це мають думати експерти й дискутувати політики.

Офіційний Київ воліє гасити грізні ознаки майбутнього бюджетними дотаціями на адресу давно збиткових галузей важкої індустрії. Місцева влада своїми жалюгідними ресурсами як може бореться з соціальними наслідками структури регіональної економіки, що практично себе вичерпала. Занадто мало залишається джерел надходжень, і занадто багато стає статей видатків.

Довго так тривати не може. Жахливий кінець обов'язково перерве тривалий жах без кінця.

Пролетаріат потужно відсвяткував День металурга і тепер протирає склянки в очікуванні Дня шахтаря. Ці найпопулярніші місцеві свята окреслюють безперспективну парадигму розвитку.

І ніхто, ніхто не наважиться вголос вимовити очевидне: розгорнуті в Донбасі потужності з видобутку та переробки корисних копалин — надлишкові. Стільки вугілля, коксу й металу — не потрібно. Ні для внутрішніх потреб України, ні для наповнення куцого сегмента світового ринку, який поки що утримують наші виробники. Саме тому заводи вже не просто зупиняються, а закриваються.

І супутня інфраструктура — надлишкова. У багатьох містах проблеми з водопостачанням пов'язані з тим, що вода тонким струмком тече по дну трубопроводів гігантського діаметра, побудованих колись у розрахунку на бурхливе зростання індустрії. Але вийшло як у старому естонському анекдоті: "не знадобилися".

У соціальному розрізі катастрофа полягає в тому, що й трудові ресурси виявляються надлишковими. Населення невпинно скорочується, а безробіття — то відносно стабільне, то трохи зростає. Малі міста вимирають, але черги в центрах зайнятості такі ж довгі. Якусь частину цієї озлобленої маси маргіналів працевлаштовує тіньова економіка, якусь, на жаль, — карний розшук та пенітенціарна служба. Чи надовго вистачить цих стримуючих чинників?

За відсутності чіткого бачення перспектив товстосуми метушаться, намагаючись вгадати тренди і правильно вкласти свої
мільярди. Гігантський спрут SCM абсорбує все, що хоча б теоретично може стати новим флагманом економіки: енергетику
(звичайну й альтернативну, вкупі з розподільними мережами), сільське господарство, телекомунікації. "Юні стоматологи" теж шукають щось надійніше, хоча й не таке смачне, як тіньові схеми та бюджетні відкоти, — будівництво, банківський сектор.

Але гроші беззахисні, а груба потуга держапарату нікчемна без ідей та смислів. З одного боку, навіть Ахметов може "купити" майбутнє хіба що в межах одного розиграшу чемпіонату України з футболу. З іншого — наймудріше державне планування не дасть результату, якщо воно не співвідноситься з планами та потребами суб'єктів економіки.

Вектор докладання зусиль потрібно вибирати всім разом. На що їх спрямувати? Відповіді, звісно, немає. Але хоча б запитання слід ставити.

Тоді легше буде шукати варіанти. Наприклад, можна взятися за зв'язування обірваних технологічних ланцюжків. Скажімо, одного разу Валентин Ландик скаржився, що метал для виробництва побутової техніки на своєму "Норді" мусить купувати в Італії, оскільки місцеві виробники нічого, крім горезвісного "чугунію", запропонувати не можуть. Але найцікавіше — з'ясувалося, що італійці купують базову сировину для своїх сплавів у заводів Донбасу. То, може, годилося б національному капіталу скооперуватися і створити власні потужності з переробки чавунних болванок у більш технологічну продукцію?

Фахівці, з якими доводилося в різний час розмовляти, впевнені, що це складно, але можливо. Зрештою, не дарма ж китайці кілька років тому радо вхопилися за технологію виробництва
сплавів із заданими властивостями для потреб авіакосмічної
галузі, розроблену в Донецькому національному технічному університеті.

Зрозуміло, це — варіант, породжений лише побіжним поглядом. Можливо, розумні люди придумають щось краще. Але хай же розумні люди нарешті над цим замисляться!

Інакше всі проведені тут "пілотні" реформи за їх ефектом можна буде порівняти хіба з косметичним ремонтом в аварійному будинку — нові шпалери не врятують, коли впаде стеля. Якийсь суто армійський підхід виходить: свіжопофарбований танк вважається новим.

Відсутність не те що креслень, але бодай ескізів майбутнього Донбасу позбавляє перспектив і його жителів. Донецьк дедалі більше перетворюється, за влучним висловом місцевої письменниці Олени Стяжкіної, на "місто, в якому не можна відбутися".

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
53 коментаря
  • ОЛЯ 1 августа, 11:18 ВСЕ БУДЕ ДОНБАС...ПР -ПАРТІЯ РОСІЇ... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Качура Павел. 31 июля, 00:50 Полная безнадёга.Все мои родственники живут в Донбассе.Половина из них пострадала от передела в прошлом,но все голосуют за своих палачей.Я там давно не был.Возможно там и прошли какие то изменения в сознании,но три года назад был полный мрак.Партия Регионов считает Донбасс своей вотчиной и любые проявления других мнений не допускались. В её руках там всё.Все СМИ без исключения,все государственные органы без исключения.Там просто другому мнению не откуда было взяться.Ему не было места. В сто раз хуже чем в СССР. И если быть откровенным то нынешнюю власть Украины,образно говоря,выбрал Донбасс.Но что удивительно,не за экономические преобразования,там в это никто и никогда не верил.Донбасс простил Януковичу все рецидивы,только за то,что он не бандеровец.Он "наш" и Россия станет нам сестрой и русский язык станет государственным.Украинская часть населения Донбасса полностью приняли, под давление прорусской части, и образ мышления и не свои приоритеты.Донбасс выбился из общей украинской психологии.Донбасс считает себя русским,если не территориально,то по духу.Народ разделённый ментально и не имеющий общих критериев при выборе власти,всегда в президенты изберёт мерзавца.Все президенты Украины приходили к власти на волне национальных распри.Для одних лишь бы не москаль,для других лишь бы не бандеровец.Все остальные критерии не в счёт.Вот и приходят к власти одни параноики и мошенники.Один был политик с нормальной психологией и того посадили в тюрьму.Я пять раз читал Историю одного города,и всё больше и больше нахожу сходства между тем что описано там и тем что вижу ныне в Украине. Просыпайся Донбасс.Если народ Украины будет единым в своих устремлениях,тогда только она сможет вырваться из этой исторической помойной ямы.Если к 15году Донбасс снова поведётся на вопли Колесниченко "русских бьют" уеду в Западную Украину и буду вопить об отделении её от восточной,Потому что она следующих пять лет такой власти не выдержит.Украина имеет огромные перспективы.Можно только представить что можно было бы сделать за три года,не вывези в офшоры 72 млрд баксов.Да её грабили и при Ющенко и при Кучме и при Кравчуке,но кто то же должен положить этому конец. Вот кто пообещает вернуть капиталы из офшорных зон в Украину и пустит их на благо всего народа т.е.создаст на них рабочие места за того и отдам голос. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Михасик 30 июля, 15:54 Мы все - донецкие, от востока до запада. я имею ввиду бесперспективность коррумпированного состояния, в котором пребывает страна. мы ищем врагов, виноватых (судя по комментам), мы не любим себя, мы не любим людей. нужна люстрация, ведь до сих пор бал правят коммунисты, а они себя за все время показали во всей красе. нужно перевернуть бюджетную пирамиду, тогда у местной власти не будет отмазки, типа сверху денег не дают. мы все сидим и ждем: одни, когда закончится этот кошмар, другие, что кто-то умный и хороший придет и все решит за нас. никто не придет...а если придет и сделает, то не для нас... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • луганский прохожий 30 июля, 10:39 _Донбас - це гангрена, яка перекидається на всю країну._ Коли пропонуєте референдум про надання Донбасу права на створення незалежної держави?:)
    читач 2 августа, 07:18
    ну, на створення окремої держави у вас розуму не вистачить, а от щодо перекинутись до рф, як на мене, хоч завтра. Тільки дайте час виселитись звідти всім адекватним і не забудьте забрать гадіків калісніченків, ківалових, ну, і само собою, проффесорів і покращувачів.
    луганский прохожий 5 августа, 15:11
    _Тільки дайте час виселитись звідти всім адекватним _:) Цікаво - А чому вони досі не переїхали якщо скрізь на сході їх оточують "неадекватні"?:)
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Десь так 29 июля, 08:01 Донбас - це гангрена, яка перекидається на всю країну. А з гангреною відомо як поступають. Звісно, там є хороші люди і їм знайдеться місце в Дніпропетровську, Києві, Вінниці, Херсоні, але більшість не підходить європейській Україні майбутнього. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Паниковский 28 июля, 14:44 И еще в тему: http://www.pravda.com.ua/articles/2013/07/25/6994933/ А Вы говорите о Донбассе ...
    Паниковский 28 июля, 14:54
    П.С. Как было когда-то сказано?: "Эти козлы мешают нам жить" - теперь, понятно о чем шла речь
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Паниковский 28 июля, 14:31
    Ник Вчера, 19:27 Угу, страшилки времён оранжевой революции превратились в реальность, когда таки пропихнули своего вороватового борова в президентское кресло. За островок относительного благополучия можно только порадоваться.
    Ну тогда Вам скорее всего "понравится" это: http://www.pravda.com.ua/news/2013/07/27/6995072/
    Паниковский 28 июля, 14:36
    П.С. Да и в плане оценки высших иерархов церкви - весьма поучительно.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Стёпа 25 июля, 22:25 Если там так хорошо,почему же вот пишут- У 2013 році більш ніж 105 тис. шахтарів отримають вугілля на побутові потреби. Про це йдеться в останньому звіті Міненерговугілля, повідомляє УНН. Згідно повідомлення Міненерговугілля, у 2013 році чисельність шахтарів, які мають право на отримання вугілля на побутові потреби, складає 105,9 тис. осіб, а обсяг пільгового вугілля на побутові потреби складає 596,2 тис. тонн. Як раніше повідомляв УНН, з початку року громадянами України було отримано 351тис. 900 тонн вугілля на побутові потреби, що становить 61,1% від річної потреби. Нагадаємо, цьогоріч Державне підприємство "Макіївугілля" забезпечить вугіллям на побутові потреби 10 тис. 202 українців. У кількісному еквіваленті вуглеотримувачам планується вивезти 58 тис. 209 тонн вугілля.
    луганский прохожий 26 июля, 10:10
    _Если там так хорошо,почему же вот пишут- У 2013 році більш ніж 105 тис. шахтарів отримають вугілля на побутові потреби._:) Отримують вони вугілля...безкоштовно, бо є такий закон, що бувші шахтарі мають право у разі обігріву помешкань вугіллям отримувати його безкоштовно, а ось якщо у шахтаря обігрів газом то йому вугілля не видають . Тобто а Ви поти будете якщо щось можно буде отримувати безкоштовно згідно закону?:)
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • сергей 23 июля, 07:44 Автор пишет, что "для серьезной дискуссии есть пока только вопросы. И нет намека даже на туманные силуэты ответов". Возможно, именно здесь следует искать выход из ситуации, т. к. у Аристотеля говорится, что в правильно поставленном вопросе - больше половины ответа. Следовательно, если отсутствуют ответы, то это указывает именно на туманность вопросов и туманность дискуссии. Просите (спрашивайте) правильно, говорит Христос, - и дано вам будет. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • госдеп 22 июля, 22:08 херней не занимайтесь. Все передовое исходит от англосаксов. Какой ахмет и донецкие. В воровстве конечно нет равных. Может только уступаем дюдоедам из африки. Поэтому пока не поздно здавайтесь выше упомянутым. Кстати одежду обувь машины, и детей в том же и направлении. А люмпен пролетариат даже и это не может осмыслить. Извилина слишком прямая. Бухло и донецкий шахтер в котором играют 25 парубков из южной америки, и 2 украинца - вот этим суррогатом гордятся. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.92
EUR 29.09