Чорно-біле синьо-жовте

Сергій Рахманін 17 квітня 2015, 22:30
флаг

Читайте також

 

Відгукуючись на низку гучних убивств, хтось написав: у країну, мовляв, повернулися 90-ті. Схоже відчуття виникло і в мене, але трохи раніше. І з інших причин. 

У кожного свої спогади про останнє десятиріччя минулого століття, свої відчуття минулого часу. Для мене цей знаковий період вітчизняної історії насамперед був епохою войовничого хама. Епохою відмови від декорацій і манер під час скоєння грабежу та насильства. Цей часовий відтинок вирізнявся не тільки очевидним домінуванням грубої сили у виконанні враз закоренілих хижаків (особливо помітним на тлі ганчір'яного безсилля держави, яка повільно дорослішала). Не тільки майже тотальною перемогою безпринципності над будь-якими принципами, беззаконня над будь-якими законами. Він продемонстрував здатність незчисленної кількості дуже різних людей нові правила життя приймати, виправдовувати, навіть захоплюватися ними. 

Саме тоді найагресивніші ставали найуспішнішими, а найцинічніші — найбагатшими. Хам почувався господарем і на брудних вулицях, і у високих кабінетах. Вільні від "рамок" і "планок" бачили в країні поле чудес, засіяне легкодоступним золотом і заселене легковірними дурнями. І вони перепаювали й переорювали його, рук не покладаючи. 

Але не про них наразі мова. Не всі так уміли, не всі так могли. Не всі так хотіли. Однак багато тих, у чиїх серцях, душах та головах квартирували принципи, заповіді й правила, на диво легко узаконювали їм недоступне, освячували їм чуже. 

Населення звикало до повсякденного приниження людської гідності, до знецінення людського життя. У той дуже різкий час зло не тільки втрачало свою відразність, воно ставало почасти привабливим. Завдяки зусиллям тих, хто раптом переглянув свої погляди на добро. Хамство ставало бонтоном. Політики мавпували бандитів. Громадські діячі перетворювалися на добровільних адвокатів грабіжників. Журналісти "закачували" у бездушних персонажів штучну одухотвореність. Недурні люди починали виправдовувати і обґрунтовувати розбій усіх видів — від вуличного до державного, підтягуючи логіку й філософію під інстинктивні діяння "биків" будь-якого рангу. 

І ось уже цинізм починав сприйматися як прагматизм, хамство — як принциповість, жорстокість — як рішучість, "відмороженість" — як відвага. Банальний гопник легким порухом щедрої руки перетворювався на романтичного робінгуда, якщо частину вирученого за розбій жертвував сиротам або церкві. Легендарний вітчизняний скоробагатько Семен Юфа на початку 90-х влаштовував помпезні благодійні акції, де дещиця "віджатого" пафосно переплавлялася в хліб і видовища. При цьому активно експлуатувалося культове кіношне гасло "Украв — віддав дітям". І маса відомих мені буцім ліберального толку персонажів відверто зворушувалася: "А міг же би просто вкрасти". 

Люди, чиїми роботодавцями виявлялися "несподівані товстосуми", майже неминуче ставали добровільними захисниками своїх хазяїв. Поступово занедужуючи на своєрідний "стокгольмський синдром". Особливо гостро це відчувалося в медіа-війнах, які щойно зароджувалися. "Наїзд" на бізнес власника з часом починав сприйматися як особиста кривда. І шкала цінностей стиралася, планка вимог роздвоювалася. Одна — для своїх, інша — для решти. Це заважало критично оцінити події, роздивитися головне. Очевидне благодіяння "свого" ніби як звільняло тебе від визнання такого ж очевидного його злодіяння. Часто корисливий інтерес роботодавця слугував замутненою оптикою при вивченні інтересів країни. Щирість помилки не скасовувала помилки як такої. І, що найсумніше, часто це стосувалося людей чесних, совісних і розумних. 

Людина завжди тяжіє до двомірного сприйняття світу. В 90-тих світ штучно й швидко розділився на "сильних" і "слабких". І чимало тих, хто не мав у собі достатньо сил і бажання бути слабким, тягнулися до того, що помилково розуміли під справжньою силою. Виправдовуючи, вибачаючи й не помічаючи ні грабованої країни, ні трупів у штольнях і лісосмугах. "Ну, час такий", — найпоширеніша тодішня відповідь власній совісті. 

Непевні часи, вони — такі. І тепер часи непевні. І такий тривалий екскурс в історію не випадковий. Усе це так недавно було. І все так швидко забулося.

90-ті повертаються. Але з новими технологіями й іншою зброєю. Та сама логіка, та сама філософія. Але інші символи. Плюс війна, що тільки стимулює бажання бачити світ чорно-білим, розділеним на своїх і чужих; що послаблює імунітет проти цинізму й жорстокості. 

Про новий виток журналістської війни, приводом до якої став "навколоколомойський" конфлікт, сказано достатньо, щоб повторюватися. У словесних чварах сказано достатньо, аби вірити, що зможу когось швидко переконати. 

Але це не привід не спробувати. Дві третини прожитого віддано професії. Дивитися на гризню між журналістами важко. 

Не тільки тому, що зайве тлумисько лише посилює тяжку атмосферу наростаючої ворожості. Не тільки тому, що безглузда медіа-війна й надалі знищуватиме довіру до ЗМІ, що й без того стрімко розтрачується. Бо навіть цінність зваженого сюжету або неупередженого тексту нівелюється, коли читач (глядач, слухач) спостерігає, як стриманий автор, сперечаючись у соцмережах, опускається до майже тваринних (підсвідомо копійованих?) рефлексів. 

Сьогоднішні чвари штучно розпалюються з будь-якого приводу, — чи то формування конституційної комісії, створення ТСК, чи смерті Бузини. Не судіть — не судитимуть вас. Оцінюймо — і нас цінуватимуть.

Тих, хто звик ділити чуже, тільки тішить війна між журналістами. Між тими, кому ділити нічого. Між тими, хто ділився всім, чим міг, із колегами та Майданом. Хто ділиться всім, чим може, одне з одним і з країною. Дивна річ: чесні розумні люди з незавидним безумством шпетять одне одного, на превелику радість своїх ворогів прихованих і явних, зовнішніх і внутрішніх. Які експлуатують їхню щирість і торгують їхнім патріотизмом. Хоча знаю напевно: раптом щось сталося б — більшість колег (всупереч ідіотським образам) захистять одне одного. Фізично. На відміну від більшості роботодавців. Які рятуватимуть те, що нижче спини, за першої ж нагоди. 

Не розумію суперечок про рамки свободи слова. Розумію одне: свобода слова не означає свободи хамства. Ми повільно й неминуче по краплі вичавлюємо з себе рабів. Настав час привчати себе до ще однієї гігієнічної процедури — квартами вичерпувати з себе хамів. Щодня. Для загальної користі. 

Додаючи до нав'язаної нам загальної війни розв'язану міжусобну, ми відтягуємо загальну перемогу. Перемогу, яка має означати тріумф розуму над рефлексами. Перемогу думки над емоцією. Перемогу жорсткої справедливості над жорстокою силою. А перемога справедливості, крім усього іншого, передбачає заборону на крадійство, а не умову жертвувати на благо суспільства частину награбованого. 

Ті, хто повинен служити очима, вухами й частково мозком держави, не може розмінюватися на невдячну роль чужих рук. Не завжди чистих. Та й неважливо, чиїх. Так уже склалося: за великим рахунком, усі, хто реально приймає рішення в нашій країні, — родом з 90-х. Так, вони виросли з коротких штанців "Адідас", тісних червоних піджаків і шкіряних курток. Але вони всі родом звідти. Наш, а не їхній Майдан мав послужити причиною остаточної втечі "90-х" із кабінетів і голів, з правил і звичок. А не приводом для їхнього "патріотичного ренесансу". 

90-ті знову в нашому житті. Вони — у спробі знайти прихисток у невиправданому поділі на своїх і чужих. У подвійних стандартах. У схилянні перед грубою силою. У реставрації "стокгольмського синдрому". У неправильному розумінні патріотизму. У прагненні виправдати очевидне злодіяння очевидним благодіянням. У готовності вибачити грабіж і мародерство (тоді — во ім'я дивного розуміння справедливості, тепер — во ім'я дивного розуміння патріотизму). У невір'ї у власні сили. 

У щирому захопленні хамством. У байдужому ставленні до насильства та приниження. У готовності вправно виправдати мерзоту. У підміні прагматизму цинізмом. У небажанні критично оцінювати дійсність. Країна не будується на індульгенціях і єпітиміях, вона будується на вірі й переконаннях. На єдиних вимогах до "чужих" і "своїх". Умовних і реальних. Це єдиний розумний "чорно-білий" підхід до життя. Інакше гору беруть сірі. Завжди. 

Навіть не знаю, що більше дивує. Відверта радість з приводу загибелі Калашнікова й Бузини? Чи незбагненна легкість, із якою приймаються версії їхнього убивства? 

Ненависть до живих сильних ворогів якщо й не можна виправдати, то можна пояснити. Але сильний не штурхає вбитого. Словоблудна ненависть до покійних огидно смердить боягузтвом. Велегучне філософське оправдання вбивства, — не завжди, але як правило, властиве тим, хто не здатний особисто вийти на побачення зі смертю, хто однаково боїться померти і позбавити життя іншого, коли знадобиться. Прагнення хитромудро виправдати чужу безглузду жорстокість війною майже завжди властиве тим, у кого війна з власною совістю. Або з власними страхами. Сильні йдуть на смерть без зайвих слів і пафосних постів у fb. Сильні вбивають ворогів vіs-a-vis. Базіки, зустрічаючи навіть незагрозливих опонентів на вулиці, воліють переходити на протилежний бік. Перевірено не один раз. 

Майдан і війна вимушено привчають нас до буденності смерті. Але не рятують від необхідності намагатися залишатися людьми. Ненависть до ворогів не означає перетворення на мізантропів. А стосовно журналістів — навіть праведний гнів не наділяє правом насильницької евтаназії душ тих, хто нас читає, слухає й дивиться. 

Ніхто не знає напевно мотивів убивць Калашнікова й Бузини. Поки що немає підстав пов'язувати ці дві події, хоча зв'язок видається логічним. Сумний досвід розслідування резонансних злочинів дозволяє засумніватися в тому, що громадськість дізнається правду. Версія про ліквідацію свідків у "справі Антимайдану" видається, як мінімум, дуже силуваною. 

"Народні месники" чи "рука Путіна"? На перший погляд логічною бачиться друга версія. Жертви — особи, які загрожували безпеці країни значно менше, ніж деякі чинні представники влади. Але вони були очевидними (хоч і трохи карикатурними) противниками політики Києва. Їх усунення — чудовий спосіб дестабілізувати ситуацію в Україні. Особливо якщо ескалація воєнних дій з деяких причин ускладнена. Добрий привід перемкнути увагу від звірячих убивств українських військовополонених сепаратистами. Вдалий момент для запуску потрібної "хвилі" на Заході. Ще кілька (не дай Боже) таких убивств — і Вашингтон із Берліном та Брюсселем почнуть висловлювати "крайню стурбованість" не Москві, а Києву. Що, власне, Москві тільки на руку. Незалежно від того, чи справді вона стоїть за вбивствами, чи грамотно інформаційно їх використовує. Саме про це варто подумати борцям із тими, хто "ллє воду на млин ворога"

На цьому тлі некрофільська радість частини населення, недвозначні заклики чи реальних, чи фейкових "месників" — подарунок Кремлю. Сам він організовує таке чи просто користується.

Залиште упокоєних турботам Бога. Подумайте про живих. Ворогів. Друзів. Про оживання Батьківщини. Про мертвіння власних почуттів. 

Що мертвіють як в 90-ті. Тільки тоді не було ризику, що "войовничий хам" перетвориться на "кривавого хама". На знеособлений образ людини, що воює за своє (що по-різному відчуває) і повільно втрачає людську подобу. Ми не знаємо і не можемо знати, скільки людей щиро прагнуть помсти, не бажаючи думати про те, як їхня щирість стає частиною чужої зрадницької гри з перетворення держави на Руїну. 

І тоді не було війни. Майдану перед війною. Стількох смертей, за які вже точно не Бузина і не Калашніков насамперед мають відповідати. А ціна легковажної угоди із власним сумлінням нині — вища. 

Синьо-жовте яскравіше за чорно-біле. Давайте частіше протирати замутнену оптику. Інакше прийдуть сірі. І викинуть білий прапор. 

Не вийде. Ми надто яскраві.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
53 коментаря
  • Flutter 23 апреля, 23:40 anatolii: «Але кожен з українців, як на мене, роблячи остаточний вибір, у союзі з ким вільна Україна можлива (Лєнін), повинен хоча б осмислити для самого себе прийнятність і цінність того «божевільного» жесту, про який пише Славой Жижек...» - на власному досвіді переконавшись, яким є ПРАВОВЕ!!! життя у ФРН і Данії, визначив для свідомого українця правильний (бажаний) вибір напрямку прикладання зусиль: вільна ПРАВОВА!!! Держава Україна можлива у союзі (гармонії) ВИКЛЮЧНО!!! сама з собою, на кшталт Данії – держави, дохідна частина бюджету якої перевищує видаткову частину її бюджету. Не вбачаю сенсу у будь-яких союзах, а особливо в утвореннях на кшталт СРСР. Україна має йти по життю своїм ВЛАСНИМ!!! шляхом, як це робить Данія. Сьогодні для України головне – віднайти свій ВЛАСНИЙ!!! шлях і впевнено йти по ньому.
    anatolii 24 апреля, 01:10
    “To be or not to be – that is the question”... І не забувайте, що всі ми все-таки належимо до однієї, фундаментальної спільноти- спільноти жителів планети Земля, чи як нас ще називають у цій якості- до людства....
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Flutter 23 апреля, 12:09 З інтерв'ю Славоя Жижека на "Критиці": «Сьогодні потрібен «божевільний» жест відкидання самих прописаних умов конфлікту і проголошення базової солідарности українців і росіян. Слід почати з організації подій братання через лінії навʼязаних поділів, створення спільних організаційних мереж між справжнім емансипаторним осердям українських політичних діячів і російською опозицією до Путінового режиму» - словенський психоаналітик лаканівської школи, марксистський соціолог, філософ та культуролог рекомендує українцям «божевільний» проект створення спільних організаційних мереж між осередям свідомих українців і російською опозицією до Путінового режиму, тобто ініціативу мають проявити саме Українці, бо російська опозиція настільки «загострена» на власних проблемах, що Україна ними розглядається виключно, як НЕГАТИВНИЙ ФОН!!!. Разом з тим, який досвід боротьби російської опозиції із всеохоплюючим впливом російських олігархів-крадіїв на життя Росії можуть перейняти свідомі Українці, задля успішної боротьби із олігархами-крадіями, вирощеними «на свою біду» довірливим народом в Україні? На сьогодні Росія сама відсторонюється від України і робить це АГРЕСИВНО!!!. Для свідомих Українців сучасний досвід російської опозиції є НУЛЬОВИМ!!!.
    anatolii 23 апреля, 19:38
    Якщо весь цей ваш пост вважати визначенням поняття "свідомі українці", то звісно, таким "свідомим українцям" немає жодного сенсу брататися будь з ким у Росії. Але кожен з українців, як на мене, роблячи остаточний вибір, у союзі з ким вільна Україна можлива (Лєнін), повинен хоча б осмислити для самого себе прийнятність і цінність того «божевільного» жесту, про який пише Славой Жижек... В середині 90-х я разом з московськими колегами відвідав Шанхай на запрошення китайської сторони і за її рахунок. І ось у одній з бесід китайський колега сказав нам, що вони не розуміють чому ми у СРСР ділимося, розходимося. "Подивіться на нас,-продовжив він,- ось ми, китайці,- він показав на п'ятьох китайців, що приймали участь у зустрічі,- набагато більше відрізняємось один від одного, ніж ви між собою, - і він показав на нас. І це була чистісінька правда, бо, як на мене, перед нами сиділи казах, в'єтнамець, японець і двоє китайців. І всі вони були професурою Шанхайського універу. А освіту свою вони здобували хто у Союзі, а хто на Заході.... Що ми могли відповісти нашим китайським колегам?... І що ми маємо зараз? Нерозділений Китай став найпотужнішою економікою світу, китайські вчені вже стали світовими лідерами по кількості публікацій з окремих наукових напрямків, китайські вчені-генетики вперше у світі змогли модифікувати гени людського ембріона (одне з останніх досягнень),... А що ми, розділені? А ми вперто намагаємось виграти ті війни, які програли наші батьки і діди, і безнадійно програємо олігархам свою. І довоювались до того, що тут зараз нами керують менеджери диявола... Найбільш свідомі з нас кричали "Юлі волю!", навіть не усвідомлюючи, що єдиною вільною людиною в Україні була саме Юлія Тимошенко. Вона й зараз залишається такою... А Росія? А в Росії і для Росії Путін також не хто інший, як менеджер диявола. То ж сіркою однаково смердить що у нас, що в Росії. Хоча давно і добре відомо, що "кожному його пахне"...
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • anatolii 22 апреля, 21:12 З інтерв'ю Славоя Жижека на "Критиці": "Якщо Україна у підсумку стане сумішшю етнічного фундаменталізму та ліберального капіталізму, в якій за ниточки смикатимуть олігархи, вона буде такою ж европейською, якою сьогодні є Росія (або Угорщина). (І, до речі, надзвичайно важливо також розповісти повну історію конфлікту між різними групами олігархів – «проросійськими» і «прозахідними», – який формує тло великих суспільних подій в Україні.) Тож так, протестувальники на Майдані були героями, але справжня боротьба починається тепер, боротьба за те, чим бути новій Україні, і ця боротьба буде значно важча, ніж боротьба проти путінського вторгнення. Тут буде потрібен новий, значно ризикованіший різновид героїзму. Взірець цього героїзму можна побачити у тих росіянах, які хоробро протистоять націоналістичним пристрастям у власній країні й засуджують їх як інструмент у руках тих, хто при владі. Сьогодні потрібен «божевільний» жест відкидання самих прописаних умов конфлікту і проголошення базової солідарности українців і росіян. Слід почати з організації подій братання через лінії навʼязаних поділів, створення спільних організаційних мереж між справжнім емансипаторним осердям українських політичних діячів і російською опозицією до Путінового режиму. Це може звучати утопічно, але тільки такі «божевільні» дії зможуть надати протестам справді емансипаторного виміру. Інакше ми отримаємо просто конфлікт націоналістичних пристрастей, яким маніпулюватимуть олігархи, що причаїлися за кулісами....." І чи є ці нові герої, хто вони і де вони? І чи потрібні вони насправді?
    spragly 23 апреля, 08:23
    А ви спробуйте самі, а потім досвідом поділитесь. Скільки таких браталися, а потім кидали рідну хату, і справно служили крутим емансіпаторним побуждєніям росіян. Таким вам навіть пісню присвятили: "Он медлит с ответом, Мечтатель-хохол: - Братишка! Гренаду Я в книге нашел. Я хату покинул, Пошел воевать, Чтоб землю в Гренаде Крестьянам отдать. Прощайте, родные! Прощайте, семья! «Гренада, Гренада, Гренада моя!»
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 22 апреля, 15:57
    Василий Дукант 20 апреля, 23:36 Леся, Вы все правильные вещи отвечаете. В который раз их видно и слышно вокруг. А что Вы думаете, от этого что-то поменяется? Врядли. А вот если что-то пытаться делать, двигать, тормошить, ... и этим самым пытаться менять нынешние институции, то глядишь что-то и начнет меняться. Только не рассчитывайте на скорое чудо. Ну, а так все правильно говорите.
    Как написано было - "Вначале было Слово...".Эта фраза , она многогранна. И , сейчас важно, философию поменять, тем более, что население просто зомбировал, например, если человек хотел отстоять свои права , например на 2 га земли или на 1 соток, сразу - "ты - не совок , и т.д." . Поэтому важно, чтобы появилась философия, которая называется "ИМЕЮ ПРАВО", а эти права в Конституции записаны, кстати право и реализация права (Закон), это РАЗНЫЕ ВЕЩИ. Например , хотели убрать такие права как на труд, на медицину, на землю и т.д., так вот эти ОСНОВНЫЕ ПРАВА ИМЕЮТ ВСЕ ГРАЖДАНЕ, а как они реализованы - это другое, поэтому, если есть безработица, это НЕ ЗНАЧИТ, что нет права на труд, просто человек получает социальные гарантии, пока не нашел работу, тоже и с медициной, ДАЖЕ ЕСЛИ У ТЕБЯ НЕТ ДЕНЕГ _ ТЫ ДОЛЖЕН ПОЛУЧИТЬ МЕДПОМОЩЬ и т.д. У нас людей довели до того, что люди НИЧЕМ НЕ ПОЛЬЗУЮТСЯ, потому что внушили, что современные системы - это постоянная борьба, жесткость, агрессия, что и создали в Украине, потому что ничего про современные системы, а тем более системы будущего не знают. Ну, а волны, я думаю сейчас не нужны, если создавать, то конструктивные, и давно я говорила, что необходима конструктивная группа по экономике, потому что то, что делается в экономике - абсурд. А, тем более сейчас, мы видим снова стремление выкачать по полной,а нам надо, чтобы в обществе появилось больше доверия и согласия, поэтому надо дать народу деньги, через ДРУГУЮ ТАРИФНУЮ СИСТЕМУ, через справедливую ЗП И стандарты, через АКЦИИ, если предприятия будут продавать, и возврат вкладов СССР, причем , если говорить о справедливости, то нужна индексация, я противница всяких приватизаций, особенно сейчас, потому что это ничего не дает основной части населения и даже хуже делает, поэтому нет никакого смысла.
    lesya 22 апреля, 16:16
    Нам нужны реформы имени Хрущова, а именно:думать, давать, создавать, развивать, учить, помогать, способствовать и т.д. , хотя трудная у нас обстановка на Востоке, но тут, на мой взгляд мировые лидеры и страны должны помочь и тоже поменять свою политику, выбрать как будет мир развиваться, и Украина тут краеугольный камень.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Flutter 22 апреля, 11:04 Volga: «Так, це здається не справедливим. Але лише здається. Бо успішність не завжди є наслідком справедливості» - у країні, в якій влада дискримінує СЕРЕДНІЙ КЛАС!!! і таким чином (субсидіями) «прихиляє на свій бік» тих, кого зобов’язана по своїй (держави) суті захищати РЕАЛЬНИМИ!!! пенсіями і зарплатами, демократії , як такої, - НЕМАЄ!!!. Розмови про «життєву успішність» олігархів-крадіїв – то від ЛУКАВОГО!!! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • volga 22 апреля, 09:59 Flutter Висновок: свої соціальні обов’язки держава перекладає «на плечі» більш життєво успішних громадян, що і є непрямою їх дискримінацією. Так, це здається не справедливим. Але лише здається. Бо успішність не завжди є наслідком справедливості. Особливо у країні, де така значна корупція і привнесена філософія злодійства. Коли злодій шапок стає президентом, то хіба можна говорити про справедливу успішність. Справді успішні люди завжди готові поділитись своїми здобутками. Кожен німець третину заробленого віддає на неуспішних, бо розуміє, що не можна зарікатись від тюрми та сумки. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Flutter 21 апреля, 21:03 «Недурні люди починали виправдовувати і обґрунтовувати розбій усіх видів — від вуличного до державного. … 90-ті повертаються. Але з новими технологіями й іншою зброєю. Та сама логіка, та сама філософія. Але інші символи. … У небажанні критично оцінювати дійсність. Країна не будується на індульгенціях і єпітиміях, вона будується на вірі й переконаннях. На єдиних вимогах до "чужих" і "своїх". Умовних і реальних. Це єдиний розумний "чорно-білий" підхід до життя. Інакше гору беруть сірі. Завжди. … А ціна легковажної угоди із власним сумлінням нині — вища» - цитую для підготовки до наступного: державні субсидії – це непряма дискримінація державою громадян за ознакою їх життєвої успішності. Надаю пояснюючий розрахунок на прикладі стандартної трикімнатної квартири із встановленою державою від 01.04.15. середньою вартістю для такої квартири житлово-комунальних послуг – 1800 грн. Розраховуємо два варіанти: (І) – у такій квартирі мешкають троє громадян із сукупним місячним доходом у 3600 грн. 15% від якого - обов’язковий платіж - становлять 540 грн., тобто субсидія встановлюється у розмірі (1800-540)=1260 грн. (ІІ) – у такій квартирі мешкають троє громадян із сукупним місячним доходом у 8000 грн. 15% від якого - обов’язковий платіж - становлять 1200 грн., тобто субсидія встановлюється у розмірі (1800-1200)=600 грн. Субсидія вкладається у рахунки на (воду + світло + газ + послуги ЖКГ), тобто на реальний ТОВАР!!!, який має ринкову ціну. Квартира варіанту (І) платить за ТОВАР!!! 540 грн. Квартира варіанту (ІІ) платить за ТОВАР!!! 1200 грн. Два платника – дві ціни: (540+1200)/2= 870 грн. – середня ціна ТОВАРУ!!! Саме такою до 01.04.15. була вартість житлово-комунальних послуг для стандартної трикімнатної квартири, яку взято за приклад. Висновок: свої соціальні обов’язки держава перекладає «на плечі» більш життєво успішних громадян, що і є непрямою їх дискримінацією. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Игорь Светлый 20 апреля, 21:46 Кого интересует ликвидация Калашникова и Бузины, так это цепь продолжение резонансных убийств и доведения до самоубийства мэра Мелитополя Сергея Вальтера, экс-губернатор Запорожской области Александра Пеклушенко , с которым у Вальтера были общие дела. Ну а позже из за того что знал, вышел самостоятельно из окна Чечетов, потом Мельник, ну а что касаемо Калашникова, то он был просто исполнитель чужой воли, хотя и знал Сценариста всего того, что проходило на майдане или на антимайдане. Ну а Бузина ходил где хотел и догадывался о том, о чем нельзя было, и что бы не болтал лишнего, был ликвидирован просто за компанию. В одном прав Фесенко, что за спиной этих людей( а ликвидаторы это спецы-стрелки-россияне) живущие в окрестностях Киева или в самом Киеве под вымышленными именами но на легальных паспортах, ведущие как обычно тихий образ жизни, оставленные здесь еще во времена смуты на майдане…С схронами оружия соответственно. О их подготовке говорит тот факт, что обстрел авто батальона КИЕВ1. это увести следствие куда то в сторону…И был сделан так играючи, без всяких на то дальнейших зацепок. Но это не все жертвы, будут еще минимум две, но попозже когда у следствия будет очередной «висяк». Нужно объединять эти дела в одно производство, что бы докопаться до истины, что же и кого же знали эти ушедшие из жизни граждане и что же все такие такие списки(2-экземпляры они хранили где то ). Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 20 апреля, 15:48
    Микола Думич Вчера, 13:12 Про яку славу нації можна цвірінькати, якщо всі без винятку України Президенти – ФСБ-агенти? Про яку боротьбу за Україну-неньку можна щебетати, якщо вся служба агентури ФСБ зводилася і зводиться до тупо-тупого гавкання на Тимошенко? Тупа, як табуретка, служба мільйонів простих, як амеби, агентів... Про яку повагу до "народу" може бути мова, якщо вся його героїчна і остервеніла боротьба мала на меті впарити тому "народу" ті податки, ті зарплати, ті пенсії і такі тарифи, які тому "народу" елегантно і невимушено впарили??? Під унікально цинічну мантру: "Герої не вмирають"... При тому, що всіх прИзидентів Україні призначала і призначає "побожна" і "патріотична", - аж блювати хочеться!,– Галичина. Тотально упокорена Медведчуком і Московським Патріархатом. Краще б ви купалися частіше, аніж сповідаєтеся. Тому що брешете частіше, аніж дихаєте. І після кожної сповіді крадете ще швидше... Влаштували Руїну на пустуючих чорноземах під час світової продовольчої кризи, нащадки миздобулів, навіть ненароджені іще,- вже завинили МВФ, а ті чоботи кирзові і куфайки у вишиванках - про славу лементують!!! Постгеноцидний соціум фанатів пива і футболу воістину унікальний в маразмі своєму колективному. І той маразм упосліджених і духом ницих злидарів – зворушливо-колективний і фатально-масовий!!! – є набагато більшою загрозою державности України, аніж російська окупація. Набагато... І дайте спокій Тимошенко. Хай працюють на благо Нації Путін, Вальцман і цироз печінки...
    Я понимаю о чем Вы говорите, и что Вы переживаете, видя как все у нас валится. Я читаю многие комментарии, и после такой критики, сразу идет или критика политиков, бизнесменов пофамильно, или указывается на Повадыря, мол Мессия. При этом страной правят люди приглашенные, а вот у меня критерий такой - куда обычному человеку обращаться за защитой своих прав? Что по каждому поводу судиться? А зачем тогда вся эта махина? Депутаты, поддепутаты, гражданские организации, партии, если гражданину НЕКУДА ОБРАТИТЬСЯ? Вот просто нагло повысили цену на газ собственной добычи - НИЧЕГО, правда, некоторые САМИ ПОШЛИ В БОЙ. Зачем все эти НКРЭ, если нам в глаза врут. Кто то писал, что если повышаете (якобы рыночная цена нужна, из этой логики все по одной цене будет, где рынок тогда, где ценовая конкуренция? - сговор), так вот , если газ населения повышаете, тогда положите разницу на счета каждому , тем более, что в капстранах так делают, потому что НЕЛЬЗЯ ВСЕ ГРЕСТИ И НЕ ДАВАТЬ ДРУГИМ _ НЕЛЬЗЯ.
    lesya 20 апреля, 16:08
    А, если говорить эмоционально, как Вы, сгоряча, тогда такое рвется слово, что ,вообще происходит в стране?, зарплата основной части населения - мизер, в бизнесе - конверт и рабский характер труда, почему Правительство не взялось за налаживание и развитие экономики, а взялось за продажу остатков народного добра, поднятие всего, без ответа как жить человеку, сокращения, безработица, и т.д. Да,Николай, все это разница в понятиях, потому что, государство устанавливает порядки для ВСЕХ, чтобы жить можно было, у нас такого не было с 90-х и как я писала выше нет даже группы такой, которая бы имела полномочия и ,например, оспорила и проверила цены на комуналку, прожиточный минимум, социальные стандарты, потому что люди годами не находят работу, а социальная помощь = нулю???т.е., фактически , безработные люди, ничего не получают по безработице, что означает ОТСУТСТВИЕ СОЦИАЛЬНЫХ ГАРАНТИЙ, ОБЕСПЕЧЕНИЯ ЧЕЛОВЕКА. Вот многие кричат ,мол, не совок, что Вы требуете у государства, тем самым зомбируют и внушают населению, ЧТО ОНО НЕ ИМЕЕТ НИ НА ЧТО ПРАВО, но сами гребут рефинансирование, и многое другое. А вот в Германии, человек имеет право , и ГОСУДАРСТВО ГАРАНТИРУЕТ СТАНДАРТЫ жизни, наверно, совки они там. И. главное, ничего не должно зависеть от личностей, тогда это - демократия, т.е. работают ИНСТИТУТЫ И ЗАКОНЫ.
    Василий Дукант 20 апреля, 23:36
    Леся, Вы все правильные вещи отвечаете. В который раз их видно и слышно вокруг. А что Вы думаете, от этого что-то поменяется? Врядли. А вот если что-то пытаться делать, двигать, тормошить, ... и этим самым пытаться менять нынешние институции, то глядишь что-то и начнет меняться. Только не рассчитывайте на скорое чудо. Ну, а так все правильно говорите.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • volga 20 апреля, 00:33 Чи мають право жовто-сині (а це переважно етнічні українці) бути чорно-білими? Мають, бо живуть ще не у європейській Україні, і у час, коли в ній з Майдану лише розпочалась національно-визвільна війна (це за словами великого Пасхавера). Перехід від чорно-білого повинен розпочатись лише тоді, коли ця війна закінчиться і країна перейде до іншого етапу своєї революції (а революцій у білих рукавичках не роблять). Бо й той же Бузина творив свої "творіння" так само цинічно, як і Ахметка Перший. Різним лише було знаряддя вбивства мілліонів українців. І цим найжорстокішим знаряддям було Словоблудство. Це Вам, пане Рахманін, "дивитися на гризню між журналістами важко". А для людей, що мають совість, це надія на очищення суспільства. Бо це Ви та такі як Ви не гризлися з такими як Словоблуд Бузина (вибачаюсь, що так погано про покійного). Чи з МегаСловоблудом Симоненком. Вам було простіше добивати Ющенка, бо у того не було стільки цинічної отрути, як у Гебельсихи Ганьки Герман. Ви були і є "чистинькими". У грязній (чорній) Україні. Як і сотні-тисячі "добровільних захисників своїх хазяїв". От коли ці "захиснички" почнуть "загризат" один одного, то тоді й розпочнеться очищення українського Слова. А воно є Богом. А там де Бог - там є Очищення від Чорноти. Розпочніть, будь ласка, гризти хоча б цинічну братію із "вільних" "Вестей". Якщо страшно, то покиньте свою професію і візьміть в руки мітлу: це буде більш чесно по відношенню до Ваших пафосних слів. Відповісти Цитувати
Реклама
Останні новини
USD 25.90
EUR 27.56