Dehumanization. XXI століття

Євген Шибалов 28 листопада 2014, 21:28
Старушка

Читайте також

 

Рішення РНБО про припинення соціальних виплат громадянам, що проживають у зоні АТО, стало одним із найбільш спірних. Річ не тільки у вкрай хисткій правовій основі. Річ іще й у тому, що цей документ, як лакмусовий папірець, дав змогу оцінити ступінь моральної деградації змученої непосильними випробуваннями останнього року України.

З українським суспільством відбувається те, що в англомовній науковій літературі називають dehumanization — "втрата людських рис", "нелюдськість". Накопичена сума пережитих страждань поступово вбиває здатність співчувати. Традиційні моральні константи відкидаються.

Починається все з того, що вже навіть людська смерть перестає бути трагедією. Країна більше не стає дибки від болю й жаху, дізнаючись про неймовірну ціну конфлікту, що триває на сході. Солдатські смерті легко й цинічно використовують у політичній пропаганді — підняти рейтинги й підігріти загальний градус войовничої риторики.

А життя мирного жителя знецінюється й геть до нуля; в Україні жодного разу не було оголошено жалоби за загиблими цивільними. Навіть після моторошного випадку, коли снаряд, який потрапив на футбольне поле, вбив кількох дітей у селищі Жовтневе під Донецьким аеропортом. І ніхто ніколи не ставив запитань про кількість жертв серед мирного населення — їх чи то не підраховують, чи то їхню кількість не оприлюднюють. Прикидати доводиться тільки за відомими закономірностями, виведеними на підставі сумного досвіду подібних конфліктів.

Якщо в сучасній війні 90% жертв — представники мирного населення, то можна, наприклад, офіційні цифри загиблих військовослужбовців від штабу АТО помножити на дев'ять. Це не дасть справжньої відповіді, але дасть уявлення про масштаби кошмару, що відбувається. Очевидно, що лік пішов уже на десятки тисяч. Але суспільство реагує на це байдужіше, ніж на смерть сотень минулої зими. Емоційна втома бере своє.

Це, до речі, одна з причин, чому стара Європа всіляко уникає ескалації будь-яких конфліктів на своїй території. Хоча болючих точок там більш ніж достатньо. Вони давно вже зрозуміли те, що невдовзі зрозуміємо й ми: тонкий шар гуманізму дуже легко злітає і з окремої людини, і — ще легше — з цілих народів. Але тоді, за мовчазного схвалення більшості, влада отримує можливість із розважливим цинізмом вирішувати, кому жити, а кому ні. Керуючись, зрозуміло, державними інтересами. І ніхто — ніхто! — не застрахований від того, що заради цих інтересів не пожертвують саме ним.

Сьогодні керівництво країни скидає "баласт" із кримчан і дончан. Ви й справді вважаєте неймовірною ситуацію, коли в критичний момент аналогічно вчинять з одеситами, харків'янами, львів'янами, тернополянами, сумчанами або киянами?!

Рішення РНБО у звичайний час цілком справедливо назвали б кошмарним і нелюдським. 

По-перше, формально в країні немає воєнного стану і діють закони мирного часу. Жоден закон мирного часу не дає главі держави повноважень одним підписом позбавити конституційних гарантій сотні тисяч громадян.

По-друге, влада холоднокровно ставить на межу виживання людей, що само по собі погано й неправильно.

По-третє, закликаючи "жити по-новому", люди, відповідальні за вироблення рішень, із дивовижною легкістю розписалися у власному безсиллі, коли звичайна система дала збій. У публічному просторі ніхто навіть не намагався обговорити альтернативні форми захисту громадян на непідконтрольних територіях. У кулуарах українські чиновники залишаються напрочуд глухими до пропозицій міжнародних організацій, які мають досвід роботи в зонах воєнних конфліктів. Хоча у світовому досвіді нетривіальних виходів із подібних ситуацій нагромаджено чимало.

Однак це рішення впало на підготовлений ґрунт.

Блогери засипали Мережу постами на тему "так їм і треба".

Інтелектуали пишуть довгі розумні тексти, пояснюючи на прикладах і з безліччю аргументів, чому саме так і слід було зробити з погляду державних інтересів у даному конкретному випадку.

Серед тих, із ким мені довелося обговорити цей документ особисто, знайшовся тільки один затятий прихильник такого підходу. Інші з жалем констатували, що людей, звичайно, шкода, але іншого виходу немає. "Знаєш, у людей тут про інше голова болить. У ситуації, коли реальні доходи населення впали вдвічі, ніхто не готовий зі своєї кишені платити невідомо кому: чи то пенсіонерам, чи то терористам", — відверто пояснив один з моїх співрозмовників.

Зрозуміло, ніхто з них не поцікавився масштабами потенційної гуманітарної катастрофи.

А вони — великі.

Якщо для простоти підрахувати, що Донецька область розділена навпіл лінією фронту, то на зайнятій бойовиками території опинилося близько 700 тисяч пенсіонерів. Близько половини з них уже переоформили собі виплати у прифронтових містах з української сторони. Спритні місцеві ділки вже організували "пенсійні тури" і возять людей по інстанціях організованими групами.

Без коштів для існування (за винятком громадян, що виїхали й переоформили виплати) залишаються близько 400 тисяч людей. Це та сама група ризику, якій у європейській (принаймні географічно) країні в XXI ст. загрожує голодна смерть. Або смерть від хронічних хвороб, які обсідають старих, бо значну частину своєї пенсії вони витрачали на "довічні ліки". Голод і хвороби — найпоширеніша причина смертей мирних громадян на війні. Від них гине більше людей, ніж від куль і осколків.

Зрозуміло, це вкрай оцінна цифра. Вона не включає сотень тисяч безробітних, не включає нових пенсіонерів, які цього року не змогли оформити офіційно свій вихід на пенсію — до війни щорічно близько шести тисяч жителів області йшли на заслужений відпочинок.

Місячна потреба для виплати пенсій у зоні АТО становить трохи більше ніж 1,5 млрд грн. Тобто, якщо ті самі 7 млрд грн, що залишилися в кримських сховищах, буде передано чи то Україні, чи то "ДНР", на що останні дуже розраховують, гуманітарну катастрофу можна буде віддалити місяців на чотири. Теоретично.

Насправді ж не факт, що ці гроші допоможуть. З тієї простої причини, що Україна взяла курс на фінансову блокаду, оголосивши про припинення обслуговування банківських рахунків на непідконтрольних територіях. А "ДНР", зі свого боку, взагалі не має системи соціального захисту, так само як і інших інститутів, не пов'язаних безпосередньо з війною. Тобто жодна сторона просто не має ефективного працюючого механізму дистрибуції кримських і будь-яких інших грошей. 

Чи можна такий механізм створити? Практика інших конфліктів показує — можна. Жодна країна в такій ситуації не відмовлялася від своїх громадян, якщо справді вважала їх своїми.

Найближчі наші сусіди праворуч і ліворуч на карті, наприклад. Молдова платила і платить Придністров'ю. Політика Кишинева щодо цього виявилася логічною і послідовною: ми не визнаємо "республіку", отже, це наша територія і наші громадяни. Можливо, саме тому Молдова не тільки без жодних перешкод підписала Угоду про асоціацію з ЄС, а й уже отримала безвізовий режим.

Росія п'ять років утримувала Чечню, не маючи контролю над регіоном. З боку росіян це був помпезний і дорогий символічний жест, який означає, що РФ вважає цю територію лише тимчасово неконтрольованою, але своєю. В Абхазії і Південній Осетії російське керівництво відразу ж узяло на себе утримання соціальної інфраструктури, і це була потужна заявка на ці регіони, значно могутніша, ніж танкові колони "миротворців" на вулицях Цхінвалі.

Сербія два роки утримувала сербів у Косово (тих, хто не відмовився від громадянства). Що особливо лютило нову владу незалежного краю — Белград платив своїм пенсіонерам і бюджетникам більше, ніж могла дозволити собі Приштина.

Індонезія не припиняла фінансувати захоплені повстанцями території під час конфлікту на Філіппінах.

Сирія фінансування бунтівних територій припинила, але через кілька років після початку конфлікту. Довго боролася за спірні землі, але саме перекриття грошового струмочка стало чітким і ясним сигналом: здаємося.

Та Україна і тут знайшла свій унікальний шлях. Вважаємо територію своєю, але не платимо. "Республік" не визнаємо, але вимагаємо від них утримувати пенсіонерів. Пояснюємо жорстоке рішення війною, так і не оголосивши війни...

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
16 коментарів
  • lesya 5 декабря, 12:02
    Poltavchanyn Сегодня, 09:12 spragly Вчера, 09:11 Ані чеченці ані косовари не використовували Гради, Урагани, гаубиці та Буки. Може пора журналістам підучитися трохи та почати використовувати логіку війни а не логіку миру? Ми у війні, найважчій за всю минулу та майбутню історію. Ця війна надовго, вона підступна, з перевдягненнями, нквд-івщиною, карательними загонами ГРУ - донскіх казаків - осетинів та чеченів, які приїхали в Донецьк на сафарі. Може чесніше було б написати про згвалтованих ними дівчат-підлітків та розтерзаних пацанів, чим жаліти совкових пенсіонерів, які залишаються "одним народом" з громадянами російської федерації? Ці пенсіонери заслужили свою дегуманізацію, нехай тепер виживають. Вони мали або зупинити свою молодь, яка пішла за 1000 грн воювати з Україною, або заслонити ту молодь своїми тілами від куль чужинців. Це була батьківська доля цих довбаних пенсіонерів. Українці на Майдані робили саме так.Не всі пенсіонери мали фізичні та духовні сили вийти на вулиці, щоб робити те, що Ви їм радите. Про тих мова. А тих міцних "бичків", що, маючи гроші, втекли на захід і там собі п"ють-гуляють, як вони це робили і на сході, -сам ненавиджу....
    Слушайте спраглий, вот Вас должны пожалеть, что НКВД вытворяло, а то, что относительно этих люде, между прочим - УКРАИНЦЕВ, Вас так сказать "не обходить", не обходить - то мовчить, ЭТИ ЛЮДИ УКРАИНЦЫ, и никакие они не долбанные, а если долбанные то и Вашим долбанным Ющенко и такими как Вы, людьми жлобской натуры, что когда их не касается - то все добрею Если Вы будете подбивать и чирикать в таком плане , то война никогда не закончится, а , может Вы деньги за свое чирикание получаете, или другие дивиденды? ГУМАНИЗМ ИЛИ ЕСТЬ ИЛИ ЕГО НЕТ. а государство ОБЯЗАНО СОБЛЮДАТЬ ЗАКОН ОТНОСИТЕЛЬНО СВОИХ ГРАЖДАН.Есть возможность поехать за деньгами - пусть едут и берут. И скорее надо диалог вести дипломатический. Какое-то детство, а не государство, вроде игрушечки, а не человеческие жизни на кону. Или не понимают, что творят, прости господи, ну тогда надо менять, и сразу все успокоится, когда придут люди, которые будут действовать в интересах граждан и правого и левого берега НАШЕГО ДНЕПРА.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Poltavchanyn 5 декабря, 09:12
    spragly Вчера, 09:11 Ані чеченці ані косовари не використовували Гради, Урагани, гаубиці та Буки. Може пора журналістам підучитися трохи та почати використовувати логіку війни а не логіку миру? Ми у війні, найважчій за всю минулу та майбутню історію. Ця війна надовго, вона підступна, з перевдягненнями, нквд-івщиною, карательними загонами ГРУ - донскіх казаків - осетинів та чеченів, які приїхали в Донецьк на сафарі. Може чесніше було б написати про згвалтованих ними дівчат-підлітків та розтерзаних пацанів, чим жаліти совкових пенсіонерів, які залишаються "одним народом" з громадянами російської федерації? Ці пенсіонери заслужили свою дегуманізацію, нехай тепер виживають. Вони мали або зупинити свою молодь, яка пішла за 1000 грн воювати з Україною, або заслонити ту молодь своїми тілами від куль чужинців. Це була батьківська доля цих довбаних пенсіонерів. Українці на Майдані робили саме так.
    Не всі пенсіонери мали фізичні та духовні сили вийти на вулиці, щоб робити те, що Ви їм радите. Про тих мова. А тих міцних "бичків", що, маючи гроші, втекли на захід і там собі п"ють-гуляють, як вони це робили і на сході, -сам ненавиджу....
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • spragly 4 декабря, 09:11 Ані чеченці ані косовари не використовували Гради, Урагани, гаубиці та Буки. Може пора журналістам підучитися трохи та почати використовувати логіку війни а не логіку миру? Ми у війні, найважчій за всю минулу та майбутню історію. Ця війна надовго, вона підступна, з перевдягненнями, нквд-івщиною, карательними загонами ГРУ - донскіх казаків - осетинів та чеченів, які приїхали в Донецьк на сафарі. Може чесніше було б написати про згвалтованих ними дівчат-підлітків та розтерзаних пацанів, чим жаліти совкових пенсіонерів, які залишаються "одним народом" з громадянами російської федерації? Ці пенсіонери заслужили свою дегуманізацію, нехай тепер виживають. Вони мали або зупинити свою молодь, яка пішла за 1000 грн воювати з Україною, або заслонити ту молодь своїми тілами від куль чужинців. Це була батьківська доля цих довбаних пенсіонерів. Українці на Майдані робили саме так. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ObserverSerge 2 декабря, 15:49 Глава "Луганской народной республики" Игорь Плотницкий, комментируя отсутствие в ЛНР перспектив банковской системы, заявил, что население не должно «стонать и напрягаться по поводу того, как нам тяжело»: «Мы хотели независимости? – Мы ее получили. Так зачем сейчас стонать и напрягаться по поводу того, как нам будет тяжело? Конечно, будет нелегко. А что, до этого было просто? Но стоит ли постоянно самим себе повторять, как нам трудно? Давайте будем работать, выстраивать свою самостоятельность». http://realgazeta.com.ua/%D0%BF%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B9-%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%8B-%D0%B2-%D0%BB%D0%BD%D1%80-%D0%BD/ Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Sergeevich 30 ноября, 18:06 Спасибо за статью Е.Шибанов, Вы правы тысячу раз. К сожалею мельчаем в нравственном понятии, уже не видим хитрожопость новой власти - аморальной. Оправдываем сохранность пенсий в полном объеме, после благополучной голодной смерти граждан Украины - отдельной части самой слабой, немощной, престарелой и больной. (однако экономия бюджета у придурков -олигархов КМУ и АП) Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • visusport 29 ноября, 22:46 Эмоции. Эмоции... А кто распоряжался не платить? Как ни читай постановление правительства в нем не содержится указания не оплачивать пенсии. А что содержится? Простая и единственно ТЕХНИЧЕСКИ выполнимая вещь. Выплачивать пенсии и социальную помощь на контролируемой Украиной территории. В том числе и пенсионерам физически проживающих на территориях контролируемых террористами. При единственном условии - регистрации пенсионера на территории контролируемой Украинскими властями. При этом физически пенсионер по желанию может жить где захочет и где сможет. Такова реальность. Да это плохое решение. Но проанализировав реалии никто не придумает иного более ПРИЕМЛИМОГО решения. Все упрется в банальный вопрос- как возить наличные средства на территорию боевых действий? Причем средства в инкассаторских автомобилях до момента выплаты конкретному физическому лицу будут по сути принадлежать государству Украина. Если Автор не согласен с вышеизложеным-прошу только КОНКРЕТНЫЕ предложения по улучшению механизма выплат. Без эмоций. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Анатолий 29 ноября, 15:42 Евгений Шибалов свой опус начинает с (употребив очень образное украинское слово) брехни. СНБО НЕ ПРИНИМАЛ РЕШЕНИЯ о прекращении социальных выплат гражданам, проживающим в зоне АТО. Зарплата работникам госучреждений и социальные выплаты в населенных пунктах, которые были захвачены ДНР и ЛНР, будут выплачены в полном объеме после освобождения от сепаратистов, так как в настоящих условиях украинская власть не имеет механизма производить эти выплаты. А, как гласит афоризм Козьмы Пруткова: "Единожды солгавши, кто тебе поверит?", дальше можно Шибалова не читать. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Юрій Стадницький 29 ноября, 12:41 Я швидше би обстоював таке "ДОМ-2-БАСС. КОРМИТЬ ИЛИ НЕ КОРМИТЬ Какую-то нездоровую движуху вызвало абсолютно простое размышление по поводу: «Кормить или не кормить Дамбас». Ну и шо я сказал-то такого? Хотите кормить – так кормите. Кто вам мешает? Причем, больше всех бушуют в комментариях и почте кацапы. Я бы понял еще, если бы возмущались жители Страны Терриконов. Они бы послали всех на..., их бы послали тоже, они бы послали всех еще раз. И завязался бы тогда какой-никакой предметный разговор. Но советы каких-то соседей по глобусу: «Ты неправильно свою жену трахаешь, я тебе сейчас покажу как надо правильно»,- вызывают недоумение. Вот бы ватники хоть раз сказали: «Ты неправильно свой огород вскапываешь, я покажу тебе сейчас как надо правильно». Я бы сразу отдал лопату и тут же закурил. Опять в бой идут «бабушки, умирающие от голода». Кацапы раньше дрались в интернете костями «дедушек, которые воевали», теперь они дерутся «бабушками, которые умирают». Сами ориджинал-кацапы, естественно ни воевать, ни умирать не собираются. С них просто снимают через налоговую десятину на убийство, а они работают в Москве безобидными стилистами и визажистами. Самое боевое зверье из них играет в корпоративный страйкбол по выходным, и выкладывает фотки вконтакте. Ладно. Это был выброс эмоций, не годящийся для учоного. Перейдем к существу вопроса. Старость можно уважать или жалеть. Когда в Японии запылила Фукусима, именно японские дедушки и бабушки взяли совковые лопаты, тачки, и пошли на станцию разгребать фонящий мусор. Они сказали – мы уже пожили, нам все равно харакири хибакуси, а вам, лолям, еще жить и деток рожать. Именно поэтому стариков в Японии уважают. Не за то, что они просто старики, а за то, что они – вот такие старики! На Кавказе старики разруливают конфликты. Кавказская бабуся может сделать то, что не сделает сто джыгитов – остановить кровную месть. Именно поэтому на Кавказе стариков уважают. Не за то, что они просто старики, а за то, что они – вот такие старики! Возраст иногда может не дать ни ума, ни опыта. Но, прожив жизнь, старый человек, для которого смерть уже не абстракция, а ближайшая перспектива, понимает – что в жизни самое ценное. Это сама жизнь и есть. И нормальный человек, дожив до старости, абстрагируется от ценности денег, которые ему уже не потратить, от телок, которых ему уже не трахать, от карьеры, которую ему уже не сделать. Это дает старикам серьезный моральный гандикап. Все нормальные деды и бабки на всей планете – миротворцы. Гормонально отравленная молодежь всегда готова подраться. Начиная с кроманьонских веков, старики, зависимые от социального спокойствия, стабильности и порядка, для того и были нужны, чтобы тормозить на повороте е..нутый молодняк, готовый перевернуть мир не пойми ради чего. О чем думали пенсионеры домбаса и лугамска, лютуя за войну и революцию? Обдирая и растаптывая флаги, беснуясь перед камерами? Молодыми себя почувствовали? Так зачем вам тогда пенсия? Идите воевать и работать, это же вторая молодость! Прыгая под танки, они шо, не понимали, что тогда надо точно так же прыгать под танки и с другой стороны? Потому что прыгать под танки только с одной стороны бессмысленно – все равно в итоге танки с обеих сторон встретятся, только на десять километров дальше, что при возможностях современной артиллерии совершенно несущественно, и тогда их старость пройдет в горящем Сталинграде или голодном Ленинграде? Африканские старики, чтобы прекратить побоище, берутся за руки, и разделяют две толпы. Старичье из обоих племен становится через одного лицом в обе стороны. Не в одну сторону. Тогда африканцы побубнят, погудят и расходятся по домам. Даже папуасы (...лять!) это понимают. Это было про уважение, теперь про жалость. Я, конечно, не беспристрастный кристаллический искусственный ноучный разум, и меня по-человечески цепляют рассказы о бабушках, пытающихся продать, или поменять на еду книги из домашней библиотеки и цветы в горшках, чтобы выжить в Дамбасе. Я искренне хочу, чтобы выжили и бабушки, и их трогательные цветы, замерзающие в квартирах. Точно так же я этого хотел еще до Майдана, когда такие же бабушки продавали книги и домашние цветы на мостике Давыдова между Березняками и Русановкой, в десяти шагах от проспекта Воссоединения (какая, сука, ирония!), на котором в плотной пробке месили снег перед мостом Патона джыпы с Дамбасом внутри. В это время дамбасский Президент Украины готовился к Евро-2012, коллекционировал вертолеты, дамбасская рада занималась творением новой реальности, дамбасская прокуратура проводила эту реальность в исполнение, а дамбасский мэр Киева асфальтировал дороги в центре, чтобы дамбасские джыпы не томились в киевских пробках. Дворы, где живут бабушки, ясен ...., он не асфальтировал. Асфальта не хватало. И никого не ..... тогда из дамбасских преторианцев, что кормить надо не только себя в три горла, и даже не Дамбас в два горла, а делить еду на всю Украину в одно горло. Я, например, у бабушек на давыдовском мостике покупал эти нелепые цветы в горшках. Бабушки просили о цветах заботиться, подробно рассказывали – сколько раз в неделю надо поливать и чем подкармливать. Они же питомца продавали в хорошие руки! И меня это особенно убивало, потому что я, честно говоря, дав денег, собирался выкинуть этот горшок с ботвой в ближайший мусорник. Это в нашем "мажорном зажравшемся Киеве". Что было в местах попроще - я не хочу даже думать, потому что у меня и так жалости недо...я осталось, а тут я могу реально перебрать в минус. Как обычно, резюмирую. Уважения у меня к ним не образовалось, а остатки жалости мне нужны для других. Я не могу жалеть в режиме какой-то ...здоватой «децимации наоборот» – пожалеть каждого десятого в строю, независимо от того, что он сделал. Извините, но это уже какой-то Черный Петросян. Если кто-то думает, что я призываю к мести, типа «око за око», «голод за сепаратизм» – то он долбо... . Бабушки на Дамбасе будут умирать от голода всегда. Это такой дамбасский положняк, хоть корми Донбасс, хоть не корми. Просто иногда там будут задвигать носилки с голодными бабушками на чердак, а иногда вытаскивать их на пресс-конференции – смотря, что требуется по конкретной ситуации. А когда давит на жалость сволочь, которая сама же все это и организовала, мне, как кабинетному учоному и простому человеку, охота ее уе...ть ее никелированной лабораторной лопатой по голове. © ЖЖ gorky_look"
    Ponchik 29 ноября, 17:37
    Остается только пожелать комментатору встретить старость на помойке, в соответствии с законом кармы.
    Alex Melanchenko 29 ноября, 21:14
    Все нормально сказано. Но желательно без агрессии к хитросделанным донбасским старикам...
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lennion 29 ноября, 12:38 "...удивительно глухими к предложениям международных организаций, имеющих опыт работы в зонах военных конфликтов. Хотя в мировом опыте нетривиальных выходов из подобных ситуаций..." И все? Ну, и опиши же нам эти выходя! Автор слишком эмоционален, и это понятно, жить в тех условиях!? И чем он по объективности лучше СНБО? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • alexs1979.lenta.ru 29 ноября, 10:10 Это статья - диагноз нынешней украинской власти и диагноз этот - жадность, глупость и беззаконие.
    Alex Melanchenko 29 ноября, 21:15
    Эта статья это укол в сторону власти на радость не власти. вот и все.
    Alex Melanchenko 29 ноября, 21:24
    Кстати Евгений предлагает изучить опыт расиян. Жду от него призыва стереть с лица земли Донецк вместе со стариками, как в Грозном. Тогда поверю. А так здесь играем, здесь не играем. А тут мы рыбу заворачивали....
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 24.81
EUR 27.33