Future Indefinite*

Олександр Макаров 28 грудня 2016, 23:05
фото
Фото: Сергій Плиткевич

Читайте також

Велосипедист мчав униз вузькою, звивистою гірською дорогою, періодично озираючись назад і заплющуючи очі, наїжджаючи на дрібні камінці, ухиляючись від кругляків, які летіли з неба, і відбиваючись від спроб зіштовхнути його в прірву. Так промайнули 2014-й і 2015-й роки. 

Велосипедист спустився з гір на горбисту заболочену місцевість. Із покрученим колесом, із сидінням, що трималося наполовину, у синцях і саднах. Нарешті настав час зітхнути з полегшенням. 

Але під колесами майже болото. І крутить велосипедист педалі, однак рухається ледве-ледве, а ноги втомлюються дедалі більше, а дихати важко, а садна не гояться. 

І якщо в момент шаленої гірської їзди здавалося, що залишилось проскочити крутий поворот, і далі простягнеться широке шосе, і можна буде передихнути, — то зараз кінця й краю дорозі не видно, і цього останнього вирішального повороту немає, і не передбачається. Закінчувався рік 2016-й. 

* * *

Шлях наш виявився довгим і непростим. Він виснажує до повної знемоги того, хто крутить педалі, тоді як хтось, хто прилаштувався на багажнику, живий, здоровий, бадьорий і веселий. 

Активна частина суспільства, яка виступила драйвером перетворень, із самого початку, скажемо чесно, не була однорідною. Там були і ті, хто чесно й абсолютно щиро хотів кращого життя для всіх, а не тільки для своєї власної родини, але просто до кінця не розумів, як цей добрий намір реалізувати. Багато хто з них, до речі, досі робить свою справу, не надриваючись на телеефірах. Але вони страшенно втомилися, — в минулому житті їхня праця була значно результативнішою.

Були романтики, зодчі "міст Сонця", милі, на загал, люди, але вони постраждали від відсутності в шкільній програмі предметної критики Томмазо Кампанелли. 

Були класичні авантюристи, для яких процес набагато важливіший, ніж результат. Були ті, хто скористався соціальним… ні, не ліфтом. Щоб обміняти базарний рекет на законотворчість, потрібен трамплін. 

І той, хто нарешті реалізував свою мрію — перестати плювати вслід "Мерседесу" — і сів на його заднє сидіння. І ті, хто починав свою націонал-патріотичну діяльність за гроші одного зі "злочинних" режимів, а тепер продовжує її з матеріальною підтримкою країни-агресора. Робота провокатора непроста, потребує акторських здібностей, а платять за неї у "кривавому" театрі більше, ніж у класичному. 

Усі ці групи товаришів опинилися в різних гілках влади і продовжують затягувати туди собі подібних, тісно переплітаючись там із тими, хто з самого початку ставив собі завдання не змінювати правил, а просто викинути клептократичну компанію "младореформаторів" часів пізнього Януковича. У місцях переплетіння іскрить, але, як не дивно, кожне з цих угруповань своїх цілей досягає. 

Романтики з радісним подивом пізнають світ, отримують життєвий досвід і в першу чергу пишуть про це пости, ділячись знаннями з "темними неосвіченими" масами. У процесі пізнання розвиваючі іграшки, в ролі яких виступають державні інститути, ламаються, але ж ніхто не придумав кращого навчання, ніж метод спроб і помилок. Правда, наші вельмишановні стратегічні партнери?

Схеми "злочинної влади" працюють, хоча в менших обсягах (країна збідніла все ж таки), але з колишньою ефективністю. Різниця лише в тому, що Сім'я Януковича вважала чомусь своє перебування при владі вічним, а її наступники все-таки здогадуються про тимчасовий характер того, що відбувається. І це було б добре, якби ці здогади не прискорювали процес усмоктування. Щоб жоден день, жодна хвилина не минали даремно, щоб потім не було болюче соромно за безцільно проведене засідання бюджетного комітету. Мимоволі починає здаватися: якби вони були більш самовпевненими, "Центренерго" було б ціліше. 

Ви ще запитуєте, чому ця влада неефективна? А як може бути ефективним гібрид романтика, авантюриста і злодія? Коли романтик неадекватний, але активний, авантюрист бадьорий, а злодій — тихий, але наполегливий? І єдине, що їх об'єднує, — повна відсутність відповідальності за долю держави, якою вони управляють. Частини тіла гібрида рухаються в різних напрямках, він при цьому видає гучні звуки, що свідчать про PR-метеоризм, а поодинокі чесні професіонали не можуть реально вплинути на рух організму. Одна частина їх не чує, а інша — відторгає…

Більшість суспільства, та сама, неактивна, своїм обивательським способом життя перешкоджає рухові вперед, працює і стомлюється — як від війни, яку вже намагається не помічати, так і від спроб прожити на копійки, що називаються зарплатнею й пенсією. 

Її настрої непомітні в повсякденному житті і виявляються тільки під час соцопитувань, після публікації яких схильні до месіанства романтики впадають у ступор, а вийшовши з нього, вимагають від партнерів додаткових грантів на інформаційну підтримку реформ. 

Це ретроградне населення вимагає не красивих презентацій, вони потрібні донорам для звітності. Йому потрібна чесність або хоча б її ілюзія. Населення не любить, коли з ним махлюють, а ознаки цього бачить регулярно. Е-декларації всього лише в цифрах підтвердили факт махлярства, який усі відчували раніше. 

Населення має відчувати довіру, а саме — впевненість у тому, що народний трибун не тільки захоче, а й зможе реалізувати обіцяне. З довірою в усіх без винятку публічних печерських лідерів нашої країни — катастрофа.

А що відбувається, коли довіра й підтримка дій влади, навіть у благополучних країнах, втрачені, натякає рік, що минає, і на пальцях покаже наступний. 

Коли влада перестає помічати співвітчизників, які не люблять ходити на вибори; коли навіть у найблагополучніших раніше європейських країнах люди втрачають відчуття безпеки; коли в їхній звичний уклад вриваються абсолютно чужі прибульці, що говорять незрозумілими мовами, і ніхто не має наміру не тільки радитися з народом, а хоча б пояснити, як йому з усім цим жити, — виникає коротке замикання, йде дим і приходить Ле Пен

І хоча Україна жила весь час своєї незалежності в популізмі, як у бульйоні (тільки не в живильному, а висмоктувальному), війна, зубожіння й руйнування світу мнимого комфорту приводять її жителя у стан тремору. 

У світі, що бурхливо змінюється, людина інтуїтивно намагається зачепитися за щось звичне. Далеко не всі готові повністю впірнути у віртуальний світ френдстрічки (а в майбутньому — віртуальної реальності), де можна реалізувати найбільш нездійсненне — перетворитися на відважного лицаря, що рубає голови всякій погані, залишаючись у житті боягузливим і кволим слабаком. 

Розмовляти треба з населенням, саме розмовляти, а не виступати. Просто (але не примітивно) і відверто. Слухати його, населення, і чути. Тихо відповідати, без крику й закочування очей. Без істерик. Тільки по ділу. Дуже раціонально. Вірити при цьому в усе, що говориш. Підтверджувати сказане справами. Не обіцяти нездійсненного. 

Це саме стосується й притомної опозиції. Ось уже кого українці не заслужили за ці два роки, то це гавкаючих і крикливих вождів. Це взагалі з російської віртуальної реальності, і перенесення її до нас — таке ж свідчення проникнення "русского мира", як і тричі прокляті серіали про ментів. 

Якщо люди не зрозуміють і не приймуть логіку того, що відбувається, тоді й ділові люди при владі, і активісти з мандатами, які борються з ними, закінчать ніч виборів спільною депресивною пиятикою та розбираннями, хто в усьому винен. А день покаже, що все в цьому світі може бути тимчасовим — і місця в наглядових радах держкомпаній, і досягнення радикальних економічних реформ. 

* * *

Так, ми на задвірках, але нам від цього не легше, бо за останні роки ми стали надто залежними від цивілізованого світу. 

Це, звісно, більш перспективно, ніж залежність від "мира русского", але просто залежністю нинішній стан уже не назвеш. Ми якось дуже швидко проскочили фазу підзвітності, трохи довше затрималися на підконтрольності й зупинилися на етапі повної керованості. 

Партнери управляли місцями м'яко, інколи грубо, з шантажем і натиском, але часто без повного розуміння, з яким суспільством вони мають справу. Методи ці викликали глухе бурчання у всіх владних печерських будівлях. Останнім часом воно зазвучало задерикуватіше у переддень вступу на посаду нового президента США. У Генпрокуратурі та МВС хихикають, поблажливо попліскуючи по плечу колег із НАБУ й САП. Українська влада готується до трансформації партнерів. 

Республіканська адміністрація США, незалежно від прізвища президента, завжди відрізнялася від демократичної. Демократи історично несли світло прогресу в царства пітьми — будували демократичні інститути, стимулювали ринкові реформи, одне слово — створювали на околицях світу симулякри західної цивілізації. З різним рівнем успіху, треба сказати. Республіканці сприймають світ таким, яким він є, і найменше стурбовані можливостями його змінити. Для них головне — ефективність, і їх не дуже турбує, як її досягти. Свого часу ця тактика стала відомою як політика "своїх сучих дітей". 

Так, підтримка адміністрацією Буша президента Грузії пояснювалася виключно тим, що він ефективно контролював країну, і найменше донорів турбували посадки у в'язниці опозиціонерів та розгін незалежних медіа. 

Новим співрозмовником для адміністрації в Європі може стати президент Білорусі як людина, котра так само повністю тримає країну у своїх руках і не проти з чиєюсь допомогою послабити зашморг, накинутий зі сходу. 

Президент Росії, зразу зробимо застереження, тривалим партнером бути не може, бо якщо і є "сучим сином", то тільки своїм власним. До того ж він, судячи з останніх твітів нового президента США, потрібен йому як актор другого плану в "ядерному шоу-бізнесі". 

А тепер скажіть; із суто прагматичної точки зору, навіть забувши про те, що нинішня українська влада — похідна експериментів "Обами—Байдена", чи можуть вони бачити в ній партнерів? Вона що, ефективна? 

Найпарадоксальніше в тому, що такий підхід Петру Порошенку значно рідніший, ніж нудне моралізування Обами, яке вимагало довго, часто із виразом обсмоктувати тему різноманітних реформ. Трамп і Порошенко взагалі чудово знайшли б спільну мову. Девелопер девелоперу ока не виклює. 

Але є три проблеми. По-перше, звісно, незграбне розміщення яєць у кошиках кандидатів на американське президентство. По-друге, присутність у регіоні на сході значно сильнішого персонажа, який відвертає увагу. По-третє, і це головне: Порошенко — хоч і важливий, але один із гравців, який так і не зумів побудувати систему влади, що функціонувала б без перебоїв, не дуже популярний, а обставини збагачення його соратників — як мінімум, сумнівні. І на це можна було б заплющити очі, якби весь цей час США через МВФ і прямо не надсилали Україні свої хоч і скромні, але власні гроші, аудит витрати яких, безперечно, ще попереду. 

Буде цілком логічно, якщо нова адміністрація США замислиться над варіантом коли не зміни партнера всередині країни, то хоча б збільшення кількості цих самих партнерів. Єдиний законний спосіб реалізувати зазначену концепцію — парламентські вибори, і саме ця ідея може стати темою нових російсько-американських контактів. Для того, щоб після збовтування й проціджування визначити найбільші кристали, виловити їх і почати огранювати. До речі, одним із цих кристалів може стати й президентська сила, якщо доведе у вільному змаганні, що її претензії на домінування обґрунтовані. 

І вже після перезавантаження, після встановлення оновленої демократичної влади настане час розбиратися з Донбасом. Тільки в цей момент нам усім буде потрібен сильний техаський характер нових американських лідерів, який і має примусити Путіна вивести з Донбасу продукцію воєнторгу, а також забрати додому своїх абреків і кунаків. А нам знадобляться мудрість і терпіння, щоб зберегти країну й не допустити, аби в процесі реінтеграції (якщо вона відбудеться) у нас з'явилися нові лінії розмежування, десь у районі західного радянського кордону до 1939 р. Адже саме це, а не якийсь Донбас, і є стратегічною метою Росії, і ніхто від неї відмовлятися не планує. 

А якщо спроби реінтеграції розвіються, як ранковий туман, треба бути готовим до довгих років розвитку подій за "карабаським" сценарієм. І постійних мантр про "гангрену" й "відрізати і забути", чого не станеться, оскільки ми маємо справу не з місцевим запаленням, а з постійним, методичним, зовнішнім інфікуванням усього організму. Лікувати інфекцію ампутацією перестали близько тисячі років тому. 

Звісно, ми всі знаємо масу прикладів, коли рішення на вищому міжнародному рівні зависають у повітрі, бо десь на далекій землі отаман Вася не зрозумів їхньої глибини й вирішив висунутися на пару кілометрів на захід, дорогою захопивши ешелон із вугіллям.

Це, взагалі, найбільш небезпечне — коли всемогутні, як їм здається, світові лідери рухають фішки на карті, забуваючи про присутність на місцевості людей зі своїми слабостями, уявленнями про прекрасне та ракетними системами залпового вогню. Тоді виходить Сирія, яка живим застереженням має стояти в нас перед очима. Коли працює артилерія, дебати про систему оподаткування, методи приватизації та енергоринок відступають на другий план, тому що податки ефективно збирає людина з автоматом, а збройний контрабандист гарантовано перемагає митника. 

* * *

Майбутнє ніколи не визначене, а сьогодні — особливо. Ми, взагалі, живемо не в теперішньому тривалому (Present Continuous) або, вже тим більше, не в теперішньому доконаному (Present Perfect), а саме в теперішньому невизначеному (Present Indefinite) часі. І таким самим невизначеним, навіть занадто, є наше найближче майбутнє. 

Нам усім у найближчі дні краще відпочити. І фізично, і, головне, морально, бо наступаючий рік потребуватиме більше спокою, розважливості й упевненості і менше — розхристаних емоцій, істеричності та самодурства. 

З наступаючим Новим роком! Беріть із нього приклад — наступайте!

*Майбутнє невизначене. — Англ.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
29 коментарів
  • lesya 7 января, 00:21 З Різдвом! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • New1 6 января, 11:26 У чому складність ?Тепер як ніколи, прийшов час(а раніше цей час повинен був бути), так от, прийшов час саме робити українську політику, українську економіку -для громадян. Що в нас робили 25 років? Пришов до влади -хапанув -зробив родичів багатіями та олігархами, народ обікрали,знову- пийшов до влади -хапанув, а народ обікрали...прийшли довлади, щоб дати гідне життя, права, можливості - нічого, обікрали... Треба, щоб не Партії свого гаманця та брехні приходили, бо ці партії нічого й робити не будуть,бо звикли брати, темні, роблять вигляд, що не розуміють, що достойна ЗП - то є основа економіки. Гонять імпорт та згортають виробництво -бо не звикли про громадян думати. Не ті люди.Політика повинна бути НОВА -українська -все для громадян.
    New1 6 января, 11:30
    Автор статті пише, що довіра повинна бути. Яка може бути довіра до брехуна чи того,хто останнє забирає та жирує?
    Юрий Пушкарский 7 января, 18:07
    Забрати у стада шерсть, навіть життя, для пастухів - норма. Для того це стадо і тримають у загоні. А коли вожак спробує вчинити так зі стаєю - йому подібні загризуть миттєво. На жаль, закони дикої природи у нашій країні ще ніхто не відміняв. А жити в уявному, а не реальному світі, шлях у прірву.
    New1 7 января, 18:43
    Людина людині -вовк? Ви хочете, щоб Ви або ваші діти загризали когось чи вас ....? До речі,думаю, що коли б мамонта з"їли декілька осіб - то їх би таки з"їли, бо саме, коли суворі умови - то закони потрібні для виживання, тому й вижили. До речі, слони ,сумують за своїми.
    New1 7 января, 18:45
    Зараз саме такі закони дикі й діють,бо вони вигідні, щоб зомбувати,особливо , що те, що "пороблено"- то природньо.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 3 января, 10:47 Talymon/"На дне". Или "благими НАМЕРЕНИЯМИ", долго думала над этой фразой -и открылся мне смысл ее, что речь может идти о сладкоголосых пустобрехах, именно о бездействии, а также о непрофессионализме -вот мол ,хотим сделать как лучше: ни знаний, ни умений, ни дел,зато" как лучше для себя и своего кармана получается"... Вот оно - запутали "намерениями", а обоз и ныне. Что касается "мало зла", может злости праведной мало, а зла более чем достаточно, что не делают -или зло или вред, выше описано как работает. Украинца необходима реальная экономика, которую стоить надо вокруг гражданина. 1)посчитать,2) НАЧИНАТЬ делать, не намерения рассказывать... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • talymon 2 января, 13:05 Якби не знати, що ми читаємо монологи і діалоги мешканців костильовської нічліжки з п'єси М. Горького "На дні", то можна було б подумати, що безвіз ми вже маємо і знаходимось у лондонському Гайд-парку. Також погибельне місце, між іншим.
    Voynich 3 января, 05:20
    Ми вважаємо, що для укладення нового суспільного договору не потрібно приймати нову конституцію з її схваленням на референдумі, а треба організувати підписання між громадянами України договору приєднання, що буде містити тлумачення поняття та змісту чинного конституційного ладу і обов’язок громадян діяти в правовому полі для його відновлення.
    Voynich 5 января, 12:48
    Чтобы избежать недопонимания, уточняю, что мы задаем прямой вопрос: мы считаем так и так, а вы как считаете? Можно ли, по вашему мнению, при заключении общественного договора обойтись без изменения конституционного лада Украины? Можно ли заключить (уточнить или переуточнить) действующий общественный договор, который сейчас существует в виде конституционного лада Украины и параллельно действующего на уровне законов и кодексов государственно-олигархического строя, не выходя за рамки конституционного лада? То есть, не путём изменения или переопределения конституционного лада Украины, а путем приведения законов и кодексов в соответствие с существующим конституционным ладом c привлечением чиновников к ответственности за его нарушение? Готовы ли вы и при каких обстоятельствах (на каких условиях) отказаться от идеи изменения конституционного лада Украины (отказаться от идеи отмены Конституции 1996 года и документов, лежащих в её основе)? Вашу позицию мы считаем ответом команды «Батьківщини».
    Republic 5 января, 18:22
    «Можно ли, по вашему мнению, при заключении общественного договора обойтись без изменения конституционного лада Украины?» - за 25 років «незалежності» України, в «правовій державі» Україна, Конституція України 1996 року так і не запрацювала на повну потужність: мерзенні олігархи-злодії зробили усе, щоб ПРАВОВОЇ диктатури Конституції України 1996 року не відбулося і сьогодні, звинувачуючи Основний Закон України у Його «слабкості», цинічно намагаються змінити Конституцію України 1996 року «під себе», використовуючи «кріпацьку психологію» громадян-виборці, НЕЙМОВІРНО байдужих до політичного та економічного майбутнього своїх же нащадків. Однозначно: «изменения конституционного лада Украины» - НЕПРИПУСТИМІ! Чому пересічні українці не роблять справедливого висновку щодо українських доморощених олігархів-злодіїв? Чому в громадян-виборців України відсутній СОРОМ перед своїми нащадками? Чому українцям ЗАМАЛО 25 років власної ганьби?
    talymon 6 января, 01:05
    Ну справді нічліжка... "Країни Латинської Америки мали конституцію подібну до тієї, що у США, вже протягом останніх двох століть, однак, так і не стали країнами з вільною конкуренцією Іншими словами, одна і та ж сама інституційна форма працює зовсім іншим чином у системах обмеженого та відкритого доступу. Просте запозичення інституційних форм і механізмів відкритого доступу не дасть жодного результату – навіть якщо система обмеженого доступу буде запозичувати ці форми добровільно та з найкращими намірами. Інституційні форми відкритого доступу відрізняються в деталях, та всі ці форми потребують саме відкритості, для того щоб працювати саме так, як цього очікують реформатори. Для обмеженого доступу суть таких реформ полягає в тому, щоб запозичити інституційні форми та механізми й поставити їх на службу збереження надприбутків і підтримки правлячої коаліції при владі..." (Норт у співавторстві)
    Voynich 5 января, 21:41
    Абсолютно неправильная оценка украинцев. «Просто странно, что нас не свели на нет эти 70 лет. Голова в облаках, а ноги налиты свинцом. Кто-то рано сыграл отбой, мы выходим на свет. У свободы не детское злое лицо». Нас, заявивших в 1991 г. о независимости и о выходе из коммунистического рабства в СССР, бюрократы передали из рук в руки олигархам (фактически, самим себе) «тёпленькими» НА ДОБИВАНИЕ – в состоянии глубокого коммунистического нокдауна. И эти негодяи (президенты, депутаты и частные олигархи) метелят нас уже 25 лет подряд с двух рук наотмашь, но нокаутировать не могут. Мы не стали на колени, не потеряли сознание и держим удары, и даже минимум дважды, в 2004 и в 2014 – заехали кое-кому по зубам. В этом году действие коммунистических транквилизаторов ещё более ослабеет, и мы сможем (исключительно в рамках закона и по правилам боёв без правил) начать победную атаку экономически уничтожающих нас чиновников и олигархов (козладоевых). Будем бить аккуратно, но сильно.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 1 января, 14:50 З Новим Роком!С Новым Годом! Happy New Year! Благодатного Нового года, чтобы благодать и Вера связала людей на строительство Новой Украины, возрожденной как Феникс. На Хвиля.нет прочитала статью ,так вроде мысли мои кто-то записал. Все зависит как мы делаем.Мы делаем для себя и граждан, и только профессионально, качественно и благодатно сделанные дела поднимут Украину. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Voynich 31 декабря, 15:21 Некоторые комментаторы (не будем говорить, какие) разглашают государственную тайну. История действительно повторяется дважды. С первым разом всё ясно, а вот со вторым в виде именно фарса (из-за таких вот комментаторов) могут быть проблемы. С другой стороны, эти сплошные политические, экономические и духовные профанации (фарсы) уже достали, и хочется только настоящего. Что подумает Гегель?
    Republic 31 декабря, 21:33
    «…духовные профанации (фарсы) уже достали, и хочется только настоящего» - і це, чи не «правової профанації (Майданного фарсу)»? Сучасність дієво заперечує усіляким «фаховим» утопіям. Створіть більш переконливе – критичне - бачення справжньої значимості українського суспільства. І не поклоняйтеся «кумиру», яка того не варта.
    Voynich 1 января, 01:43
    Перед самой смертью на кресте Христос прокричал: "Элои! Элои! Ламма савахфани?" Вы, пан Republic, как истинно верующий христианин, эти слова Христа либо не услышали (не хотите слышать), либо смысл этой последней проповеди Христа не поняли (не хотите понимать). Пасха 16 апреля.
    Republic 1 января, 03:32
    Я не понял назначения Вашей мысли: 1) буквально - то, что Христос произнес, - это ключ для проникновения в ад АБСОЛЮТНО безгрешного Иисуса-человека, который не подлежал человеческой (ветхого Адама) смерти; 2) иносказательно – это Ваше представление моего «комментария» о том, что «психологію від кріпаків» украинцы (как и ветхий Адам) получили от Всевышнего, который их оставил, чтобы они осознали свою греховность и вернулись к Нему. Мене турбує питання: чому впродовж останніх 25 років українці дозволяють принижувати себе усіляким мерзотникам? Відповіддю залишаєтьс єдине: українці не почувають себе внутрішньо вільними, що вказує на їхню байдужість до Істин Нового Заповіту Господа Ісуса Христа та вразливість від сил зла. Фахова психологія українцям не допоможе, тому на неї не посилаюся. Сила – у Бога!
    Voynich 1 января, 17:51
    «Я не понял назначения Вашей мысли…». Речь о духовных профанациях (первая часть первой строки вашего комментария, 21:33). Через 3 часа после распятия, жестко терпя невыносимую боль, но умирая от потери крови, Христос из последних сил за секунду до смерти прокричал вопрос, адресованный Богу: «Боже Мой, Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?». Для меня, истинно верующего Христу, это означает, что, либо Бог оставил Христа, либо Христос думал, что Бог Его оставил. И что Христос не знал, почему Бог Его оставил. Для вас, пан Republic, как истинно верующего христианина, этого смысла слов Христа НЕ СУЩЕСТВУЕТ, и вы эти слова не слышите, и слышать не желаете. Христос, пан Republic, ничего не говорил про "ключ для проникновения в ад". Это, пан Republic – слова не Христа, а сатаны, КОТОРЫЕ ВЫ, фактически, стоя перед сатаной на коленях, ЦИТИРУЕТЕ, как якобы слова (мысль) ХРИСТА. Христос же четко прокричал вопрос: «Боже Мой, Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?». Это пример духовного фарса.
    Republic 1 января, 20:50
    Книги Нового Заповіту Господа Ісуса Христа, Перше послання Св. Павла до Коринтян 15:54-58 : « / 54 …тоді збудеться слово написане: «Поглинута смерть перемогою»! / 55 Де, смерте, твоя перемога? / Де твоє,смерте, жало? / 56 Жало ж смерти – то гріх, а сила гріха – то Закон. / 57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав. / 58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі! » - я тричі (бо одного разу мені було замало) прочитав Біблію або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту і знайшов в собі Бога. Коли ж Сатана мене спокушає, то маю дієвий захит від Нього: молитву ( Євангелія від Св. Матвія 6:9-13) та псалми (Книга Псалмів 1, 19, 51, 62, 86), які знаю на пам’ять. «Ключем від воріт Аду» Господь ЗРУЙНУВАВ усі «здобутки Сатани» та взяв на Себе усі наші гріхи: пане Voynich, пройдіть мій шлях від науковця-атеїста – до істинно віруючого християнина. Бажаю УСПІХУ!
    Voynich 2 января, 02:34
    Я не буду продолжать мысль о том, что следует из последней проповеди Христа, поскольку вы её не принимаете и слышать не желаете, и вернусь к комментарию 21.33. Хочется настоящего, значит - полного восстановления в Украине действующего конституционного лада, предусмотренного Конституцией 1996 года и ДОКУМЕНТАМИ, ЛЕЖАЩИМИ В ЕЁ ОСНОВЕ, текст которых прямо или косвенно утвержден всенародным голосованием 01.12.1991 года (о чем сказано в Преамбуле). Точный научно-практический комментарий этих норм, по моему мнению, изложен в притче Христа о хозяине дома (от Матфея, гл. 21, стихи 33 – 44). Поскольку выборы не работают и не заработают, а референдум нужен для изменения конституционного лада, как средство для его восстановления (из прямо или косвенно предусмотренных ст. 69 форм осуществления власти), подходит только Майдан. "Сучасність дієво заперечує усіляким «фаховим» утопіям" - и слава Богу. Развести народ на Майдан третий раз подряд, БЕЗ НАДЁЖНЫХ ГАРАНТИЙ ИЗМЕНЕНИЯ СИСТЕМЫ, не получится.
    Voynich 2 января, 02:49
    Что касается «бачення справжньої значимості українського суспільства», наше видение Украины в популярной форме полно изложено в комментариях к ZN, начиная с 20.09.15. До поклонения «кумиру», яка того не варта (если вы имеете в виду Тимошенко), ещё далеко – как бы менять кумира не пришлось. Между нами и Тимошенко кардинальные разногласия в целях и стратегии – в трактовке того, что значит ИЗМЕНЕНИЕ СИСТЕМЫ. Тимошенко, очевидно, подписалась в США и Ватикане (возможно, даже взяла предоплату) провести через ВР и референдум новую конституцию - не восстановить, а уничтожить действующий конституционный лад Украины, предусмотренный Конституцией 1996 года и ДОКУМЕНТАМИ, ЛЕЖАЩИМИ В ЕЁ ОСНОВЕ, чем, фактически, легализировать действующий на уровне системных законов и кодексов государственно-олигархический строй, подвести под него конституционно-правовой фундамент. Это голубая мечта всех частных и государственных олигархов.
    Voynich 2 января, 04:39
    Приход хозяина Украины Украинского народа (ст. 5 - єдиним джерелом влади в Україні є народ) в смысле, «когда придет хозяин виноградника, что сделает он с этими виноградарями?», возможен в форме Майдана, поскольку выборы и референдум ВИНОГРАДАРИ, узурпировавшие право собственности на виноградник (национальные богатства Украины), ПОЛНОСТЬЮ КОНТРОЛИРУЮТ. Краеугольный камень (и тот, кто упадет на этот камень, разобьется, а на кого он упадет, того раздавит) - это перечень объектов права собственности Украинского народа (статья 13 Конституции, раздел шестой Декларации о государственном суверенитете) и связанные с этим перечнем имущественные конституционные права граждан на бесплатные медицину, жильё, образование и базовые пенсии. Бесплатные – в смысле оплачиваемые не за счёт заработных плат граждан и налогов на зарплаты (ЕСВ), а из доли каждого гражданина в национальном доходе Украины в условиях свободной рыночной экономики - массового свободного частного малого и среднего бизнеса.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Григорий Сергиенко 30 декабря, 02:40 Накал ожидания досрочных выборов уже напоминает швейцарские слова Ленина о "революции, которую увидят наши внуки". Это лучшая похвала для Порошенко. Расслабьтесь, ребята популисты, не выгорит вам.
    New1 30 декабря, 15:46
    Кожний робить те, що вміє. Й Порошенко дещо зробив, а на тракторі - то шедевр був. Не слід чекати, коли вже нема кому чекати буде.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Republic 29 декабря, 16:10 «Романтики з радісним подивом пізнають світ, отримують життєвий досвід і в першу чергу пишуть про це пости, ділячись знаннями з "темними неосвіченими" масами» - іронія автора є наївною, як і загальновідома думка атеїстів-язичників про те, що істинно віруючі християни є людьми слабкими-скривдженими у цьому енергійному та безжальному матеріальному світі-Всесвіті: 1) «романтики з радісним подивом пізнають світ» ДУХОВНОСТІ, який у всьому перевершує матеріальний світ Сатани; 2) «отримують життєвий досвід» розвитку власної ДУХОВНОСТІ в середовищі захоплених Сатаною; 3) намагаються донести «"темними неосвіченими" масами» своє бачення причини гноблення цих мас Сатаною. Істинно віруючі християни з посмішкою зустрічають усі негаразди, які посилаються їм Сатаною. Критерії цінностей істинно віруючого християнина та атеїста-язичника марна справа порівнювати. Атеїсти-язичники просто ПРИРЕЧЕНІ жити в болоті від Сатани.
    Republic 29 декабря, 16:49
    «Слухати його, населення, і чути. Тихо відповідати, без крику й закочування очей. Без істерик. Тільки по ділу. Дуже раціонально. Вірити при цьому в усе, що говориш» - автор вважає, що 25 останніх років ті, хто зобов’язані були слухати, населення не чули, по ділу - дуже раціонально, не відповідали. Наївний автор: населення ДОЗВОЛЯЛО різати на брухт заводи, які потребували виключно модернізації; ДОЗВОЛЯЛО спекуляцію вважати бізнесом; ДОЗВОЛЯЛО віддати працюючу економіку України «в руки» енергійним та молодим тоді майбутнім олігархам-злодіям. Сьогодні населення у повній мірі отримує наслідки своєї минулої НІКЧЕМНОСТІ. Пишу оцей пост з «радісним подивом наївного романтика».
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Voynich 29 декабря, 11:49 «Единственным законным способом реализовать эту концепцию (смены новой администрацией США партнеров внутри Украины) являются парламентские выборы…». Неужели? А как же статья 69 Конституции Украины, в которой сказано: «Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум ТА ІНШІ ФОРМИ безпосередньої демократії»? «Future Indefinite…, будущее никогда не предопределено, а сегодня — особенно…». Ну почему? Будущее окончание ремонта (реконструкции) Гроба Господня в Иерусалиме, например, точно предопределено - к Пасхе 2017 года. «Будет совершенно логично, если новая администрация США задумается…». В отличие от администрации США, Украинский народ такой нелогичный. А вдруг он тоже задумается, например, о том, что именно на Пасху 2017 года в Украине сбудется пророчество Христа, адресованное непосредственно президенту Украины, премьер-министру, членам КМУ и послушному им большинству народных депутатов: «Отнимется от вас Царство Божие и дано будет народу, приносящему плоды его»!
    Voynich 29 декабря, 12:17
    Непонятно, почему новую и вполне логичную «христианскую традицию» реконструкции гробов решили начать именно с Христа? В отличие от инициаторов реконструкции Гроба Господня и давших на это своё согласие патриархов, Христос такой нелогичный. А вдруг ремонт Его Гроба со вставкой «окна обозрения» Ему не понравится?
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 27.12
EUR 29.31