Камо грядеши?

Володимир Горбулін 27 грудня 2013, 20:50
Maydan

Читайте також

Україна — у глибокій кризі. Можливо, в найглибшій за багато десятиліть. І її пік ще далеко не пройдений. Криза — і в безсило-сліпій поки що потузі народу, і в безпорадності опозиції, і в тому, що в арсеналі влади залишився нині, мабуть, лише один надійний аргумент — останній аргумент королів. Сила — нагадаю, якщо хтось забув.

Не варто рядитися в тогу морального авторитету. Претендентів на цю роль не злічити, і з кожним днем їх стає дедалі більше. Однак хочу поділитися з читачами DT.UA своїми міркуваннями про ситуацію і викласти кілька, як мені бачаться, актуальних пропозицій.

Так, схоже, майданна фаза кризи наближається до завершення, однак це ні в кого не має вселяти надію: чинники, які викликали збурення суспільства, не подолані, а, швидше, загнані вглиб. Вогонь, завдяки невтомним зусиллям влади й опозиції, покидає поверхню, і скоро ми станемо свідками пожежі на торфовищі українського життя. На жаль, це далеко не те видовище, яке мені, хто робив у своєму житті все, аби запобігти такому результатові, хотілося б побачити на власні очі. 

Насамперед кілька слів про те, що є ця криза. Думаю, ми стали свідками й учасниками кризи держави, яка формувалася в Україні після 1944 р., коли радянські війська вибили німецьких загарбників із території нашої країни. Це держава, яка при народженні називалася УРСР, знала у своїй історії різне. Була велич космічного прориву, але було й убозтво черг, і жорстоке придушення української культури, і безжалісне знищення дисидентського руху 1970—1980-х. Була і "братня" залежність від Москви.

У 1990—1991 рр. УРСР здобула незалежність. З'явився шанс на мирний, еволюційний розвиток, на поступове подолання провінційності, відсталості та надзвичайщини — родових відмінностей радянського ладу по-українському. В 1990—2000-х ми зробили чимало, аби цей шанс реалізувати. Нашою стратегією стало повільне, проте неухильне зближення із Заходом, повна інтеграція України в європейський та ширший — євроатлантичний простір. При цьому докладалися величезні зусилля до того, аби зберегти відносини стратегічного партнерства з Російською Федерацією. Десятиліття ця стратегія була досить ефективною. Маю право так казати як активний учасник підготовки Великого договору з РФ і Хартій стратегічного партнерства зі США та НАТО.

Багато вдалося зробити. Створено ринкову економіку, сформовано, хай і нестійкі, демократичні інституції. З радянської республіки Україна перетворилася на ключову державу Центрально-Східної Європи, її внесок у забезпечення безпеки континенту важко переоцінити. Ніколи раніше українське суспільство не жило так вільно, як тепер. Усе це правда.

Однак правда й те, що наш науковий і промисловий потенціал за останні десятиліття різко скоротився, катастрофічно впав рівень культури, і насамперед правлячих груп, корупція з відхилення стала соціальною нормою. Зруйновано освіту, в тому числі й вищу. Кримінальна ментальність пронизала всі рівні економіки та громадського життя. Заблоковано "соціальні ліфти", а талановита молодь бачить своє майбутнє за межами України.

Тепер очевидно — Українська держава тяжко хвора. Показова доля Ради національної безпеки та оборони України. Сьогодні вона втратила традиції вироблення ідей стратегічного розвитку країни. Сумно все це.

Після Бухареста і Вільнюса змушений констатувати: євроатлантична та європейська стратегії, як вони були сформульовані в першій половині 1990-х, вичерпані. Умови, в яких вони народжувалися, минули назавжди. Вікно можливостей зачинене. Немає вже тієї України. Та й світ навколо нас уже не той.

На зміну Царю Борису в Кремль прийшов новий господар. І, на жаль, його дії вкотре підтвердили слушність слів П.Чаадаєва про "дурную повторяемость" російської історії. Ну що ж, В.Путін — не перший російський правитель, який приміряє шинель Миколи I, вперто проганяючи думку про те, що кожен зовнішньополітичний тріумф, не підкріплений внутрішніми реформами, тільки наближає ганьбу Севастополя часів Кримської війни. Чим більші успіхи, тим гіркіше буде розчарування.

Нинішнє ж покоління європейських і американських політиків всерйоз повірило в постмодерністські казки про настання нової ери й забуло, здавалося, добре й надійно вивчені уроки ХХ ст. Ну й Бог із ними. Давно відомо, що ліки від стратегічної недостатності ефективні, але гіркі і болючі. Їм би читати й перечитувати В.Черчілля та Ф.Рузвельта.

Зовнішньополітичні проблеми, як ще раз довів Вільнюс, — суть вторинні. Головне, що за останні 10 років, коли про реформи багато говорили, але мало робили, шанс на еволюційний розвиток країни майже упущений. Сьогодні Україні необхідні радикальні трансформації. При цьому важливо пам'ятати, що "просвещение надобно внедрять с умеренностью, по возможности избегая кровопролития". 

І це головний висновок, та й зміст сьогоднішньої кризи. Українському суспільству необхідна зовсім інша держава. Держава сучасна, здатна до осмислених, раціональних дій, послідовних і ефективних. Настав час відтворювати державну службу. Рамка більш-менш очевидна, а ось із її наповненням — як завжди, проблеми, насамперед кадрові.

Пошук відповіді на перше традиційне запитання "Кто виноват?" — заняття захопливе, однак, за великим рахунком, безглузде. Набагато пліднішою може бути дискусія про те, що ж робити.

Наступний, 2014-й, обіцяє стати моментом істини, коли кожен, хто претендує на якусь змістовну роль в українському житті, має визначитися зі своєю позицією, і не тільки на словах, а й на ділі. За великим рахунком, скоро стане ясно, хто — голий король, а хто — стійкий олов'яний солдатик.

Насамперед, запитання до тих, кого звично називають олігархами. Власність зобов'язує. Економічна влада, як і будь-яка інша, — це не тільки, і навіть не так приємні привілеї, як висока відповідальність. Сьогодні настав час довести, що власники достойні свого капіталу, тобто здатні сформулювати порядок денний для політиків і примусити їх реалізувати суспільно важливі завдання. Інакше історія вкотре доведе, що той, хто не може впоратися зі своєю суспільною функцією, швидко втрачає і роль, і статус. Симптоми вже досить очевидні, і перші сигнали вже прозвучали з Кабінету міністрів.

Політикам годилося б усвідомити, що їхнє завдання — представляти суспільні інтереси, а не тільки улягати гравітації користі чи експлуатувати народну енергію. Піар — річ важлива, але далеко не головна. А гарні жести не можуть підмінити змістовних дій. Сьогоднішній час стиснутий, як у теорії відносності, а зірки в ньому не тільки сходять, а й заходять. І друге трапляється далебі не рідше, ніж перше. Принаймні так стверджують усі серйозні астрономи.

Влада сильна довірою суспільства. Без неї вона зависає над прірвою, і падіння стає питанням часу, хай іноді й відносно тривалого. Цього не змінити ні силою, ні зовнішньою підтримкою, хоч би якою великою вона була. Після 1968-го неминуче настане й 1989-й. І великою милістю Божою буде, якщо він у нас пройде за чехословацьким і польським, а не за румунським сценарієм.

Сьогодні пріоритетне завдання влади — формування національного діалогу. Українці повинні говорити, сперечатися одне з одним. Спільно шукати шляхи вирішення задавнених проблем. Особливе місце в цьому діалозі мають відіграти українські церкви, суспільна роль яких кардинально зросла в останні тижні.

Налагодити національний діалог складно, вулиця в Центрі й на Заході для влади втрачена, але невеликий шанс ще є. Та й Схід і Південь спокійні до певного часу. А гра з картами розколу загрожує кров'ю. Зі слов'янських народів нам, на жаль, у цьому ближчі не чехи і словаки, а серби, хорвати й македонці.

Окреме слово — до силовиків. Завтра неминуче настане. Законні накази законної влади мають виконуватися. У цій формулі критично значиме й важливе кожне слово. Як людина, котра стояла в 1990-х біля витоків формування силових структур України, знаю, про що кажу.

Майдан радикально змінив суспільну атмосферу, на наших очах відбувається естетична революція. Важливо, щоб ця енергія не виявилася марною й не була поглинута неминучою реакцією. Не менш важливо, щоб суспільний порив не пішов на небезпечні стежки екстремізму. Україна потребує широкого й відкритого суспільного руху за зміни. І тут годилося б згадати не тільки досвід Народного руху України (за перебудову), а й історію польської Солідарності, і КОС—КОР. Особливо останній.

Необхідна програма дій, і не так важливо, що сьогодні її, як багатьом здається, нікому втілювати в життя. У 2015-му або в 2017-му ситуація серйозно зміниться, і не дай нам Боже повторити ганьбу 2005-го. І тут запитання до громадських діячів та вчених. Відзначу, що вже ведеться активна робота над формуванням нової стратегії безпеки та зовнішньої політики.

Сьогодні багатьом майбутнє бачиться виключно в сірих чи навіть чорних тонах. І підстави для такого бачення немалі. Однак розфарбувати його в яскраві кольори — нам під силу. Адже всі ми хочемо світлого завтра, хоча й по-різному його розуміємо. Per aspera — ad astra.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
202 коментаря
  • Ираклий 17 января, 19:57 ИНТЕРЕСНАЯ НАБЛЮДАЕТСЯ АНАЛОГИЯ. Свободовцы пришли к власти в парламент в 2012 году. 79 лет назад, в 1933 году, в Германии, фашисты пришли к власти. Причём возраст главарей Рейха очень совпадает с возрастом наших фашистов, на момент прихода к власти. Эрнст Кальтенбруннер в 30 лет – Игорь Михальчишин тоже в 30 лет, Вальтер Шелленберг в 24 года – Андрей Иллиенко в 25 лет, Герман Геринг в 40 лет – Андрей Мохник тоже в 40 лет, Генрих Гимлер в 43 года – Руслан Кошулинский тоже в 43 года, и наконец, АДОЛЬФ ГИТЛЕР В 44 ГОДА – ОЛЕГ ТЯГНИБОК ТОЖЕ В 44 ГОДА. Как вам эта историческая аналогия?
    да вы прям майстер аналогий;) 18 января, 03:22
    вот только Гитлер стал канцлером, а его политсила получила большинство. А Свобода - партия набравшая 10% голосов.;) p.s. и где таких мастеров аналогий выращивают?
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Ираклий 17 января, 19:52 Если это тот Горбулин, что был в СНБО, то всё ясно. Использовали КПСС и в оппозицию к предателям Отечества. Всем этим карлика не прыгнуть выше Сталина. Вся статья-это словоблудие на подобии Ляшка:" Треба людям дати робочі місця, зарплати, пенсії, а не витупати на трибуні..." Оксиомі и прописніе истині не надо повторять. Народ их и так знает. Предательская кравчуковская власть и его последіши влезли не в свои сани... Украинство - это примитивный миф. Поэтому оно обречено всё время быть в «оппозиции» к правде и здравому смыслу.Переименование малороссов в «украинцев» не мелочь и не случайность, а результат политического воздействия врагов нашего Русского народа, которые поставили себе цель раскол Русского единства путем отчуждения так называемых малорусских и белорусских народностей от России. «Украинство» - это отречение от своего Русского Имени, своих Русских корней, своих Русских Предков, страшное предательство по отношению к самому себе, своей семье и своему народу. Именно поэтому проект «украина» обречен... Понятийная база украинского языка примерно в три раза меньше чем у русского. К чему это приводит практически? Вот переводит например человек фильм с английского на украинский и видит, что перевести адекватно и точно какую-то фразу или мысль просто невозможно ибо язык лишен соответствующих слов, а стало быть и понятий. Приходится переводчику придумывать отсебятину. То же самое с переводом любой литературы. Украинский язык убьет любую науку на Украине. Пусть даже этот язык местами красив и мелодичен, но он откровенно беден. Это язык села и базара. Искусственный перевод целой страны на этот язык, для большинства которой он не родной, потому что говорят, думают и видят сны они по-русски - это сознательный и злонамеренный акт правящей элиты по тотальному оскотиниванию, отуплению и обыдлению народа с целью во-первых оторвать культурно от России и во-вторых упростить управляемость. На дурака не нужен нож. Чем меньше у человека понятий в запасе, чем он менее образован, тем легче им управлять. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Сратег 17 января, 14:50 Все логично и хорошо изложено, все верно, да. Но все это ничего не стоит против того факта, что Горбулин в Совбезе не тормознул ... , когда он в 1997 году стал главой Донецкой облгосадминстрации. Тогда все и началось, а теперь Горб рисует нам стратегии. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • камерон 17 января, 10:52 горбулин молодец Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Alihan 16 января, 21:46 "В 1990–2000-е мы сделали многое, чтобы этот шанс реализовать..." Товарищ вчерашний строитель коммунизма, позвольте вам напомнить о ваших деяниях: мировой рекорд по уровню инфляции в мире в ХХ веке, ваучерный цирк, нежелание и неумение провести реальные социально-экономические реформы... etc. etc. Сегодняшнего Франкенштейна зачинали вы, неуемные. Так что, пока Господь еще терпит вас, бегом ad monasterium. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • безжалостное уничтожение 16 января, 14:55 диссидентского движения 1970–1980-х. ___ Вот это "клоун-акробат" ? - сам же этим и занимался ,как член ЦК КПУ. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • leste 16 января, 11:46 _Майдан, Ви повинні перемогти!_:) Ага. ща заказы из России пойдут в 2014 году и юго-востоку занятому производством и на не на станет майданные страсти. А без поддержки юго-востока власть в Украине не взять. Не. конечно развалить можно но взять власть не получится. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Одеситка 16 января, 10:43 Так, дуже страшну картинку стану суспільного життя намалював Горбулін. Велика правда і те, що у влади залишився останній аргумент - сила. Правда і те що, під вибори ще будуть аргументи від влади у вигляді мізерних хабарів через бюджет. А найстрашніше, що коли влада виграє вибори, то тільки тоді сила буде застосована у повній мірі. А як уникнути? Маємо думати. Майдан, Ви повинні перемогти! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • . 15 января, 20:24
    Северянин 6 января, 14:48 Автору - ??? Вы что то строили, перестраивали??? Бога побойтесь - Вы только тырили и перетаскивали на Запад. Причем чтобы припрятать 1$ там, Вы разрушали минимум на 100 здесь .(Вы это образ собирательный, но Вы в нем не самая мелкая фигура). А Межигорье - это просто наглядный результат эволюции хатынки Кравчука вместе с эволюцией державы.
    .
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Валентин 14 января, 11:41 Все так, пане Горбулін. Дякую. Аналіз справді вартий уваги. Можна було б висловитись трохи чіткіше для силовиків, бо маленький абзац що стосується їх, їне так легко зрозуміти мізками, де звивини згладжені від перманентного носіння шолому чи картуза. А це веде до того, що трактувати Ваші слова, за бажання, можна і так і інакше. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.33
EUR 28.60