Конституція як суспільний договір має виходити від народу

Віктор Мусіяка 27 вересня 2013, 19:45
КОНСТИТУЦИЯ

Читайте також

Коли влада усвідомлює відсутність політичних, соціальних, інтелектуальних перепон можливому необмеженому розширенню її повноважень, вона, не вагаючись, іде на це. Як влучно зазначав Бертран де Жувенель, видатний французький політичний мислитель ХХ ст., "егоїзм, який спрямовує владу, і та ідея, яку вона має намір здійснити, — нероздільні риси, що яскраво проявляються в особистості велетнів влади: вони вже самі не знають, в захваті вони від себе чи свого народу, і, все відбираючи, думають, ніби все віддають".

Проект Концепції "модернізованої" Конституції, ухваленої Конституційною асамблеєю при президентові України, засвідчує таку мету повною мірою. Мабуть, іншого й не варто було очікувати, коли ідеєю "вдосконалення" Основного Закону опікується влада, яка її узурпувала.

Названим проектом передбачається, що майбутня "модернізована" Конституція "покликана стати загальнонаціональним політико-правовим договором".Доступною мовою це означає, що очікується загальне визнання Конституції "суспільним договором". У зв'язку з продукуванням цієї ідеї, асамблеїстам доречно було звернутися до її джерел. У тій чи іншій інтерпретації (див.: Т.Гоббс, Д.Локк, Ж.-Ж.Руссо, Дж.Мілтон, І.Кант, Д.Медісон та ін.) ідея "суспільного договору" передбачає, що пропозиція його укладення завжди виходить від суверена-народу. Конституційна асамблея пропонує революційну ідею: Конституцію як "суспільний договір", за яким народ передає свої суверенні права владі в обсязі, визначеному цим договором, зміст якого виписуватиме сама влада, котру суверен має тимчасово найняти на роботу для управління державою з метою забезпечення поточних і майбутніх інтересів. Те, що пропонується наразі в "протоколі про наміри" (проекті Концепції) як "суспільний договір", більше нагадує середньовічну ідею "договору підпорядкування", за якою суверен-народ, "який не здатен безпосередньо здійснювати владу", повністю відчужує її монархові разом із суверенітетом.

Ідея "суспільного договору" продукується владою і, природно, — в інтересах влади за схемою: ми складемо "Конституцію-договір", влаштуємо референдум, на якому ви скріпите його власною волею через урни. Чим не октройована (дарована) Конституція? Духовна особистість української нації (громадяни України всіх національностей) має всі підстави вважати себе зневаженою і приниженою такою пропозицією: неприйнятність механізму фактичного позбавлення народу його статусу суверена очевидна.

Справжній "суспільний договір" матиме місце, коли в Конституції будуть чітко виражені умови суверена про доступ до управління державою. Вибори до парламенту, президента та інших суб'єктів влади повинні бути своєрідним конкурсом на участь у договорі. Конституція виступатиме як "суспільний договір" лише тоді, коли вона буде підготовлена й ухвалена органом, сформованим для виконання цього завдання безпосередньо народом. Конституційна асамблея не є таким органом.

На тлі викладеного особливого звучання набувають такі ідеї, задекларовані в проекті Концепції. Пропонується сформулювати зміст статті 1 Конституції "не як факт" — "Україна є суверена і незалежна, демократична, соціальна, правова держава", а як "процес становлення" такої держави. Такий самий підхід Асамблея вважає за необхідне застосувати і до конституційних формулювань соціальних і політичних прав, які "залишаються декларативними, оскільки не забезпечені конкретними механізмами і гарантіями". З огляду на позицію влади, підтриману КСУ, не виключено, що реалізовуватиметься ідея надання владі повноважень "гарантувати" конституційні права лише в межах наявних у влади можливостей. Виходить, що "покращення вже сьогодні" поширюється і надалі поширюватиметься лише на конкретних адресатів.

Навіть у тоталітарній державі народ віддав свої політичні права, отримавши натомість відповідний рівень соціальних гарантій. Пропонований же "соціальний договір" передбачає добровільне позбавлення суверена належних йому природних прав за його ж добровільної згоди на "обов'язок" влади задовольняти його соціальні потреби в обсязі, який вона вважатиме можливим на певний момент. Очевидно, що конституційні права і свободи мають усі шанси перетворитися з декларативних на декоративні. Якому ще суверену, крім українського народу, можна так щиро й відверто зробити таку пропозицію, не ризикуючи отримати гідну відповідь?

Як показує проект Концепції, вплив на конституційний процес в Асамблеї "ієрархів" влади й різних навколовладних інтересантів здійснюється, маючи за мету саму конституційно визначену мету держави — її "генетичний код". 

Мета Української держави закріплена в Преамбулі Конституції і в статті 3, яка проголосила: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави". Ця стаття перебуває в безпосередньому системному зв'язку з розділом ІІ Конституції України. Якщо сьогодні чітко зрозуміло, що розділи І, ІІІ, ХІІІ Конституції закріплюють засади конституційного ладу, то ідеї, які планується реалізувати в розділі І, можуть мати наслідком деформацію конституційного ладу. Ключем до цього є намір сформувати розділ "Перегляд конституції", який, маючи постійний механізм непрогнозованих змін і замін Конституції, підірве основу основ — її стабільність.

Невдовзі після обрання президентом України В.Янукович заявив: "Подальший "конституційний транзит" буде пов'язаний лише з посиленням представницької демократії і зміцненням місцевого самоврядування". А тепер порівняйте зміст обіцяного з масштабами та обсягом дійства, які поки що демонструє Асамблея в проекті "Концепції внесення змін до Конституції України".

Конституція України, ухвалена 1996 р., тим більше зі змінами, внесеними 2004 р., сприймалася владними командами, що змінювали одна одну останні 17 років, як Конституція, "не розрахована на застосування". Це підтверджується не лише неймовірною кількістю фактів її порушення, ігнорування, глумливої інтерпретації, в тому числі Конституційним судом (КСУ). Уже в 2000 р. було проведено референдум щодо внесення змін до Конституції. Згадаймо голосування в квітні 2004 р. змін до Основного Закону, коли парламент "недобрав" лише шість голосів до позитивного результату. Зміни, внесені до Конституції 8.12.2008 р., "скасовані" КСУ в 2010 р. В 2009-му в останній момент зірвалося голосування за так звану Конституцію ПР+БЮТ. Усе, що сьогодні відбувається навколо Конституції, нагадує бутафорний "конституційний процес" з ініціативи попереднього президента в 2007–2008 рр. Задекларовано практично ідентичні ідеї, починаючи з "нової Конституції для народу", ту ж готовність організувати "всенародний конституційний референдум за народною ініціативою", якщо народні депутати не зможуть дійти згоди "щодо цілісного і дієвого проекту Конституції". Не виключено, що буде спроба саме таким способом завершити "конституційний процес" з тим, щоб після референдумного ухвалення "Конституції" проголосити започаткування "дійсної" історії України: все, що було й відбудеться до цього вікопомного моменту, буде визнано невдалими експериментами.

Та форма правління, яка послідовно й безперешкодно торує шлях до кінцевої точки "конституційного транзиту", концентровано визначена одним з "батьків Конституції США", четвертим президентом США Джеймсом Медісоном: "Зосередження всієї влади — законодавчої, виконавчої і судової — в одних руках, незалежно від того, надана вона одній особі чи багатьом, у спадок, за призначенням чи обранням, можна по праву визначити словом "тиранія". В суспільну свідомість останні два десятки років доволі ефективно вкорінюється ідея, що людина — це елементарна частинка — індивідуум, якому протистоїть держава, проти якої людина безсила, коли та зневажає і заперечує її права. Підтвердження цього людина бачить чи не в повсякденній діяльності влади, що саме й уособлює державу, котра звільнила себе від моральних та інших соціальних пут, культивуючи хаос егоїстичних інтересів і сліпих пристрастей. Сьогодні влада є "берегинею" незліченних благ небагатьох і незначних  благ безлічі: і ті й інші потребують постійного захисника, роль якого вона з готовністю взяла на себе. Це дає їй наснагу не тільки впевнено пропонувати свої послуги, а й переконливо-цинічно шантажувати суверена добровільно "відійти вбік". 

Нехай відомі антиконституційні дійства не викликали і не викликають ні політичного, ні суспільного спротиву, бодай елементарної відрази. Якщо ми справді народ, наділений Основним Законом
усією повнотою влади, тільки ми самі, усвідомивши себе сувереном, мусимо виступити захисниками й рятівниками Конституції, конституційного ладу. Україна, як "суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава" — за крок до політико-правового банкрутства. Вона потребує якнайшвидшої і радикальної санації: відновлення конституційно-правового ладу.

Реалізація верховенства волі народу-суверена — первинна умова відновлення конституційного ладу. Без його участі в конституційному процесі як природного первісного суб'єкта конституційного права ніяка санація держави неможлива. Саме народ повинен утвердити конституційну мету держави шляхом затвердження на референдумі поправок до Основного Закону, підготовлених і ухвалених спеціально створеним ним для здійснення цієї роботи органом — Установчими (Конституційними) зборами. По суті, народ-суверен повинен виконати установчу функцію відродження держави.

Установчі збори скликалися в багатьох державах у момент виникнення останніх або в критичні періоди існування. Найпоширенішим є спосіб формування Установчих (Конституційних) зборів шляхом обрання народом загальним і прямим голосуванням. Для України прийнятний саме такий спосіб формування Установчих (Конституційних) зборів. Всеукраїнський референдум для затвердження змін до Основного Закону, опрацьованих і ухвалених органом, створеним народом, буде актом юридичного "явлення на світ", легітимацією суверена — володільця всіх природних прав і багатств країни, інших ресурсів держави. З цього моменту ніхто не зможе безкарно зазіхати на будь-які природні права народу. Затвердження народом змін до Основного Закону має зумовити негайні позачергові вибори парламенту, президента, органів місцевого самоврядування. В Конституції повинні бути визначені основні (рамкові) параметри "суспільного договору", за яким суверен найматиме на тимчасову роботу до органів державної влади та місцевого самоврядування. Зокрема, ним має визначатися "рівень добробуту народу", який повинен бути забезпечений на конкретному етапі руху до досягнення конституційної мети держави. Це потребує закріплення в Конституції вимоги до політичних партій, кандидатів на посаду президента, до органів місцевого самоврядування викладати у передвиборних програмах зміст обов'язків, які вони беруть на себе в разі обрання. На підтвердження довіри до осіб і партій, обраних до органів влади та місцевого самоврядування, необхідно передбачити проведення контрольних референдумів після спливання половини строку повноважень.

Сьогодні найкраще — припинити будь-які намагання підкоригувати Основний Закон чи, тим більше, ухвалити в антиконституційний спосіб "нову" Конституцію. Поки основні учасники політичних процесів, саме суспільство не дозріють до готовності ввімкнути чесний механізм безпосередньої участі народу у творенні держави, а суверен не усвідомить, "хто в домі господар", будь-які спроби впливати на зміст Основного Закону будуть, у кращому разі, симулякрами, ще більш шкідливими явищами, ніж їх відсутність. Таке "дозрівання" може зайняти два-три роки, а можливо, затягнеться на кілька політичних актів змін команд при владі. Тільки за реальної, а не підігнаної готовності народу до цілеспрямованого ввімкнення всієї потуги власної волі у власному інтересі можуть бути встановлені цивілізовані відносини по вертикалі "принципал—агент", суверена з владою, яка знатиме своє конституційно визначене місце відповідно до дійсно суспільного договору.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
18 коментарів
  • анатолий 4 октября, 19:29 О теперешнем составе конституционных законодателей либо хорошее, либо ничего. Посему промолчу, ибо о сборище воровством скомпрометировавших себя людей во главе с политическим банкротом говорить нечего. Конституцию должны разрабатывать и принимать люди, НИКОГДА ВО ВЛАСТИ НЕ БЫВШИЕ И ДЕТИ, (ВНУКИ, ЛЮБОВНИЦЫ) КОТОРЫХ ЛИШАЮТСЯ ПРАВА ВЫДВИГАТЬСЯ ВО ВЛАСТЬ. Только тогда Основной закон будет заслуживать написания с большой буквы. Решат, что будет парламеньтская республика - приму. Решат, что президентская - согласен. ПОТОМУ, ЧТО НЕ БУДУТ ПИСАТЬ ПОД СЕБЯ, ЛЮБИМЫХ. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Народ України 30 сентября, 20:40 Оці всякі Мусіякі і інші народні депутати .... Навіщо оці всі баличкі даремні..... За порушення Законів України, прийнятих Верховною Радою України настає кримінальна або адміністративна відповідальність. Конституція України є Основним Законом України на основі якого приймаються інші Закони, але за порушення цього Основного Закону немає абсолютно ніякої відповідальності.............. Кому таке становище потрібне ? Не можна було цим патріотичним і демократичним рухам прийняти кримінальну відповідальність за порушення Конституції ? Чи їм подобається прикидатися дурниками ? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ГИП 30 сентября, 20:28 По собственному уже немалому опыту знаю одно - разговоры о лишении СВОБОДЫ ВОЛЕИЗЪЯВЛЕНИЯ , об отсутствии ещё чего -нибудь ВСЕГДА заканчиваются тем, что скулящий плюет на всё и набирает себе полномочий столько, сколько может поднять . Видимо ЭТО ВРЕМЯ уже близко.
    Олександр 30 сентября, 22:10
    Цікава думка. А як щодо того, хто не бажає «набирать себе полномочий столько, сколько может поднять», хто живе переконаннями своєї власної внутрішньої свободи, хто байдужий до сучасних міщанських цінностей, хто нізащо не зрадить свого покликання. ЧИ ЗДАТНИЙ «скулящий» ЦЕ ЗРОЗУМІТИ???
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Олександр 30 сентября, 19:26 «Конституція виступатиме як "суспільний договір" лише тоді, коли вона буде підготовлена й ухвалена органом, сформованим для виконання цього завдання безпосередньо народом. Конституційна асамблея не є таким органом.» При існуючому БЕЗЛАДІ!!! у виборчому законодавстві, Народ України позбавлений СВОБОДИ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ!!!, що унеможливлює прийняття "суспільного договору" шляхом голосування. До затвердження НАРОДНОГО!!! Кодексу Законів про вибори в Україні, зміна чинної Конституції України – це ЗЛОЧИН ПРОТИ НАРОДУ!!!
    Василий Васильевич 4 октября, 16:18
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Влад 30 сентября, 10:00 Проект Конституції Української республіки написано іще у 1997 році, розміщено на www.econaturologia.com.ua. Та, як виявилося, не потрібна вона ні народу, ні, тим більше, владі. Отже, маємо те, що заслуговуємо.
    Василий Васильевич 4 октября, 16:20
    Подобных *проектов*, как графоманов в миру.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Ернст Рахаров 29 сентября, 23:53 Загалом, по суті - все вірно, пане Мусіяка. А головне - своєчасно. Проте по формі маю декілька маленьких зауважень. 1) Я б на Вашому місці намагався утриматися від образливих пасажів на адресу членів Асамблеї, навіть якщо вони того заслуговують. Просто якщо ми замахуєься на радикальну реформу Конституції - перетворення її на справжній суспільний договір - без допомоги декого з нинішніх "колабораціоністів" напевне не обійдеться. 2) До написання подібний статей я б долучив якогось помічника, який би допоміг зробити написане більш захоплюючим та "читабельним" для неспеціаліста з конституційного права. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • о5кривбасс 29 сентября, 16:16 эти заметки написаны ещё в 2004 г. и предлагались к обсуждению... после референдума 1991 года народ Украины недвусмысленно дал понять - он хочет НОВУЮ УКРАИНУ. демократическую. от греческого слова ДЕМОС-НАРОД. единственное, что люди не знали, а политики не хотели этого объяснять - "нельзя в старые мехи заливать молодое вино".т.е. необходимо было менять ПОЛНОСТЬЮ законодательство, причём с непосредственным участием ИЗБИРАТЕЛЯ! к счастью, народ Украины может сделать это в любой момент, было бы ЖЕЛАНИЕ! в существующей цивилизации есть варианты таких решений, для примера - УЧРЕДИТЕЛЬНОЕ СОБРАНИЕ, представленное СОВЕСТЬЮ НАЦИИ. на мой взгляд, это собрание обязано рассмотреть и утвердить следующие темы: 1) цель создания государства Украина-государственные институты должны быть сфокусированы на создании и защите БЛАГОПРИЯТНЫХ условий для МАКСИМАЛЬНОГО воплощения творческих возможностей КАЖДОГО гражданина Украины (с учётом положительного влияния этих возможностей на благосостояние всего общества) 2) политическая система (президентская или парламентская) и функции ветвей власти -поскольку в существующей мировой политической структуре доказали право на жизнь обе системы, необходимо разработать или скопировать ДВА(или более) варианта и дать возможность ИЗБИРАТЕЛЮ ОПРЕДЕЛИТСЯ с политическим укладом страны путём РЕФЕРЕНДУМА. функции ветвей власти (законодательной, исполнительной) вытекают из выбранной политической системы, но суть остаётся - служение ИЗБИРАТЕЛЮ и подконтрольность народу Украины. 3) избирательная система- очень важная, если не главная ДЕМОКРАТИЧЕСКАЯ деталь в НОВОЙ УКРАИНЕ. потому что она должна обеспечивать неотвратимость контроля ИЗБИРАТЕЛЯ за нанимаемым чиновником и достаточно лёгкую возможность отзыва при нарушении этим чиновником норм и правил поведения. обязательным условием избирательного законодательства должен являться принцип "конфликта интересов",т.е. разрабатывать и принимать такое законодательство необходимо при непосредственном участии ИЗБИРАТЕЛЯ и ни в коем случае не подпускать к нему этого самого чиновника. формы такого участия могут быть разными, для примера - принятие на референдуме. 4) судебная система -вторая после избирательной ключевая ДЕМОКРАТИЧЕСКАЯ деталь в НОВОЙ УКРАИНЕ. независимая от законодательной и исполнительной ветвь, избираемая народом и отчитывающаяся перед народом за ПРАВОсудие (финансирование не зависит от исполнительной или законодательной власти, вплоть до СПЕЦНАЛОГА).условия функционирования также определяются с учётом "конфликта интересов" непосредственно ИЗБИРАТЕЛЕМ. После разработок этих законов и их ОТКРЫТОГО И СВОБОДНОГО обсуждения происходит принятие их на всеобщем референдуме. обязательное условие - изменения в них вносятся по той же процедуре, что и принятие(созыв УС, разработка, референдум). и последнее, но может быть, самое актуальное на сегодняшний день -попытка любой ветви власти самостоятельно, без согласия ИЗБИРАТЕЛЯ изменить эти базовые положения автоматически ставит чиновников, предпринявших эту попытку, ВНЕ ЗАКОНА. а значит, любой гражданин Украины имеет ПРАВО уничтожить посягателя на его ЗАКОННЫЕ права любым доступным ему способом... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Прокофьев А.С. 28 сентября, 19:39 Нынешняя украинская власть проявила свою "неспроможнисть" многократно, поэтому не имеет морального права инициировать и осуществлять любые изменения конституции. При том, что действующая конституция не является тем, чем она должна быть - Главной книгой каждого гражданина. И не удивительно: статья 3, излагающая главные ценности (цели) государства, не содержит даже упоминания о материальном и духовном благоополучии граждан. Поэтому необходимо форсировать разработку двух-трех сокращенных вариантов новой конституции, их апробацию на референдуме (постатейно) и подготовку окончательного варианта конституционной ассамблеей. Новый основной закон Украине нужнее, чем "лассо-циация" с Евросоюзом. По моему мнению, новая конституция должна содержать, в частности, такие тезисы: 1. Труд - главный способ жизнедеятельности граждан, условие формирования сильной социально- ответственной личности, которая: - признает общественно-полезный, свободный, эффективный и творческий труд высшей ценностью жизни; - признает приоритет своих обязанностей над своими правами; - признает равноценными труд для себя и труд для блага других граждан; - обеспечивает свое благополучие личным трудом без использования обмана, насилия, незаслуженных привилегий; - использует ограниченное количество материальных благ для доступа к ним других граждан (научно обоснованное или общепринятое, без атрибутов роскоши и тщеславия); - знает главные факты мировой истории, основные достижения науки, искусства и литературы; - бережет красоту и богатства природы, созданные людьми материальные и духовные ценности; - ведет здоровый образ жизни, исповедует самовоспитание и самоконтроль; - в межличностном общении инициирует взаимопомощь и компромисс, обеспечивает уважение и приоритет интересов граждан пожилого и старческого возраста; - активно участвует в общественной жизни, способна к объединению с другими гражданами, лидерству или подчинению в союзе с ними; 2. Каждый гражданин является собственником своего трудового опыта и знаний - юридическим лицом в отношениях с любым собственником капитала (средств производства). Собственники капитала и собственники трудового опыта (наемные работники) являются равно необходимыми участниками общественного производства, а потому - совладельцами совместно созданных товаров. Каждый гражданин вправе владеть средствами производства, приобретаемых без обмана или насилия за счет доказанных личных доходов, банковского кредита, наследства. Владение средствами производства не является владением предприятием, на котором они используются. 3. Предпринимательский доход собственника капитала и заработная плата наемного работника за календарный год не должны превышать максимальной суммы трудовых доходов, установленной основным стандартом государства, который фиксирует рациональный потребительский бюджет граждан, минимальную и максимальную величину трудовых доходов. 4. Рациональный потребительский бюджет граждан (РПБ) фиксирует необходимый и достаточный набор изделий и услуг по их фактической стоимости, обеспечивающих здоровый образ жизни, спокойствие и безопасность, эффективный труд и отдых, получение образования, воспитание детей, а также резерв платежных средств. Не учитываются изделия и услуги, требующие применения дорогостоящих и дефицитных ресурсов, значительного экологического ущерба, формирующие необязательные или вредные потребности. РПБ учитывает конкретные условия жизнедеятельности граждан: климат, возраст, численность иждивенцев при начислении фактических трудовых доходов граждан (без подоходного налога) с учетом санитарно-гигиенических факторов труда, сложности и результатов выполняемой работы: - минимальные: не менее половины суммы РПБ, без налогообложения; - достаточные: равные РПБ, подоходный налог 10 % ; - увеличенные: не более двухкратной суммы РПБ, подоходный налог 20 %; - максимальные: не более трехкратной суммы РПБ, подоходный налог 30 %; 5. Денежная прибыль не является главным критерием оценки деятельности субъектов хозяйствования. Основные измерители эффективности общественно-полезного труда: количество произведенных товаров в расчете на единицу израсходованных денежных ресурсов или единицу времени, численность реальных или потенциальных покупателей товара. 6. Основным методом управления общественно-необходимым трудом является формируемый высшими и местными органами власти приоритетно исполняемый государственный заказ поставщикам важнейших товаров. Объем госзаказа для предприятий с негосударственной собственностью на средства производства не должен превышать половины количества выпускаемых товаров. 7. Хранение и регистрация материальных, денежных и других ценностей граждан и предприятий за пределами государства запрещается. 8. Приоритетными расходами госбюджета являются: сохранение и бережливое использование природных ресурсов - общенародной собственности; ускоренное развитие энергетики из возобновляемых ресурсов; переработка всех бытовых и промышленных отходов; нормирование расхода невозобновляемых и особо важных ресурсов (включая величину отходов производства и вредных выбросов в атмосферу); научно обоснованное земледелие, расширенное лесонасаждение, очистка рек и водоемов; создание условий для здорового образа жизни, рождения и воспитания детей; строительство и ремонт жилья; культурное сотрудничество русскоязычных стран (общие средства массовой информации, учебные заведения, учрежедения культуры, фестивали и конкурсы, спортивные мероприятия); военный оборонительный союз с Россией (при отсутствии территориальных претензий к другим государствам). 9. Солидарное финансирование жилищного строительства органами власти, работодателями и гражданами для покупки ими собственного жилья не позже 35 - летнего возраста. 10. Наличие у родителей условий для рождения и воспитания детей (здоровье, жизненный опыт, жилье, доходы) является обязательным условием государственной регистрации брака. 11. Федеративное устройство государства для учета объективных различий отдельных территорий и создания возможностей для социального экспериментирования. Суъекты федерации имеют право на собственное, не противоречащее конституции государства, законодательство, интеллектуальные, материальные и финансовые ценности, межгосударственные договоры экономического и культурного сотрудничества. 12. Государственными - для публикации законов, решений высших органов власти государства, международных договоров являются украинский и русский язык. 13. Волеизъявление граждан по всем проблемам их жизнедеятельности реализуется участием в гражданско - политических союзах (ГПС), которые создаются в каждом субъекте хозяйствования и населенном пункте всеми социальными и профессиональными группами населения: медицина, образование, наука, энергетика, добыча ископаемых, машиностроение, приборостроение, сельское хозяйство, жилищное хозяйство, транспорт, строительство, производство пищевых товаров, производство бытовых товаров, литература и искусство, средства массовой информации, спорт, армия, милиция, госслужащие, женщины, ветераны, молодежь. 14. Каждый ГПС приоритетно разрабатывает проекты законов государства (субъектов федерации) в сфере его деятельности и с учетом предложений других ГПС утверждает их в качестве законов на своем ежегодном съезде. Собственники средств производства и руководители всех уровней составляют не более 1/4 численности делегатов съезда ГПС. Законы государства (субъекта федерации), инициируемые его высшим исполнительным органом, принимаются большинством решений съездов ГПС. 15. Высшее должностное лицо государства – президент, избираемый большинством съездов ГПС, инициирует разработку конституции государства и контролирует ее исполнение, решает споры между ГПС по проектам законов, подписывает международные договоры. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Володимир 28 сентября, 19:29 Ось основа для реформування системи: http://volianarodu.org.ua/uk/Strategiya-dlya-Ukrajiny/Yakoiu-buty-Ukrajini-plan-zminy-systemy-vlady Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Архангельский Ю. 28 сентября, 14:11 1. «Необходимо прекратить любые попытки подкорректировать Основной закон». Трудно сказать – надо ли быть ревизионистами Конституции (К). Если мы «уважаем» Запад, то может быть, имеет смысл взять за образец К. какой-нибудь страны ЕС или США и внести туда только необходимые уточнения. 2. Говорят закон – что дышло, куда повернул туда и вышло. Например, по К. каждый имеет право на труд. У нас 0,5 млн. чел. зарестрированных безработных. Имеют ли они право на труд. А если это право нарушается, то кто отвечает в судебном порядке? Или К. – это благое пожелание (цель ближняя или дальняя) – так и надо сказать. Не так ли? Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.90
EUR 29.17