Коридор життя

Інна Ведернікова 6 червня 2014, 21:00
фото

Читайте також

Нині рахунок іде на секунди. Тому що секунда може вирішити: кому жити, а кому — припинити. І якщо хтось досі думає, потягуючи коктейль на веранді ресторану або гризучи представницькі горішки в офісі, що стосується ця страшна фраза тільки тих, хто, за велінням долі чи наказу, опинився в зоні АТО, то він трагічно помиляється. Бо ми тут розпоряджаємося їхніми секундами. Їхнім життям. Що, ще п'ємо? Гриземо? Щелепи не звело?

Від початку антитерористичної операції на Донбасі минуло 53 дні. Вони вдарили нас Слов'янськом, Маріуполем, Донецьком, Краматорськом, Червоним Лиманом, Лисичанськом, Луганськом... І всіма цивільними суперечностями й суперечками до очманіння, що звалилися на нас у зв'язку з цим. Про патріотів і терористів, олігархів-рятівників і олігархів-зрадників, чеченців і зомбованих місцевих... Про літаки, бомби, "нони", "нурси". Про відео з покаліченими жінками під будинком Луганської ОДА: столичні знавці їх тут-таки охрестили "тітками-сепаратистками, яким головою треба було думати, перш ніж ошиватися під захопленою будівлею ОДА". Відтак, правд, які виносять мозок і в яких ще належить розбиратися в мирний час, виявилося багато. Істина ж одна — Україна воює (точніше, вчиться воювати) за свою територію. Але ж і за людей, які на ній живуть, теж? 

З однозначною відповіддю на це запитання складніше. І не тільки тому, що Донбас таки опинився на колінах, і за похованих під міфом власної слави шахтарів там воюють і гинуть безвусі хлопці з Волині. Але якщо всі рішення прийняті, і Донбас — як і раніше, наш, включно з жителями з усіма їхніми страхами та фобіями, — то дозвольте запитати, чому тільки на 45-й (!) день антитерористичної операції уповноважений прес-секретар штабу АТО Владислав Селезньов заявив, що штаб готовий організувати коридор для виведення мирних жителів із "гарячих" точок? І чому після його заяви минуло вже аж дев'ять днів?! 777 тис. 600 секунд! А коридору як не було, так і немає. А "фінальна стадія" набирає обертів. 

Чому активіст громадської організації "Схід-SOS" Анна Мокроусова, звернувшись 5 днів тому на гарячу лінію Кабміну з проханням дати контакти чиновників та служб, здатних допомогти волонтерам налагодити організоване виведення людей із зони АТО, так і не отримала відповіді через 432 (!) тис. секунд?! 

А тепер уявіть собі людину, середньостатичного жителя регіону з середньою фаховою освітою, який зіштовхується з державою вкрай рідко. А тут навколо свище, вибухає, мародерствує, кричить від болю й німіє від страху війна... У людини і її сім'ї є гостре бажання вирватися з цього пекла. Куди бігти? До кого звертатися? На що сподіватися? Де прихилити голову й нагодувати дітей? 

Я спробувала знайти відповіді на ці запитання. Подивитеся, що вийшло. 

…На вечір заплановане продовження розмови з колишньою колегою з Макіївки. Наталка Хрустальова, головний редактор міської газети, зателефонувала й попросила допомоги: треба розселити сім'ї з маленькими дітьми зі Слов'янська. І пообіцяла розповісти пізніше, як вони вже другий тиждень на напіврозбитій від вибоїв восьмимісній "газелі" возять біженців зі Слов'янська в Макіївку. "Сьогодні забрали 22 людини. У молодої мами на руках місячна дитина. Інша сім'я з трьома дітьми з третьої години ночі ховалася на цвинтарі, чекаючи нашої "газелі". Прибулих розселяємо тут-таки — у Макіївці. Але шукаємо запасні варіанти за межами області, на випадок активізації воєнних дій і в нас у місті". 

З усім цим сиджу як очманіла. Тому що воєнні дії можуть активізуватися в моєму рідному місті, де було прожито
33 роки. Родичі, однокласники, друзі, колеги... Весь світ. Їм усім у будь-яку хвилину теж можуть знадобитися і коридор, і місце, де б вони могли прихилити голову. Я сама не впораюся. 

Проблему біженців по суті можна розділити на дві частини: безпосередню організацію виведення біженців із зони воєнних дій або АТО, а також подальше, вже юридичне закріплення їхніх прав та соціальних гарантій. Включно з виплатами, медичними послугами й житлом (тимчасовим чи постійним) на новому місці. 

Що з приводу першого завдання говорить законодавство? Перелопатила закони про боротьбу з тероризмом, основи національної безпеки, СБУ, цивільну оборону. Прямого конкретного пункту про організацію коридору виведення з зони АТО людей у наших законах немає. Зате є пряма вказівка — на те, що численні органи державної влади, створивши міжвідомчий комітет або групу, зобов'язані забезпечити захист прав мирного населення на території АТО. Що, ймовірно, включає і виведення мирних жителів із зони, де є небезпека для їхнього життя. Про це ж, власне, йдеться і в четвертій Женевській конвенції 1949 р., котра захищає права мирного населення під час війни. Читати яку, коли чесно, зважаючи на сюрреалізм подій у країні (розстріл "Бісом" заручників!), просто нестерпно. 

Але що в результаті маємо? Так як часу на письмові запити в міністерства й відомства практично не було, довелося використати офіційні джерела інформації, що знайшлися в Інтернеті, й "телефонне право". Оскільки вторгнення на територію України збройних формувань із території "братньої країни", а також проведення АТО прямо пов'язані з національною безпекою країни, відкрила сайт РНБОУ. І що? З моменту початку подій на Сході країни і розгортання АТО РНБОУ не ухвалила жодного рішення, що стосується питання захисту прав мирного населення. Зокрема і в рамках відомого рішення РНБОУ щодо Сходу України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". 

Відсутність будь-яких ініціатив у РНБОУ щодо цього мені підтвердили й неофіційні джерела в Раді. Порекомендувавши, правда, звернутися до міністра Мінсоцполітики Людмили Денисової, яка нібито й займається питанням, що цікавить мене. 

"Людмило Леонтіївно, добрий день. Потрібен ваш оперативний коментар щодо організації коридорів для біженців з зони АТО. Зокрема зі Слов'янська. Питання життя і смерті людей. Готова з вами зустрітися в будь-який зручний час". "Я на засіданні уряду! — Оперативно відповіла міністр. — Ми не займаємося евакуацією! Ці питання — у МВС і їхньої служби з надзвичайних ситуацій".

Ок. Блоги Арсена Авакова читаю регулярно. Про коридор і захист прав мирного населення не читала. Паралельно моніторю Інтернет. Стоп. В.о. заступника голови адміністрації президента Андрій Сенченко заявляє, що для біженців зарезервовано аж 39 тис. місць у санаторно-курортних закладах країни. Ці місця було організовано ще під кримських переселенців. Які стояли, до речі, вчора з плакатами під ВР, вимагаючи надати їм статус біженців і роботу. Але це, як ми розуміємо, вже друга частина нашої історії, з якою, можливо, зіткнуться і переселенці зі Сходу. Якщо дістануться, звичайно, до вказаних Сенченком закладів. І якщо ВР таки ухвалить законопроект Сергія Соболєва "Про забезпечення прав і свобод громадян, які проживають в зоні проведення АТО або переселилися з неї", поданий у ВР 3 червня. Ну, хоч 3 червня... А можливо, тут, у законопроекті в Соболєва, є про коридор? На жаль, тільки про пенсії та ін. соціальні виплати і права. Що на другому етапі, звичайно ж, важливо.

Але як усе-таки людям дістатися до другого етапу? Повертаючись до Сенченка, зауважую, що питання доставки 39 тис. потенційних улаштованих біженців заст. голови адміністрації оминає. Водночас стверджуючи, що все йде за планом. За яким, теж не уточнює. Як, утім, не уточнює і віце-прем'єр Віталій Ярема, який оперує в інформаційному просторі тією ж таки цифрою Сенченка. Тепер читаю уважно: Віталій Ярема — голова міжвідомчого координаційного штабу із тимчасового розміщення переселенців. Тягар з плечей?

Пишу смс. Приблизно такого самого змісту, як і Денисовій. Ярема на запитання "життя і смерті" не відповів. Зайнятий, напевно, дуже. Натомість зняв слухавку заступник голови служби віце-прем'єра Олександр Кондратенко. І досить виразно пояснив, що "з питання, яке нас цікавить, варто звернутися в Мінрегіонбуд, до заступника міністра Семчука. Він курирує цей напрям. А Ярема тільки озвучує результати роботи штабу". Більше того, Кондратенко порадив паралельно звернутися ще й до міністра Кабінету міністрів Остапа Семерака, який "координує питання на рівні апарату Кабміну".

Принаймні — не глухий кут. Розвилка. Є куди рухатися далі. В результаті бютівець Остап Семерак отримав свою тривожну смс. Поки що мовчить. Скільки вже секунд? 172 тис. 800. А ось заступник міністра Семчук узагалі виявився... у відпустці. Але натомість відповів віце-прем'єр-міністр Володимир Гройсман і вивів захеканого автора, так би мовити, на нові рубежі. За що, до речі, я йому дуже вдячна. "Єдиного відповідального міністерства за евакуацію і проблеми біженців справді немає, — заявив Гройсман. — Є штаб, який очолює Ярема. Туди і я входжу, і інші міністри, профіль яких пов'язаний з вирішенням питання. Проте наше міністерство опікувалося і далі активно опікується переселенням військових з Криму. Що стосується Сходу, то ми таких завдань не отримували. Але Ярема проводить регулярні селектори з областями. І, наскільки мені відомо, левова частка навантаження з вивезення людей лягла на обласні адміністрації. І їхні бюджети".

Отже, спускаємося нижче щаблями державного управління, паралельно надзвонюючи згаданому вище прес-секретареві АТО Владиславу Селезньову. Бо на ключовій ролі штабу АТО і СБУ в історії з коридором продовжує наполягати один відповідальний працівник апарату Кабміну, якому я розповіла історію Анни Мокроусової, котра зателефонувала на гарячу лінію Кабміну з проханням допомогти вивозити біженців з зони АТО.

"Шукайте кінці у штабі АТО. Адже вони ведуть операцію, і вони за неї відповідають. Що ж до гарячої лінії Кабміну, то ваша представниця, звичайно ж, отримає відповідь. Правда, не пізніше ніж за місяць після подання запиту. Як і належить згідно із законом про звернення громадян. Так, у мене в самого щодо цього болить душа. Адже люди по кущах від бандитів зараз ховаються. Але жодних інших команд нам не надходило". Поки мовчить Селезньов — телефоную в СБУ. Пишу Наливайченкові. "Тільки між нами" мені розповідають про те, що ні голова штабу АТО Василь Крутов, ні Валентин Наливайченко самі нічого не вирішують. Тільки Верховний головнокомандувач може ухвалити таке рішення. Кому ж тепер смс писати — ще Олександрові Турчинову? Чи вже Петрові Порошенку?..

Але вже на зв'язку заступник голови Донецької державної адміністрації, начальник Департаменту охорони здоров'я Олена ПЕТРЯЄВА.

— Олено Борисівно, ви ставили на селекторних нарадах, які проводить Віталій Ярема, питання про коридор для мирних громадян? Як і куди виїхати людині, яка не має родичів в інших областях або засобів до існування? Наскільки взагалі ви координуєте свої дії з центральною владою і волонтерами? Взагалі можете розповісти, скільки людей, куди і як виїхали з Донецької області?

— Питання про коридор ставили неодноразово. Коридору взагалі немає. Ні для виведення людей, ні для доставки гуманітарної допомоги. Ніхто ні з ким ні про що не домовляється. Нам дуже важко провозити в гарячі міста й райони медикаменти, харчі. У той-таки Святогірськ, який уміщує зазвичай 4700 осіб, а зараз там 25 тисяч переселенців зі Слов'янська. Постачальники продуктів здійснюють подвиги і чудеса мужності. Комунальне підприємство "Фармація" під обстрілами везе ліки хворим.

Ми, безумовно, розуміємо, що все це організовувати досить складно. Ситуація змінюється ледь не щогодини. З'являються якісь нові угруповання. Нам доводиться самим домовлятися. Притому  не тільки зі збройними формуваннями, а й з нашими підрозділами. Наприклад, ми вже знайшли спільну мову з керівництвом АТО, але  вчора не змогли домовитися з військовими, які зайшли в область. Відтак,  не можемо вивезти пораненого хірурга з Краснолиманської лікарні. Йому  осколок потрапив у голову. Ушкоджено мозок. Людину потрібно везти в нейрохірургію в Донецьк — не дозволили! Залізниця від Артемівська дає дрезину, але потрібно якось довезти до Артемівська! 

Нині дуже багато суперечливих даних, які стосуються і кількості громадян, котрі виїхали за межі області, і того, як вони, власне, виїжджають. Спочатку про кількість. Я оперую  даними Управління державної міграційної служби в Донецькій області. З 1.04 по 1.06 було знято з реєстрації за місцем проживання — 20 196 людей. З них понад 4000  — виїхали в інші області України. 1500 тис. — у Крим. Решта  — за кордон.

Але  ситуація змінюється щодня. Справжнього стану речей  не знає ніхто. Точних цифр немає. Хто б і що не казав. Ситуацією не володіє жодна людина. І не тому, що ми не відстежуємо. А тому,  що щодня триває процес вивезення людей з різних точок. Різними силами, людьми й організаціями. Волонтерами, бізнесменами, політиками, чиновниками. Люди з різних джерел дізнаються про можливість виїхати і їдуть. У нас у кількох містах точаться  бойові дії. І те, що було на вчора, сьогодні стає неактуальним. У нас загиблих, які пройшли через судмедекспертизу, офіційно — 140 людей. Помножте
на 10. Тут усе — і армія, і мирні, і ополченці.

Сьогодні ми вивозимо хворих з тубдиспансеру — між Слов'янськом і Червоним лиманом. Там перебили силовий кабель. Що ж стосується системи охорони здоров'я, ми ще в лютому, коли був Майдан, підписали наказ про підготовку евакуації пацієнтів за межі установ. Першою евакуювали психлікарню в Семенівці — вцілила  бомба, загинув один із лікарів. Тепер будівлю охороняють сторожі. Хворі розподілені по лікувальних установах.

У Донецьку — поблизу  аеропорту евакуйовані дві лікувальних установи. Інтернати й притулки з гарячих точок вивезено. Евакуація дітей і шкіл — у плановому порядку. Сьогодні поцілив  снаряд у Слов'янський інтернат для психохроників, він був евакуйований, але поранено двох працівників, які охороняли підсобне господарство. 

Ще одна проблема — фінансовий коридор. Заблоковано казначейські рахунки у Слов'янську й Краматорську. Бюджетники там не отримують зарплат. У нас дуже велика проблема зі "швидкою". З 9 бригад, які працювали у Слов'янську, нині працюють тільки три. Люди йдуть у відпустки й виїжджають. Уже є заяви решти, якщо до кінця тижня не отримають зарплат  — звільняться. Надавати допомогу буде нікому. Вони ж  під кулями виїжджають. Потрібно переключити рахунки на інші міста. Має бути воля і спільна робота області й Мінфіну".

Хаотичність ситуації, що склалася на Сході,   підтверджують волонтери. 

Наталія ХРУСТАЛЬОВА, головний редактор газети "Макеевский рабочий":

— Про центральну владу нічого сказати не можу. Ні грошей, ні обіцяного коридору, ні програм — немає. Обласна влада якщо і є, то не до всіх доходить. Губернатора немає. Прес-служба не працює. Нам допомагають наші друзі — бізнесмени, керівники підприємств, які організовують коридори з ДНР. Вивезли вже 73 чоловік. Беремо тільки жінок і дітей. Як знаходимо людей? Коли возили гуманітарку, нам дали контакт двох слов'янських жінок. Ось тепер телефонуємо    їм, і вони дають нам людей. Оголошуємо  збір біля виконкому, вивозить водій-волонтер Сергій Пожидаєв на "газелі". 

Люди справді терзаються. Сьогодні їдуть, а завтра — перестали стріляти, і вже     не їдуть. Ніхто не хоче залишати дім. Учора вмовляли двох людей похилого віку. Діти виїхали, а в них кішки й собаки. Не поїхали. Люди, яким є куди, — вже виїхали. Залишилися ті, кому нікуди. І кому ні за що. І таких дуже багато. У нас є група у Фейсбуці. Там вивішуємо оголошення й  контакти. Люди телефонують. Випадок недавній — сім'я, четверо дітей. Терміново допоможіть виїхати. "Беріть таксі — їдьте в Краматорськ, ми зустрінемо й оплатимо". За 10 км — 600 гривень заплатили. Останніми  днями  зі Слов'янська не випускали хлопчиків,  старших   15 років. Національна гвардія не випускала. Поранених теж не випускають. 

Є й такі, котрі  ніколи нікуди не поїдуть. Чоловіки в ДНР, дружини — з маленькими дітьми. Кажуть: якщо ми виїдемо — їх усіх уб'ють". 

Анна МОКРОУСОВА, активіст громадської організації "Схід-SOS":

— Ми починали з Луганська і області, де величезна кількість сіл та людей,  які там загубилися. Без доходів і рідних. Багато хто справді хоче виїхати. Оголошення представників влади про те, що АТО триватиме рік-півтора, налякає кого завгодно. Особливо під звук автоматних черг озброєних до зубів терористів, армії тощо. Але мало  хто додумався зателефонувати на гарячу лінію Кабміну. Кабмін повинен  дійти до людей сам. Якоюсь централізованою програмою і рішенням про організоване вивезення людей. З фінансуванням і транспортом. Поки що ж  навіть ті, хто додзвонюється на гарячу лінію Кабміну, або отримують  таку ввічливу відмову, як я, або їх відсилають по колу по міністерствах. А міністерства відправляють до нас. Зокрема — Мінсоцпраці. 

…Чи розуміє наша влада, що коридору, який привів би до порятунку, сьогодні немає не тільки для жителів Сходу. Його немає і для всіх нас. Для України. Яка навряд чи витримає випробування війною без людяності. 

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
20 коментарів
  • ryzenkov 13 июня, 16:45 эта война - это напоминание всем тем "харынкам", переделам собственности, консервации совкового мышления на Донбассе в угоду ПРИБЫЛИ и ВЗЯТОЧНИЧЕСТВА, отсутствием стратегического видения БУДУЩЕГО за сегодняшним ХАПКОМ, отсутствием у людей понимания ОБЩНОСТИ СУДЬБЫ для всех ЛЮДЕЙ В УКРАИНЕ. Сегодня за Украину по своему перживает Ахметов в Лондоне и Янукович на РУблевке, Царев-иуда и Симоненко - засланец, все эти "людишки" переживают не за Украину, а за БАБКИ, которые они ТЕРЯЮТ...Самое обидное - это донецкое БЫДЛО, которое НИКОГДА НЕ ЖИВЯ В РОССИИ, верит велеричивым московским ГЕББЕЛЬСАМ, что там нам медом намазано и текут молочные реки в кисельных берегах и можно сидеть на печи 33 года НИЧЕГО НЕ ДЕЛАЯ и будут тебя все это время кормить от пуза... ЭТАКАЯ сказка рассказываемая самым большим сказочником России - ПУтлером... или господином ПУ...Вот только реализация этой сказки на деле несколько смазывет еленый фон - за сказку нужно послать своих детей НА СМЕРТЬ под пули и станет твое оголтелое от русской пропаганды чадо очередным пушечным мясом, которое бросят "свои" русские наемники где-нибудь в придорожной канаве... Всех этих ура-патриоток в несколько центнеров весом нужно посылать на помощь Гиркину, который жалеется, что мужиков НАСТОЯЩИХ, готовых лезть за Великую и святую РУСЬ, где бояре и опричники Путина жируют, а народ ДОХНЕТ, НЕ ОСТАЛОСЬ... Вот пусть теперь эти ходячие кричалки и будут той резиновой бомбой, которая будет все прыгать и прыгать... Если бог хочет наказать человека, он лишает его РАЗУМА. На сегодня бог лишил РАЗУМА целый народ - РУССКИХ... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Magistr 12 июня, 12:15 Лишние слезы лить не нужно. Донбасс это заслужил. Украина не может его тащить за собой и сдать просто так не может, т.к. террористы переползут в следующие области. Эвакуация и коридоры возможны для нескольких тысяч, десятков тысяч людей, но не для нескольких миллионов :( Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • nataha_os 11 июня, 13:05 добрый день.у меня просьба к моим знакомым едет две семьи из Словянска.где им зарегистрироваться.подскажите пожалуйстра куда обратиться киевская обл.Макаровский р-н Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 10 июня, 00:07 Погиб ребенок в Славянске. Бездарные политики и те, кто набивал карманы, и те, кто пришел по блату и протирал штаны - они виноваты. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 9 июня, 00:14 Если за неделю не получиться прекратить кровопролитие и хотя бы перемирие на время переговоров, с Россией в первую очередь. Тогда надо просит ООН, т.к. уже понятно, что война стала приобретать бесконечный и бессмысленный характер. Бессмысленный в том плане, что на Востоке нету власти и самопровозглашенные не в состоянии восстановить мир и правопорядок. С другой стороны, раз есть конфликт, его надо разрешать так, чтобы население почувствовало, что власть народа наконец пришла, а это тоже большая работа. Понятно, что Россия хочет иметь гарантии, что она сможет влиять на политику в Украине, и в этом плане ,наверное, надо найти консенсус. И ,еще, хотелось бы сказать, что в Киеве ходят не только в автокефальную, но многие ходят и в Лавру. Прошу это учесть и принять во внимание. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • talymon 7 июня, 19:42 " …Чи розуміє наша влада, що коридору, який привів би до порятунку, сьогодні немає не тільки для жителів Сходу. Його немає і для всіх нас. Для України. Яка навряд чи витримає випробування війною без людяності. "///// Фальш не перестає бути фальшю через приправу її пафосом... По-перше, держава таки потурбувалась про коридори, збільшивши кількість потягів з Луганська та Донецька на захід. По-друге, не потрібно називати війною те, що нею насправді не є. Бо маємо не війну, а антитерористичну операцію держави Україна, її силових структур проти, на жаль, вже міжнародних терористичних угрупувань на сході України. Так буде точно, якщо мати на увазі лише збройне протистояння. Якщо ж мати на увазі ще й саботаж чи таємну різнобічну підтримку сепаратистів, усіляке сприяння їм, то коло причетних до тероризму значно збільшується і не лише на сході України... Але повернемось до коридору. Як відомо, для того, щоб створити коридор, потрібна згода на це терористів. Чи хтось вважає, що такий коридор можна створити силовим методом? То нехай підкаже яким чином його створити, не наражаючи на небезпеку саме тих, хто прагне евакуюватись по тому коридору. Чи хтось вважає, що для терористів ситуація, коли вони не мають у заручниках мирне населення, є хоч у якомусь сенсі більш вигідною? Чи хтось вважає терористів за дурнів? Ото ж бо, як любить говорити пані Мостова.... З іншого боку, якщо хтось, особливо з тих, хто вважає себе членом громадянського суспільства, зможе тишком-нишком допомогти евакуюватись комусь, хто цього бажає, то честь йому і хвала. Особливо, коли це вчинить хтось із журналістів, які гордо відносять себе до четвертої влади... Ось недавно преса писала, як той же Ярош успішно евакуював із Краматорська до Києва на своєму власному автомобілі єврейську маму з двома дітками. Честь йому і хвала! Я про що? Про те, що є нагода саме громадянському суспільству, якщо воно в Україні є насправді, показати на ділі на що воно здатне, показати свою здатність досягати реальних успіхів у реальних справах, налагодивши мережеву взаємодію, співпрацю з метою допомоги людям уникнути реальної небезпеки. Честь і слава буде і йому за подібну діяльність, хоч воно, за визначенням, їх не потребує. А кидатись на державу з претензіями- це остання справа. Чи не сказав сьогодні Петро Порошенко ось цього: "Не питай, що Україна зробила для тебе. Питай, що ти зробив для України!" Якщо не сказав, то міг би сказати українцям те, що вже одного разу сказав Роберт Кеннеді американцям. Зумів же він, як пишуть, повторити сьогодні вже одного разу сказане Тимошенко....
    lesya 7 июня, 20:00
    Ми робимо, й держава повинна робити. Й не треба перекладувати все на людей. Яко некомпетентні - ідіть геть, бо бездіяльність та некомпетентність - це шкода. А держава, що дбає про всіх українців повинна нарешті бути. Бо це дуже хитра річ, усе брати з людей й нічого не давати, крім того, нащо тоді державний апарат й видатки на нього?
    lesya 7 июня, 20:04
    Держава - це вища форма організації суспільного життя. Й ціль держави - організувати таке життя, що буде сприйматися суспільством справедливим, й забезпечить гідне життя ,безпеку та розвиток усім верстам населення.
    lesya 8 июня, 00:41
    Перекладати (помилка була,треба щоб було ще редагування - ответить,цитировать, редактировать)
    talymon 7 июня, 22:46
    Джон Кеннеді, а не Роберт, вибачаюсь.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Lego 7 июня, 18:20 Спасибо ЗН за такой материал. Иногда складывается впечатление, что журналисты и просто волонтеры и активисты делают больше, чем государственные службы. Вся государственная система прогнила, а временщики во власти видимо не собирались делать реальных изменений только расставляя своих людей и ожидая кто победит на выборах. Порошенко должен понимать, если он не поставит на государственные посты толковых людей способных менеджеров не озабоченных как набить свои карманы, то и его власть будет не долговечной. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Миколай Паращак 7 июня, 15:33
    lennion Сьогодні, 11:32 "З усім цим сиджу як очманіла. Тому що воєнні дії можуть активізуватися в моєму рідному місті, де було прожито 33 роки", - чому ж мовчала 23 роки янучарівської влади. Небесні кари... ось вони, ще тут.
    По-моєму, шановна пані Korochka дала "вполнє ісчєрпівающую" відповідь. А всім "русскоозабоченим" перестати шукати пилинки в чужому оці, а чесно глянути на свої "брьовна" ...
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Миколай Паращак 7 июня, 15:25
    ropanik Сьогодні, 04:22 Надо останавливать вооруженные разборки. Уже очевидно,что новому президенту придется все решать самому. Есть смысл остановить зачистки.В конце концов террористы - сепаратисты не проводят никаких нападений и операций вне своих населенных пунктов. Укрепиться сильнее,чем они есть сейчас они не смогут - нет ресурса. Организовать коридоры для вывоза мирных Украинцев и только после этого ставить ультиматумы. Спешка,ради политических целей, убийства своих граждан , разрушение инфраструктуры городов - страну не укрепят.Сейчас уже ясно,что Россия вводить армию не будет.Блеф был нужен для отъема Крыма. Так что - побольше ума и меньше спешки.
    Називати те, що робилось і робиться нашим урядом останні місяць-півтора "спешкой", по-моєму, якось не дуже серйозно ...
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lennion 7 июня, 11:32 "З усім цим сиджу як очманіла. Тому що воєнні дії можуть активізуватися в моєму рідному місті, де було прожито 33 роки", - чому ж мовчала 23 роки янучарівської влади. Небесні кари... ось вони, ще тут. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 24.82
EUR 27.33