Краще пізно, ніж ніколи

Скільки людей має загинути, щоб спільнота демократичних країн зважилося на точкові санкції проти політиків та чиновників, відповідальних за викрадення, вбивства, знущання, катування в країні, розташованій у Східній Європі? Одна? Сто? Мільйон? Україна отримала відповідь на це запитання у четвер, коли кількість убитих перейшла за сотню. Тільки тоді Європейський Союз прийняв рішення запровадити санкції проти винних в убивствах мирних громадян.

Усі три місяці протистояння українського народу і корумпованого режиму Віктора Януковича на адресу Заходу постійно звучали наполегливі заклики запровадити візові, банківські та фінансові санкції проти чиновників і бізнесменів, які мають тісні зв'язки з президентом та його Сім'єю. Санкції не вирішили б усіх українських проблем. Але для тих яструбів з оточення Януковича, котрі люблять пити каву в Ніцці, а гроші зберігати у швейцарських та австрійських банках, вони стали б серйозним стримуючим чинником. Це по-перше. По-друге, стимулювали б до переговорів про вихід із політичної кризи.

Роздратування млявістю й нерішучістю Європейського Союзу та Сполучених Штатів (чиї політики так люблять говорити про необхідність відданості демократичним цінностям, але не поспішають допомогти тим, хто за ці цінності бореться в Україні на євромайданах) можна було не тільки вловити в соцмережах, а й почути і в маршрутці, і в магазині, і просто на вулиці від випадкових перехожих. І як багато українців готові були підписатися під словами заступника держсекретаря Вікторії Нуланд!

"Санкції! Санкції!", - неслося хвилею по Євромайдану в грудні під час виступу американських сенаторів Джона Маккейна і Кріса Мерфі. Ця хвиля, як ми сподівалися, мала б докотитися і до лідерів країн Євросоюзу. У відповідь упродовж трьох місяців ми постійно чули, що Європейський Союз, який претендував на роль "найкращого" посередника в урегулюванні кризи, то "стурбований", то навіть "глибоко стурбований". Як ми втомилися від цих слів! А політики з ЄС усе стверджували, що "доки в Україні триває діалог, ми не повинні за жодних умов застосовувати санкції". Ось тільки де вони розгледіли "діалог"?

Інколи складалося враження, що в Євросоюзі готові були заплющити очі на багато речей, навіть на те, що Україну перетворюють у заасфальтований майданчик. Тільки б "не було ескалації конфлікту". І те, що відбулося в Києві цього тижня, - зокрема й на совісті європейських політиків, що занадто вже неквапливі. Що занадто звикли боязко озиратися на Росію. Занадто увірували, наївно і безпідставно, у розсудливість Віктора Януковича та його готовність сісти за стіл переговорів. І це розв'язувало руки прибічникам жорстких заходів в Україні.

Поведінка Брюсселя переконувала багатьох на Банковій у тому, що санкцій не буде. Після оприлюднення в січні інформації посольства Сполучених Штатів в Україні про перші візові санкції звучали сумніви, що Вашингтон, а вже тим більше нерішучий Брюссель, підуть далі. І навіть у день засідання міністрів закордонних справ ЄС Сергій Клюєв, alter ego Андрія Клюєва, в інтерв'ю газеті "День" самовпевнено зазначив, що "ніхто ніяких санкцій не збирається запроваджувати".

Лише коли розкрутився новий виток протистояння, коли світ побачив напівспалений Майдан Незалежності і був вражений кількістю загиблих, країни Старого й Нового Світу перейшли від жуйки "китайських попереджень" до жорстких дій. Аби це сталося, у найбільшій країні Східної Європи бійці спецпідрозділів мали вбити понад сотню протестувальників. І тільки тоді у Брюсселі та інших європейських столицях нарешті усвідомили, що поблизу східних кордонів Євросоюзу може спалахнути конфлікт, аналогічний югославському, з непередбачуваними наслідками для всієї Європи.

І річ не тільки в тому, що з України в ЄС можуть ринути потоки біженців. Агентство Bloomberg, з посиланням на оцінки аналітиків Societe Generale SA, повідомило, що ймовірність дефолту України за борговими зобов'язаннями у цілому на 60 млрд євро в короткостроковій та середньостроковій перспективі залишається високою. Міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor's також вважає, що за відсутності значних позитивних змін цілком імовірний дефолт України. На думку ж британської The Telegraph, найбільше внаслідок кризи в Україні постраждають країни Східної Європи, насамперед Росія. У п'ятницю S&P знизило довгостроковий рейтинг України за зобов'язаннями в іноземній валюті на одну ступінь - з "CCC+" до "CCC". Прогноз по рейтингу - негативний.

Українська криза раптом стала для ЄС ще одним тестом не тільки на здатність швидко реагувати на кризи, а й на його здатність вижити в нових геополітичних умовах.

Втім, першими на кров на Майдані Незалежності відреагували американці. У середу високопоставлений представник держдепартаменту заявила, що США запроваджують візові санкції до приблизно 20 українських чиновників, яких вважають винними у застосуванні насильства. Американські дипломати традиційно не назвали імен. Після цього CNN повідомив, що на столі у Барака Обами лежить на підпис документ, який заморозить рахунки причетних до придушення демонстрацій. Не залишилася осторонь і Канада, влада якої, як повідомив канадський телеканал CBC з посиланням на прем'єра країни Стівена Харпера, запровадила стосовно Віктора Януковича і високопоставлених представників українського уряду візові обмеження та заморозила їхні фінансові активи.

А вже у четвер, слідом за Сполученими Штатами, ухвалив рішення про запровадження точкових санкцій проти "відповідальних за порушення прав людини, насильство і надмірне застосування сили" нарешті і Європейський Союз. Як зазначив голова Європейської Ради Герман ван Ромпей, у ЄС є консенсус щодо необхідності покарати винних у загибелі людей в Україні. "Ми не можемо забути трагічні смерті останніх днів. Саме тому міністри зібралися, щоб запровадити санкції до тих, хто відповідає за насильство", - своєю чергою, заявив голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу.

Отже, як сказано у Висновках Ради щодо України, Євросоюз прийняв рішення застосувати цільові санкції до відповідальних за насильство в Україні у вигляді заборони на в'їзд і замороження банківських рахунків. ЄС також припиняє ліцензії на експорт обладнання, яке може бути використане для внутрішніх репресій. Як згодом пояснили агентству "Інтерфакс-Україна", йдеться про водомети, спецтехніку для розбору загороджувальних споруд, вибухівку.

Очікується, що найближчими днями буде складено список осіб, котрі підпадають під санкції Євросоюзу. Як відзначила польська Gazeta Wyborcza, до нього, швидше за все, увійдуть представники українських міністерств внутрішніх справ та юстиції. При цьому, за даними видання, у списку не значиться ім'я президента України, оскільки його внесення в "санкційний" список може розглядатися як крайня міра тиску. Як зазначено у Висновках Ради, "масштаб імплементації рухатиметься залежно від розвитку ситуації в Україні".

А це значною мірою залежить і від успіху місії міністрів закордонних справ "Веймарського трикутника" - Лорана Фабіуса, Франка-Вальтера Штайнмайєра, Радослава Сікорського, які зустрічалися 20-21 лютого з Віктором Януковичем. Консенсусне рішення Європейського Союзу стало можливим багато в чому завдяки діям литовців і поляків, німців і французів. При цьому роль Німеччини в урегулюванні ситуації останніми днями значно зросла. А Володимиру Путіну так і не вдалося "переманити" Меркель, аби Берлін зайняв позицію, близьку до російської. Показово, що Ангела Меркель і Франсуа Олланд під час своєї розмови назвали події в Україні "огидними й неприйнятними" і виступили за санкції.

Сьогодні Брюссель переглядає свою політику стосовно України. Достойним кроком у цій непростій ситуації для нього було б не тільки повторення мантри "пропозиція про політичну асоціацію та економічну інтеграцію залишається на столі". І не обмеження хай і багатообіцяючою, але досить розпливчастою обіцянкою, що "Угода про асоціацію, включно зі створенням глибокої і всеосяжної зони вільної торгівлі, не є остаточною метою у співпраці між ЄС та Україною". Для нашої країни надзвичайно важливою сьогодні є реалізація Євросоюзом і США нового "плану Маршалла". Але не менш важливим став би і чіткий запис у євросоюзівських документах про перспективу членства України в ЄС.

Ми, українці, цього заслужили.