Країна зовнішньої політики

Дмитро Кулеба 4 квітня 2014, 20:40
фото

Читайте також

Тарас Шевченко вже давно поставив українцям одне з найголовніших запитань їхнього майбутнього: "Коли ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом?". Чекали українці, чекали, та так і не дочекалися, і наприкінці минулого року вирішили взяти на себе роль колективного Вашингтона. Ціною непомірних для країни жертв їм вдалося принести в Україну дух нового і праведного закону. Тепер їй потрібен прагматик-менеджер, який підкріпить цей дух буквою і забезпечить виконання закону. Зважаючи на нинішні внутрішні й зовнішні обставини, Україні для цього дуже не завадила б історична постать на кшталт Бісмарка. Звичайно, у його оновленій для ХХI ст. версії.

Бісмарка з-поміж сучасників вигідно вирізняло те, що він мав цілісну реалістичну доктрину зовнішньої політики і зміг її реалізувати, перетворивши Пруссію з держави німецького світу на світову державу. Сьогодні й наша країна як ніколи у своїй сучасній історії залежить від своєї зовнішньої політики. Анексія Криму Росією жорстоко руйнує зовнішньополітичні ілюзії, які роками мали українські громадяни, і ставить питання руба: або ми зависаємо в стані країни зовнішньої політики інших держав, або виробляємо якісно нову доктрину зовнішньої політики Української держави й рішуче рухаємося вперед.

"Найнебезпечніше для дипломата — це мати ілюзії", — казав Бісмарк. Найважливіше завдання для українських дипломатів зараз — відкласти вбік ілюзії й стриматися від поспішних, нехай навіть яскравих, але поспішних рішень. Суспільство жадає всього різкого й яскравого, але не можна весь час іти в нього на повідку. Це граблі, на які на догоду громадській думці наступали в різних країнах. Відома "доктрина Хальштейна" кульгала на обидві ноги з моменту свого створення в 1955 р. Вона передбачала, що ФРН підтримуватиме дипломатичні відносини тільки з державами, які не мають дипломатичних відносин з НДР, але одразу робила виняток для СРСР. Красиво, але не життєздатно.

Не дивно, що зовнішньополітична дієта Бонна насправді виявилася голодуванням, яке не йшло на користь країні. Кількість винятків з доктрини неухильно зростала, реалії вимагали відмовитися від неї. Життя, як завжди, перемогло, і 1972 р. ФРН сама підписала угоду про врегулювання відносин з НДР. Сторони при цьому зберегли обличчя, підкреслено обмінявшись не посольствами, а постійними представництвами. Ця модель забезпечила зростання могутності ФРН, символічно переживши НДР: і сьогодні колоритна пивна під вивіскою "Постійне представництво" стоїть там само, де колись у Берліні розташовувалися західнонімецькі дипломати.

Азербайджан ефектно заносить до списків персон нон ґрата всіх, хто відвідує Нагірний Карабах без погодження з ним. Оскільки окрім вірменів туди їздять переважно російські політики, цікаві журналісти й артисти, такий результат Баку не вражає. Росіяни виторговують собі винятки зі списку, про що Азербайджану доводиться публічно повідомляти, журналісти, зачаївши образу, виливають її у своїх матеріалах, а артисти не пропускають нагоди звинуватити Баку в боротьбі з культурою.

Сербія після оголошення незалежності Косово на емоціях почала відкликати послів з усіх держав, які визнавали нову державу, щоб за кілька місяців вони тихо поверталися в країни своєї акредитації, а за кілька років підписала з Приштіною угоду про нормалізацію відносин. Без визнання, змушені виправдовуватися сербські політики, але з нормалізацією. Подібна динаміка і в Грузії, що розірвала дипломатичні відносини з Росією після війни 2008 р., але в 2012-му відбулася перша зустріч російських і грузинських дипломатів.

Усе це — уроки, про які сьогодні має пам'ятати Україна. У ситуації, що склалася, діяти потрібно послідовно й рішуче, не роблячи ставки на негайний ефект. А найбільш нетерплячим громадянам варто нагадати лише про одне: ефективна зовнішня політика — це гра надовго.

Бісмарк був іще цілком лояльно налаштований до Австрії, коли приїхав до Франкфурта у статусі посла Пруссії. Але, зіткнувшись з реаліями, він виніс суворий вирок: зовнішня політика Відня щодо Берліна зводиться до формули avilir, puis demolir ("принизити, відтак знищити"). З цього моменту з ілюзіями було покінчено, і почалася реальна політика, що привела в остаточному підсумку до того, що Австрія не тільки втратила всю свою вагу, а й у принципі втратила відчуття й розуміння самої себе.

Політика Росії стосовно України сьогодні — це очищена від вікового пилу австрійська формула. І відповідь на неї має бути прагматичною, а не емоційною. Сьогодні ж, на жаль, створену Москвою порожнечу в українсько-російських відносинах заповнив тролінг. Цей термін, нагадаю, прийшов до нас з Інтернету і традиційно означає вид віртуального спілкування, за якого троль своїми повідомленнями намагається спровокувати конфлікт, образити й принизити співрозмовника.

Заяви російського МЗС досягли адресата й на якомусь етапі викликали відповідну реакцію Києва. Замість дипломатичних відносин ми одержали двосторонній дипломатичний тролінг. Українцям яскравість заяв з Михайлівської площі припала до смаку й підвищила рейтинг дипломатів. У певних суспільних колах цей рейтинг злетів би ще вище, якби ми оголосили, що розриваємо дипломатичні відносини з РФ або ініціюємо її виключення з ООН, ОБСЄ, Ради Європи, а то й вступаємо в НАТО. Але емоції — вбік. Саме на цьому внутрішньому злеті мусимо знайти в собі сили не йти на повідку суспільних уподобань, а зупинитися й зосередитися на підготовці злету зовнішнього. Образно кажучи, далі треба не пекти російську владу словом, а бити її рублем.

Деякі кроки в цьому напрямку вже робляться і дають вагомий публічний результат. Дорогого варті результати голосування в Генеральній асамблеї ООН щодо резолюції стосовно України, заява Комітету експертів Європейської хартії регіональних мов і мов меншин про те, що з російською мовою у нас в країні все добре, а також коментар представника ОБСЄ з питань ЗМІ Дуньї Міятович про те, що Україна мала право припинити мовлення російських телеканалів.

Правильним було здивування українського МЗС з приводу нещодавнього візиту глави російського уряду в Крим. До речі, практика оголошення персонами нон ґрата поголовно всіх іноземців, які відвідують Крим, неминуче перетвориться на полювання на відьом з численними жертвами й зашкодить інтересам України. А от послідовні заперечення такого роду щодо візитів офіційних представників Росії й потенційно інших країн — саме те, що потрібно.

Раціональними є перші кроки Києва щодо зміцнення у двосторонніх відносинах принципу взаємності. Симетричну норму стосовно 90-денного перебування громадян РФ в Україні вже вводимо в дію. Не забуваймо й про нещодавню ініціативу Володимира Путіна запровадити норму про в'їзд на територію Росії за закордонними паспортами. Саме час для симетричної відповіді: без віз, але за закордонними паспортами.

Звернення Генеральної асамблеї ООН до Міжнародного суду із запитом про оцінку відповідності міжнародному праву декларації про незалежність Криму, звернення до Європейського суду з прав людини, тиха робота з підготовки якісних майнових позовів до комерційних арбітражів і судів, активна робота в галузевих міжнародних організаціях на кшталт ЮНЕСКО (питання культури) та ІКАО (питання авіатранспорту), пошук симетричних відповідей на дії, а не заяви Росії — ось центр докладання зусиль для влади.

Що ж до держав, які так чи інакше підтримали позицію Росії стосовно Криму, то тут варто рішуче взяти на озброєння принцип Бісмарка — "будь-яка політика — краще, ніж політика вагань". Союзники Росії в цьому питанні різнорідні з погляду інтересів України. Відповідно, і політика щодо них має бути чіткою, але гнучкою. Наші партнери мусять розуміти наслідки тих чи інших своїх рішень щодо Криму. Розривати дипломатичні відносини або відкликати послів з держав, нелояльних до української позиції щодо анексії Криму, було б недалекоглядним кроком, та й, будьмо реалістами, їх це не зупинить, якщо зв'язки з Москвою їм дорожчі, ніж із Києвом. Але звести до умов критичної необхідності двосторонні контакти високого рівня й зосередитися виключно на вигідних для нашої країни питаннях двостороннього порядку денного цілком можливо. До речі, необхідно визначитися й щодо виходу з СНД. Після гучної заяви РНБО про жодні практичні кроки в цьому напрямку не чутно.

Найважливішим завданням зараз є системна робота з діючими або потенційними союзниками України. Список тих, хто утримався під час голосування в Генеральній асамблеї ООН, значний і є неораним полем для роботи українських дипломатів. Перетворити ключові нейтральні країни на союзні можливо не тільки взаємовигідним розв'язанням актуальних двосторонніх питань, а й системною роботою в публічному просторі цих країн із поясненням української позиції. Щоб досягти успіху на цьому напрямку, критично важливо говорити із цільовою аудиторією кожної країни мовою та образами, зрозумілими їй (згадайте в цьому зв'язку нещодавній геніальний подарунок канцлера Меркель главі Китаю у вигляді карти з розширеними кордонами його держави).

Без перебільшення — або ми будемо підтримувати інтерес до української проблематики у наших союзників, а також зацікавимо тих, хто сумнівається, і достукаємося до їхніх сердець, або втримати ізоляцію Росії не вдасться ніякими пирогами. Це, треба визнати, — найслабша ланка української дипломатії, бо ніхто ніколи системно цим питанням не займався. Тут усе доведеться починати з позицій трохи вищих за нуль, але публічна дипломатія, а саме про неї ідеться, — основа основ зовнішньої політики ХХI ст., і не брати її на озброєння означає істотно послаблювати свої сили.

Прагматичний аналіз ситуації, категоричне невизнання анексії, цільові дієві контрзаходи України проти Росії, гнучкий підхід стосовно примкнулих до неї країн і потужна м'яка сила публічної дипломатії щодо союзників України і тих, хто  сумнівається, — ось принципи, які можуть посісти центральне місце в новій доктрині зовнішньої політики України.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
12 коментарів
  • Dezdichado 14 апреля, 13:57 автор взял за точку отсчета события после 21 февраля. А нужно 18 марта. Соблюдения подписанных соглашений между Януковичем и оппозиционной тройкой и было тем прагматичным подходом для сохранения единой Украины. Но бездарность и персональные амбиции оппозиционных и майданных деятелей привели к той ужасной ситуации которую мы все сейчас наблюдаем. Посему попытки автора статьи рассказать о том, как нужно себя вести при начальной установке на противостояние с Россией - контрпродуктивно, так как уже несет в себе гнилое начало. Боюсь, что оптимальный вариант для Украины замена всей властной обоймы, после Януковича, власть нужно очистить от бюторастов, Свободы, ударенных и их поддерживающих, по другому так и будем бултыхаться в какашках. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Vishlenkova Natalya 11 апреля, 19:51
    anb_2008 5 апреля, 22:57 Отличная статья, где взвешенно и довольно убедительно сказано о том как действовать нашей дипломатии. Главное, что сказано о том, что вопрос Крыма будет нашей долгой проблемой, которая потребует постоянной, вдумчивой работы. Единственно, следовало бы добавить, что успешность дипломатии будет зависить не только от умения дипломатов, но и от наших успехов в экономике, общей эффективности госмашины. Тогда о нас в мире не забудут и санкции против РФ будут работать. Сейчас есть шансы с помошью Запада провести реформы, от которых будет зависить и экономика, и наша обороноспособность, и дипломатия. Пользуясь моментом необходимо требовать, просить не только кредиты, но и безвозмездную помощь, например, от того же ядерного клуба (США, Великобритании), подписантов Будапештского меморандума. Хотя бы в плане повышения уровня обороноспособности наших ВС. Ну, скажем, в воссоздании наших ВМС: как и в передаче нам, пусть не новых, выводимых из их действующего флота кораблей класса фрегат-эсминец (они всё равно будут лучше наших устаревших советских кораблей), так и резкого увеличения количества обучаемоего за рубежом личного состава (мы же потеряли как учебные заведения - академию и лицей ВМС в Севастополе, так и значительно число морских офицеров, которых сейчас просто негде учить), значительного увеличения числа совместных учений. Подобное возможно для всех видов ВС. Улучшится ситуация в экономике и мы сможем увеличить военный заказ на наших предприятиях ВПК, а это рабочие места.
    Весь смысл ваших действий сводится к слову просить. Просить, чтобы дали или выделили, просить,чтобы научили или увеличили, чтобы накормили и напоили. И где же найдутся такие желающие? В какой стране мира? В Европе, в Америке? У них своих нищих и убогих полно. Провинциальные мечтатели! Кроме брезгливости не возникает никаких других чувств!
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Denis Trifonov 9 апреля, 00:20 Суть большинства дискуссий в Киеве касательно России - полное непонимание роли и места Киева и Москвы в мировой политике. Россия - лидер с ВВП в три раза превосходящим украинский, ядерным оружием, серьезно реформированными вооруженными силами, доминирующей позицией на многих сырьевых рынках, ну и тд. Может поэтому Москва является магнитом для миллионов трудовых мигрантов из СНГ, включая около 3 млн граждан незалэжной?:) А Украина представляет собой государство на грани дефолта с протянутой рукой и армией, которая не сдвинулась с места, когда около 1,000 российских спецназовцев без единого выстрела захватили огромную территорию с населением под 2 миллиона. В связи с этим хочу обратить внимание наиболее продвинутую часть аудитории ЗН на два момента сугубо экономического характера: 1) Запад де факто признал аннексию Крыма и никаких торговых санкций вводить не стал 2) Рынок российских акций просел не более чем на 10 проц и уже половину отыграл - котировки Газпрома и Роснефти на Лондоне, нпр, сейчас сопоставимы с котировками лета 2013 г. При этом в российских голубых фишках и их бондах сидят практически все крупные западные инвестфонды и банки. А вот суверенный рейтинг Киева близок к дефолту и в украинских бумагах не сидят даже местные игроки - и в самом деле, ну кто реально будет сидеть в бумагах контор, контролируемых такими потрясающими бизнесменами, как Коломойский, Ахметов, Тарута и тд?! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ValterLab 8 апреля, 00:26 Боюсь, что наши дипломаты сами находятся под воздействием троллинга украинских СМИ и некомпетентных "революционных" указаний правительства. Поэтому сегодня действовать самостоятельно они не способны (не Бисмарки-то, в конце концов :)). Кстати, а не провести ли люстрацию, так сказать для поднятия бодрости духа ! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • alfa_omega 7 апреля, 08:35 СНГ нам дает беспошлинную торговлю. Выходить из СНГ будет иметь смысл только после введения Россией пошлин на экспорт из Украины. Росс. бизнес в Украине - надо не давить, а наоборот "холить и лелеять". Этот бизнес работает "в белую" и платит все налоги в бюджет Украины, а гражданам "белые ЗП". Сейчас инвесторы выводят капиталы из России, надо постараться, чтобы часть этих денег пошла в Украину. Росс. бизнесу надо показать, альтернативу России плюс возможности экспорта своей продукции в ЕС из Украины. Наш бюджет от этого только выиграет. Опять же получим в России хороших лоббистов.
    ukrainez 8 апреля, 02:15
    Никакого САМОСТОЯТЕЛЬНОГО (т.е. независимого от Путина и ФСБ) росс. бизнеса НЕ СУЩЕСТВУЕТ. думать так - значит питаться теми самыми иллюзиями, об опасности которых говорил Бисмарк. Весь этот "бизнес" существует в Украине исключительно, как продолжение политики Путина по формуле "унизить и уничтожить" нас с вами, независимую внешнюю и внутреннюю политику страны нашей, подчинить ее с помощью экономических рычагов московским планам исправления "самой страшной исторической ошибки - развала СССР". Так что, давить сих "бизнесменов" надо безо всякой пощады и сомнений.
    Dezdichado 14 апреля, 14:02
    таки не дошло промеж ваших ушей, российский бизнес - это легальный бизнес платящий налоги в бюджет Украины, в отличие от местных барыг и свидомых западенцев батрачащих за рубежом и не платящих налогов в бюджет. Барыги не платят налоги, держать на минималке или вообще без оформления своих сотрудников - рядовых граждан Украины. А вы тут вещаете о "давлении". Да и давилка у вас еще не выросла, так один язык и работает что у таких как вы, что у нашего МИДа и гов.оправительства.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • alfa_omega 7 апреля, 08:25 Россию надо давить в Крыму по всем направлениям. Организовать поддержку про-Украинских граждан в Крыму через систему Украинских представительств (Согласен с Борисом во всем). Пенсии, ЗП и выплаты надо платить на карточки той же Дельты в Крыму, например, а не гонять людей в Херсон. Финансовые вопросы издержек должно взять на себя государство. Плюс Пропаганда, плюс через некоторое время надо начинать организацию подполья и вооруженное сопротивления оккупантам. Зеленых человечков пора начинать потихоньку отстреливать на улицах. И не забывайте татар. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ryzenkov 6 апреля, 17:51 В Украине должно действовать одно правило - все, что плохо для России, хорошо для Украины... Без всеобщей народной поддержки НЕ БУДЕТ никакой Украины... Если для сплочения народа нужно выслать из страны несколько тысяч российских наци - сделайте ЭТО.. Если московские попы поддерживают оккупацию Крыма - сделайте референдум и объедините все православные церкви под скипетром Филарета, если не получится - обложите московский патриархат такими ценами на коммуналку, чтобы они загнулись... Сделайте промосковских бизнесменов персонами нон-грата в Украине и заберите по суду их бизнес, а то мне надоели эти плакаты Медведчука и его "украинский выбор" за Таможенный союз и выйдите, наконец, из СНГ ФАКТИЧЕСКИ, а не на словах... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ryzenkov 6 апреля, 17:42 Крым - это ВЫЗОВ для Украины. Украина должна жестко и последовательно насаждать свои интересы в Крыму - если для этого нужно вооружить татар, чтобы те убивали российских оккупантов - негласно сделайте ЭТО, если нужно поднять цены на электроэнергию, воду и газ, как это сделала Россия для Украины, подняв цену на газ до 485 долл. - сделайте ЭТО. Полностью перекройте границу Украины и Крыма и пусть закупают сельхозпродукцию по пороссеским ценам а не по-украинским... В общем, сделайте все то, что Россия делает СЕЙЧАС с УКРАИНОЙ - они нас ДАВЯТ... В Черноморнефтегазе отделились от НАФТОГАЗА? И приватизировали государственный украинский бизнес, завод РОШЕН в Липецке и т.д. ит.д и НАШИ ДЕНЬГИ? Давайте по суду отнимем у россиян Лисичанский НПЗ и все их бизнесы в Украине - российские деньги, как деньги оккупантов ДОЛЖНЫ БЫТЬ В УКРАИНЕ ВНЕ ЗАКОНА. Хуже уже не будет - нам нечего терять кроме своих цепей и введем визы для пороссейцев... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Boris 6 апреля, 08:16 Проблема Крыма длительная. Необходимо обеспечить эффективную защиту граждан в Крыму. Честную и внятную политику по отношению своих граждан и бывших граждан. ВАЖНО – возможность получать услуги государственных институтов непосредственно в Крыму. Открытие консульства Украины на оккупированной территории, наверное невозможно (получиться что как бы признаем оккупацию). Зато возможно открытие коммерческих центров по предоставлению государственных услуг ( по аналогии центров которые создаются в РФ ). Такие центры на коммерческой основе (дотируемой государством) могли бы представлять весь комплекс услуг получения: справок ЗАГС, УКРАИНСКОГО нотариуса, БТИ, ГАИ, паспортов и т.п. ВАЖНО! создать «Правительство АРК в изгнании» и обеспечить избрание нового состава ВР АРК (существующий состав ВР распущен но до переизбрания нового состава действует!!) ВАЖНО! ввести статус ПМЖ на временно оккупированной территории АРК . По этому документу предоставлять льготы и гражданам Украины и тем которые официально отказались от гражданства Украины. Преследовать тех кто получил гражданство РФ не отказавшись официально от гражданства Украины (разные). Для гос. служащих и хранителей гос тайн – уголовно, без строка давности. Предусмотреть возможность смягчение наказание и амнистию кто пройдет процесс отказа от гражданства в течении 3-6 месяцев Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • anb_2008 5 апреля, 22:57 Отличная статья, где взвешенно и довольно убедительно сказано о том как действовать нашей дипломатии. Главное, что сказано о том, что вопрос Крыма будет нашей долгой проблемой, которая потребует постоянной, вдумчивой работы. Единственно, следовало бы добавить, что успешность дипломатии будет зависить не только от умения дипломатов, но и от наших успехов в экономике, общей эффективности госмашины. Тогда о нас в мире не забудут и санкции против РФ будут работать. Сейчас есть шансы с помошью Запада провести реформы, от которых будет зависить и экономика, и наша обороноспособность, и дипломатия. Пользуясь моментом необходимо требовать, просить не только кредиты, но и безвозмездную помощь, например, от того же ядерного клуба (США, Великобритании), подписантов Будапештского меморандума. Хотя бы в плане повышения уровня обороноспособности наших ВС. Ну, скажем, в воссоздании наших ВМС: как и в передаче нам, пусть не новых, выводимых из их действующего флота кораблей класса фрегат-эсминец (они всё равно будут лучше наших устаревших советских кораблей), так и резкого увеличения количества обучаемоего за рубежом личного состава (мы же потеряли как учебные заведения - академию и лицей ВМС в Севастополе, так и значительно число морских офицеров, которых сейчас просто негде учить), значительного увеличения числа совместных учений. Подобное возможно для всех видов ВС. Улучшится ситуация в экономике и мы сможем увеличить военный заказ на наших предприятиях ВПК, а это рабочие места. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 25.90
EUR 27.56