Люті дні лютого

Майдан, що стоїть у Хмельницькому всю зиму, весь цей час був досить мирним - якщо слово "мирний" доречне поряд зі словом "Майдан" у його нинішньому сенсі. Переважно пустельний ранками (окрім тих днів, коли вже зранку планувались якісь акції), він зазвичай оживав в обід або надвечір, після робочого дня, і тільки на недільних віче чи, знову ж таки, у дні особливих подій ставав багатолюдним та активним.

Але 19 лютого люди почали йти на Майдан Незалежності вдосвіта. Кривава ніч у Києві, яку деякі телеканали транслювали в прямому ефірі, жахала і вимагала якихось дій і тут. Тому вже зранку центральна площа аж вібрувала від людського обурення. Збуджені хмельничани спрямували свій гнів на ті структури, котрі, на їхню думку, уособлювали владу - а відтак усю пов'язану з нею несправедливість, неправду і кров, що пролилася на вулицях столиці.

Найближче - прямо на Майдані - приміщення обласної ради та адміністрації. Люди пішли туди. В адміністрації, як їм сказали, "нікого немає": голова облдержадміністрації В.Ядуха у відпустці. Голова обласної ради М.Дерикот і його заступник В.Осадчий були на роботі. Вийшли на Майдан. Від них вимагали публічного відречення від "злочинної влади". М.Дерикот написав заяву про вихід із Партії регіонів. В.Осадчий відмовився виходити з Народної партії: "Вона не при владі", - проте написав заяву про вихід із депутатської групи "Будуємо Хмельниччину разом", яка в раді була своєрідним анклавом співпраці поза- чи інопартійних депутатів із чинною владою. На вимогу Майдану, наступного дня мала зібратися позачергова сесія обласної ради.

Далі маршрути мітингувальників пролягли до місцевої телерадіокомпанії "Поділля-центр", обласної прокуратури, обласного управління МВС, управління СБУ у Хмельницькій області. Важко сказати, чи керував хто цими "бойовими загонами". За словами депутата міської ради М.Кривака - ніхто. "Я випадково опинився біля обласної прокуратури, коли її оточили, - сказав він на позачерговій сесії Хмельницької міської ради, яка екстрено зібралася того ж дня. - Ледве переконав людей повернутися на Майдан".

Частіше доводилося вгамовувати пристрасті людей керівникам силових структур. Не силою, а своїм виходом до них, поясненнями, що це - режимний об'єкт. Та все ж вони, зрештою, запрошували кількох представників народу до себе на розмову, запевняли, що ніхто на Київ не їде, а вплинути на столичні інстанції тутешні силовики не можуть. Що не завжди, правда, гарантувало мирний перебіг конфлікту. В тій-таки прокуратурі, кажуть, мітингувальники забрали якісь документи. Не секретні, не кримінальні справи, сказала кореспонденту DT.UA прес-секретар обласної прокуратури Л.Коцюк, однак краще б їх повернули - документи все-таки.

Начальник Служби безпеки України у Хмельницькій області до людей не вийшов. Коли з натовпу почало летіти каміння у вікна і хтось став ламати двері, прозвучали постріли. Кілька людей упало. Літній жінці, яка стояла перед входом до СБУ, куля потрапила в голову. Всі вважали її вбитою. Тільки через півдня з'ясувалося: жінку прооперовано. Крім неї, поранень зазнали 3 чоловіки. На час написання цього матеріалу жінка перебуває в комі, стан двох тяжкопоранених поліпшився .

За кілька годин біля управління СБУ вже голці було ніде впасти. Центральний вхід і два виїзди з управління заблокували тролейбусами. Як їх притягли з маршруту - хтозна. Кажуть, прибіг начальник міського управління транспорту, вхопився за голову: "Хлопці, це ж кожен два мільйони коштує!" На нього ніхто не зважав. Міліціонери теж стояли мовчки, ні в що не втручаючись. Прийшли (привели?) перший заступник начальника обласного управління МВС і обласний прокурор - аби переконати есбеушників не стріляти в людей. До приміщення їх не впустили. З натовпу ж "обстріляли" брудними сніжками, пакетами зі сміттям та ударами в спину. Як казала депутат міськради Л.Бойчук, "я на собі винесла звідти заступника начальника міліції - його ледь не розірвали". Обласний прокурор після цього опинився на лікарняному.

Начальник облуправління СБУ В.Крайтор усе ж вийшов до мітингувальників. Перепросив, сказав, що сталося непорозуміння: стріляли вниз, кулі зрикошетили від гранітного ґанку. Пояснив про режимний об'єкт. Почуте не заспокоїло, а ще більше обурило натовп. Правда, пропустили людей, котрі вийшли з приміщення. Там залишалася "Альфа". Та з першими сутінками у вікна полетіли видовбана з тротуару плитка і пляшки з "коктейлями Молотова". Приміщення запалало. Коли почали розхитувати тролейбус біля другої прохідної, щоб прорватися у двір, звідти пролунала автоматна черга. Було поранено двох мітингувальників. Один із них, 21-річний студент Дмитро Пагор, родом із села Хропотова Чемеровецького району, помер на місці. Другий, 16-річний хмельничанин, прикрив собою жінку, яка стояла поряд, - і отримав тяжке поранення в ногу. На час здачі матеріалу в номер начальник міського управління охорони здоров'я М.Василишин повідомив кореспонденту DТ.UA, що хлопець прооперований, але у тяжкому стані.

Наступного дня, 20 лютого, ошатного приміщення управління СБУ було не впізнати: чорне, з обгорілими стінами й порожніми вікнами. Біля нього стирчали остови двох тролейбусів, стояли зіваки і працювали слідчі. Біля другої прохідної члени Спілки офіцерів помітили рух автомобілів. Останнього з них затримали. В ньому був начальник управління полковник Крайтор. Його привели на Майдан, прикриваючи від розлютованого натовпу. Невисокий військовик у камуфляжі без погонів пояснив, чому не міг впустити напередодні у приміщення людей: "На території управління був склад із боєприпасами. Ми не могли вивезти зброю заздалегідь, бо виїзди нам заблокували ще з ночі. І не могли допустити, щоб склад підірвали, - тоді б лягли всі сусідні будинки. Зброя також не мала потрапити до рук радикально налаштованих елементів. Сьогодні ми вивезли зброю, тому тепер я можу про це говорити". – "Полковник, застрелься! - не вгавав натовп. - Ти людей убив! На коліна!" - "Прошу вибачення в матері загиблого хлопця, якщо це можна вибачити, - сказав полковник. - І тільки перед нею стану на коліна". - "Відставка!" - вимагав Майдан. "Я подам у відставку", - погодився Крайтор. Знайшли папір. Під диктовку Майдану полковник написав рапорт про відставку. Визнав свою відповідальність за все, що сталося. Але якихось 20 м до приміщення облради, де затриманий мав прозвітувати перед депутатами і журналістами, "самооборонці" пробивалися з ним хвилин 20. Натовп їх не пропускав: "Вони його зараз там заховають!"

Із залу засідань полковника забрали у військову прокуратуру.

Чому на території розташованого в центрі 260-тисячного міста управління СБУ з 1971 р. існував склад боєприпасів (а їх 20 лютого вивезли сім КАМазів), який весь час поповнювався, - ніхто, певна річ, не став з'ясовувати. Усім не до того тепер.

За ці два дні - 19 і 20 лютого - відбулися позачергові сесії міської та обласної рад. Міські депутати прийняли звернення до президента, Верховної Ради, Служби безпеки та Міністерства внутрішніх справ України з вимогою припинити кровопролиття в країні, повернутися до Конституції 2004 р., утворити технічний Кабмін та оголосити президентські і парламентські вибори. Обласна рада призупинила дію делегованих раніше обласній державній адміністрації повноважень і утворила обласний виконавчий комітет. Персональний склад цього комітету розглянуть на найближчій сесії.

13 депутатів обласної ради вийшли з Партії регіонів. Голова Хмельницької міської організації Партії регіонів склав із себе керівні повноваження.