Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт: "Нинішній ваш уряд — світового класу. Але члени уряду не можуть пропонувати тільки слова"

Юлія Мостова 30 січня 2015, 22:29
Джеффри Пайетт

Читайте також

 

Двадцять два роки український народ виборсувався з різнопланового радянського рабства, йдучи за своїми провідниками пустелею. Йшли важко. А головне — рухалися повільно. Оскільки шлях був не так довгим, як широким: постійно закладали галси то на Схід, то на Захід. І там обіцяли все, що хотіли від нас почути, і там. Але майже нічого не виконували — такою була традиція дипломатії, генерована українськими президентами. 

Рік тому вибір людей відкоригував маршрут. Війна зламала каламутну традицію. Старі методи втратили сенс. Путін — ворог. І до нього вже не кинешся на шию зі скаргами на Обаму. А Обамі вже не розкажеш, що, мовляв, коли закрутите гайки, то ми можемо й до Кремля метнутися. Скінчився час дитячого шантажу. Настала дорослість. А з нею — і відповідальність за свою долю, за взяті на себе зобов'язання, за оцінку своїх спроможностей виконувати їх. Українські президенти завжди уникали однополюсної залежності нашої країни. Мета була правильна. Методи — помилкові. Тому в результаті саме до неї ми й прийшли...

Тепер від Вашингтона насамперед залежить масштаб санкцій проти РФ; розміри допомоги українській економіці, у тому числі й від МВФ; підтримка нашої обороноздатності; зміцнення позицій ЄС стосовно подій в Україні. Але ще більше в нинішній ситуації залежить від української влади та її здатності змінювати і змінюватися. Саме тому Джеффрі Пайєтт у нашій розмові зробив акцент на фронті реформ. Тим часом як увага переважної більшості українців прикута до зведень зі східного фронту, не слід забувати про фронт економічний, реформаторський, управлінський. Тут куються перемоги завтрашнього дня. Або поразки. Чому?

— Я вважаю, що сьогодні для України реформи — це справа національного виживання. Гальмування реформ перші 11 місяців після революції породило фрустрацію. Для мене очевидно, що їх проведення є вимогою українського громадянського суспільства та звичайних громадян. А також — найпотужнішою зброєю спротиву Володимиру Путіну. 

Проти чого воює Росія? Кого вона хоче перемогти? Україну, яка реформується, яка викорінює корупцію, яка рухається в напрямі європейських структур, впроваджує європейські реформи, про відданість яким дуже чітко заявили українські виборці двох демократичних — президентської та парламентської — виборчих кампаній. Але я сьогодні абсолютно впевнений: якщо ви продовжуватимете вести справи так, як вони йшли до того, або якщо політичні та бізнесові еліти намагатимуться зорганізувати свою взаємодію так, як це робилося зазвичай, тоді постане питання: "Чи виживе Україна?". Це питання життя і смерті. 

— Боротьба з корупцією. Чи бачите ви різницю між старою і новою владою в цьому питанні?

— Я бачу колосальну різницю у словах. Питання полягає в тому, щоб реально змінити практику. У часи попередньої влади всі говорили про корупційні схеми в енергетиці, сільському господарстві, управлінні тощо. Тепер мене обнадіює те, що ви маєте настільки мобілізоване громадянське суспільство, що воно не дозволить владі вести справи так, як це було раніше. 

Виклик полягає в тому, щоб атакувати як велику корупцію, так і корупцію на нижніх рівнях. Велика корупція — це те, що відбувалося в часи Януковича й вимірювалося мільярдами доларів в енергетичному секторі, навколо інфраструктурних проектів. Ніхто насправді не знає, скільки реально коштувало спорудження нових аеропортів та стадіонів до Євро-2012 і скільки насправді привласнено під час їх будівництва. Але є й мала корупція, з якою зіштовхуються всі у своєму щоденному житті. Я жваво цікавлюся такими речами, як те, що робить нинішня заступниця міністра внутрішніх справ, організовуючи нову патрульну службу в Києві для заміни старої, корумпованої структури ДАІ на нову поліцію, яка діятиме на основі дотримання закону та прозорих норм. Це нагадує приклад Грузії, де дуже швидко й ефективно зробили необхідні кроки для зміни ставлення до поліції з боку громадян. Я радий, що сьогодні Віталій Кличко відвідав рекрутинговий центр поліції і своїм авторитетом підтримав цю справу. 

Але, безумовно, найскладнішу антикорупційну роботу потрібно буде провести в енергетичному секторі. Це, вочевидь, зачепить банківські рахунки деяких дуже впливових людей, але це, знову ж таки, наголошую, питання національного виживання.

— Відомо, що нова патрульна служба фінансується поза бюджетними коштами, а ви патронуєте її забезпечення. З яких джерел вона фінансується Сполученими Штатами Америки? І чи не вважаєте ви за потрібне окремо фінансувати зарплати міністрів, як Америка це робила в Грузії? Беручи до уваги те, що зарплати в українському уряді тепер дуже малі, а спокуси — дуже великі.

— Мабуть, я недостатньо знаю, як фінансувалися зарплати міністрів у Грузії, щоб обговорювати це як приклад. Але, коли підходити до питання загалом, то, на мій погляд, має зменшитися чисельність уряду, а зарплати для тих, хто залишиться, — мають зрости. Особливої уваги вартує те, що багато активних і дуже успішних людей із приватного бізнесу, громадянського суспільства прийшли зараз у владу працювати за ідею побудови кращої країни, навіть попри не найпривабливіші зарплати. Ми пам'ятаємо практику часів попередньої влади, коли людей призначали на певні посади чи вони йшли в державні органи для того, аби захищати інтереси різних бізнес-груп. Тепер я не думаю, що такі люди, як Ложкін чи Шимків, працюють в уряді для самозбагачення або захисту чиїхось інтересів.

— Я не впевнена, що пан Ложкін або пан Шимків — найбільш наближені до президента люди при прийнятті специфічних комерційних рішень. Країна ще не оцінила "вагу" панів Свинарчука, Кононенка, Березенка, Вовка та кількох інших.

— Так само я не думаю, що міністр фінансів, міністр сільського господарства чи охорони здоров'я обіймають свої посади для того, аби захищати якісь окремі бізнесові інтереси. Перед усіма ними стоять величезні виклики — впоратися з успадкованими парадигмами. Питання не в тому, щоб фіранки на вікнах поміняти, а в тому, щоб провести кардинальні зміни. Ми дуже чітко висловили свою позицію: якщо ви робитимете серйозні реформи, то Сполучені Штати будуть серйозно вкладатися у ваш успіх. Але якщо реформи загальмують, то дуже важко розраховувати на підтримку як із боку нашого Конгресу, так і з боку ваших європейських партнерів. Я у вашому уряді казав, що це як у футбольному матчі: треба наступальний порив підтримати і зберегти. Кожні 15 хвилин матчу вам виставляють на табло оцінки. І не можна посилатися на минулі заслуги, заявляючи: ось ми у квітні здійснили освітню реформу. Реформувати треба дуже багато чого. І тут є завдання і для президента, і для голови Верховної Ради. Думаю, ви погодитеся, що це значно демократичніший парламент, ніж той, який був у часи Януковича. Я завжди пам'ятатиму 16 січня і пам'ятатиму свою розмову з одним дуже впливовим регіоналом-нардепом днів два потому. Я його запитав: "Що ви наробили?" Він відповів: "Та я й сам не знаю… Ми зробили те, що від нас вимагав Янукович. Ми просто підняли руки". 

— Ви вважаєте, процедура прийняття бюджету-2015, якого ніхто в залі не бачив, істотно відрізняється від процедури голосування 16 січня 2014 р.?

— Я відчуваю, що справи перебувають у процесі становлення. Ось дивіться, не завершено реформу судоустрою. Це критично важливо для запровадження європейських стандартів. Є два законопроекти — один від Банкової, інший — від громадянського суспільства. І треба прийняти рішення. Сама така ситуація — це ознака демократичного здоров'я парламенту. Жодна демократія не є ідеальною. Демократія Сполучених Штатів — одна з найстаріших у світі. Інколи ми не можемо ухвалити бюджет. Інколи нам доводиться закривати на кілька днів державні установи. І все ж я дуже відчуваю різницю між старим і новим парламентом.

— Минулого тижня наш президент виступав у Давосі. Я розумію його бажання донести до світової спільноти ті трагедії війни, які ми переживаємо зараз в Україні. Але річ у тому, що, можливо, інколи треба не тільки знати, про що ти говориш, а й зважати на те, кому... Мені здається, що найбагатшим людям світу або їхнім представникам та інвесторам варто було б розповідати переважно не про війну, а годилося б нагадати, що вони мають справу з однією із найбагатших ресурсами країн Європи. Так, у нас зараз іде війна, але ми дивимося в завтра, робимо пріоритетними такі-то галузі, з такими-то цікавими умовами для інвесторів, і ми вас запрошуємо звернути увагу на країну, розвиток якої ми бачимо так-то й так-то. Чи міг Порошенко так сказати? Чи є в нього реальна програма розвитку країни?

— Я думаю, що для всіх урядовців, включно з президентом, дуже важливо донести до світу той надзвичайний біль, через який Україна проходить останнім часом. Я зупинився на Майдані Незалежності в неділю, щоб віддати шану біля меморіалу, який там виник спонтанно, на спомин про трагедію в Маріуполі. Зробив фото і виклав їх у своєму Твіттері. Думаю, багато людей у світі ще не розуміють, скільки страждань і болю завдано Україні, починаючи з лютого минулого року. Причина цих страждань одна — Кремль. Тому я вважаю, що було доречно на міжнародному форумі нагадати світові про страждання, яких зазнає Україна, щоб досягти тих громадянських стандартів та цінностей, котрі багато хто з нас сприймає як належне. 

Але водночас я вважаю, що на таких міжнародних заходах, як форум у Давосі, Міжнародна конференція з безпеки у Мюнхені, яка незабаром відбуватиметься, дуже важливо презентувати програму реформ. Ваш теперішній уряд має чудовий потенціал. Тобто у вас тепер є не тільки ресурси, а й люди, котрі можуть про це розповісти. Міністр сільського господарства може розповісти про потенціал своєї галузі. Шимків може розповісти про потенціал у технічній галузі. У людей Януковича таких здібностей не було. Нинішній ваш уряд — світового класу. Але урядовці не можуть пропонувати лише слова. Вони повинні продавати свої реальні дії. І те, що уряду потрібно представити в наступні кілька тижнів — це не 40-сторінковий проект, якою буде Україна у 2020 р., а односторінковий опис комплексу конкретних реформ, здійснених з часу виборів 26 жовтня. Можна серйозно сприйняти пояснення, чому не вдалося займатися реформами, починаючи з 21 лютого і до затвердження нового уряду. Тепер уже таких пояснень не повинно бути. 

— А якими, на вашу думку, мають бути першочергові реформи?

— №1 — виконання умов МВФ. Бо це забезпечує подушку під вашою економікою, яка дозволить Україні компенсувати збитки, завдані Януковичем і Путіним. А далі я би відзначив кілька напрямів. Не претендую на визначення порядку пріоритетності — це справа українців, зокрема голови Верховної Ради Гройсмана, якому належить роль диригента оркестру, чиє звучання має бути гармонійним. 

Головний сектор, який потребує реформи, — енергетика. Це величезна рана на тілі української економіки. Коли я востаннє перевіряв цифру субсидій у цьому секторі, то виявив, що вона становить 7% вашого ВВП. А більша частина доходу з цього сектора йде в кишені великих олігархів. 

Українська економіка — найменш енергоефективна індустріальна економіка світу. За 10 років ви не зробили жодної з тих інвестицій в енергозбереження, які за останнє десятиліття зробили інші країни, скориставшись проривами у технологіях. Технічні втрати "Нафтогазу" становлять 20%! Тобто, п'ята частина усього, що закладається "на вході", ніколи не зя'вляється "на виході" — тому що просто розкрадається. Отож реформування енергетичного сектора — це не тільки абсолютно необхідна умова життєздатності економіки, а й неабиякий шанс, який дає чудову можливість порівняно невеликою інвестицією домогтися дуже швидкого покращення. Особлива важливість і додаткова перевага реформи в цьому секторі полягає в тому, що чим більше ви зробите, тим менше важелів впливу на Україну залишиться в руках Олексія Міллера і Володимира Путіна. 

Ще один сектор — боротьба з корупцією. Дуже важливо, щоб нарешті розпочала роботу Національна комісія з питань запобігання корупції, щоб вона стала реальною силою. Я думаю, народ не повірить, що реально щось змінилося, доки когось справді масштабно винного не посадять за грати. За реальні справи, а не як Юлію Тимошенко, — за вигаданими обвинуваченнями. Я впевнений, що й у вас є думки з приводу того, за яких володарів тіньових і корупційних схем годилося б узятися. І я міг би це підказати. Але заробітну платню за це отримують у прокуратурі — їм і карти в руки.

Надважливою є сфера регуляторної реформи, яка надзвичайно відчутно зменшить корупцію. Багато чинних регламентів, ліцензійних вимог продовжують діяти тільки тому, що це в інтересах людей, котрі мають із цього зиск. Вже є позитивний приклад — пропозиція міністра охорони здоров'я автоматично ліцензувати ті медичні препарати, які вже затверджені для використання у Сполучених Штатах і Європейському Союзі. Мені це подобається — і не тому, що це полегшує життя американським фармацевтичним компаніям, а тому, що постійно чую розповіді американських підприємців про те, скільки грошей від них вимагають за відповідні дозволи від регуляторної системи. 

Я міг би решту дня перелічувати корупціємісткі сектори. Але дозвольте нагадати про ще один кошик для реформування. Достатньо уваги на нього звертали влітку 2014 р., проте останнім часом тема випала з уваги. Децентралізація і конституційна реформа. 

— На децентралізації через конституційні зміни наполягає й Путін. Поясніть, будь-ласка, в чому різниця між американським і російським баченнями цього процесу в Україні.

— Величезна різниця! На наш погляд, децентралізація повинна бути такою, щоб її підтримував народ України. І щоб більше влади було в руках мерів, керівників областей, тих, хто ближче до реальних людей. І я не вважаю, що будь-хто, в тому числі з Європи, Америки чи з Росії, має вказувати Україні, як реалізовувати цей процес. Від Кремля ж я чую, що вони пропонують різні схеми затвердження й легітимізації Захарченка та Плотницького, ігноруючи при цьому українську Конституцію. Володимир Гройсман, коли був віце-премєром, говорив про принцип субсидіарності. У Європейському Союзі принцип субсидіарності — це технічна термінологія, яка означає спускати питання на вирішення на якомога нижчий рівень влади. 

— Принципово — громад чи місцевих влад?

— Громад. Сама концепція, взагалі-то, корениться в католицький теології. І, в принципі, це не дивно. Бо йдеться про спосіб побудови справедливого суспільства. Янукович будував систему управління, при якій усі питання поверталися для вирішення в центр. Скажімо, робота одеського губернатора в часи Януковича полягала в тому, щоб забезпечити потрапляння всіх корупційних грошей, отриманих із операцій Одеського порту, в Межигір'я з якомога меншими затримками. Коли ми говоримо про децентралізацію, ми говоримо про побудову більш справедливого суспільства. Але як це зробити — залежить лише від народу України. Якщо українці вирішать залишити модель, яка діяла при Януковичі, — це їхня справа. Але я не думаю, що ви з цим погодитеся.

— Пане посол, що вам відомо про санкції, які Україна за 11 місяців запровадила проти Росії? Ви б могли б їх перелічити?

— Я знаю те, що можу почерпнути у публічній площині. І поки що не знаю точно, які саме наслідки матиме рішення, оголошене після останнього засідання РНБО. Але, безумовно, Сполучені Штати підтримають будь-які кроки, що дозволять привести українські правила у відповідність до тих заходів, яких США і ЄС вжили проти Росії, щоб покарати її за порушення вашого суверенітету. Думаю, з часом вам вдасться повернутися до нормальних економічних відносин із Росією. Ми добре розуміємо, чому вони не можуть бути нормальним тепер, коли на вашій території воюють російські війська, вбиваючи українських людей.

— Що має зробити Путін для того, аби Захід перейшов до ще відчутнішого рівня санкцій? Наприклад, відключення SWІFT? Мета, звісно, не в тому, щоб зруйнувати вщент російську економіку, а в тому, щоб зупинити Путіна. Адже санкції, що були застосовані світовою спільнотою, його не зупиняють. Де та червона лінія, при перетині якої Кремль може приректи свою країну на справді руйнівні й дуже відчутні санкції?

— Для дипломата найгіршою справою буде спроба давати відповіді на гіпотетичні запитання, які починаються зі слів: "а що як…". Завтра тут із візитом буде наш міністр фінансів Джейкоб Лью (розмова відбулася 27 січня. — Ред.), чиє міністерство відіграє одну з ключових ролей у цих питаннях. Але я скажу так: ми, безумовно, далеко не вичерпали дій, до яких можемо вдатися, щоб підняти для Росії ціну того, що вона чинить Україні. І ви чули від самого президента Обами, що ми готові й далі піднімати ціну нинішньої поведінки Росії, якщо вона продовжуватиме свій агресивний курс, який зараз проводить. Але одне з ключових правил, якого уряд США намагається дотримуватися у сфері санкцій, — це партнерство з Європою. Мені здається, інколи навіть провідні українські журналісти недооцінюють досягнень президента Обами, якому вдалося зберегти єдність із нашими європейськими партнерами, тоді коли ми переходили до деяких дуже серйозних і гострих санкцій щодо Росії. Ще до початку цього конфлікту однією з очевидних цілей Росії було викликати розкол між Європою та США. До речі, прослуховування дипломатів і оприлюднення відомої розмови — один із методів, спрямованих на розкол. Але Кремлю не вдалося цього досягти.

— Мені здається, що необачне захоплення Путіним Криму певною мірою сприяло збереженню відносин США з Європою, яку вже майже скупив Путін.

(Киває).

— А що буде з нашим ядерним комплексом, коли Україна запровадить санкції проти Росії? Ми отримаємо сприяння у заміні ТВЕЛів?

— Росія намагалася весь час вашої незалежності зберегти свою монополію в енергетичному секторі, чи йдеться про газ чи про ядерну енергетику. Ви не мусите прагнути обов'язково, до нуля, позбутися російських джерел. Вашою метою має бути диверсифікація. Україна — величезний ринок, країна з 45-мільйонним населенням. Покупець як споживач повинен мати важелі впливу. Ви матимете ці важелі, створивши таку ситуацію, коли зможете сказати Росії, "Газпрому": якщо вони не даватимуть тієї ціни, яка вам потрібна, то ви звернетеся до іншого продавця. Це одна з тих речей, яких Путін за всяку ціну намагається уникнути. Угода про постачання ядерного палива з Westinghouse і щойно укладена угода про використане ядерне паливо з компанією Holtec International — важливі кроки в цьому напрямі, бо вони дозволяють вам диверсифікувати джерела.

— Соціальна напруга, яка нині є в країні, може призвести до того, що владі, насамперед президентові, доведеться скидати баласт із повітряної кулі. Це може бути Гонтарєва, або Ярема, або навіть Яценюк. Чи припускаєте ви можливість зміни виконавчої влади в Україні навесні?

— Я не хочу навіть втягуватися в розмови на цю тему. Лише від українського керівництва залежить склад українського уряду. Я би сказав, що Україні незле було б забезпечити для себе якийсь певний період, коли увагу буде зосереджено на якості роботи уряду, а не на тому, хто яку посаду обіймає. Українські виборці виявили мудрість під час голосування в жовтні
2014 р. і віддали незаперечну перевагу реформаторським та європейським партіям, включно з такими новими партіями, як "Самопоміч", які не були частиною вашої попередньої системи. Водночас вони не дали абсолютної більшості якійсь одній партії чи фракції. І це створює умови для більш конкурентного і здорового політичного середовища. Виклик полягає в тому, щоб видати реальні результати. Це найголовніше завдання зараз.

— Реформаторські партії у більшості, а реформи — в меншості...

— Вони мають забезпечити реформи.

— Ви дуже багато зусиль докладали до єдності між президентом і прем'єром. Ліпиться?

— Не справа Сполучених Штатів — забезпечувати єдність між будь-якими українськими політичними керівниками. Але гадаю, що висловлю думку всіх своїх колег із Великої Сімки, а також європейських партнерів, коли скажу, що всі ми зацікавлені в успіху цієї демократичної влади. І однією з найбільших пасток для неї буде повторення тих помилок, яких припустилися Ющенко і Тимошенко. Якщо премєр-міністр і президент створять таку саму ситуацію, то, хай яким несправедливим це комусь здасться, багато хто в міжнародному співтоваристві вмиє руки і скаже: "Ми це вже тут бачили". Можливо, це й несправедливо, що на нинішню владу дивляться зараз через таку призму, але це реальність, яка випливає з політичної історії. Мене надихає те, що досі два ваших політичних керівники уникали цієї пастки. До речі, це не унікальна загроза саме української політики. Ви знаєте й американських політиків, котрі потрапляли в пастку такої конкуренції. 

Ви пам'ятаєте, що наприкінці минулого року обидва керівники побували в Овальному кабінеті. Для мене цілком очевидно, коли я слухав кожного з них у їхньому спілкуванні з президентом Обамою, що обидва говорили про одну й ту саму стратегічну мету. Вони хочуть України заможної; України, яка рухається до європейських інституцій; України, яка є успішною.

— Хіба Кучма, Ющенко чи Янукович в Овальному кабінеті говорили щось інше?

— Я думаю, що тепер ми маємо справу з іншою країною. Я думаю, що 100 з чимось днів Майдану разом з наступними подіями створили абсолютно нову Україну.

— Росія, маючи право вето в РБ ООН, ядерну зброю і плюючи на міжнародне право, видається, по-перше, некерованою, по-друге, є руйнівником системи безпеки, яка склалася у світі після останніх світових "гарячої" та "холодної" воєн. Як примусити Росію дотримуватися міжнародно-правової гігієни? Як відновити глобальну систему безпеки, зруйновану Кремлем? Якою вона має бути? Це актуально не тільки для України, а й для всього світу. Ще вчора неможливо було уявити, що Росія може напасти на країну — члена НАТО. Тепер, наприклад, ми розуміємо, що Балтійські країни справді в небезпеці.

— Завжди легше щось зруйнувати, ніж збудувати нове. Я наразі не знаю, як ми візьмемося за відбудову мирної безпекової системи в Євроатлантичному просторі, що існувала після закінчення "холодної війни". Це, мабуть, робота, яка забере багато років. Але на даний момент найважливіше завдання — не приймати дій Росії, вчинених з кінця лютого минулого року, як норму. Критично важливо, щоб міжнародне співтовариство не давало зеленого світла окупації та анексії Криму. Дуже важливо, аби міжнародне співтовариство не змирилося з тим, що російські війська, російські танки, російські ракети перетинають кордон України. Критично важливо, щоб міжнародне співтовариство відкинуло претензії Росії на якісь особливі права щодо того стратегічного й політичного вибору, який робить український народ.

— На думку Вашингтона, забезпечення України зброєю буде сприйняте Путіним як сигнал "стоп" чи як червона ганчірка? 

— Україна не може виграти війну з Росією з допомогою війська. Ви маєте виграти завдяки вашій політичній та економічній силі. Ми дуже серйозно поставилися до допомоги вам у захисті вашої суверенної території. Ми це робимо шляхом мільярдної економічної допомоги, шляхом кредитних гарантій. 

Щодо американської військової допомоги. За минулий рік вона становила 118 млн дол. Нинішнього року така допомога становитиме 120 млн дол., включно з новими 75 млн дол., які Конгрес затвердив у спеціальній програмі європейської підтримки. Дивлячись на перспективи року, що попереду, багато зусиль буде зосереджено не на матеріальній допомозі обладнанням, а на допомозі, так би мовити "програмним забезпеченням". Ми вже закуповували броньовані транспортні засоби, прилади нічного бачення, радарні системи, шифроване радіо-комунікаційне обладнання. Тепер ми вважаємо найважливішою допомогу в підготовці та перепідготовці українських військових формувань, набутті ними нових навичок. Розпочнемо відповідну програму вже у березні. Думаю, ці програми дуже розростуться, наберуть великих масштабів, аби збудувати те, що хоче президент Порошенко. А саме — армію, яка відповідає стандартам НАТО. Ви знаєте краще за багатьох, а Україна зрозуміла у 2014 р. (коли Росія почала своє вторгнення), як істотно зруйновані ваші збройні сили режимом Януковича. На фронті українські військові формування продемонстрували приклади колосальної мужності. Вони показали, що їх не залякати. Але якщо Росія робитиме те, що вона робила в серпні, посилаючи через кордон великі збройні формування, — то зупинити їх буде неможливо. Тому нам треба спільно боротися, використовуючи всі шляхи, щоб допомогти вам захистити свою територію. А також для вирішення проблеми реформ і економічного поступу…

— Джерела на Банковій запевняють, шо Вашингтон не у великому захопленні від поновлення Женевського формату, в якому ситуація обговорювалася з участю нашої держави, США, ЄС та Росії. Як насправді Сполучені Штати ставляться до відновлення Женевського формату?

— Ми підтримаємо будь-який формат, який допоможе зупинити насильство і підштовхнути Росію до більших поступок. Ми підтримаємо в цьому те, чого хоче український уряд.

— Чи є в України шанс, звертаючись до міжнародних судів, покрити ті колосальні збитки, яких завдала Росія нашій країні через анексію Криму та військові дії на Донбасі?

— Ми не юристи, але всі ми зацікавлені в тому, щоб допомогти Україні використати міжнародні судові інструменти і структури для вирішення питання стосовно всіх цих злочинів — анексії Криму, військових дій на сході та нечуваних порушень прав людини з боку ставлеників Росії. Ми проводимо консультації з українським урядом і даємо свої поради щодо того, як йому найкраще діяти. Але всі ці означені юридичні процедури дуже повільні. Все зводиться до того принципу, який я згадував вище, — не приймати вчинене Росією як те, що може вважатися нормою.

— Програма МВФ. Крістін Лагард пропонує її розширити. Чи підтримає цю пропозицію американський уряд? Чи будуть кредити єдиним, що ми можемо собі в цій ситуації дозволити? Про План Маршалла й інвестиції не йдеться?

— Ми рішуче підтримуємо пропозиції МВФ стосовно нової розширеної програми. А щодо конкретних кроків, які ще можуть зробити США в цьому напрямі, то це саме те, що міністр фінансів моєї країни обговорюватиме з президентом Порошенком, прем'єр-міністром Яценюком та міністром фінансів Яресько. Вся наша здатність допомогти залежить від продовження вашого поступу. Тому одна з найважливіших зустрічей, які матиме міністр фінансів США, — це зустріч у Верховній Раді з новими депутатами, які прийшли туди щойно, аби забезпечити реформи.

— Ви вже дивитеся на годинник, тому — останнє запитання. Сьогодні земля — чи не останній актив нашої країни. На вашу думку, ринок землі — це необхідна реформа?

— У цій сфері я не можу запропонувати експертних порад. Коли я зустрічався з міністром сільського господарства, то зрозумів, що це одне з пріоритетних питань його порядку денного. Він дуже чітко висловлюється за необхідність реформ, бо це зробить Україну сильнішою і заможнішою.

 

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
45 коментарів
  • Igor Duachenko 12 февраля, 18:29 Я думаю,я так не думаю,я надеюсь,я могу предположить,короче обычная ,в традициях америкосовской дипломатии,политкрректная болтовня и .....никакой конкретики.А за маской , оскал хищника! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Sergey Blogoff 10 февраля, 00:57 Когда будет так? За год я сделаю то и то, сделал - правиш пять лет и дела добрые делаешь! Не сделал за год, что обещал - выгнать без пособия и запретить занимать должности пожизненно! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 5 февраля, 15:47
    lesya 3 февраля, 23:30 Хочу высказать такую мысль, возможно из разряда философских. Мир в 21 веке должен больше приделять внимание формированию новой концепции развития мира, новой экономической системы. Бизнесу отведена всепоглощающая роль, при этом бизнес как таковой не занимается формированием общественных отношений нового типа, которые обеспечат те задания, которые стоят перед странами и народами. Силы тратятся на противостояния, захват и уже и на войны. Большую роль играют сверхгосударства. Поэтому в концепции современного мира должны появится новые инструменты регулирования и развития. Новые формы взаимодействия и сохранения природы и развития человечества, построенные на стремлении к взаимопониманию и развитию наций должны стать процессом , который формируется на форумах политических деятелей, этот процесс не формировался в продолжении более чем 20 лет , новая платформа в политике и экономике не сформирована. Страны чрезмерно увлеклись завоеванием новых рынков сбыта и противостоянием. На мой взгляд новую концепцию должны подготовить совместно ведущие университеты мира, потому что самостоятельно преобразования мирового масштаба не могут сформироваться.
    В контексте сказанного, слышны умные слова от Керри да и от Путина. Возможно, началось. Дай - то. Бог!
    Відповісти Цитувати
  • Валентин Коген 4 февраля, 15:35 Ресурсы страны: сырьевые, материальные, энергетические, трудовые, интеллектуальные во всех произведенных в стране товарах и услугах. Они должны непрерывно восполняться: сырьевые- экономным использованием, материальные и энергетические-в результате технологической модернизации, трудовые и интеллектуальные-ростом производительности труда, ведущему к росту доходов и качества жизни населения. Все это и есть развитие экономики. Имеет ли место все это сегодня в Украине? Конечно, нет. Сырье экспортируется за безцень, износ оборудования в промышленности и энергетике до 80%, о доходах и качестве жизни населения в итоге не говорим. Так где здесь богатые ресурсы? Страна нищая вымытыми из внутреннего рынка через неконтролируемую чистую прибыль корпораций, порядка 60% от валовой, ресурсами. Цитата из СКМ: "Всю нашу прибыль и заимствования мы направляем на приобретение новых активов." Немного цифр: За 2002...2013 через чистую прибыль ушло порядка 122 млрд дол., которые в условиях прогрессивного налога на прибыль могли быть направлены на модернизацию и социалку. В этом году тем же путем уйдет 135 млрд грн. А что же программа реформ? Среди 60, намеченных на 5 лет, не нашлось места экономической реформе, которая на смену криминальной сегодняшней привела бы рыночную экономику. Тут не до философии.
    lesya 5 февраля, 13:59
    Смотрите, ниже мной написан, что схема ведения учета и движения ресурсов и денежных средств, а также распределения, в интересах развития и формирования общества, более гуманного, более развитого и т.д. -- устарела. Но, кроме всего прочего сюда добавляется - "крутня", воровство, болото, последнее обозначает, что уничтожаются и не допускаются собственные прогрессивные силы, т.е., фактически, наш (народ) интерес никто не развивает и не бережет, я имею в виду "элиту". Качество этой элиты - никакая и хуже, потому что в элите важно сплоченность и действия, которые действуют во благо народа, поэтому элита должна быть образована и ориентирована на высокопрофессиональную работу, иметь уровень созидания, у нас уровень жлоба - разрушителя. А такой уровень, потому что не работают и другие структуры. И вся эта "верхушка" не имеет связи с народом, особенно духовной, отделена, поэтому делает всякую...
    lesya 5 февраля, 14:07
    Например, ранее, по Вашему примеру, была прибыль налоговая - почти всегда убыток, в бюджет - комбинация из 3-х..., и бухгалтерская - из которой не платилось НИЧЕГО, так что "все учтено",т.е. Ваши рассуждения не сработали. Тут надо еще делать так, чтобы не доили страну, а для этого одного желания мало, которого у нашей "элиты" - не было. Назвать это кодло, которое было у власти элитой - мягко говоря смешно. Но, грустно от того, что настоящая образованная элита не у власти и никогда не будет, если по другому не сделаем.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 3 февраля, 23:30 Хочу высказать такую мысль, возможно из разряда философских. Мир в 21 веке должен больше приделять внимание формированию новой концепции развития мира, новой экономической системы. Бизнесу отведена всепоглощающая роль, при этом бизнес как таковой не занимается формированием общественных отношений нового типа, которые обеспечат те задания, которые стоят перед странами и народами. Силы тратятся на противостояния, захват и уже и на войны. Большую роль играют сверхгосударства. Поэтому в концепции современного мира должны появится новые инструменты регулирования и развития. Новые формы взаимодействия и сохранения природы и развития человечества, построенные на стремлении к взаимопониманию и развитию наций должны стать процессом , который формируется на форумах политических деятелей, этот процесс не формировался в продолжении более чем 20 лет , новая платформа в политике и экономике не сформирована. Страны чрезмерно увлеклись завоеванием новых рынков сбыта и противостоянием. На мой взгляд новую концепцию должны подготовить совместно ведущие университеты мира, потому что самостоятельно преобразования мирового масштаба не могут сформироваться.
    Korochka 4 февраля, 02:57
    6 лет назад, в интервью ЗН Анатолий Гриценко все это сформулировал намного четче. Через год - еще в одном интервью - разложил по полкам. Не решения. Проблемы и их суть. Над решениями бьются лучшие умы организационно устаревшего мира. Но даже масштаб накопившихся проблем и невозможность их решить рекомендациями МВФ или ООН понимают ОЧЕНЬ немногие.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Panikovski 3 февраля, 17:09 На днях скинул очередную посильную для себя денюшку на счет волонтеров, собирающих средства на нужды подразделений ВСУ под Дебальцево. Общаясь в этой связи с женой, вдруг как-то задались вопросом, а были ли замечены в аналогичных перечислениях наш ярый "хронтовик" кролик сеня, или - бери выше, наш "шоколядный заяц", но как-то ничего не припомнилось. Вот интересно, это мы с женой что-то пропустили, или упомянутые ребята беднее меня ... или они просто очень скромные и предпочитают слать смс-ки по 5 гр. в помощь армии анонимно. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Pravo 3 февраля, 13:05 Здається, що історія нічому не вчить, і історія починає циклювати, повторюючись та повторюючись. Була революця , був НЕП, то можна казати, що 23 роки в нас був НЕП, так як і тоді у 20-х НЕП призвів до занепаду, під час та після НЕПу - одні жирують, іншим - голод. Тепер дивимось реформи Сталіна та реформи Хрущова. Реформи Сталіна - жорсткі, свавільні, все заради цілі, ЗАТЯГТИ ПОВНІСТЮ ПАСКИ - призвели до повної недовірив суспільстві один до одного. Хто цим реформам його вчив? Особливо, коли реалізовували зерно "за бугор", а людям - нічого._______ Реформи Хрущова - давати людям, житло (в стислі терміни побудувавбагато житла ДЛЯ ЛЮДЕЙ), роботу, загальний під"йом в економіці, реформи заради людей, сформували в суспільстві - довіру та згальний під"йом. Треба чомусь вчитись й У СВОЇЦ ІСТОРІЇ, як треба робити РЕФОРМИ. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lesya 1 февраля, 23:38 Все давно "схвачено", да anatolii? Вот и весь ответ. Люби друзи-2. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Flutter 1 февраля, 20:32 УП Неділя, 01 лютого 2015, 12:42: «Як відомо, після зустрічі тристоронньої контактної групи у Мінську 31 січня представник України Леонід Кучма заявив: консультації були зірвані у зв'язку з неявкою підписантів мінських документів Олександра Захарченка та Ігоря Плотницького, а також ультимативними заявами їхніх представників Дениса Пушиліна і Владислава Дейнего» - сьогодні стає зрозумілим навіть прихильникам ДНР-ЛНР, що «війна за Новоросію» - це проект Росії, який НЕ МАЄ!!! нічого спільного із сепаратистською мрією російськомовних громадян Сходу України відновити «історичну справедливість», після «вражаючи нелегітимного» повалення їх «любимообраного президента януковича». Сьогодні сепаратисти - прихильники збройного протистояння на Донбасі – вже зрозуміли, в яку ХАЛЕПУ!!! їх втягнула Росія: за порушення чинної Конституції України, громадянам України з її Сходу, які взяли до рук зброю і вбивали громадян України на території України, сьогодні ГАРАНТУЄТЬСЯ!!! Суд і кара ТЮРМОЮ!!!. Що сьогодні залишається робити таким «розумникам», як Олександру Захарченко та Ігорю Плотницькому, Денису Пушиліну і Владиславу Дейнего? Правильно: продовжувати БЕЗГЛУЗДУ!!! війну, із надією на якесь її вирішення, при умові їх особистої амністії. Але чи дозволять це зробити матері тих громадян України, котрих вбили чи покалічили «дураки Востока»? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Panikovski 1 февраля, 18:18
    Владимир Зинченко Вчера, 08:53 1."№1 — выполнение условий МВФ" - так МВФ требует повысить тарифы в 7 раз. Так что повысим. А потом социальный взрыв и конец Украины? Так что ли? 2. Земля. Ну скупит Запад с Китаем на пару наши земли и все. Прощай суверенитет. Украинцы вечные рабы.
    На днях на сайте "Главного" была публикация кого-то из экономистов. - Чел не поленился и пересчитал цифры выставленные Нафтогазом в качестве экономически обоснованного по мнению его чиновников тарифа на газ для населения. При этом автор учитывал все факторы их формирования (себестоимость добычи, рентные отчисления, налоги, инвестиционную составляющую). В итоге вышло что-то около 2200 гр. за 1000 куб. (при том, что Нафтогаз выкатил под это дело аш около 5500 гр.). Причем указанные 2200 были получены и с учетом того, что на нужды населения помимо газа укрдобычи (который по прикидкам автора закрывает примерно 2/3 потребностей коммуналки надо будет докупать еще 1/3 газа импортируемого из вне) Отсюда - все эти в "7 раз" надо перепроверять и перепроверять". Это примерно как в быту, скажем, на ремонт квартиры можно, условно говоря, потратить 20 т.. гр. и добиться на выходе неплохого результата, а можно и 200. Вообще подобные ведомственные расчеты типичный чиновничий прием: проси в 2-3 раза больше, чем надо, - реально дадут вдвое меньше, так на то и выйдет А то и еще и себе на масло останется. . ***** К тому же, насколько мне помнится, МВФ никогда не спускал правительству конкретные параметры структуры бюджета. Их стандартное требование - дайте бездефицитный бюджет или с дефицитом, но не более, чем столько-то. А как правительство это обеспечит - за счет повышения тарифов, ущемления аппетитов олигархов или урезания других "интересных" бюджетных статей, или за счет всего этого в совокупности - МВФ мало волнует.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.13
EUR 27.96