Нам би ніч простояти

Олександр Щерба 28 грудня 2016, 23:03
часы

Читайте також

У 2016 р. світ продовжував повільно, але впевнено валитися з ніг на голову. Або (якщо ви ностальгуєте за 80-ми) — навпаки: з голови на ноги.

Ми наблизилися до межі, після якої те, що було незаперечним і важливим, може стати смішним і наївним. Наприклад, мрія про Єдину Європу. Або розуміння, що демократії мусять триматися разом перед обличчям диктатур. Або що XXI ст. принципово відрізнятиметься від XX. Виявилося, що не факт. Пункт перший людського пізнання світу не змінився від часів Сократа: я знаю, що нічого не знаю. І щоразу, коли навколишня реальність нас захоплює або жахає, — дивися пункт перший. 

Специфіка моменту

Так само, як ніхто не спрогнозував 1989 р., — ніхто не спрогнозував і 2016-го. Крім тих, хто мріяв, щоб свобода зникла, а правда не плуталася більше під ногами. Ну що ж, досі їхні мрії збуваються. Не те щоб "Путін розвалив Захід". Просто так збіглося. Давно помічено: історія схожа на зебру. На жаль, зважаючи на анатомічні особливості зебри, ця обставина лише до певного моменту дає підстави для оптимізму. Зараз ось настала чорна смуга. Ліберальну глобалізацію оголосили почилою в бозі й здали в утиль (поспішили чи ні — покаже час). Ліберальний світопорядок, побудований на розумінні, що свобода — це добре, а несвобода — зле, — захитався. Світовий демократичний проект закрився чи то на ремонт, чи то на переоблік. Швидше — на переоблік, бо стукіт цифр став для західних демократій привабливішим, ніж мелодія ідей. 

Ідеї, які були драйвом останніх десятиліть, раптом втратили свою закличність. Не те щоб Захід їх відкинув, ні. Просто демократія і свобода перестали бути знаменом. Вони стали атрибутом "істеблішменту", тоді як у західному виборці прокинулися первісна стадність і майже фрейдистське прагнення до рішень, пристосованих до твіттер-формату. І далеко не факт, що це скоро мине. 

Роль особи в цивільному

Виявилося, що не тільки західна демократія та ринкова економіка можуть відкрити шлях зростанню добробуту, а й нові форми східного авторитаризму. Наприклад, необмежена в часі та повноваженнях влада приємної в усіх відношеннях людини в цивільному. Оскільки ж ця людина приємна в усіх відношеннях, то можна навіть і потерпіти, коли добробут не зростає. Демократія — це клопітно, важко, брудно й не завжди ефективно. А людина в цивільному — завжди охайна, рішуча, своєчасна і приємна. Причому не тільки співвітчизникам, а й лівакам, націоналістам, неофашистам і просто "борцям із імперіалізмом" в усьому світі.

Сьогодні вже можна сказати: Росія запозичила народжену на Заході ідеологію антиглобалізму, накачала її фінансами, причесала, напудрила, привела в кожен західний будинок і вивела в топи світової політики. Звісно, антиглобалізм — це не марксизм. Він порожній, як барабан. Це ідеологія заперечення існуючої ідеології. Це план, достойний Клима Чугункіна: взяти й відкрутити світові годинники на 30 років назад. Однак слід визнати: чи не про це мріяла персона в цивільному, коли качиною ходою входила в Кремлівський палац 16 років тому?

Геополітика госпрозрахунку

У Заходу проблеми, більшість яких — доморощеного ґатунку. Тому трохи потішно дивитися, як голосить із приводу приходу до влади Трампа той-таки Майкл Мур — американський режисер, який сам же й переконав світ, що це Америка зруйнувала свої вежі-близнюки. І по-справжньому страшно дивитися, як путінська заповідь "мочити в сортирі" переможно простує світом — на тих-таки Філіппінах. Рука свербить переписати "Кінець історії" — авторитаризм на марші, демократія відступає. І доводиться нагадувати собі: історія не закінчується ніколи. Як і добро. Як і зло. Як і демократія. Як і деспотія. Опівночі на годинниках обов'язково з'являться нулі — але потім час обов'язково піде далі. Нам би ніч простояти. 

Пам'ятаєте, як європейський проект здавався нам путівкою у щасливий побут? Ну що ж, у декого ця мрія збулася: в Європі й Америці підросло покоління, якому в матеріальному плані було дано більше, ніж будь-кому в історії людства. На жаль, саме це покоління сьогодні близьке до того, щоб стати загубленим. Біржі праці переповнені молодими, а половина тридцятилітніх живе разом із батьками. У тій-таки Італії понад 60% молодих на запитання "Чи готові ви на випадок чого воювати за свою країну?" відповіли рішучим "Ні!". Ось така вона — нова європейська реальність. Інколи здається, що Європа й Америка побудували свій комунізм, — і він їм не смакує.

Дипломатія Понтія Пілата

Європейський Союз не знає, що буде завтра. Трансатлантичне партнерство функціонує в нових, м'яко кажучи, розмитих рамках. НАТО — це ж насамперед упевненість Європи й Америки одна в одній, готовність, коли треба, "разом у розвідку піти". Чи варто говорити, що на сьогодні ні такої впевненості, ні, тим більше, готовності немає. Німецький "Шпігель" пише про закулісні дебати в Європі стосовно того, хто й що може замінити американську ядерну парасольку. Тим часом Америка, схоже, всерйоз розглядає можливість переходу світової геополітики на такий собі госпрозрахунок. Геополітика госпрозрахунку — скуштуйте це словосполучення на смак, постарайтеся до нього звикнути!

До речі, не треба звалювати все на новообраного президента. З футбольного поля світової політики свою команду забрав не він, а його попередник. І яка різниця, з яких мотивів (комерційних чи духовних) Америка дозволила Асаду вбити сотні тисяч, а Путіну — впритул наблизитися до того, щоб стати господарем становища на Близькому Сході. "Президент миру і стабільності" став президентом самоусунення й самообману. Він навіть не зрозумів, що тисячі загиблих українців і сотні тисяч загиблих сирійців — на совісті тих, хто порадив йому "шукати дипломатичні шляхи врегулювання". Якщо те, що сталося за останні кілька років навколо Сирії, — дипломатія, то засновником цієї дипломатичної школи можна сміливо вважати Понтія Пілата. 

Дуже важливо, щоб ми зрозуміли й усвідомили цю обставину: дві міжнародні структури, з якими ми пов'язуємо своє майбутнє, — самі не впевнені у своєму майбутньому. Наш заокеанський партнер розколотий, — і розкол цей не на день і не на два. Доки він скінчиться — багато розумних міркувань будуть відкинуті, оскільки вони авторства "істеблішменту", і багато дурощів знайдуть мільйони слухачів, оскільки вони досить прості. Ще раз повторюю: на годинниках — нулі. 

ЄС майбутнього:
місто на пагорбі
чи європейський ЖЕК?

З іншого боку, безумовно, має рацію мудрий старець Вольфганг Шойбле: проект європейської єдності настільки проник у кров європейців, що навіть якщо станеться найгірше і ЄС розпадеться, — європейці тут-таки почнуть створювати новий європейський проект. Просто те, що починалося як європейське "місто на високому пагорбі", так чи інакше поступово трансформується в європейський ЖЕК, зайнятий облаштуванням побуту, а не побудовою майбутнього. Ну що ж, це не зовсім те, про що мріялося 25 років тому, але по-людськи все зрозуміло. Не всі мрії збуваються. 

І, до речі, скільки б ми не злилися на нинішніх можновладців у Європі, — ми ще будемо за ними скучати. Бо покоління, яке йде їм на зміну, — ще "прагматичніше". Вони дивляться на світ як на бізнес-середовище, а на окремі країни — як на бізнес-проекти. Ось цей проект працює, а ось цей — не дуже; тут можна заробляти гроші, а тут щось малим шрифтом, нерозбірливо про свободу й демократію, і залите кров'ю, — тож тут поки що грошей не заробиш. 

Європа й Америка охолодилися. Росія й Азія нагрілися. З курсу фізики за восьмий клас ми добре пам'ятаємо, чим це загрожує: світ може знову тріснути. Не виключав би, що нові лінії поділу вже подумки прокреслені. Залишилося тільки з одним питанням визначитися — з Україною. 

Коли світ тріскатиме, сила буде не з тими, хто холодний, а з тими, хто гарячий, у кого є хоч якась, нехай простенька, але все-таки ідея. Ось російська, наприклад, — простішої не буває: "Ми найкращі, — і ми вам усім покажемо!" Чи ісламістська: "Аллах великий, — і ми вам усім покажемо!" Я знаю, яка ідея була і все ще є сьогодні в Європи, Америки. Але яка буде завтра — не знаю. Особливо якщо Україна і Сирія перетворяться на прецедент. Поки що зрозуміло одне: ні ЄС, ні Америка нічого нікому "показувати" не хочуть.

Священний Грааль.
Майже новий 

Україна зі своїм традиційно кепським історичним таймінгом усе-таки застрягла між цими двома світами (Заходом і Сходом) — і не має інших опцій, окрім як стояти на своєму. Бо коли тій-таки Європі пропонується здати в оренду душу в обмін на обіцяний добробут тіла (більше Путіну поки що не потрібно), то від України Путіну потрібні і душа, і тіло. Як людина, котра цілком щиро вірить, що "ми один народ", він резонно здогадується: українська революція — це почасти й революція російська. І, не задушивши її, він не відчуватиме, що "всім показав". Справа його життя буде незавершена. 

Отож Україні треба бути готовою до самотнього існування під потужним пресом. Борючись за свою свободу, ми опиняємося в ролі хранителів несподівано нікому не цікавого (але однак священного) Граалю. І наш єдиний шанс — не продаючи душу, ввійти в цей новий цинічний світ. Не випускаючи Грааль із рук, перетворитися на функціональний бізнес-проект. Зробити так, щоб гейтси і тіллерсони світу цього відчули в нас запах грошей. 

Навести в країні (вибачте за банальність!) порядок. Дати по руках бюрократам. Приборкати корупцію. Ну якщо вже не приборкати — то бодай зробити її стабільною (у світі є прецеденти, коли корумповані країни на певний час ставали успішними, після чого, правда, їм усе одно доводилося вибирати: корупція чи успіх). І нагадати нашим хранителям закону, що найпатріотичніший закон — це свята недоторканність кожного вкладеного в Україну долара чи євро. 

Скорботна бездушність 

Веселі часи настали: шлях до серця йде через гаманець. І, поки Путін фізично не атакував когось на Заході, — інші аргументи не сприйматимуться. Утім, навіть якщо атакує — протверезіння Заходу під великим сумнівом. Його налаштування нагадує назву старого сокуровського фільму — "Скорботна бездушність". "Так, у Європі перекроюють кордони... Так, українці розплачуються за те, що повірили Європі... Так, сотні тисяч невинних цивільних приносяться в жертву Асаду, — а що робити, не воювати ж?.. Санкції — шлях у нікуди... Треба дати шанс дипломатії... Треба дати можливість Путіну врятувати обличчя..."

Недавні австрійські вибори дали хоча й маленьку, але надію, що Європа не розміняє свою душу на нафтові долари. Але Австрія — невелика країна. Доля Європи вирішується не тут. Доля Європи — принаймні почасти — вирішується в Україні. Бо в Україні дається відповідь, чи має сучасна людина право на свободу. Першу відповідь ми вже почули в Сирії. В Україні буде друга, і остаточна. Сподіваюся, інша. 

Збіги — така сама частина нашої реальності, як і логіка історії. Але та обставина, що історики ведуть відлік сучасної кризи демократії з 2006 р., тобто з того моменту, коли остаточно здувся пафос Помаранчевої революції, — не збіг. На якогось не того метелика наступили ми тоді. Щось важливе розладналося у світовому балансі добра і зла, свободи й несвободи, коли людське прагнення до високого було розміняне на ниці політичні чвари. Зараз український народ взяв в історії другий шанс. Він важчий і кривавіший. Наша свобода не потрібна ні Заходу, що дуже хотів би зайнятися собою, ні Росії, що дуже хотіла б нас поглинути. 

Треба розуміти одну річ. Доки не грянула Революція Гідності, курс історії був досить очевидний. З одного боку — красиво округлявся Європейський Союз, з іншого — округлялася умовна зона впливу Москви. Наступним етапом було б вибудовування гармонійного співробітництва між цими двома колами. Але сталося те, що сталося. Імперська неспроможність Росії поважати Україну, європейські ілюзії стосовно Росії і (найголовніший чинник!) небажання молодих українців піддатися на путінські обіцянки сплутали всі карти. Ми не потрапили в одне коло, відмовилися потрапити в друге — і завадили їхній майбутній гармонії. Звідси лють Москви і нарочите "недорозуміння" Заходу. 

Контури майбутнього

Важлива свобода чи не важлива? Є правда, чи її немає? Чим були останні 25 років — міражем чи моментом істини? Дивлячись на Захід і на Росію, даєш одну відповідь. Дивлячись на Україну — іншу. Один народ стоїть до кінця на останній межі муки, тоді як інші відрікаються, не дійшовши й до першої. Імовірно, щось таке особливе є в цьому народі. 

Звісно, оскільки навіть зараз, через майже три роки після окупації Криму та початку дуже підлої російської гібридної війни в Донбасі, більше половини нашого населення бачать Росію братньою країною, логічно починати пошуки контурів майбутнього компромісу, який дозволив би припинити кровопролиття. Однак особисто я не бачу жодних інших контурів, крім тих, які нагадують капітуляцію. Хтось, спеціально навчений і мотивований (не з нашого району), мабуть, уже їх шукає. Як мовиться, Бог у поміч. Питання лише в тому, чи усвідомила Москва всю безодню свого нерозуміння України — чи все ще думає, що ми такі ж, як вони, тільки дурніші. 

На мою думку, поки що такого усвідомлення немає. А тому Україні потрібно діяти так, як діяло би місто перед облогою. Зібратися разом і чесно сказати самим собі: у нас багато друзів, але немає нікого, хто став би між нами та ворогом. Підмоги не буде. І якщо ворог вирішить, паче сподівань, перетворити Київ на Алеппо, то ніхто й ніщо його не зупинить. І якщо ми вирішили усе ж таки стояти до кінця, то мусимо також вирішити й інше: що в обложеному місті не може бути місця розбрату і крадійству, міжетнічній метушні, націоналістичній злобі, егоїзму, ниттю та зловтісі. 

До речі, щодо ниття. А Україна все ж таки змінюється! Містер Гайд потихеньку перетворюється на доктора Джекіла. І хоча нам, природно, здається, що надто вже "потихеньку", будьмо справедливі: ознаки змін очевидні. Інші правителі, інші посли, інші ідеї, інші правила політичного життя. Десь менше, десь більше, але це явно не 2006 р., коли велика революція пішла у вихлопну трубу.

Колосальним бажанням мас і колосальними жертвами одиниць Україна просунулася вперед. Вона за крок від того, щоби стати простором зростання для європейської економіки. Вона за крок від справжнього підйому. Потрібно — тільки — трохи більше всього хорошого і трохи менше всього поганого. Трохи більше миру, трохи більше справедливості, трохи більше компетентності, трохи більше оптимізму. Трохи більше впевненості в собі. Трохи менше крадійства. Трохи менше цинізму. Трохи менше цієї нашої одвічно української традиції з найменшого приводу хапати одне одного за горло. 

Це все залежить від нас. Це все нам під силу. Так, світ зовні повертається в маразм брежнєвських часів. Так, Росія, як і раніше, одержима своєю величчю і готова приносити їй усе нові жертви. Так, наші солдати платять за це страшну ціну. Але що це означає для нас — усіх решти? А те, що солдати платять ціну за наші гріхи й нашу слабкість. І що потрібно наводити лад у своїх домівці, душі, роботі, словах і думках. І якщо ми всі зробимо над собою це зусилля, якщо наш дім стане чистішим, справедливішим, кращим, — то ми невдовзі помітимо, як нашої сили прибуде. А якщо нашої сили прибуде, то ми вистоїмо, хоч би що відбувалося зовні.

Стаття є викладом особистих поглядів автора.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
91 коментар
  • New1 8 января, 11:48
    aetes Сегодня, 11:09 «Це переконлива ілюстрація того, що Портніков помилився. Навіть якщо оберуть популістів і власними очима побачать катастрофу, все одно нічого не зрозуміють. Охлос божевільний, намагатись щось пояснювати -- марна справа. Єдиний реальний вихід -- підтримувати й розширювати середній клас, щоб більшість вимагала "дайте нам заробити", а не "дайте нам грошей". Щоб заробляти можна було, треба щоб нові заводи будували, а не Велику Соціалістичну Революцію влаштовувати. Ті півтора десятки млрд дол, що у всіх наших олігархів разом взятих -- це дріб'язок, як відібрати й розділити, то навіть по 1000 дол. на рило не буде. Що робочій людині потрібніше, сучасний завод, на якому можна все життя пристойні гроші заробляти, чи одноразові 1000 дол., які він за кілька місяців проп'є і розтринькає? А нові заводи тому й не будують, що до влади ось-ось прийдуть популісти й "відберуть награбоване у народу".»
    Так саме були заводи-інститути-пароплави - озброєннядонесхочу-ліси-пенсії-ЗП-табагоіншого.... Де поділось? Оці непопулісти ЗНИЩИЛИ, борги мільярдні наробили.Й тепер ЗНОВ ЗА РАХУНОК усіхдозволии їм мати та будувати? А ху-ху не хо-хо? Хто повірить,що Воно здатне? Крім того, МОДЕЛЬ не працює економічна, а працює модель пограбунку та гірше... А ще скажу - Вии не в лісі, вам дозволяють іноді заходити, бо ви обслуга-то не надовго. Й ще- НЕ ІСНУЄ ніяких ізмів - існує як живе громадянин, чи розвивається країна та чи відновлюють природу та інше,- то пана spragly повністю підтримаю.
    New1 8 января, 12:03
    Й взагалі, що Портніков та ви розумієтев екоономіці, оокрім кричати -"популісти", вже час кричати- "мільярдери- мародери"- чому не кричите?
    aetes 8 января, 16:49
    Спробую пояснити, чому не кричу "мільярдери-мародери". Два тижні тому Стокгольмський Арбітраж ухвалив борг ОПЗ перед Фірташем у розмірі 250 млн. дол. Тобто, уряд спробував відібрати у Фірташа, та не вийшло. Зараз не 1917 рік, не можна просто взяти, й відібрати. Треба діяти розумніше. Тут справа для кваліфікованих юристів і економістів. Все, що ми можемо зробити, -- підтримати своїм словом чесних політиків і правильні ідеї. На даний момент я підтримую Самопоміч. Не скажу, що глибоко ознайомився з їх програмою, а всього лиш на тій підставі, що вони не олігархи, не рашисти і не популісти. Прийде час виборів, ознайомлюсь детальніше, а поки що цього достатньо. Я вже кілька разів писав, що проблема львівського сміття штучно створена олігархом-Порошенком для дискредитації Садового, але чомусь мене тут ніхто не підтримав. Найбільше я не хочу, щоб на наступних виборах нам не довелось обирати між Порошенком і Бойком, тому намагаюсь агітувати за Самопоміч.
    Марина Чорна 8 января, 22:56
    Согласны с Вами. Надо за Самопоміч собирать голоса.
    talymon 9 января, 00:15
    aetes 8 января, 16:51
    А Ви, як я зрозумів, за Тимошенко? Чи за будь-кого, хто пообіцяє додаткову копійчину тут і зараз?
    New1 8 января, 18:25
    Вже хотілось мені закінчити розмову,однак на деякі мої вислови,Ви відповіли елегантно,тому продовжу. "...Ви...за Тимошенко...хто обіцяє додаткову копійчину..." Про Садового. Він людина більш-менш цивілізована,однак,слабенька для Києва, це буде Ющенко -2. Щодо "копійчини".- А чого в мене повинно бути пусто, а у А.К...П.Т...-багато? Я тут, на Батьківщині,мої предки жили та любили цю країну, мною багато зроблено-то мені постійно повинно бути погано? Чи мені вже кинути свою країну, бо мені не дають жити? Чому олігархи повинні мати, фактично ,моє, жерти, усе нищити - а мені терпіти?Нічого не мати? А чого П. повинен мати? Чим він краще мене? Чи його діти ? Тому що хтось придумав обкрадати українців, чи мантри дурні - "повиннібути багаті"? Хай будуть, але НЕ ЗА мій рахунок.Щодо Тимошенко. Вона може "узяти" економіку, але коли піде проти олігархії та приведе економіку економічними методами, інакше- вийде з гри, що теж результат. Бо дехто вже виходить з гри, що є+,бо не буде заважати.
    aetes 8 января, 21:29
    Про Садового. Зараз у нас парламентсько-президентська республіка. Президент в економіці не має повноважень. Зараз Порошенко рулить, бо в нього своя фракція в парламенті. На це всі нарікають, і Ви в тому числі. Тому президенту не треба бути сильним, треба щоб він був чесним, совістливим і не олігархом. А головне -- патріотом, бо СБУ й армією командує. Треба кінчати з традицією обирати головним альфа-самця. І на Ющенка не котіть бочку, в нього не було ні повноважень, ні фракції в парламенті. Щодо Тимошенко, то її недаремно називають "мамою української корупції". Перерахувавши на американський рахунок Лазаренка 200 млн. дол., вона започаткувала цю славну українську традицію. Причому довести в суді неможливо, бо вона жодного паперу не підписувала, все робили бухгалтери ЄЕСУ. Тож не сподівайтесь побачити в ній "воїна світла". Від інших е-декларантів вона відрізняється тільки тим, що вміло сховала мільйони ЄЕСУ, і за декларацією зараз бідна, як церковна миша, навіть власної квартири не має.
    talymon 9 января, 00:11
    Да у тебя же мама педагог, / Да у тебя же папа пианист,/ Да у тебя же всё наоборот, / Какой ты на фиг танкист, программист./ (C)
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • New1 7 января, 18:52 Так,пане spragly, Ви мене здивували, але саме зі знаком +. Не працюють фінансові піраміди, але нам кажуть,що це і є те,що потрібно - наприклад,aetes,що бореться за олігархічні монополії, "не треба забирати... це як 17рік", та таке інше. От сиділи ми усі в одному лісі,хто краще мав,хто менше, але мали - потім вигнали усіх у пустелю та об"явили,що ми усі вільні... а ліс- то треба, щоб багаті були? Да, пане аетес,а Ви де?
    aetes 7 января, 21:48
    Користуючись Вашою метафорою, я в лісі. Я працюю програмістом і добре заробляю. Ситий голодного не зрозуміє. Я винен, що Ви мало заробляєте? Треба було в школі добре вчитись. Може, хоч дітей своїх напоумите: "Вчись добре синку, бо будеш бідувати". Звідки Ви взяли, що я борюсь за олігархічні монополії? Я борюсь за вільний конкурентний ринок без монополій. Я чудово почуваюсь на вільному ринку праці. А Ви тут класову боротьбу розвели, поділили людей на тих, хто "за народ" і хто "за олігархів". В минулому номері я говорив, як знищити олігархів, на прикладі Ахметова. Треба знизити тарифи на 20%, його ДТЕК стане неприбутковим, і оголосити його банкрутом, і тоді націоналізувати ДТЕК, не перериваючи виробничий процес. Ви пам'ятаєте як на мене накинулись Ваші союзнички-"народолюбці"? Почитайте, а тоді скажіть, хто за народ, а хто за олігархів.
    New1 7 января, 23:31
    Якщо Ви не розбираєтесь у справі(економіка), то що Ви пропонуєте? Я саме кажу, що пан spragly, висловив не тільки припущення, пан spragly, сказав по суті, що суспілізація потрібна бути,по-простому - ділитись з суспільством, що саеВИ заперечили, бо включили "плаксу"- щось на кшталт-"не забирайте нічого в олігархів..." Зміст самеу тому, що олігархи через "хапануть" знищили та нищать економіку. А у школі в мене були дуже гарні(одні з найкращих)оцінки та ЗНАННЯ, як і в інститутах. То ж краще програмуйте, якщо вмієте.
    New1 7 января, 23:42
    Щодо ДТЕК та інших ,справа у тому, що треба аудит,щоб зрозуміти, що саме там діється, бо буде як з тарифами, що ніби "прибутковий" НАФТОГАЗ, але, якщо порахувати дійсний ефект від цих тарифів - то буде сотні мільярдів, як і "інші іновації",бо можна сказати, що з імперією Ахметова теж саме, що й з К-кого та інших,бо вони НЕ РАХУВАЛИ, а витрачали,система економіна не працює, якщо в цій системі НЕ МАЄ змісту,необхідних пропорцій та ОФІЦІЙНОЇ ЗП та роботи,а також соціальних стандартів,за що я й борюся, ЗА систему. що буде працювати,бо може вийти, що з коня вас скинуть -ТОДІ МЕНЕ зрозумієте, як пенсіонери зараз розуміють, що заробили, й багато НЕ Були бідні,як і Я,-ЗРОБИЛИ бідними.
    New1 7 января, 23:52
    ...сотні мільярдів ЗБИТКУ...
    aetes 7 января, 21:56
    Віталій Портніков казав: "Україна повинна перехворіти популізмом, щоб мати імунітет від нього. Нехай оберуть популістів і побачать, що з цього вийде, тоді більше ніколи не зроблять такої дурниці." Звісно, я з ним категорично не згоден. Ми не маємо права на помилку, бо над нами висить дамоклів меч рашки. Всі країни мають право на помилку, всі хворіють на популізм, включаючі найцивілізованіші європейські країни, а от ми не маємо такого права.
    New1 7 января, 23:49
    Що означає оцей "популізм"? Найбільший популізм -то людям кричати - "затягніть" та гроші переганяти й робити людей злиденними, під оці "грошей нема", економікою 25 років НІХТО НЕ ЗАЙМАВСЯ -оце і є домоклав,що обов"язково спрацює,бо не можна жерти від пуза за рахунок інших та витрачати не рахуючи не тільки гроші,а й майбутнє. Бідні так бідні -тодіціни будуть відповідати бідності та поступово вийдемо, а так "багатіподіляться"- чим? неадекватними європейськими цінами? Кого и дуримо?
    aetes 8 января, 11:09
    Це переконлива ілюстрація того, що Портніков помилився. Навіть якщо оберуть популістів і власними очима побачать катастрофу, все одно нічого не зрозуміють. Охлос божевільний, намагатись щось пояснювати -- марна справа. Єдиний реальний вихід -- підтримувати й розширювати середній клас, щоб більшість вимагала "дайте нам заробити", а не "дайте нам грошей". Щоб заробляти можна було, треба щоб нові заводи будували, а не Велику Соціалістичну Революцію влаштовувати. Ті півтора десятки млрд дол, що у всіх наших олігархів разом взятих -- це дріб'язок, як відібрати й розділити, то навіть по 1000 дол. на рило не буде. Що робочій людині потрібніше, сучасний завод, на якому можна все життя пристойні гроші заробляти, чи одноразові 1000 дол., які він за кілька місяців проп'є і розтринькає? А нові заводи тому й не будують, що до влади ось-ось прийдуть популісти й "відберуть награбоване у народу".
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Роман Войтенко 7 января, 09:37 а мне все-равно уже Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Валерий Колесник 7 января, 09:15 Ни демократия, ни рыночная экономика, ни образование не изменят человека. Человек был и остется эгоистом. Даже не 86%, а 99,9%. Европейские ценности. Какова действительная цена? http://christandoutlook.blogspot.com/2016/06/blog-post_20.html
    aetes 7 января, 17:15
    Вказана стаття хороша, але 1) Вона призначена для віруючих, і тільки для християн. Мені здається, можна сказати все те ж саме, але апелюючи не до Бога, а до людських цінностей: гуманізму, раціоналізму, доцільності, істинності. Тоді вона була б для всіх. 2) Те, що людина є егоїстом, невірно. Правильніше буде сказати, що деякі люди егоїсти, а деякі ні. До того ж, людина міняється, вчора була егоїстом, а сьогодні може ні, чи навпаки. До того ж, одна й та ж людина в одній ситуації може бути егоїстом, а в іншій альтруїстом. 3) Егоїзм -- рушійна сила ринкової економіки. Власники заводів прагнуть отримувати прибуток, робітники прагнуть отримувати більшу зарплату. Якби не було цих мотивів, заводи зупинились би. Але зазвичай це називають не егоїзмом, а "узгодженням індивідуальних інтересів з суспільними". Я в постах постійно доводжу, що не можна вимагати від інвесторів, щоб вони "дбали про народ", це функція держави.
    aetes 7 января, 17:23
    І ще я намагаюсь доводити, що світом рухають матеріальні інтереси, а не ідеали. Ви кажете, що люди егоїсти. Але це можна сказати інакше: у кожної людини є певні матеріальні інтереси (в тому числі, у Вас). Чи поступаєтесь Ви своїми інтересами? Коли в магазині продавець дає решту, Ви кажете "Ні, не треба"? Якщо ж берете решту, значить, Ви теж егоїст.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Petro Protsyk 5 января, 15:56 Для таких, як ви, автор каже: "...Потрібно — тільки — трохи більше всього хорошого і трохи менше всього поганого. Трохи більше миру, трохи більше справедливості, трохи більше компетентності, трохи більше оптимізму. Трохи більше впевненості в собі. Трохи менше крадійства. Трохи менше цинізму. Трохи менше цієї нашої одвічно української традиції з найменшого приводу хапати одне одного за горло..." Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • aetes 4 января, 00:42 Хто тут тусується, перечитайте ще раз статтю. Все, що говоримо, в ній сказано набагато краще. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • aetes 4 января, 00:30
    Эдуард Кравченко 31 декабря, 15:15 «В мире сегодня много не совместимого. Технологии, которые дали западному обществу невиданный достаток, стали этот достаток разрушать. Сейчас тестируют авто без водителей. Сколько миллионов человек останется без работы? В Португалии построили завод с оборотом 350 млн. евро. На нем работает - 27!!!! человек. Всего 27 человек! Европа переполнена "лишними людьми". А они не хотят ими быть. И это приводит к социальным потрясениям. Пока мирным. Но европейская элита вынуждена будет думать "о своих". А мы "свои" для них?»
    1) Звісно, ми не свої для них. У нас, як у Молдові, значний процент виборців симпатизує рашці. Це схоже на стокгольмський синдром (жертва насильства симпатизує насильнику). Принизливо, але факт. 2) У 18-му ст. в Англії було повстання лудитів -- так називали ткачів, які залишились без роботи в результаті винаходу ткацьких машин. Вони вдирались на ткацькі фабрики й трощили ненависні машини. Проблема була вирішена, повстання придушене, а ткачі влаштувались на інші робочі місця. З тих пір ця проблема виникає постійно з винаходом кожної нової машини, і завжди вона успішно вирішується. 3) Наша задача -- домогтись, щоб такі заводи у нас будувались. Для цього треба приваблювати й захищати інвесторів, а не проклинати їх як жадібних егоїстичних буржуїв, які не дбають про народ.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Володя Омельянов 3 января, 23:38 На жаль нова влада за три роки вбила віру українців ,в те що можна змінити країну на краще .Зубожіння народу,обезцінення гривні в 3,3рази ,чергові обіцянки і цинізм керівників країни , а ще ошфори ,олігархи і повна безвідповідальність на всіх рівнях влади ,виникає запитання ,а чим вони кращі ? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Republic 3 января, 01:39
    talymon Вчера, 23:18 «Ще й як є цей світ творінням Сатани! Бо ви ж самі знаєте, що саме Сатана підбурив Єву спокусити Адама і що саме з тих пір пішло-поїхало і приїхало аж до нас з вами. Тобто нікого з нас не було б без того акту спокуси, без того первородного гріха, носіями якого є ми усі, якщо не помиляюсь... Та мене хвилює інше. Зовсім недавно ви мали нік flutter і не видавались аж таким набожним чи релігійним. Що трапилось? Ви зустріли симпатичну, інтелігентну розповсюджувачку "Сторожової башти" і вона припала вам до серця? Признавайтесь, неофіте! І чи відомо вам, що авторитетний святий, якого цитував колись навіть сам пан Луценко, сказав, що Бог не потребує доказів свого існування, бо він вище усяких доказів?...»
    «Бог не потребує доказів свого існування, бо він вище усяких доказів» - хіба я брався доказувати існування Бога? Я відчуваю себе впевнено, мріючи про Бога. Своїм внутрішнім «Я», сформованим багаторічними зусиллями, протидію спокусам Сатани, живучи повноцінно у матеріальному світі та плекаючи надію на власне Вище Буття у майбутньому, чим і намагаюся поділитися з пересічними українцями. Я визначив себе за межами релігій: маю в серці Слово Боже, яким й керуюся у власних вчинках. У коментарях почав посилатися на Віру та Духовність, аналізуючи життя громадян сучасної України на підставі слів Т.Г. Шевченка: «Неначе люди подуріли, / Німі на панщину ідуть / І діточок своїх ведуть!» - стимулювати українців досягти цивілізованого життя має сором перед нащадками.
    Republic 3 января, 12:03
    В реакціях коментаторів на мої думки, стосовно Віри у Слово Боже, вбачаю сумніви, щодо моєї адекватності здоровому глузду, тому надаю поверхневе роз’яснення: я відношуся до митців сучасної теорії авіаційного моторобудування – на терені надзвукової внутрішньої аеродинамічної пружності (flutter).
    aetes 3 января, 17:19
    Пане Republic! Ви, мабуть, не читали, що писав Мандевіль в 1729 р.? В цьому метод Талимона полягає -- вийняти звідкись якусь хитру цитату, щоб усі ламали собі голову, що це означає. Він розважається, а Ви це серйозно сприймаєте. Майстерно жонглює іменами й цитатами. Крутить правдою, як циган сонцем. Я й не намагаюсь услідкувати за його жонглюванням, достатньо пам'ятати, що він совок, прихований рашист і агітатор Тимошенко, і все стає ясно. Кілька номерів тому Ви щось про Порошенка писали критичне, він підхопив і розвинув Вашу думку, поніс що Порошенко навіть гірше Путіна, що в занепаді України саме Порошенко винен, а не Путін, що досить все звалювати на Путіна і т.д. Чому Ви тоді не сказали йому "Замовч, гадино!"? Він заслуговує цього, а не дискусії про Мандевіля.
    aetes 3 января, 21:11
    Пане talymon! Ви мабуть сатаніст, що так наполегливо пропагуєте точку зору Сатани? А Ви, пане Republic, з якого дива виправдуєтесь перед ним? Йому, думаєте, моторобудування цікаве? Він шукає, як болючіше вжалити, та як мізки зкрутити, щоб чорне від білого не змогли відрізнити.
    aetes 3 января, 21:32
    Стосовно flutter, займався й я дещо подібним. Бував у відрядженні на запорізькій МоторСічі. Там є вібростенд для випробування лопаток турбіни. На дотик пальцями лопатка тверда, як камінь. Лопатка закріплюється в стенді, стенд плавно змінює частоту вібрації й знаходить резонансну частоту. На цій частоті лопатка вигинається на півсантиметра в різні боки, візуально розпливається. Мені це сподобалось. Лопатка довжиною 5 см сама вигинається на півсантиметра, при тому що кінець лопатки вільно в повітрі рухається. Вибачаюсь, що на сторонні теми розпатякався, просто, цікаво.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • talymon 2 января, 19:54 В 1729 году... Мандевиль признается, что хотел показать, что «на прогнившем и безобразном фунда-менте можно воздвигнуть чудесное здание». А в другом месте говорит об этом еще яснее: «Я горд тем, что показал: естественными качествами человека являются не дружба, не нежные чувства, не те насущные добродетели, которые он может приобрести благодаря лежащему в основании общества разуму и самоотречению, но то, что мы называем мировым злом, как нравственным, так и физическим, это тот великий принцип, который превращает нас в социальных существ, надежную основу, душу и оплот всех ремесел и профессий без исключения, что именно в этом следует искать настоящую причину искусств и наук и что в то мгновение, когда не будет больше зла, общество погибнет или вообще полностью исчезнет».
    talymon 2 января, 20:02
    І знову повторюється майже дослівно: «То, что мы называем злом этого мира, будь оно нравственным или физическим, есть главный связующий принцип общества. Это- прочное основание, источник жизни и опора всех ремесел, всех видов торговли и занятий человека, без исключения. В нем нам следует искать истинную причину всех искусств и наук; ведь если зло прекратит свое существование, общество придет в замешательство, если не перевернется с ног на голову». Прийміть це і ви і не утверджуйте в умах українців, що вони янголи чи колективниі георгії-переможці, що вони- воїни добра! Головний недолік українців- відсутність у їх душах достатньої кількості зла.
    Republic 2 января, 22:12
    «Головний недолік українців- відсутність у їх душах достатньої кількості зла» - злом вважаю те, що творить Сатана у світі людей, а саме: наклепи на усе, що від Бога (Ева «купилася» на таке). Але ж генії творили у гармонії з природою, яка для людей є добром (інакше, самогубство мало б найвищий пріоритет ). Отже, якщо душу наповнити «достатньою кількістю зла», то усі творіння геніїв людства сприйматимуться, – як халтура. І що ж залишиться у наслідку? Пане talymon, чи є цивілізований світ творінням Сатани? Головний недолік українців – це БАЙДУЖІСТЬ, яку належить збурити соромом кожного перед власним «Я».
    talymon 2 января, 23:18
    Ще й як є цей світ творінням Сатани! Бо ви ж самі знаєте, що саме Сатана підбурив Єву спокусити Адама і що саме з тих пір пішло-поїхало і приїхало аж до нас з вами. Тобто нікого з нас не було б без того акту спокуси, без того первородного гріха, носіями якого є ми усі, якщо не помиляюсь... Та мене хвилює інше. Зовсім недавно ви мали нік flutter і не видавались аж таким набожним чи релігійним. Що трапилось? Ви зустріли симпатичну, інтелігентну розповсюджувачку "Сторожової башти" і вона припала вам до серця? Признавайтесь, неофіте! І чи відомо вам, що авторитетний святий, якого цитував колись навіть сам пан Луценко, сказав, що Бог не потребує доказів свого існування, бо він вище усяких доказів?...
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 27.06
EUR 29.18