Невдале перемир'я

Євген Шибалов 27 червня 2014, 20:50
фото

Читайте також

У нинішні часи, на жаль, із прогнозами найчастіше поціляють у яблучко скептики. Логіка подій привчає всіх зарання передбачати гірший варіант розвитку подій. З таким підходом, як правило, помилок не буває.

Так сталося і з оголошеним українським керівництвом "перемир'ям" на Сході України. Вгадали правильний результат мирної ініціативи песимісти, які припустили, що: а) бойовики самопроголошених "республік" зброї не складуть, а, навпаки, зміцнюватимуть позиції; б) режиму припинення вогню дотримуватиметься тільки одна сторона.

Так і вийшло.

"Перемир'я" розпочалося підбитим вертольотом Мі-8 на Карачуні в Слов'янську і закінчилося вчора пізно ввечері штурмом військового містечка Нацгвардії в Донецьку. У проміжку вмістилися дві спроби штурму аеропортів у Донецьку та Краматорську, а також танкової частини в Артемівську; підриви залізничних колій та мостів; обстріли блокпостів сил АТО з мінометів і "броні", перестрілки; нові захоплення заручників на обмін (включно з кимось із помічників Тарути та кількома офіцерами української армії).

Головне питання минулого тижня: якщо таке "перемир'я", то якою тоді буде війна?

Найбільш показовою на розмови про можливе мирне врегулювання була реакція місцевих жителів. У Донецьку, Горлівці, інших містах Донецької області сусіди стали гуртуватися і впорядковувати бомбосховища часів холодної війни зі словами "а то будемо, як у Слов'янську, по квартирах від обстрілів ховатися".

Загалом і в цілому останні події тільки підтвердили кілька активно обговорюваних тенденцій та висновків щодо поточної ситуації. 

Перший і головний висновок — врегулювання конфлікту шляхом переговорів безперспективне, насамперед тому, що з другого боку немає договороспроможної сторони.

У понеділок 23 червня лідери самопроголошених "республік" у присутності екс-президента Леоніда Кучми, російського посла Михайла Зурабова, делегата ОБСЄ Хайді Тальявіні та Віктора Медведчука й Нестора Шуфрича, які представляли невідомого кого, погодилися на припинення вогню.

Результат очевидний. Нові бої, нові штурми, вибухи, постріли, смерті. Четверо вбитих і 17 поранених тільки за останню ніч оголошеного перемир'я. Замість капітуляції — нові блокпости, засідки, запасні позиції, укріплені бази.

Про це мало говорять, але переговори в понеділок були не перші. Налагодити контакти з керівниками "республік" намагалися й намагаються деякі представники колись всесильних місцевих еліт — мери міст, депутати різних рівнів, чиновники, які залишилися на своїх місцях.

Однак страшенно примітивний підхід бойовиків до дипломатії примушує бюрократів, які з'їли собаку на апаратних інтригах, безсило розводити руками. Один із учасників процесу продемонстрував останній епістолярний витвір "республіканців", який надійшов у відповідь на пропозицію пошукати компроміси. На чистому аркуші надруковано два короткі рядки вимог: "1. Визнати незалежність ДНР. 2. Вивести війська з території республіки". Ще одна група донецьких переговорників, яка розраховувала на роль посередників між офіційним Києвом та "урядом" ДНР, отримавши цей лист, мусила відмовитися від свого задуму.

Втім, навіть поступливість і притомність "балакаючих голів" донецьких і луганських сепаратистів навряд чи щось змінила б. Із тієї простої причини, що в різношерстого збориська ідейних російських шовіністів, недорогих найманців із бідних анклавів (Південної Осетії, Сербії, Придністров'я ну й Чечні, звісно), місцевих симпатиків (галасливих і без користі), дрібнокримінального елементу, який радісно проводить експропріацію, немає єдиного керівництва.

Скажімо, в самій тільки Донецькій області відомих збройних угруповань — 5. "Восток", "Оплот", "Русская православная армия", загін "Беса" та "стрелковцы" Але очевидно, що цих формувань більше. Наприклад, усі перелічені заявляють, що в приміщенні Донецького обласного управління СБУ — не їхні бійці. А чиї тоді? Невідомо...

Українських силовиків від великих неприємностей рятує тільки те, що всі перелічені загони, а також ті, які поки що не потрапили в поле зору, діють розрізнено та ще й нерідко конфліктують між собою.

Причому сутички їх до болю нагадують незабутні 90-ті, переростаючи в гарячі дискусії на тему, де чия корова і хто кого доїть. Один із епізодів стався на прохідній одного з великих донецьких підприємств, — бійці горлівського угруповання "Беса" намагалися вилучити будівельну техніку й вантажівки, а бойовики батальйону "Восток", які прибули на місце, кричали на гастролерів, що в Донецьку щось можна брати лише на певний час і тільки з їхнього, "востоковців", дозволу. "Ще раз вас тут побачимо — стрілятимемо", — пообіцяли на прощання донецькі горлівським. Повне дежавю: такі ж самі перепалки, з таким самим набором аргументів звучали тут 15 років тому...

Місцевим жителям доводиться лавірувати, щоб не опинитися між молотом і ковадлом бойовиків, які йдуть стіна на стінку. В одному з найпопулярніших нічних клубів Донецька адміністратори близько четвертої ранку чемно, але настійно радять клієнтам залишити заклад, оскільки на той час у заклад завалюються терористи, змінившись із блокпостів. І це порада, до якої слід дослухатися: братва, тобто, пардон, бійці "республіки" влаштовують "кабацькі" загули у найкращих традиціях споважнілих нині попередників, — п'ють як востаннє, чіпляються до випадкових відвідувачів, грізно потрясають зброєю, грубіянять, провокують бійки.

Якось класифікувати все це дуже розмаїте збіговисько можна хіба що за мотивацією участі у війні на боці ДНР і ЛНР.

Найбільш адекватні й помірковані (переважно ідеологи-організатори та "балакаючі голови") посилено розмірковують про те, як би з усього цього виповзти, але так, щоб зберегти при цьому зароблені на війні гроші й не отримати строки за тероризм, бо за цією статтею дають багато. Це вони в основному погоджуються на переговори і роздають нездійсненні обіцянки.

Російські добровольці у складі бойових загонів воюють, очевидно, вже із безвиході. Незалежно від того, які ідеї покликали їх на Донбас, зараз навіть до найбільш фанатичних починає доходити, що назад їх впустять тільки одним видом транспорту — рефрижератором.

Із часу появи перших "гостей" із РФ впадали в око дві деталі. По-перше, дуже багато їх у себе на батьківщині значилися в розшуку за статтями різного ступеня тяжкості. По-друге, українські прикордонники неодноразово відзначали, що відразу після відведення військ та появи "зелених чоловічків" російська сторона посилила охорону кордону.

Нині російський кордон працює тільки в один бік — бойовики зі зброєю вільно перетинають його, коли йдуть на війну. А ось назад шлях закрито. Достеменно відомо, що частина сил батальйону "Восток" після програного українським військовим бою біля КПП "Маринівка" намагалася відступити на територію РФ. Але росіяни замість братніх обіймів бойовиків роззброїли й заарештували. Також є відомості, що під час "перемир'я" один загін із Луганської області був взагалі розстріляний при спробі перейти кордон.

Сума відомих деталей примушує цілком упевнено говорити, що для бойовиків з Росії від початку дорога назад не планувалася. Квиток в Україну — це квиток в один кінець.

Коли цю просту й жорстоку реальність усвідомить кожен, доведеться приймати найважливіше рішення в житті.

Безперечно, хтось із відвагою приреченого боротиметься до кінця. І це — черговий раз(!) — руйнує будь-які надії на швидке завершення конфлікту.

Нарешті, бойовики з місцевих просто живуть одним днем і далеко в майбутнє не зазирають. Не привчені.

Війна триватиме тяжко й довго. Тим більше що й українська сторона до бліцкригу не прагне.

Багато військових та інші силовики, задіяні в регулярних підрозділах АТО й добровольчих формуваннях, скаржаться, що їх постійно "стримують". Щойно солдатам вдається перейти в контратаку й "на плечах" відступаючого противника увірватися на чужі позиції, тут-таки надходить наказ повернутися у вихідну точку.

Повернутися, щоб знову сидіти в глухій обороні та терпіти нескінченні обстріли.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
12 коментарів
  • ryzenkov 3 июля, 19:06 Мне, конечно, симпатизирует начало АТО, но без привлечения населения Донбасса на свою сторону быстрой победы НЕ БУДЕТ...Пока Донбасс зомбирут российские телеканалы - мы проигрываем... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ryzenkov 3 июля, 19:00 Кроме регулярной армии Украине на Донбассе стоило-бы сделать ставку на ополчение (не путать с колорадами!) именно на проукраинское оплчение, потому-что многим уже невмоготу смотреть на весь этот беспредел под кодовым названием "русский мир". Лучшим союзником Украины могли-бы стать городские партизаны, использующие точечные удары по террористам и обеспечивающие армию разведданными...Такие люди есть и их МНОГО, они сейчас спрятались или затаились, но это не значит, что сдались - это проукраинская пятая колонна, которая при самоорганизации - сильная а при поддержке спецслужб может сыграть весьма существенную роль... Пусть днем при свидетелях они будут обычными гражданами - а ночью или в нужный момент - партиотами Украины... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ryzenkov 3 июля, 18:47 Сегодня совершенно ясно, что Путин сделал из Донбасса клоаку - всех уродов он послал сюда, чтобы уменьшить в России нагрузку на суды и колонии, а заодно выпереть из России экстремистов - рашистов, для которых даже Путин - предатель русского мира, а не его защитник... Царствующий русский гном решает сразу две задачи - дестабилизирует ситуацию в чужой стране и избавляется от собственного мусора... Есть, правда, еще козачки засланные (хотя конечно - засранные) и профессиональные военные, последних - единицы...У некоторых местных "русских" наконец-то начинают открываться глаза на "русский мир" - мир в котором главным аргументом является АКМ....С таким аргументом трудно спорить, но соглашаться с ним - значит обречь себя на существование раба 21 века, которого можно просто так застрелить или использовать для строительства блок-постов за "спасибо"...В любом случае Украине ОЧЕНЬ НУЖНО отстоять Донбасс - потому-что если это произойдет - Донбасс (при правильном подходе) станет САМЫМ ПРОУКРАИНСКИМ РЕГИОНОМ УКРАИНЫ, потому-что те, кто прятался по подвалам от бомбежек и встречал на блок-постах казаков-мародеров, тянущих дань со всего, тот НИКОГДА НЕ ПРОСТИТ РОССИИ И ПУТИНУ ЛИЧНО ВЕСЬ ЭТОТ КОШМАР,,,, И будет воевать похлеще львовян.... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Melistan 29 июня, 20:05 Кто командует этими лугандонами? Бородай, гражданин россии, Стрелков гражданин россии, Безлер гражданин россии, Пушков уже сидит в россии со всей семёй, и Губарев тоже все родственники уже в россии тоесть они приехали сюда не для засчиты рускоязычных и т.д. а просто пострелять. Им насрать на этих дебилов из лугандона потому, что когда станет "жарко" они просто уедут в россию прихватив с собой деньги лугандона, получат ордена и деньги от путлера и будут жить спокойно в росии как януковощ до самой старости, а эти дебилы лугандонцы будут гнить по посадкам, и кормить рыб в месных ставках и озёрах. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Nikopol 28 июня, 22:29 Слава Украине ! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Ольга Луцив 28 июня, 22:27 Чтобы попытаться понять логику поведения/поступков Президента Украины, давайте задумаемся о следующем. Если постараться быть максимально честным/называть всё «своими именами», то всему этому (импотенции власти, имитации АТО/игре в поддавки с террористами/их свободным прогулкам через границу/по территории Лугандонии, внешне наивным мирным инициативам/одностороннему прекращению огня/его продлению) есть простое логическое объяснение. Украина в данный исторический момент не является полноценным/самостоятельным субъектом международных отношений. Наша страна сейчас представляет «шахматную доску», на которой реальные геополитические игроки «играют свою партию». От нас/Украины – пока - ничего не зависит, поэтому украинская власть - от безысходности – вынуждена принимать/воплощать решения, которые нужны реальным геополитическим игрокам, от которых Украина сейчас зависит. Справиться с РФ самостоятельно Украина не может. Реальный шанс утихомирить/урегулировать все возникшие/имеющиеся внешнеполитические проблемы Украины, это – санкции Запада против РФ. США готовы «пойти как угодно далеко» в этом вопросе, Европа – пока – нет. Односторонние санкции США – бесполезны, поэтому Европу необходимо «дожимать» и ждать когда она «созреет»/будет готова к санкциям в экономическом плане! А для этого/поэтому - нет ничего лучше/ничего иного, чем ситуация, когда в Украине «чем хуже – тем лучше»! Звучит ужасающе цинично/бесчеловечно, но, увы, таковы геополитические реальности. Всё – что так несуразно у нас делается - делается только для того, чтобы показать Европе какое же ВВП х#йло, довести Европу до «точки кипения»/«белого каления» и уже тогда – совместными санкциями – покончить с РФ раз и навсегда. Заметьте – и Запад и Порошенко дают ВВП и террористам три дня, после чего – очередные санкции. Поэтому мы в Украине и «маємо те, що маємо». Осознавать это – безгранично горько/обидно/унизительно. Но самое страшное – ещё не это! Самое ужасное, это то, что мы уже сейчас платим авансом за будущую полноценную помощь Запада - жизнями наших сограждан/украинских патриотов. (Правда, это – также и плата за наши постоянные ошибки на выборах руководства страны и упрямое нежелание нести ответственность за этот свой выбор) И – судя по всему - мы будем платить эту цену ещё очень долго - до того самого момента, пока РФ не перестанет существовать в нынешнем виде, ведь ВВП никогда не оставит попыток дестабилизировать ситуацию в Украине и Запад не остановится/свого шанса он не упустит. «Ольстер» на долгие годы на территориях Лугандонии нам обеспечен. Тут – ничего не поделаешь, как говорит нам всем горькая реальность – «по одёжке протягивай ножки» или «горе побеждённым»! Увы, увы, увы… Так вот. Возможная мотивация поступков/предложений Президента (и об этом писали уже очень многие) может основываться на том, что любое (мирное/псевдомирное/частично мирное) урегулирование конфликта на востоке – несомненно/однозначно добавляет П.Порошенко весомых бонусов/рейтингов как внутри страны, так и на международной арене. Правда, все «мирные инициативы» возможны только и только после того, как граница с РФ будет реально перекрыта/блокирована и обеспечена реальная возможность ВСУ моментально реагировать, на её нарушения. Конкретный механизм мирного плана/прекращения огня уже отчётливо вырисовывался/предполагался с самого начала его объяления:1) Будет объявлена амнистия для тех, кто не совершил тяжких преступлений. При этом всем иностранным гражданам, не совершившим тяжких преступлений (формаально/официально, а практически – всем уродам, увы), будет предоставлена возможность покинуть территорию Украины. 2) Донбассу/лугандонцам пообещают «утешительный приз» - досрочные местные выборы (их же, всё равно надо проводить), одновременно с выборами в ВР, и статус русского языка как регионального. 3) Все лидеры террористов, кто не готовы умирать/сидеть за сомнительные идеи Лугандонии, получат возможность «с чистой совестью» заявить: «Ну вот - Донбасс наконец услышали, всем спасибо, все свободны!», и им позволят «раствориться в пространстве». 4) Всех остальных, кто не согласится, и будет продолжать сопротивление - попросту уничтожат. (Тут - даже очень желательно/нужно чтобы остался очаг сопротивления, дабы ВСУ/Нацгвардия смогли его показательно раздавить) В результате это даёт: Порошенко получает - 1) бонусы/«лавры», как «урегулятор» конфликта «почти без крови», в глазах: а) международного сообщества; б) своих «проукраинских» граждан; в) своих «продонбасских» граждан. 2) Позволяет ему «сохранить лицо» перед армией/Нацгвардией/«ястребами» - среди граждан, дав возможность расправиться с теми ненормальными/фанатиками, которые не захотят сдаться. 3) Донбасс/лугандонцы (большинство), - понимая, что беготня с автоматами, ни-че-го не даёт, а только делает хуже, - затихают на многие годы. 4) И Путин выходит изо всей этой истории – тоже - «сохранив лицо» перед своей страной. Ведь такое (мирное/псевдомирное/частично мирное) урегулирование - позволит ему спокойно официально «взаимодействовать» с Порошенко в дальнейшем - никто в России не сможет сказать/упрекнуть его в том, что он пожимает руку человеку, «залившего кровью русских весь Донбасс» ( Само собой разумеется, что ничто/никто/ничем не мешает ему и в дальнейшем неофициально продолжать дестабилизировать ситуацию в Украине любым из доступных ему способов)
    Optimistka 29 июня, 08:10
    С первой частью можно согласиться. А вот в плане урегулирования конфликта... Ситуация разрешится только при условии сдачи Донбасса прежним его "хозяевам", т.е. Донбасс останется в составе Украины, радостно примет все предложения Президента, пообещает действовать в правовом поле, внедрять инвестиционные проекты, ну и всякое-такое. Киев может еще поторговаться за сохранение каких-то сфер влияния, но в целом этот регион фактически будет недоступен для украинской власти. И только в аспекте этой парадигмы могут сработать нижеприведенные пункты "мирного плана".
    Yury Stowisim 29 июня, 12:05
    Теория субъекта/объекта конечно интересная. Мы привыкли, что Украиной играют, поэтому легко верится, что Украина объект. Нужно побольше страдать, Европу дожмем и она вместе с Америкой дожмет Путина. Мир упадет к ногам Пети, как спелая груша, и без каких-либо усилий. Реально все не так. У Пети вполне хватает войск, что бы добить сепаратистов за неделю-две. Но делать он этого не хочет. Вот в чем вопрос! Перефразируя Макиавелли, можно сказать: о намерениях правителя можно судить по тому, каких людей он к себе приближает... А приближает Петя к себе кого угодно, кроме, за очень редким исключением (Ярема), сторонников Майдана. Для Пети очень важно, кто ему принесет победу. Сам то он победил на выборах не ментально, а технологически, благодаря меседжу "Украина в опасности! Победа в первом туре!" Люди выбрали Петю, потому что очень хорошо знали Юлю. Был бы еще один малоизвестный кандидат (Кличко) и голоса между ними просто разделились. Победу над террористами можно получить либо от ветеранов АТО в результате боевых действий, либо от США при посредничестве Медведчука/Путина. И Петя выбрал второй вариант, ибо ветеранов войны (личный состав батальонов Донбас, Азов, нацгвардии и Правого сектора и т.п.) он боится больше, чем сепаратистов. Ибо за Петей стоит олигархический режим. События на Донбассе на примере Ахметова реально показали, что "бабло побеждает зло" только в мирных условиях. В сусловиях войны работает правило, сформулированное еще Мао Цзедуном: "Винтовка рождает власть". И эта власть, основанная на винтовке, забирает и бабло, и жизни. Порошенко хочет получить мир от Путина и ничем небыть обязанным людям, проливавшим кровь за Украину. Но планы у Пети сбудутся лишь частично. Россию США дожмут в том смысле, что она "будет знать свое место", но из этого еще не следует прекращение войны на Донбассе. И никуда не денутся ветераны АТО. И Пете придется воевать на Донбассе под угрозой Майдана-3. Я не говорю о том, что фактор Коломойского тоже не удастся полностью нейтрализовать, отдав Бене в "кормление" Днепропетровщину и, возможно, смежные области. "Войны нельзя избежать, ее можно лишь оттянуть..."
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Sergeevich 28 июня, 19:57 Если начнутся действия армии и нац. гвардии за 2 дня образуются 4-ре островка с террористами: в плотном кольце Славянск, Донецк, Луганск и Антрацит. С остальных городов сбегут бандиты в эти островки. Сложность с остравками будет, но менять тактику необходимо. Ночными групами с патриотами местными ликвидировать все опорные здания террористов . Да, на неделю профессиональной работы, снайперов, разведчиков и ударных отрядов небольшими группами , но со всех сторон, при наружной блокаде городов. Начинать надо АТО, а не бла-бла-бла. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • lennion 28 июня, 18:18 "...реакція місцевих жителів..." - як би знати Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Optimistka 28 июня, 18:12 Тяжелым и долгим будет не война, а перемирие. При всех своих разнообразных качествах, Путин таки не дурак. Не удалось наклонить Украину при помощи газа и закрывающихся рынков, нашел другую болевую точку – Европу. Лично я четко вижу сформировавшееся пропутинское лобби во главе с Германией. Чего только стоит заявлении Меркель о привлечении Медведчука к переговорному процессу. Какими путями было сформировано это лобби уже не важно (кого-то припугнул старый КГБист, кому-то что-то пообещал, кому-то денег дал), но самое печальное, что это лобби быстро обрастает новыми сторонниками, которым Украина уже до чертиков надоела со своими проблемами. С одной стороны, вроде надо поддерживать – обещали, с другой – не охота портить отношения с Путиным, а тем более вводить санкции. И ведь просит же человек о святом – о мире! Вон уже отозвал свои предложения о применении армии, ну прямо-таки миротворец – клейма негде ставить. Отсюда вывод – продлевать перемирие, и переговоры, консультации, опять переговоры и т.д. Тот факт, что в эти мирные инициативы, равно как и в клоунаду с антимилитаристским жестом Путина, никто не верит, а перемирие заключается только в прекращении огня с украинской стороны, как-то тихо замалчивается и отодвигается на задний план. Все дружно запускают голубя мира, который при этом хромой, косой и с подбитыми крыльями. Но на другой чаше весов – финансово-промышленная и военная помощь, безвизовый режим и всякие другие завлекаловки. Порошенко при этом не позавидуешь, ситуация патовая. План «А» с треском провалился, давайте называть вещи своими именами. А так некстати нарисовавшиеся «переговоры» в Донецке намертво связали всем руки, поэтому план «Б», понятное дело, тоже накрылся. Об этих переговорах – особая ремарка. Если это произошло с ведома украинской стороны, то это – предательство национальных интересов, а если нет, то – мой респект тому, кто все это придумал. Разыграно как по нотам, одним ударом стольких зайцев завалили. Путинский «мирный план» – прямая капитуляция, как бы это ни называли. Была надежда на американцев, все-таки эти ребята попроще и попорядочнее, но, что-то и там не ладно. Они теперь вместе с Европой выступают. А опухоль растет, метастазов все больше. Затягивание с лечением приведет к медленной и мучительной смерти, но одной части организма. А применение оперативного лечения может поставить под угрозу здоровье всего организма. Надеяться, что само рассосется, просто смешно. Что при этом говорить возмущенному народу, людям типа сотника Парасюка и комбата Семенченко, солдатам, стоящим под обстрелами, родственникам погибших? Да и где гарантии, что процесс не продолжится, только теперь уже в других областях Украины? Вспомните Грузию. Кто-нибудь верит, что Путин на этом остановится? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • spragly 28 июня, 12:32 Путін грає на перемовинах двома картами: 1) Медведчук уособлює карту "невійськового компромісу", майбутній псевдо-український проект нео-регіональної партії, в яку входитиме Шуфріч, ще якісь шістки, Тігіпко. Це федерали з базою в Донецьку чи Луганську. При тому Шуфріч грає ще й власну гру як конфідант Тімошєнкі. А Медведчук грає ще й власну гру як "майбутній президент Новоросії" чи під протекторатом Москви чи Києва. Царьов - запасний ігрок, якщо Медведчук обере Київ, чи Київ обере Медведчука. 2) А друта карта "військового нон-конформізму" це бєзбашєниє Бабай, Гіркін, Бєзлєр - аби тримати першу карту та Київ в тонусі, робити ірраціональні загострювання ситуації, плутати гру, грати з п'яти тузів, і так далі. Мета Путіна - легітимізувати проект "Український вибір" та принести в сакральну жертву Гіркіна, або ж навпаки. Як вийде. Київ мав би трохи поплутати карти. Наприклад, розділити договорний процес: з ЛНР окремо - а з ДНР окремо. В ЛНР "хочуть замінити українських олігархів російськими". В ДНР "хочуть замінити українських олігархів вуличним комунізмом". Звичайно що "майбутні конституції ЛНР та ДНР" могли б виглядати диаметрально протилежними. Ви ж за федералізацію? То давайте відокремлювати ДНР та ЛНР. Іншою корисною річчю могла б стати деза про те що "вояки ЛНР та ДНР мають різний рівень фінансування та різні можливості ротації людей назад до Росії (після фінансування)". Брати Клички активно фотографувалися з Кадировим в Грозному? Нехай ще раз сфотаються в Стамбулі, побачимо що з того вийде. Ефективна політика - брудна справа. Воювати ліпше чужими руками. Всі ми знаємо ці прописні істини. Пора їх застосовувати. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Киев 17 °C
Курс валют
USD 25.13
EUR 28.07